Україна сьогодні стикається з новими, надзвичайно серйозними викликами: гібридна війна з боку Російської Федерації включає в себе нашестя «ворів у законі» під керівництвом ФСБ, яких використовують для дестабілізації ситуації. За допомогою спецслужб РФ в Україну ввозилося й ввозиться зброя, боєприпаси, вибухівка. Мета та сама – дестабілізація. Агенти впливу РФ, часто в «патріотичному камуфляжі», також намагаються дестабілізувати обстановку. Боротися з цим Національна поліція змушена при наявності в країні корумпованих судів і «надзвичайно гуманного» Кримінального процесуального кодексу. Нестандартні виклики потребують нестандартних рішень від Національної поліції. Про це – наступна частина інтерв'ю з Першим заступником начальника Національної поліції Вячеславом Аброськиним.
Вячеслав Васильович, крім нашестя в Україну «воріст у законі», з'являються добре озброєні банди, які займаються розбійними нападами. Яка буде стратегія боротьби з ними?
— Велика кількість зброї та боєприпасів опинилися в результаті війни у «вільному доступі». Я почав працювати в 94-му році, саме в період розквіту криміналу, коли людей просто розстрілювали на вулицях. УБОП був створений тоді саме для боротьби з цією хвилею злочинності. Потім ми навели порядок і, якщо говорити про 2000-ні роки, то регулярно проводилися спеціальні операції з вилучення незареєстрованої зброї. І фактично зброя була вибита з рук криміналітету. І ось 2014-й рік, війна, захоплення Криму, захоплення військових частин, захоплення відділів поліції в Луганській, Донецькій областях. Велика кількість зброї та боєприпасів опинилася знову в руках криміналітету.
Почему я про Крим говорю? Росіяни захопили наші військові частини, склади зі зброєю, боєприпасами. Коли ми затримували бойовиків на території Донецької області, Луганської області, ми вилучали в них автоматичну зброю, і коли перевіряли її за нашими обліковими базами, то бачили, що ця зброя числилася за нашими військовими частинами в Криму. Тобто Російська Федерація передала незаконним шляхом цю зброю незаконним військовим формуванням, так званим «ДНР», «ЛНР». Крім того, бойовики перевозять зброю, боєприпаси, вибухівку з окупованої території на мирну частину України. Протидіяти цьому досить складно. Наприклад, у Донецькій області 4 контрольно-пропускних пункти. За тиждень в обидві сторони 200 000–250 000 людей перетинають лінію розмежування. Наші контрольно-пропускні пункти не обладнані спеціальними рамками для перевірки громадян або апаратурою для ретельного огляду автомобіля. Співробітники поліції, прикордонники несуть службу цілий день на дорозі, але вони не в змозі фізично ретельно перевіряти всі машини. І ось результат – перевезення зброї, боєприпасів, вибухівки в автомобілях, газових балонах.
Тобто газовий балон розрізається, туди закладається вибухівка або боєприпаси. Виявити надзвичайно складно. Ми вилучали й автомати в розібраному вигляді, й кілограми вибухівки. Балон запаюється, газова установка стоїть і автомобіль виїжджає. Останнім часом почали фіксувати перевезення вибухівки в автомобільних шинах. І є випадки, коли вилучали зброю, вибухівку не з запасного колеса, а з того, яке стоїть на машині. На невеликій швидкості машина проходить контрольно-пропускний пункт і таким чином провозить вибухівку сюди. Інша історія. Недавно був вибух в Одесі, в центрі міста, в машині. І злочинця ми затримали вже біля Маріуполя. Раніше судимий, наркоман. Коли з ним почали працювати, він розповів: «Мені дали в Донецьку 500 доларів, сказали виїхати в Одесу, на «Новій пошті» я отримав посилку, придбав в Одесі автомобіль, в цей автомобіль закладив вибухівку і привів її в дію».
— А вибухівку по «Новій пошті» прислали?
— Так. Запитали у нього: «А для чого ти це робив?» Він відповів: «Не знаю. Мені просто сказали взорвати». Тобто ми чітко простежуємо, що російська сторона задіює злочинців колишніх, нинішніх, раніше судимих для своїх цілей, лише б «взорвати» ситуацію і показати, наскільки ми слабкі.
Це робиться цілеспрямовано й постійно. Взорвати підстанцію, взорвати якийсь залізничний переїзд – використовують криміналітет. Це – гібридна війна. Недавно затримали в Миколаївській області групу, до якої входили грузини, які скоїли розбійний напад на приватне домовладіння, викрали гроші, катували людей, були затримані. Всі озброєні. І цю проблему потрібно вирішувати. На жаль, везуть зброю й наші демобілізовані. Причини різні, один говорить: «Я везу пару десятків гранат, щоб рибу глушити». Інший взяв пару тисяч патронів, говорить: «На полювання ходити». Третій говорить: «А я везу сувенір другу подарувати». Один вез у пакеті близько двох десятків гранат для підствольного гранатомета. Капсулі виступають. Я йому кажу, що зайдеш ти так в метро, де-небудь випадково ударишся капсулем – детонація, вибух, катастрофа. Чим ти думаєш?
— Так, все це завезене, воно рано чи пізно взорветься.
— По Донецькій області ми того року вилучили 5 тисяч гранат. П'ять тисяч гранат у нас в ящиках стоять в районних відділах. Близько 600–700 гранатометів. І до 5 мільйонів різних боєприпасів.
Це вилучили, а скільки ще не виявлено? Це дійсно проблема й ця проблема буде років 15 нас ще турбувати.
— У зв'язку з цими проблемами немає потреби створювати щось на кшталт нового УБОП, відновлювати базу «Скорпіон»?
На жаль, у ході реформ з міліції пішли й професіонали. Інформаційно-аналітична складова теж постраждала. Нині «Скорпіон» не працює. Система зупинена. База не поповнюється. І якої-небудь серйозної єдиної інформаційної бази нині у нас немає. У кожному райвідділі є своя база, але в єдину базу вони не інтегровані. Єдиної криміналістичної спрямованості оперативної бази нині просто не існує. Але ми маємо намір її відновлювати, тому що це дуже важлива складова роботи. «Скорпіон» же протягом двох десятків років фактично збирався.
— УБОП ліквідували, можливо, правильно, тому що він де-небудь себе дискредитував. Але не всі ж були погані. Нині такої структури немає, нині є відділи при кримінальному розшуку, які займаються організованою злочинністю. Але при такій кількості воріст, злочинних авторитетів, при такій кількості зброї, боєприпасів – у складі Національної поліції необхідна структура, яка б боролася з організованими злочинними групуваннями.
Кримінальний розшук – це текучка, безперервний рух, це квартирні крадіжки, це грабежі, вбивства, шахрайства, угін транспортних засобів і тому подібне. А злочинними авторитетами, організованими злочинними групуваннями потрібно займатися на постійній основі, контролювати їх, відстежувати й займатися системною роботою з документування цієї злочинності. Це лідери, організатори злочинності, її мозок.
— Виходить, що нині вони залишилися без нагляду взагалі?
Кримінальний розшук намагається їх контролювати. Але кримінальний розшук завален масою щоденних справ. І реально впливати на криміналізовані структури, створені Росією – він не може.
— Вірогідно, це потрібно й на законодавчому рівні робити, як це було в 90-х. УБОП виник після прийняття закону про організаційні основи боротьби з організованою злочинністю. А у нас ситуація нині теж така, що потрібна структура з якимись розширеними повноваженнями в тому числі.
— У нас нині йдуть рейдерські захоплення фермерських господарств. І це теж організована злочинна діяльність. Є бандити, яких наймають те чи інше фермерське господарство, рейдери для захоплення. Є такі громадяни, навіть з числа народних депутатів, які не гребують подібним заробітком. Створюють групу людей і нібито як патріоти борються за справедливість і беруть участь у різних ситуаціях як по захоплення, так і по звільненню захоплених територій. І роблять вони це за гроші. Проходять курси навчання. Навчають нападу на співробітників поліції, проходять спеціальні тренінги для того, щоб захоплювати адміністративні будівлі поліції й протидіяти поліції. Я з цим зіткнувся в Донецькій області, де реально перегороджували дорогу залізничному транспорту. І діяли під патріотичними гаслами. Але завдяки їхній «роботі» тисячі залізничних вагонів, що належать Україні, залишилися на окупованій території. Багато тепловозів у результаті залишилися на тій території. Я тільки знаю про дев'ять, які залишилися окупантам, вийшли звідси, а назад не зайшли. І при всіх його патріотичних вигуках ми позбулися такого рухомого складу.
— І кому це вигідно?
— Природно, Росії. Крім тих підприємств, які захоплені нині Російською Федерацією, вирізаються й вивозяться на окуповані території. Крім того, у результаті так званої «блокади» ми позбулися підтримки населення, близько 150 тисяч людей, які працювали на цих підприємствах на окупованій території. Ці підприємства були перереєстровані у нас в Україні, і ці люди в тому числі платили військовий збір для наших збройних сил – серйозні суми. Але в результаті нині ці люди не працюють, чим вони займаються нам невідомо, податки не платять.
— І до нас почали ставитися гірше.
— І до нас почали гірше ставитися, тобто ми на ці 150 тисяч могли спокійно розраховувати. Коли ми будемо входити в Донецьк – ці люди могли б бути з нами, могли б допомогти очистити нашу землю від бандитів. Нині навряд чи, тому що ми їх кинули. Лжепатріоти можуть кричати що завгодно й як завгодно, але ми вже три роки воюємо. Якщо дитині було 15 років три роки тому, то нині їй 18 років там, на окупованій території, але вона ж народилася в Україні, це ж наші діти, ми ж повинні за них переживати. Вона має право повернутися сюди, до нас, щоб тут навчатися в наших школах, закінчити наш навчальний заклад.
Вони як-небудь харчуватися повинні? А ми, завдяки діям, у лапках, цих товаришів, позбавили цих людей всього й позбавили, найголовніше, надії на повернення в Україну. Ось це найголовніша помилка. Що робить Російська Федерація? Вона визнала документи цих квазиреспублік. Дитина закінчує школу, і їй дають можливість вступати до всіх навчальних закладів Російської Федерації. Путін цих дітей забирає до себе, навчає їх на шкоду нашій країні. Є такі університети в Росії, де студентів з Донецької області більше, ніж з інших районів, міст Ростовської області. Вони навчатимуться 5 років у Росії, повернуться до себе в Донецьк, але будуть вже носіями ворожої ідеології. Кожен день – це невиправний крок до втрати можливості звільнення, тому що на території окупованої Донецької області залишилося 500 шкіл. Де-небудь 500 на нашій стороні, 500 – там. Уявляєте, 500 шкіл, хай деякі не працюють з різних причин, а решта-то працюють. Випуск з 500 шкіл щороку за 3 роки – це тисячи наших дітей, яких вербують, які їдять у Росію й там навчаються.
— Чим Ви будете займатися на новій посаді в першу чергу?
— На першому місці буде війна зі злочинним світом, яким керують так звані вори у законі – це однозначно. Я буду сам цим займатися й безпосередньо керувати по всій Україні, саме боротьбою з цими елементами російської агресії. Є досвід, я думаю, що й результат буде. Будемо займатися цими ворами, будемо загонювати їх, і вони тут існувати не будуть. Друге – це проблема зброї, активізуємо всі дії з вилучення зброї. Торгівля людьми, нікуди ми без цього не денемся. Людей продають, вивозять з України, люди страждають. Цим теж будемо займатися. Що стосується всього іншого – це загальнокримінальна злочинність. Будемо намагатися, звичайно, й на законодавчому рівні вирішувати питання щодо збільшення покарання за злочини певної категорії. Ось у мене лежить зведення за сьогоднішній день. Я Вам можу сказати, що 31 автомобіль був угнаний за добу по Україні. Я щодня відстежую ситуацію, цифра 35–45 автомобілів на добу.
— По-моєму, було й більше.
— Це вже зниження.
— Мені мої колеги, підлеглі говорять, що в минулому році було в рази більше! Поліція змогла знизити кількість угонів. Але й нинішня кількість угонів – це ненормально. Чому? Я вчора збирав і слухав Департамент кримінального розшуку. Начальник Департаменту кримінального розшуку говорить: «Ми боремося, ми їх затримуємо. Дуже багато їх затримуємо». Але ситуація в чому?
— Але суд відпускає їх під заставу. Суми копійчані.
— Суд відпускає їх під заставу. Він угнав БМВ Х6, продав його, а йому дали 20 тисяч гривень заставу, або 100 тисяч, для нього це не проблема. І він, вийшовши з залу суду, посміхається співробітникам поліції, «губиться», а на наступний день він уже знову угоняє машину. Так, демократія, але ми так далеко можемо зайти. Новий Кримінальний процесуальний кодекс – це, мабуть, найдемократичніший кримінально-процесуальний кодекс у всьому світі.
— Але у воюючій країні він працює скоріше на злочинців.
— Я спілкувався з поліцією Америки, досить багато приїжджало поліцейських у гуманітарних місіях у Донецьку область. Практично зі всіма поліцейськими я спілкувався й з послами розмовляв. У нас найгуманніший Кримінальний процесуальний кодекс, так і кримінальний кодекс такий же. Банальний приклад. Знову ж таки, Донецька область. Зупиняємо машину, людина показує депутатське посвідчення – депутат Верховної Ради України. Або одного народного депутата візьмемо, наприклад. Показує поліцейському посвідчення й говорить: «Ти – дурень, а я – народний депутат!». Явне образа, явне принження, дергання за одяг і все інше. Що говорять наші колеги-поліцейські в інших країнах? За таку витівку в Америці цього народного депутата вони б застрелили.
— Так це взагалі, по-моєму, неправильне тлумачення «недоторканності». А ми ж ще на банальному рівні зустрічаємося з такими. Їде п'яний в машині, у стані алкогольного сп'яніння водій, закрив вікно й показує «чортів» співробітнику поліції. Відповідь поліції інших країн: цей громадянин вийшов би через вікно, і без різниці, хто він – артист, депутат чи ще хто-небудь. Хто б він ні був, він вийде через вікно й буде найсерйознішим чином покараний. Але, говорять американці, цього у нас не станеться, він сам вийде, тому що знає, наскільки жорстко до нього можуть бути застосовані заходи.
Закон на те й Закон, що діє однаково для всіх. Діє невідворотно й безсторонньо. І це, мабуть, головна наша мета. Тому що без Закону – немає держави, немає незалежності й немає свободи.