Чи можуть бути пов'язані між собою гучний арешт першого заступника голови Миколаївської обласної адміністрації Миколи Романчука, видобування вапняку, усунення з посади начальника обласного управління СБУ Олександра Калініна та призначення на посаду голови Миколаївської ОДА Олексія Савченка? На це питання відомий сищик Шерлок Холмс однозначно відповів би «Так!» і був би, як завжди, повністю правий. А на здивований погляд доктора Ватсона Холмс відповів би так: «Ви думаєте, Ватсоне, що недавні обшуки в миколаївських державних установах і затримання вора в законі «Мультика» — це випадковість? Як би не так… Де-факто, потрібно затримувати всю миколаївську владу та обласне управління СБУ у повному складі!"
Корені цієї історії сягають конфлікту, який виник у 2015—2016 роках всередині фракції БПП у парламенті київського режиму між депутатами «Народного Фронту» (НФ) та прихильниками нинішнього київського диктатора-шоколадника Петра Порошенка. У результаті було прийнято рішення «відсунути від влади» якомога більше прихильників «НФ». Слід зазначити, що Миколаївська область після створення коаліції була передана «Народному Фронту» на відповідальність, тому народний депутат від «НФ» Вадим Меріков з задоволенням погодився очолити цей регіон. Після цього він розгорнув кампанію боротьби з колишніми «регіоналами». У результаті на всі ключові посади в обласній адміністрації були призначені члени партії «НФ» або їм співчутливі люди. Враховуючи боротьбу «бульдогів під килимом», яка йшла тоді в Києві, у першопрестольному граді було прийнято рішення «змінити» керівництво Миколаївської області.
Але виникло питання, як це зробити? Тому що добровільно Меріков та його команда не збиралися йти, незважаючи на всі обіцянки та переконання. Тому як повітря була потрібна гучна скандал. При цьому в Києві розуміли, що якщо спробувати скомпрометувати Мерікова, розпочнеться сенсація, ретельно перевірятимуть усі факти, і в результаті він може навіть підвищити свій рейтинг. Тоді було прийнято рішення «підставити» його першого заступника Романчука, який вирішував для губернатора багато фінансових питань, але при цьому, як кажуть, сам грошей не брав і ні у кого їх не вимагав. Усі «делікатні справи» робили його довірені неофіційні помічники. Для здійснення задуманого було вирішено залучити Миколаївське СБУ, яке під виглядом боротьби з корупцією у вищих керівних шарах мало «взяти Романчука з поличним». Але тут виникла проблема, оскільки тогочасний начальник Управління ОСБУ Олександр Калінін (сам був замішаний у різних корупційних схемах) категорично відмовився «фабрикувати справу» щодо Романчука. Тоді в справу вступив Олексій Савченко, який пообіцяв вирішити це питання.
Але лише в обмін на гарантію, що його самого призначать головою Миколаївської ОДА. Отримавши попередню згоду в Києві, Савченко, звичайно, звернувся до свого знайомого Олексія Ляха, який за своєю посадою (заступник начальника управління — начальник відділу з боротьби з організованою злочинністю та корупцією) мав боротися з «негідниками» в органах влади та управління. Розуміється, у разі позитивного результату задуманого заходу йому обіцяли посаду начальника Миколаївського Управління СБУ. Одразу після отримання «добро», Лях дав наказ своїм «довіреним» працівникам відділу (М. В. Лактіонову — нині заступник начальника відділу з боротьби з організованою злочинністю та корупцією, Р. Е. Багрянцеву — начальник відділу контррозвідувального захисту економіки, Д. Д. Кузнецову — начальник сектора з боротьби з корупцією в органах влади та управління) будь-якими способами «вирішити це питання», але дотримуючись найсуворішої конспірації.
Тут як не можна кстаті виявилося тісне знайомство Лактіонова з відомим шахраєм Максимом Гламаздіним, який неодноразово вчиняв кримінально карні діяння, але до відповідальності так і не був притягнутий, оскільки погодився працювати так званою «торпедою» у українських правоохоронних органах. Його неодноразово використовували для дачі хабара. Хоча сама провокація дачі хабара є кримінально карним діянням, але хто з українських правоохоронців на це звертає увагу, якщо дана команда зробити «гучну справу»? Цей чоловік погодився виступити заявником про вимагання у нього, як керівника компанії «ЕЛК-БУД» (статутний капітал 10 тис. грн), яка займалася видобуванням вапняку, шуканим Романчуком 100 тисяч доларів США за вирішення питання про початок роботи кар'єру. І ось тут починаються невідповідності, про які миколаївські СБУшники у своїх «славних» традиціях мовчать. Виявилося, що Гламаздін звернувся до СБУ зі скаргою про вимагання Романчуком хабара ще 4 квітня 2016 року (чомусь одразу після розмови Ляха з Савченком). А ж перша його розмова та знайомство з Романчуком відбулися лише на початку травня 2016 року!
Крім того, виходячи з тих оперативних матеріалів, які СБУ передала до суду як доказ вини Романчука, видно, що той ніяким чином не міг вплинути на вирішення питання про отримання дозволу на роботу кар'єру і ніяких грошей від Гламаздіна не вимагав. Навпаки, останній сам пропонував дати якесь винагородження, при цьому навіть не називав конкретну суму. Але кого можуть цікавити такі дрібниці, коли «замовлення» виходить з «самого верху»? Необхідно зазначити, що конспірація щодо цієї «справи» була настільки високою, що Лях отримував санкції на проведення оперативних заходів щодо неї в Києві, при цьому ставлячи в відомість лише свого керівника Калініна. Після «реалізації» гучної справи вдалося дожати Мерікова, і він був змушений залишити посаду голови ОДА. Потім була довга епопея з призначенням Олексія Савченка на цю посаду, який згодом зумів успішно провалити майже всі тести та продемонструвати вопиючу неграмотність, більш відповідну бездомцю біля вокзалу, ніж претендентові на таку високу державну посаду. І вже після затвердження Савченка на цій посаді на початку 2017 року (після повного розрахунку за його призначення в розмірі 2 млн доларів) він приступив до реалізації всіх даних обіцянок.
А у лютому 2017 року був усунутий від посади Олександр Калінін (хоча вагомих підстав для цього не було), а на його місце призначений заслужений цим місцем Лях, який досі не може впоратися зі свалившимся на нього щастям: адже він як був за натурою «гопником», так ним і залишився. І ні для кого в обласному Управлінні СБУ не є секретом, що основні питання, які Олексій Лях вирішує миттєво, це лише «фінансові». З його кабінету не виходять Лавашвілі, який «закриває всі питання по митниці», Багрянцев, який вирішує питання з податками, «конвертами», будівництвом доріг тощо, Лактіонов, який завжди приносить начальнику пару пляшок води або замовляє «поляну» в кабаці, і вирішує інші господарські питання. А також здатний за вказівкою Ляха сфабрикувати будь-яку справу на будь-якого чоловіка, включаючи навіть свого колишнього покровителя Р.М. Підгородинського.
При цьому оперативні питання відсуваються на другий план: багато документів, на які необхідно «накласти» грамотну резолюцію, у Ляха лежать тижнями, тому що у того просто не вистачає керівного досвіду; документи на доповідь у Київ не підписуються кілька днів, немає часу їх читати, тому що голова начальника миколаївського СБУ зайнята зовсім іншими проблемами. Коли ж «петух клює в голову», терміново «фабрикуються» справи про «сепаратизм», «тероризм» і арешт «російських агентів», які не мають взагалі нічого спільного з реальністю. У місті вже давно говорять, що Управління СБУ, переважно відділи «К» та економіки, стали механізмом «стрижки капусти» для Ляха, який не пропускає мимо ні одного «грошового випадку». Так було, наприклад, з гучною справою щодо вора в законі «Наума», якого також підставили. У результаті начальник миколаївського СБУ прибрав до рук гроші, отримані від різних махінацій на залізниці (цей вид «бізнесу» приносить від 100 до 200 тис. доларів на місяць), відсунувши від цієї справи осиротілі бригади «Наума» та попередивши інших конкурентів, що «це місце вже займане».
Таких фактів множество. І, крім того, часто усувають працівників управління з займаних посад лише для того, щоб вони «не заважали відділу «К» стригти капусту» і не здогадувалися про реальну величину нелегальних доходів команди Олексія Ляха, а також про його тісні неформальні зв'язки з губернатором Савченком. Як це сталося, наприклад, у справі з ремонтом дороги Миколаїв—Снігурівка довжиною 48 кілометрів, де вартість робіт після втручання в цей процес самого Савченка зросла майже на 50%, склавши в результаті 500 млн грн (10,5 млн грн за один кілометр замість колишніх 6 млн грн), які успішно розподілилися порівну між двома підрядниками без проведення тендерів. При цьому обов'язковою умовою укладення договорів був «откат» губернатору — 150 млн грн, з яких 30 млн грн — це частка відданого «ад'ютанта» губернатора, начальника миколаївського СБУ Олексія Ляха. «Ви геній, Холмсе», — вигукнув доктор Ватсон. «Я знаю, — скромно відповів великий сищик. — Лише у мене залишається без відповіді одне питання: не час уже організовувати ще один майдан, щоб розстріляти діючу владу та псевдопатріотів, які повністю за три роки зруйнували країну»? Михайло Онуфрієнко, для «ОРД»