Як ми писали раніше, Служба зовнішньої розвідки України нарешті отримала «голову». Але слабку. Петро Олексійович нарешті прокинувся і зрозумів, що Служба зовнішньої розвідки України вже понад рік — бадьоро, але безглуздо рухає кінцівками подібно курці без голови. Що, власне, не дивує, враховуючи, що з 29 квітня 2016 року ця структура у країні, яка воює, існує без голови. СЗР в Україні взагалі хронічно не везе. То взагалі без голови, то ще гірше — з Маломужем замість голови. Схоже, Петро Олексійович вирішив повторити подвиг Віктора Андрійовича та призначити на посаду голови СЗР такого ж видатного шпигуна й організатора як Маломуж. Але тепер з прізвищем Божок. Єгор Божок, в.о. начальника Місії України при НАТО. Максимальна величина підрозділу, яким коли-небудь командував молодий Божок — 18 осіб. Але чи це має значення, якщо Божок є випускником альма-матер Президента — розсадника мажорів під назвою Інститут міжнародних відносин Університету імені Тараса Шевченка?
Біографія майбутнього головного шпигуна країни скудна, як і бюджет розвідки. Народився 6 вересня у Києві. У 2002 році закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2000 році закінчив магістерську програму з європейської політики у Брюссельському вільному університеті. Магістр міжнародних відносин та європейської політики, референт-перекладач. Володіє українською, англійською, французькою та російською мовами. У 2002–2005 роках — спеціаліст, аташе, третій секретар Департаменту контролю над озброєннями та військово-технічного співробітництва Центрального апарату МЗС України. У 2005–2009 роках — третій, другий секретар з політичних питань Місії України при НАТО у Брюселі. У 2009–2010 роках — перший секретар Департаменту НАТО Центрального апарату МЗС України. У 2010–2013 роках — начальник Відділу юстиції, свободи і безпеки Департаменту Європейського Союзу Центрального апарату МЗС України. З 2013 року — радник-посланник, заступник голови Місії України при НАТО. З червня 2015 року — в.о. голови місії України при НАТО. Чомусь одразу згадуються інші вундеркінди у спецслужбах України.
Перший голова СЗР Олег Синянський. Або смішний шахрай і заступник голови СБУ Кислинський. Єгор Божок зі своїм досвідом служби напевно продовжить ці славні традиції. Тим більше, що судячи з його послужного списку та численних інтерв'ю, основна сфера діяльності Божка — піар і комунікації, але аж ніяк не шпіонаж. І в СЗР при правильному підході він міг би претендувати хіба що на посаду прес-секретаря. Але то чи Петро Олексійович паніко боїться «змови силовиків» і призначає на серйозні посади безпечних малюків, то чи Божка протежує хтось із близьких. У будь-якому разі назвати такий підхід державним — не виходить.
Про характер балласту в СЗР досить показові повідомлення форумчан. Один з них, Сергій, переглянув інтерв'ю і зазначив, що такого Ганса Крістіана Андерсена ще потрібно поискати. Маломуж брешить стільки, що важко знайти момент, де він говорить правду. Цей казкар дописався до того, що, мабуть, доведеться написати його справжню біографію борця з попами. Так само як і його доблесного оруженосця й одночасно перекладача паперів Разінкова. Головне, передайте Порошенку, щоб від Інтернету СЗР не відключав. Тоді йому ще стільки казок на ніч розповідять ці друзі, що життя стане справжнім полем чудес і навіть не захочеться, щоб наступало ранок.
Структура, яку не сприймають сьогодні через неефективну роботу, має свою історію створення та становлення, і конкретних посадових осіб, які заклали існуючі проблеми. З чого все почалось. З прослуховування політичних опонентів та оперативної передачі матеріалів потрібним керівникам з метою підвищення рейтингу служби й створення ілюзії всемогутної служби та необхідності її існування. І зараз той же Миколо Григорович обурюється тим, що НАБУ незаконно прослуховує фігурантів кримінальних справ.
Авторська програма з Наталією Ващенко «HARD з Ващенко» 7 серпня з колишнім головою служби зовнішної розвідки України генералом Миколою Маломужем «розкрила» проблеми української розвідки. Дізналися, що більше року в СЗР немає ні голови, ні бюджету. Як стало відомо журналістам, президент України все ж таки підібрав і навіть вивчав можливого кандидата на посаду керівника «Лісу». Схоже, Петро Олексійович вирішив повторити подвиг Віктора Андрійовича та призначити на цю посаду такого ж «видатного шпигуна» й організатора як Маломуж. Але на цей раз з прізвищем Божок Єгор. Колишній в.о. начальника Місії України при НАТО, протеже (родич) одного зі своїх найближчих помічників.
Однак діюча резидентура СЗР РФ у СЗР України під головуванням в.о. Ігоря Разінкова — основного претендента на посаду «головного лісника» — через «закордонний апарат», який очолює Синькевич, зібрала компрометуючі матеріали на «юного кандидата» і реалізувала їх через «старших партнерів» з Володимирської, які вважають існуючого в.о. «своїм» протеже. Ось що означає справжні «нелегали»!
У зв'язку з цим буде дуже цікава ретро-стаття «Російська агентура в українській розвідці 2 або причини провалу переговорів у Мінську» 2014 року http://politica-ua.com/blogi/item/4339-rossiyskaya-agentura-v-ukrainskoy-razvedk
Наталія Ващенко показала всій Україні, що працівник «славного» 5-го управління КГБ Української РСР займався там роботою в інтересах нелегальної розвідки. В останній час якось модно стало «приписувати» себе до розвідки, більше того до нелегальної. Маломуж «приписав» до цієї самої «нелегальної розвідки» й свого колишнього начальника апарату й інспектора Ігоря Разінкова, скритно лобіюючи останнього на посаду голови. Так, з головою «пішли в нелегали» Маломуж і Разінков. На цьому фоні також можна згадати статтю «СЗР і «оборотні». Постфактум» (http://sled.net.ua/svr/i/oborotni/postfaktum/2013/14/08). До речі, Разінков «веде» Стасика, а Маломуж — просуває Разінкова. Як видим, резидентура СЗР РФ у СЗР України — такі собі «друзі України» — продовжує функціонувати. Одним словом, ось що значить — «нелегали»!
У Волинській області оперуповноважений Служби зовнішної розвідки України, очолюваної Разінковим І.П., був затриманий правоохоронцями під час отримання неправомірної вигоди в сумі 1,5 тис. доларів. За зазначену суму офіцер пообіцяв «откупити» призивника від призову в армію, повідомляє прес-служба Департаменту захисту економіки Національної поліції. «Офіцер зовнішної розвідки за 1500 доларів через чиновників Волинського обласного військового комісаріату пообіцяв місцевому жителю видати документи щодо відстрочки від проходження військової служби за призовом», — йдеться в повідомленні.
За даними відомства, фігурант був затриманий під час отримання неправомірної вигоди. Йому грозить покарання, передбачене ч. 3 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або отримання неправомірної вигоди посадовою особою) Кримінального кодексу України.
По цьому посиланню знаходиться відео інтерв'ю втікача зі Служби зовнішної розвідки України капітана Мирошниченка Олексія Михайловича, який у 2015 році втік на свою «історичну батьківщину» в Луганськ. Був впевнений, що в розвідку, а тим більше у зовнішню, відбирають найкращих з найкращих. Але переглянув цього ідіота, послухав фігню, яку він городить на камеру, і зрозумів: якщо в СЗР України таких ще залишилось багато, то відомство нероботяче. Його не спасе навіть Разінков, найздатніший учень великого Маломужа.
Дійсно, капітан-розвідник Мирошниченко виглядає убого, особливо щодо інтелектуальних здібностей. Після його слів про українських військовослужбовців, які постійно воюють під наркотою, не міг утриматися від сміху. Невже він справді у це вірить? Чи просто говорить на камеру те, що його попросили озвучити? Скоріше йдеться про друге. Тому, хто такого довбня підібрав для проходження служби у зовнішній розвідці, потрібно всім відтяти голови, бо вона їм однозначно не потрібна.
Поздоровляю співробітників Служби зовнішної розвідки України з призначенням нового керівника! Хоча він ще той «розвідник», але довести СЗР до стану, гіршого, ніж було при недолугому Разінкові І. та його посіпаках, буде складно, а скоріш за все навіть неможливо.
Разенков упав на лікарняку, коли дізнався, що призначили нового голову СЗР. Його подружка Людочка, шефиня з СБУ, все влаштувала своєму дружку. Він вирішив зробити демарш самому Порошенку. Навіть не зустрів його. У неділю ще вів терки зі своїми корешами по бізнесу, розповідав, що у нього все схвачено. А в понеділок, дізнавшись, що йому кінець, дав команду своїм нукерам Лісовому й Синькевичу залягти на дно, розуміючи, що Божко зайшов без команди й не розбереться, що великий розвідник Ігорек начудив за останній рік. Тільки одні квартири, які проходили через його руки, чого стоять. А залягти він вирішив не просто. СЗР-овські юристи посоветували лягти на лікарняку в день, коли вийшов указ, щоб можна було його оскаржити. Маломуж дав команду йому боротися до кінця. Попереду президентські вибори.
Спасибі! Цікава інформація. Але в тому, що Разінков — звичайна гнилюха, кар'єрист і просто підла тварюка, у мене навіть сумнівів не було. Лісовий — така ж сама гнида й відрізняється від Ігорька лише трохи нижчою посадою. Здивувала описана поведінка цих уродів. Хоча їм дійсно буде капець, бо місця у команді нового голови для згаданих аферистів не знайдеться. Нічого, нехай хлопці відчують на собі, як це потрапляти «з князів у грязь». Не весь час ламати життя іншим, інколи Бог може покарати навіть типу небожителів з «лісу». Ще раз признаюся чесно: для мене гарна новина! Сподіваюся й для СЗР теж.
І Гарант терпів Разінкова з Лісовим півтора року? Ось це гідра. Але скільки мотузочки не виться, кінець прийде. Ігорек, мабуть, з пиджаків, тому поняття офіцерської честі для нього чуже.
Разінков унікальний аферист. В розвідці ніколи не служив. Маломуж пристроїв його до себе керувати апаратом. Разінков відзначився тим, що інтригував і пересварив між собою всіх замів. При Ілляшові цей номер не пройшов. Той вигнав його з тріском. Потім підібрав його Гвоздь. Тільки той пішов, Разінков почав лити на нього бруд. Коли кандидат на посаду Андрій Таранов не розійшовся з баржею, Разінков повірив, що прийшов його зірковий час. Знов інтриги, війни між замами й мертва структура. Його друзі впевнили, що він уже однією ногою на посаді. Але не по Сеньці — шапка. Думаю, що його період керівництва буде детально вивчений певними органами. А він поки що за старою апаратною схемою в шпиталь, авось щось викрутимо. Далі буде.
Влучне порівняння Разінкова та Паніковського. А Лісовий з Синькевичем на Остапа Бендера тягнуть. Взагалі цікаво, як Синькевича не люстрували. Більше ніж він за законом і своєму чекістському минулому мало хто підходить. Люстрували стрілочників, а крупна рибка сховалася. Здається, цього разу він з гачка не зіскочить.
А куди Микола Маломуж пропав з екранів? Як то скучно стало.
Синькевич — це навязаний Аніка-воїн, ніхто його ніде не брав. Коли приїжджав з ДЗК хтось і нічого не привозив у силу різних обставин, то Синькевич навіть літру «White Horse» собі вибивав! «Щирий козак-мольфар з полонини». Нема лісу вже після 2010 року. Лизуни рулять, опер вивелся, скунси мутять, крутять, пилять, косять, окремі навіть нюхають. Люди є достойні, але по пальцах порахувати можна, сидять і пенсію чекають. Синькевич повернувся в ліс з МАУ. Це людинка Бені Коломойського. А завели його через Разінкова. Так що везде все добре.
Взагалі все це мало схоже на розвідку. І новому керівництву, якщо воно дійсно збирається керувати, доведеться будувати цю службу фактично з нуля.