Вчорашній скандал навколо магазину меблів «Емпоріум» — це не лише про сьогоднішню жорстокість деяких громадян, для яких жертви Майдану — лише неприємне спогадання, яке потрібно якнайшвидше забути. Це жорстокість багаторічна, що здійснюється під покровительством міської влади. Йдеться про діяльність власника «Емпоріуму» — Ігора Доценка, відомого також як «Карлсон». Чому «Карлсон»? Тому що цей громадянин протягом багатьох років рейдерить у киян дахи їхніх будинків.
Ось що розповідають про діяльність Доценка. Один з мешканців, який попросив не називати його імені на сторінках видання, оскільки пенсіонер вважає названого «героя» кримінальним елементом, здатним на все, розповів: «Прочитав у вашій газеті про захвати будинків Ігором Доценком. Він у нашому будинку по вул. Великій Житомирській, 4В мансарду ще в 2004-му відібрав. Чотири роки жителі чинили опір, звертались скрізь. Він нам усі нерви витрепав, кишки виморив, стільки крові висмоктав у людей похилого віку — передати не можу. А свого все одно добився. Живе зараз тут із сім'єю. Чотири машини у нього, двоє дітей, охорона і слуги людей 10–15. І ніхто йому нічого не зробить. Ми всі його ненавидимо…»
Усі, з ким спілкувались журналісти видання «Корупція по-українськи» під час з'ясування подробиць рейдерських захватів у центрі столиці Ігором Доценком, одностайні у своєму вкрай негативному ставленні до цієї людини. Проте він, схоже, не звертає уваги ні на думку оточуючих, ні на закон, ні на мораль. Тим не менше жителі будинків по вул. Софіївській, 18А та Володимирській, 19А не мають наміру відступати перед непрошеним гостем. 27 жовтня 2009 року вони провели прес-конференцію в УНІАН, на яку були запрошені представники районної адміністрації, міліції, місцевого ЖЕКу та сам Ігор Іванович. Незважаючи на те, що вищезгадані проігнорували зустріч, захід був успішним і багатолюдним. Організатори розповіли представникам мас-медіа про свої мучення, про бездіяльність столичної влади, про прикриття корупційних схем професійного шахрая, що дозволяє І. Доценку збагачуватися на киянах.
Цікавою в цій ситуації виявилася позиція голови Шевченківської районної державної адміністрації. Як стверджують жителі будинків, які зазнали рейдерських атак, він спочатку запитав: чи перекривали недоволі дороги? Почувши позитивну відповідь, запропонував продовжувати в тому ж дусі й далі. До речі, невиконання паном Доценком власних обіцянок, схоже, для нього не рідкість. Нагадаємо, що журналістам «Корупції по-українськи» він особисто клявся організувати круглий стіл опонентів і представників влади. Обіцянку, як і слід було очікувати, не виконав.
Під час безперервних розбирательств «охоронці» захопленої по вул. Софіївській, 18А мансарди влаштували, очевидно, у ній бандитський штаб для координації нападів на чужу власність. Жителі цього будинку є свідками «окупації» сусіднього горищного приміщення і стверджують, що спостерігали з вікон і балконів усі переміщення рейдерів та їхні особливо теплі стосунки з прибулими працівниками правоохоронних органів. У день прес-конференції потерпілий інвестор товариства власників багатоквартирного будинку «Будтехсервіс» Сергій Анденов побував на прийомі у міністра внутрішніх справ Ю.В. Луценка. Головний міліцейський начальник дав відповідні вказівки генералу Віталію Яремі. Нині відомство перевіряє чергові заяви потерпілих про бездіяльність охоронців порядку.
По результатам перевірки попередніх скарг було двічі відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо правоохоронців. У цей же час головний рейдер, як називають Ігора Іванович Доценка потерпілі жителі, почав оспорювати вердикт Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року, що набув законної сили. З документа випливає, що право власності на горищне приміщення по вул. Софіївській, 18А визнано за Сергієм Анденовим. Крім того, цим рішенням «комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» зобов'язано провести державну реєстрацію права власності Анденова Сергія Олеговича на реконструйовані житлові приміщення мансардного поверху… у будинку №18А по вул. Софіївській». Природно, безпідставно пропущений паном Доценком процесуальний строк, передбачений законом для подання апеляційної скарги, був за його проханням поновлений. Виходить, що в майнові питання будь-кого може втручатися будь-який перехожий. І результат залежить лише від впливовості корупціонерів, які реалізують схему захвату, та платоспроможності «клієнта».
Про те, чим закінчиться горищна трагікомедія в центрі столиці, ви дізнаєтесь в одному з наступних випусків.
**Добрий дядечко відбирає мансарди**
29 вересня 2009 року, коли верстався матеріал «Під «дахом» дому мого» — про рейдерський захват мансарди в центрі столиці у будинку по вул. Софіївській, 18А — в агентстві УНІАН відбулася незвична прес-конференція. Організатором і модератором заходу був Ігор Іванович Доценко, представник Творчої архітектурної майстерні «АННА» Союзу архітекторів України. Він же — герой названого матеріалу. У прес-релізі, розміщеному на сайті інформаційного агентства, була заявлена тема, від якої хотілося плакати. Ігор Іванович запитував: чому жителі будинків налаштовані проти безплатних ремонтів, нових ліфтів і красивих під'їздів? Чому люди не хочуть нарешті позбутися проблем з водопостачанням?
Під час прес-конференції з'ясувалося, що мешканці, зокрема, №19А по вул. Володимирській та №№ 18А і 19 по вул. Софіївській справді не хочуть не лише вищеперелічених благ, але й самого «безкорисного» архітектора. Ні бачити, ні чути, ні знати… ніколи! Проте, схоже, такому простому бажанню не судилося здійснитися. Модератор Доценко виступив із проникливою промовою про себе та своїх компаньйонів-благодійників. Розповів про мільйонні витрати та далекосяжні плани інвесторів. Надав журналістам для ознайомлення стопи документів, які, на його думку, підтверджували законність його дій та безкорисність його намірів. Проте присутні чомусь не повірили панові Доценку. Вони задавали питання, з яких випливало, що не лише жителі названих будинків, але й представники мас-медіа вважають неприпустимим будівництво чого б то ні було без згоди мешканців.
У той же час на вході в УНІАН роздавали листівки з попередженням киян про те, що «…якщо ви побачите біля свого будинку чорного рейдера Доценка Ігора Іванович — чекайте захвату! У своїй злочинній діяльності він використовує підроблені документи та сфальшовані акти державних органів, серед яких розпорядження місцевих адміністрацій, рішення судів. Міліція Шевченківського району з невідомих нам причин всіляко підтримує бандитів своїми діями та бездіяльністю. Влада мовчить!»
У залі інформагентства перебувала Наталія Яценко, кореспондентка газети «Дзеркало тижня», заслужена журналістка України, яка живе у будинку по вул. Володимирській, 19А. Вона розповіла присутнім про категоричну незгоду всіх власників квартир з діями так званого архітектора. Жінка публічно просила Доценка залишити їхній будинок у спокої й вважає, що навязливі підприємницькі послуги Ігора Іванович привели до передчасної смерті її матері. Потерпіла висловила припущення: якщо прославлена архітектурна компанія не відступиться від своєї затії, то ситуація може дійти навіть до кровопролиття. Наталія оприлюднила документ, який свідчить, що ніяких представлених пресі узгоджень на проведення будівельних робіт Ігор Доценко насправді не отримував.
Схоже, діяльністю невтомних інвесторів правоохоронним органам все ж таки слід зайнятися серйозно. Адже, як випливає з представлених оратором Доценком документів (найімовірніше, «липових»), запроектовані надбудови перевищують допустимі навантаження названих будинків. До того ж забудовник взагалі не реагує на активно опиралися громадян. Згода яких, до речі, є необхідною умовою при отриманні дозволів на будівництво. На питання програми «Корупція по-українськи», чи готовий пан Доценко взяти участь у публічній дискусії щодо обговорення документації, якою володіють протиборствуючі сторони, Ігор Іванович відповів, що з задоволенням організує круглий стіл. Свою готовність він підтвердив нам і 5 жовтня 2009 року в телефонній розмові.
Тим часом жильці — члени об'єднання власників багатоквартирного будинку по Софіївській, 18А — надали редакції нашої газети докази, які підтверджують, що дійсно непрошені інвестори здатні підробляти документи. Зокрема, договір без номера між Сергієм Олеговичем Анденовим та ПБП «Снага — М» від 3 травня 2001-го на проведення будівельно-монтажних робіт та акти неіснуючих «виконаних» робіт від 25 липня та від 26 вересня 2001 року.
Протягом багаторічних розбирательств, як випливає з наявних паперів, «липа» від Доценка і К всплувала неодноразово. При цьому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України в межах цивільних і кримінальної справ проводив необхідні дослідження названого договору та актів. Наприклад, 19 березня 2003-го інститут встановив (експертиза №832/833), що договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 3 травня 2001 року є змонтованим, оскільки його четверта сторінка (з відбитком печатки та підписами сторін) була замінена і раніше належала іншому аналогічному документу.
У висновку судово-почеркознавчої експертизи №10372 від 23 січня 2008-го, проведеної щодо актів виконаних робіт, значиться: «Зображення підпису від імені С.О Анденова в графі «замовник роботу прийняв» до договору від 03.05.01 виготовлено з застосуванням технічних засобів, з використанням як моделі вільного зразка підпису С.О. Анденова, що міститься в листі від 07.02.2002 на ім'я директора ПБП «Снага — М» А.В. Іщенка за допомогою проміжної копії з дорисовуванням штрихів у ній». Електрографічне зображення в графі «замовник роботу прийняв» в електрофотокопії акта №2 від 26 вересня 2001 року прийому-здачі робіт до того ж договору до того ж не містить підписів, штрихи яких були б ідентичні штрихам підпису С.О. Анденова.
У зв'язку з наведеними фактами названі документи були судом визнані недійсними. Аналізу рішень судів і кримінальних справ, що накопилися протягом спроб реального інвестора Сергія Анденова та членів ОСМД «Будтехсервіс» позбутися від Доценка і К, ми присвятимо ще не одну публікацію. Наразі зупинимося на постановленні відділу державної служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві про повернення виконавчого листа стягувачу від 25 вересня 2009-го. З документа випливає, що виконавчій службі розшукати боржників (у цьому випадку це особи, названі Ігором Іванович відповідачами: Простаков, П'ємонте, Іщенко, ЧП «Снага — М». — Прим. авт.) за названою адресою не вдалося.
Повертаючись до визначення Деснянського районного суду від 3 вересня 2009 року, що послужило директивою для подальших дій виконавчої служби, зупинимося на цікавому моменті. У визначенні були вказані реальні адреси проживання, місцезнаходження або реєстрації так званих боржників. Проте, згідно зі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», «виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, проводиться державним виконавцем за місцем вчинення таких дій». Вивчивши ситуацію, ми не сумніваємось, що всім учасникам рейдерського нападу було заздалегідь відомо, що на мансарді громадян (вони ж відповідачі, вони ж боржники) апріорі й бути не могло. Вручення Простакову та йому подібним цього визначення (про, нагадаємо, заборону проводити дії, що перешкоджають Доценку у вільному доступі до улюбленої мансарди на вул. Софіївській, 18А) і було здійснено як злочинний метод завладіння чужою нерухомістю.
Організатори потужного групового захвату приміщення та інші особи зафіксовані на відео. Дивує, чому, не виявивши боржників 8 вересня 2009-го, виконавці не потрудилися видати своє постановлення того ж дня, а лише 25 вересня. Чому міліція, яка перебувала і присутствувала при «виконанні», переконавшись у відсутності псевдоборжників, не звільнила чужу площу від молодчиків і не опечатала приміщення? Надавши тим самим можливість сумнівним охоронцям не лише безперешкодно захопити верхній поверх, але й господарювати там по сей день. Усі ознаки незаконного умисного завладіння чужим майном, як кажуть, на виду. Цікаво, чи буде порушена кримінальна справа щодо організованої групи захватчиків та їхніх непростих спільників?
Фактично «вибити» їх з чужого приміщення можуть лише спецпідрозділи Міністерства внутрішніх справ України. До речі, саме там у цей час перебувають на розгляді заяви потерпілих. Агентство журналістських розслідувань проінформує своїх читачів про подальші події на Софіївській, 18А. Зокрема, нас цікавить участь у цій історії деяких посадових осіб бюро технічної інвентаризації. Виникає питання: хто ж все-таки «дах» у пана Доценка?
Оскільки пік його рейдерства припадав на час «черновецьких», то логічно припустити, що його «дах» з тих часів. Водночас наші джерела стверджують, що на рівні правоохоронних органів Доценка прикривав і прикриває екс-начальник київської міліції та екс-генпрокурор Віталій Ярема, який також не чужий «забудовельному» бізнесу та сумнівній торгівлі меблями. Достатньо згадати магазин «4room» та сім'ю Алоян. Зрозуміло, що акція проти Доценка була спонтанною, і навряд чи продовжиться. А ж варто б. Хоча б згадаємо неприємності жителів будинків, які він «рейдерив».
**P.S. А наприкінці — струсив**
Магазин, на стінах якого були знищені графіті «Ікони революції», закривається. Про це на своїй сторінці у facebook написав власник «Емпоріуму» Ігор Доценко. «Салон Емпоріум закритий! Незважаючи на те, що ми три з половиною року дивилися й доглядали графіті, ми стали заручниками провокаторів, які й закрасили ці роботи, щоб вчинити цей вандалізм», — пише Доценко. Доценко відзначив найважливіше в цій ситуації те, що до нього в друзі додалося понад п'ятисот людей. «Близько двохсот з вас витонченим матірним словом мене лаяли, але при цьому до мене в друзі попросилися понад п'ятисот людей, а саме це важливо!!!», — підкреслив він.