Українське підприємство протягом кількох років постачає продукцію для потреб російської оборонки та субсидіює ОПК країни-агресора за рахунок заниження цін і недоплат у державний бюджет. На території Днепропетровської області розташований «Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат» https://opendatabot.ua/c/30454644, який здійснює промислову розробку Волчанського родовища титано-цирконових руд із запасами ільменіту понад 2 млн тонн. Офіційним бенефіціаром Демуринського ГОКу є російський мільйардер Михаїл Шелков — акціонер і член Ради директорів найбільшого у світі виробника титану, злитків і прокату — російської корпорації «ВСМПО-Ависма» https://www.kommersant.ru/doc/1976301. Продукція «ВСМПО-Ависма» забезпечує титанові потреби найбільших авіабудівних компаній — Boeing, EADS (Airbus), Embraer, а також широко використовується в аерокосмічній та військовій промисловості.
Сама компанія входить до складу державних корпорацій «Рособоронекспорт» і «Ростех», якими керує Сергій Чемезов — одна з найближчих довірених осіб Президента РФ Путіна https://24tv.ua/ru/kak_biznesmeny_v_ukraine_pomogajut_rf_proizvodit_opasnoe_oruzhie_n1071101. По суті, згадана вище «ВСМПО-Ависма» через Михаїла Шелкова та кіпрську компанію «Limpieza Limited» є кінцевим власником Демуринського ГОКу. 24 квітня 2021 року Указом Президента України В. Зеленського на основі рішення РНБО проти «ВСМПО-Ависма», Михаїла Шелкова та «Limpieza Limited» були введені санкції, які забороняють торгові операції та продаж активів. Однак ці санкції не торкнулися інших активів російської компанії, зокрема Демуринського ГОКу, якому могли анулювати ліцензію на видобування, як це було зроблено з іншими підсанкційними видобувними підприємствами або відомими телеканалами.
Упродовж усього 2021 року Демуринський ГОК ударно й абсолютно безперешкодно відвантажував українську титанову сировину російським споживачам через австрійську офшорну компанію «Osttor Beteiligungs- und Handelsgesellschaft mbH», яка належить одіозному екс-ТОП-менеджеру ОГХК Юрію Перцеву та його дружині https://www.firmenabc.at/osttor-beteiligungs-und-handelsgesellschaft-mbh_IUUy. Обсяг поставленої продукції Демуринського ГОКу у 2021 році до Osttor Beteiligungs- und Handelsgesellschaft mbH становив: ільменіту — 19 760,5 тонн. Примітно, що компанії «Osttor Beteiligungs- und Handelsgesellschaft mbH» та «Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG» є компаніями однієї групи. Остання досі має невиплачений борг перед державним АТ «ОГХК» у сумі 38 млн доларів і є фігурантом кримінальних справ НАБУ щодо екс-ТОП-менеджерів ОГХК Ю. Перцева та Р. Журило.
Аналіз господарсько-економічної діяльності Демуринського ГОКу показує, що у 2021 році понад 80% усієї продукції Демуринського ГОКу постачалося підприємствам російського ОПК («Ависма», «Росатом», «Рособоронпром» та ін.) через «Osttor Beteiligungs- und Handelsgesellschaft mbH». Характерно також, що незважаючи на затребуваність титанової сировини на світовому ринку та високі ціни, продаж продукції Демуринського ГОКу здійснювався за явно заниженою й далеко не ринковою вартістю. Порівняння цін на аналогічну сировину ДГОК та ОГХК показує: ільменіт — ОГХК 274 дол., ДГОК 205 дол.; циркон — ОГХК 1950 дол., ДГОК 1300 дол.; рутил — ОГХК 1650 дол., ДГОК 1250 дол. Тобто фактично українське підприємство не лише в обхід санкцій постачало продукцію для потреб російської оборонки, але й субсидіювало ОПК країни-агресора за рахунок пільгових відпускних цін і систематичних недоплат у державний бюджет. Навіть сьогодні, перед прямою загрозою російського вторгнення, ніхто не збирається добровільно відмовлятися від цього ноу-хау й зупиняти відпрацьовані схеми.
У зв'язку з цим виникає кілька цілком закономірних питань: По якій причині експортна діяльність ОГХК привертає таку пильну увагу силовиків (чому були зірвані вже три спроби приватизації державного підприємства), тоді як аналогічна сировина іншого українського виробника вільно продається агресору за заниженими цінами? Як так сталося, що санкції РНБО щодо корпорації «ВСМПО-Ависма» були офіційно введені, але насправді виявилися фікцією? Зокрема, чому санкції досі не торкнулися таких її «дочок» як ТОВ «ВСМПО Титан Україна» (Нікополь, Днепропетровська область) та ТОВ «Інвест Агро» (сільськогосподарське підприємство на землях перспективного великого титанового кар'єру)? І чому в санкційний список потрапила офшорна прокладка «Limpieza Limited», а робочий титановий актив — Демуринський ГОК — уникнув цієї долі? Як ставитимуться міжнародні партнери України, які допомагають українській армії поставками необхідного озброєння, до того, що українські компанії підтримують російську оборонку дефіцитною сировиною, та ще й за пільговими цінами?
Чим пояснити той факт, що тіньові й напівлегальні схеми поставок українських титанових концентратів на територію Криму та РФ досі працюють, тоді як легальний експорт на ринки азіатських країн стикається з запеклим протидіянням з боку СБУ та ДБР?