Тиждень тривала нова масована агресія Московської Орди проти України. Тиждень боїв, обстрілів, спалених танкових колон окупантів, їхніх збитих літаків та знищених диверсійних груп. Ці дні продемонстрували неслиханне мужество українців, їхню фантастичну стійкість, наполегливість та героїзм. Найсильніша армія Європи — і найсильніший народ. Сильний духом і мотивований на опір путінським оркам. Ця війна — цивілізаційний вибір народу: Європа, свобода, права людини та гідність особистості — або ж похмурий Мордор, країна-концтабір, де свобода та самовизначення — це «нацизм». За підсумками тижня московсько-української війни НАТО може подавати заявку на вступлення до України. Нічого подібного не було в історії вже давно. У сучасній, новітній історії — можливо, й взагалі ніколи.
Такого ентузіазму, такої готовності умерти — але не здатися, не покоритися ворогу, не повернутися назад, у стійло, куди ворог заманює привидом ситого життя. (Якого, до речі, давно вже не має й сам, а тепер санкції взагалі не залишать від російської й так ніщої економіки каменю на камені.) Вибух масового героїзму, повна відсутність коливань, сумнівів, страху перед чисельнішим, але духовно й розумово убогим ворогом.
Українці на наших очах стають не просто нацією — нацією героїв! Захід зробив багато, але не зробив головного — і ось лише тепер, при виді неслиханної українській стійкості та мужеству, починає нарешті по-справжньому пробуджуватися. І, за своїм давнім звичаєм, приєднуватися до переможця. Захід і раніше в подібних випадках зазвичай виживав і ставав на сторону переможця десь перед останнім раундом. Його нинішня проукраїнська поведінка — це вже вірне свідчення нашої перемоги. Вибух масової підтримки українців та їхної боротьби у всьому цивілізованому світі — це не причина успіхів українців на фронтах. Це їхній наслідок. Старими протитанковими гранатометами часів СРСР — замість Javelin'ів — українці воювали б менш ефективно, але не менш мужньо. Але трусість навіть і того Заходу, що підтримує Україну, нікуди не подівалася. Достатньо було відкрити в Україні повноцінну базу НАТО задовго до нинішнього вторгнення — і ніякого вторгнення не було б. Замість цього Байден повторює й тепер свої страшилки про «третю світову війну», яка нібито неминуче почнеться, якщо військовослужбовці країн НАТО та російське солдатство почнуть стріляти один в одного.
Спосіб не зупинити, а ПОПЕРЕДИТИ агресора та агресію заздалегідь — був, і він був усім добре відомий. І люди, які про нього знали, мали повну можливість його застосувати й не застосували — несуть повну моральну (як мінімум) відповідальність за все нині відбуває. Навіть незважаючи на всю подальшу допомогу Україні. В Оркостані тим часом блокуються будь-які сайти, що говорять про втрати понад п'ять тисяч російських орків лише за перші дні агресії проти України або просто називають те, що відбувається, агресією та війною, а не «спецоперацією на Донбасі». Гарматне м'ясо йде українцям на забій без рахунку: «Бабусі ще нарожають!» — і безжально банується створений українськими гуманістами для орків сайт з пошуку їхніх убитих в Україні рідних-загарбників. У колах офіційних російських «політологів» та тих, хто уявляє себе такими, політизованого быдла (парадокс сам по собі, але й таке трапляється!) традиційним попитом користується версія, що у всьому відбуває винен Захід, НАТО та США: вони, мовляв, спеціально накачували Україну зброєю, щоб «втягнути» її у війну проти Росії, «стравити» й погубити обидві «слов'янські країни».
Перевернута й вивернута навиворіт московська «логіка» полягає в тому, що це, бачте, Захід «втягує» Україну в НАТО, а не Україна просить прийняти її туди для захисту від орків за своєю східною границею. Все гранично просто й — на тлі попередніх агресій Москви хоча б лише в нинішньому столітті — банально. Українці стоять насмерть, вони добре озброєні Заходом і добре мотивовані: відстоюють свою незалежність, свободу та життя від нашестя Абсолютного Зла. А це Абсолютне Зло не було б Абсолютним Злом, якби, будучи безсильним зламати українське Опір, не почало б палити своїми ракетами по житлових масивах Харкова та інших міст, вибухати «калібрами» харківську ОДА та площу Свободи, убивати мирних жителів, дітей у тому числі. Виродки не можуть воювати чесно — і тим паче не можуть визнати своє очевидне поразку в боротьбі. На те вони й виродки, така їхня суть, їхня глибинна природа. Вони переходять у разі програшу до такої от варварської, звірячої тактики: знищити беззахисних, слабких, прикриватися жінками й дітьми, чинити цинічні, запредільні підлості не просто відкрито, а демонстративно, ніби любуючись ними й гордячись собою. І ось цим-то московити, ці орки XXI століття, й відрізняються від людей!
Багато хто не вірив, сміявся, навішував ярлики — але історія 1 березня 2022 року в Харкові та інших українських містах повністю підтвердила давній тезис найпроникливіших спостерігачів: московські орки — не люди. Це інший біологічний вид, «чужі» для нас, як у американській фантастиці. «Інші». Вважати їх людьми, тим же біологічним видом, що українці або американці, — рішуче неможливо! (Українці проявляють надмірне благородство, не відповідаючи їм тією ж монетою, хоча є Бєлгород та інші легко доступні міста орків по той бік орко-українського кордону.) І цей небезпечний для людства мутант — московський орк, самоназва «русский» або «россіянин» — повинен бути сьогодні нарешті знищений безжально й назавжди. Українська завтрашня перемога й створене нею перетворення всього світу, перехід його на новий щабель — дають для цього чудовий шанс! Зловонна отруйна біомаса, що регулярно затоплювала в минулому Європу й намагається нині затопити Україну, що потребує й ставить над собою регулярно в своїй історії тиранів типу Путіна, щоб за їхнім наказом століття за століттям йти завойовувати чужі землі й убивати чужі народи, — повинна бути нарешті безпощадно утилізована!
Було б краще, якби замість прискореного прийому в ЄС (який все одно поки під питанням) Україну так само терміново прийняли б в НАТО. Але це — за межами реальності, цього чекати не варто, навіть незважаючи на весь героїзм і нинішню світову славу української армії. Чудес не буває, на жаль. Тим не менше, зупинятися українцям точно не варто, досягнутий успіх треба розвивати й закріплювати. А закріплення його полягає в неможливості повторення агресій московитів проти України в майбутньому, на наступних історичних циклах, ще років через 50 або 100. Тому зупинятися на своїй перемозі над окупантами й на своїх границях українцям явно не варто. Їм треба йти далі, взяти Москву — й знищити нарешті цей всесвітній розсадник рабства, тиранії, тоталітаризму, насильства й бездоріжжя. Цей осередок реставрації найпохмуріших порядків фундаменталістського минулого, включаючи сюди й криваві придушення тих, хто хоче відокремитися від імперії й жити в своїй країні, у своєму окремому власному домі. Якби Україні реально вдалося відтворити ядерну зброю — застосування її в превентивному порядку проти вічного екзистенціального ворога української нації було б більш ніж виправдано.
Недарма одне лише згадування про нього в устах Зеленського викликало в Кремлі таку лють і скрегіт зубів! Усі говорили: не треба, мовляв, давати Путіну приводу для нападу, не треба його дратувати, провокувати, загонювати в кут — ну що, переконалися тепер, що маніякам та упирам не потрібні для їхніх кривавих «подвигів» ніякі приводи? Найбільша це світова подія — московсько-українська війна — остаточно розставила все по місцях і висвітлила нову конфігурацію Європи. Україна стане у разі своєї — неминучої — перемоги над московитами набагато сильнішою й крутішою, ніж була. Адже, як відомо, все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Ось саме це нині відбувається з цілою нацією й величезною країною. З відсталого захолустя постсовка 90-х — Україна має всі шанси стати передовою країною не лише Європи, але й світу, перестрибнувши відразу через кілька щаблів. Увійти в премьєр-лігу людства — нарівні з американцями й англійцями, що поповнили цю премьєр-лігу після виходу в 2016 році з ЄС, з-під командування німецьких «путінферштеєрів» та французьких путінопоклонників.
Військова перемога України над московитами буде тим прориву в майбутнє, який разом поставить Україну на цей найвищий — англосаксонський — світовий рівень, вище Євросоюзу, зробивши цей почесний акт — прийняття України в Євросоюз — фактично вже непотрібним. Вона й без цього займе причитаючееся їй в історії місце й свій п'єдестал переможця. Така ціна питання й сенс — неминучої завтра — української перемоги. «Ми знаємо, що нині лежить на терезах і що вершиться нині» (с). Година мужества пробила на годинниках української нації — і мужество її не покине. Кров убитих російськими вурдалаками в погонах українських дітей кричить про помсту. Харків, приходячи до тями від першого шоку, збирає й фіксує докази. Ворог буде розбитий й відкинутий, Москва — взята, спалена, взорвана й затоплена.