28 серпня 2017 року в Інтернет-виданні «Резонанс» опубліковано коментар з приводу рапорту, адресованого колишньому генпрокурору Пшонці. У цьому документі аналізується обвинувачення Юлії Тимошенко у замовленні вбивства Євгена Щербаня. Рапорт був знайдений після втечі Януковича в одному з комп'ютерів Генеральної прокуратури і оприлюднений керівником «Резонансу» Оленою Мельник. Публікація викликала активну реакцію в Адміністрації Президента України, унаслідок чого за дві години розпочалась потужна DDOS-атака на сайт видання. За словами автора, останні дні активізувався підрозділ Адміністрації Президента України, який керує «порохоботами», здійснює DDOS-атаки та намагається домогтися від адміністрації ФБ блокування сторінок неугодних авторів.
Олена Мельник оприлюднила надзвичайно цікавий документ, знайдений навесні 2014 року в одному з комп'ютерів Генеральної прокуратури України – аналітичну записку, підготовлену групою радників генпрокурора Віктора Пшонки у зв'язку з повідомленням Юлії Тимошенко про підозру у замовленні вбивства народного депутата України Євгена Щербаня.
У аналітичній записці, яка не призначалась для сторонніх очей, радники Пшонки розвінчали офіційну версію, озвучену в грудні 2012 року першим заступником генпрокурора Ренатом Кузьміним. Кузьмін стверджував, що Тимошенко була замовником вбивства Щербаня й переказала кошти на рахунок організатора – кримінального авторитета Мільченка («Матроса»). Автор аналітичної записки писав: «Стверджуючи про причетність Тимошенко Ю.В. до оплати за вбивство Щербаня Є.О., Генеральна прокуратура повністю проігнорувала та перекрутила відомості, що містяться у документах про рух коштів по рахунку №151 897 компанії «ORPHIN S.A» у банку «European Federal Credit Bank Limited» (оприлюднені американським судом у зв'язку з розглядом справи проти Лазаренка П.І.). Ці документи дають чіткі відповіді на усі запитання: і про те, чиї кошти в дійсності використані для оплати за вбивство Щербаня Є.О., і про те, куди в дійсності були перераховані кошти, що надійшли від компанії «Somolli Enterprises Limited».
Автор коментаря припускає, що він знає, хто саме готував цю аналітичну записку і в якому кабінеті на п'ятому поверсі нової будівлі Генпрокуратури знаходився комп'ютер, у якому її знайшли. Він також не сумнівається, що нині в Генпрокуратурі немає фахівців, які б аналізували головні «досягнення» Генпрокуратури й чесно попереджали її очільника про можливі наслідки. За його словами, подібна інформація нинішньому генпрокурору просто не потрібна.
Пшонка був змушений найняти аналітиків не від великого розуму чи з турботи за долю держави, а виключно через підкилимну війну з першим заступником генпрокурора Кузьміним, який мав безпосередній вихід на Януковича через свого друга Портнова. Кузьмін не тільки відчував себе повністю незалежним від Пшонки, але й активно інтригував проти генерального прокурора в сподіванні посісти його крісло. Пшонка наказав підлеглим ретельно аналізувати кожний крок Кузьміна, щоби в потрібну мить скористатись його помилкою чи прорахунком. Урешті-решт, така тактика виявилась переможною і Пшонка зміг викурити Кузьміна з Генпрокуратури.
Але виникає інше питання, на яке справедливо звернула увагу керівник проекту «Резонанс» – чому Генпрокуратура досі не повідомила про підозру особам, насамперед Кузьміну, які фальсифікували кримінальне провадження щодо Тимошенко, якщо навіть помічники Пшонки письмово доповідали своєму патрону, що справа шита білими нитками? Відповідь дуже проста – Юрій Луценко не хоче розслідувати реальні злочини Рената Кузьміна з тих самих причин, з яких кілька років тому Ренат Кузьмін не хотів розслідувати реальні злочини Юрія Луценка. Колишній міністр внутрішніх справ України був відправлений на зону в Мокошине за сміховинним обвинуваченням – мовляв, витратив державні кошти на проведення державного заходу. У той час як в Генпрокуратурі часів Пшонки-Кузьміна була величезна кількість матеріалів про колосальні зловживання в МВС України, скоєні під орудою Луценка – від продажу посад до розкрадання бюджетних коштів у ході закупівлі автомобілів. Але реальні злочини розслідувати ніхто не хотів, бо на цих зловживаннях роками трималась вся міліцейська вертикаль.
Якби Генпрокуратура взялась розслідувати продаж міліцейських посад за часи Луценка, то це б поставило під загрозу аналогічний продаж посад, але вже Могильовим та Захарченком. Точно так, якщо зараз у Генпрокуратурі притягнуть до відповідальності тих слідчих, які фальсифікували справу щодо Тимошенко, то сильно замисляться слідчі, які нині фальсифікують справу, наприклад, щодо головного редактора Інтернет-видання «Страна.ua» Ігоря Гужви. Якщо зараз повідомити про підозру Ренату Кузьміну, то де гарантія, що в майбутньому, коли поміняється влада, не будуть вдягнуті наручники на нинішнього старшого помічника Генпрокурора Валендюка (колишній недолюстрований прокурор м. Києва), що очолює створений в Генпрокуратурі штаб з фальсифікації кримінального провадження щодо Гужви, на якого образився Арбітр Нації за публікацію записів збіглого народного депутата Онищенка.
Автор не може погодитись з висловлюванням колишнього заступника Генпрокурора Олексія Баганця, яке Олена Мельник процитувала на початку своєї статті: «Як би мені неприємно було це визнавати, але таких відверто неправомірних заходів до громадян не застосовували навіть за часів Януковича». За його думкою, застосовували.
Нікакої різниці в методах роботи Генпрокуратури при президенті Януковичі та при президенті Порошенку немає й бути не може, оскільки суспільно-політичний лад у державі залишився незмінним, а Генеральна прокуратура як була, так і лишається донині лише одним з управлінь Адміністрації Президента. Втім, цілком можливо, що найближчим часом почуємо, що Генпрокуратура знову взялась розслідувати вбивство Євгена Щербаня, але вже під новим кутом зору, який був чітко сформульований у аналітичній записці на ім'я Пшонки.
У записці зазначалось: «…необхідно зробити висновок, що в повідомленні про підозру Тимошенко Ю.В. у замовленні та організації вбивства Щербаня Є.О. має місце перекручення фактів. Жодне з перерахувань, яке інкримінується Тимошенко Ю.В., не має відношення до неї або згаданої вище компанії «Somolli Enterprises Limited». Натомість Генеральною прокуратурою так і не встановлені мотиви перерахування коштів на користь Лазаренка П.І. посадовими особами групи «Приват», зокрема Тігіпком С.Л. Не встановлені також мотиви перерахування коштів компаніями «Ronly Holdings» та «L.I.T.A.T.».
Більше того, Генеральною прокуратурою по обставинах перерахування коштів за вбивство Щербаня Є.О. ніколи не допитувався Тігіпко С.Л., як не допитувались інші власники «Приватбанку» Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов». Але чи буде Коломойський оголошений замовником вбивства Євгена Щербаня (а заодно – і Вадима Гетьмана), залежить лише від нього самого, а точніше – від його бажання виконати обіцянки, дані президенту України напередодні націоналізації «Приватбанку». Тож запасаймося попкорном і чекаймо, коли Генеральна прокуратура запалить циркові вогні чергової вистави.