Татьяна Єремєєва: «Ні я, ні наші з Ігорем діти не отримуємо від діяльності групи «Континіум» ніякого доходу». За частку покійного, оцінювану в кілька сотень мільйонів доларів, точиться справжня війна. З одного боку цієї битви — колишні партнери Єремєєва. З іншого — його вдова Татьяна та двоє дітей.
Тема спадщини Ігоря Єремєєва — трагічно загиблого в 2015 році народного депутата та одного зі співвласників групи компаній «Континіум» (найвідоміший бренд — АЗС WOG) — довгий час не привертала увагу ЗМІ. Проте, як з'ясовується, за частку покійного, оцінювану в кілька сотень мільйонів доларів, точиться справжня війна. Татьяна Єремєєва стверджує, що співвласники групи компаній «Континіум» бізнесмен Лагур та нардеп Івахів не допускають спадкоємців ні до управління бізнесом, ні до прибутку, який він генерує.
Про свою боротьбу Татьяна розповіла у інтерв'ю виданню ZN.UA. На запитання про те, яке спадщину залишилось у неї та дітей Ігоря Єремєєва після його смерті, вона відповіла: «Ні для кого не секрет, що мій покійний чоловік Ігор Єремєєв був успішним бізнесменом та одним зі співвласників фінансово-промислової групи компаній «Континіум», яка координує велику кількість бізнес-проектів як в Україні, так і за кордоном. Основні напрями бізнесів — це нафтовий, молочний, готельний, а також виробництво та продаж будівельних матеріалів та інші. За законом, діти мого чоловіка, його мама та я маємо право спадкування першої черги на його частку в активах цієї групи».
На запитання про те, чи вдалось оформити права власності на спадщину та отримати доступ до управління нею, Татьяна пояснила: «Мій чоловік був молодою, енергійною людиною, бізнесменом, який любив життя. Природно, він не думав про смерть і мав великі плани на життя. Ігор не залишив після себе заповіту. Тому відповідно до норм чинного законодавства України, як я вже сказала, законними спадкоємцями стали ми з дітьми та мама мого покійного чоловіка».
З їхнього боку вони виконали всі необхідні дії, спрямовані на прийняття спадщини. Проте їм вдалось оформити права лише на деякі об'єкти майна, які належали чоловікові на момент його смерті. Водночас вони не можуть говорити про отримання доступу до володіння та управління корпоративними правами, тобто до управління бізнесом.
На запитання про те, чи не дають їм право на управління записи в реєстрах, де видно, що вона та Роман Єремєєв є власниками певних часток у різних компаніях та бізнесах, Татьяна відповіла: «У реєстрах можна побачити інформацію про те, що наші з Ігорем діти — Роман та Софія — є кінцевими бенефіціарними власниками низки компаній, що входять до групи «Континіум». Але бенефіціарний власник не має прямого доступу до управління компанією. За визначенням, бенефіціарний власник — це особа, яка прямо або опосередковано володіє юридичною особою або здійснює суттєвий вплив на прийняття нею рішень, а також отримує фінансовий дохід від діяльності цієї юридичної особи. Водночас ні я, ні наші з Ігорем діти не маємо можливості будь-яким чином впливати на діяльність цих компаній і, тим більше, не отримуємо від діяльності групи «Континіум» ніякого доходу».
Усе управління зосереджено в руках колишніх бізнес-партнерів чоловіка. На жаль, після смерті Ігоря вони побачили справжнє обличчя його так званих бізнес-партнерів. З самого початку вони зіткнулись з, м'яко кажучи, не зовсім порядними діями з їхнього боку.
На запитання про те, що вона має на увазі, Татьяна розповіла: «Скориставшись моєю відчаєм та шоковим станом під час підготовки до похорону, ці панове (мова йде про Лагура та Івахіва) обманним шляхом заволоділи свідоцтвом про смерть мого чоловіка та відмовились передати його мені. Надалі, скориставшись певною безпорадністю 85-річної мами Ігоря та її незрозумінням складної ситуації, вони відкрили спадкову справу у свого, можна сказати, «підконтрольного» нотаріуса, яка була й залишається довіреною особою та обслуговувала інтереси групи компаній «Континіум». Для цього, використовуючи людей, які безпосередньо працювали з Ігорем і були близькі до нашої сім'ї, вони привезли маму Ігоря до Києва та, не повідомивши мене й дітей, запропонували їй написати заяву про відкриття спадкової справи у свого нотаріуса. Таким чином їм вдалось заволодіти фактично повним контролем над станом спадкової справи».
З боку цього нотаріуса вони постійно відчувають певний опір у реалізації своїх законних прав — то документи видаються з помилками, то їм взагалі відмовляють у видачі документів. На жаль, у законодавстві України не передбачена можливість замінити нотаріуса, який веде спадкову справу, за бажанням спадкоємців.
На запитання про те, чи мають вони всю інформацію про активи покійного чоловіка, Татьяна відповіла: «Нами досі проводиться кропітка робота, спрямована на пошук та виявлення активів мого чоловіка. Частину інформації нам вдалось зібрати. Водночас після смерті чоловіка його «бізнес-партнери» постарались зробити все, щоб ми опинились в інформаційному вакуумі. Їм навіть вдалось заволодіти документами та вмістом сейфа, які знаходились за місцем проживання Ігоря в Києві, яке він використовував, приїжджаючи туди на роботу. Зробили вони це через працівників компанії, яких у домі знали. Зрозуміло, що в доступі до документів, які Ігор зберігав у головному офісі компанії, нам також було відмовлено. На жаль, у цьому питанні ми можемо розраховувати лише на себе, оскільки з боку колишніх партнерів чоловіка по бізнесу ми бачимо лише потужний опір».
Працівники компанії, яким Ігор довіряв настільки, що вони були близькі до нашої сім'ї, як усі люди, бояться за свою роботу та чітко слідують вказівкам нових «босів» (колишніх бізнес-партнерів чоловіка), відмовляючись від спілкування з ними. Це при тому, що деякі з цих довірених осіб через різні причини за життя Ігоря були номінальними власниками його майна. Забувши про свої зобов'язання та зрадивши пам'ять людини, яка їм довіряла, ці люди продовжують необґрунтовано володіти тим, що по праву належить їй та дітям Ігоря.
На запитання про те, чи спілкувались вони з партнерами покійного чоловіка з цього приводу та яка їхня позиція, Татьяна відповіла: «Так, спілкувались і неодноразово. Спочатку з їхнього боку були запевнення про допомогу, підтримку. Йшлось про те, що Роману (наш з Ігорем син) буде надана можливість безпосередньо увійти до структури органів управління бізнесом. Але, як з'ясувалось пізніше, все це робилось лише з метою затягування ситуації, щоб не дати нам — законним спадкоємцям — повноправно вступити у свої права і водночас створити підстави для заволодіння частиною бізнесу Ігоря».
У лютому 2016 року, тобто через півроку після смерті чоловіка, від колишніх бізнес-партнерів вона дізналась, що Ігор нібито ще в 2014 році створив певний траст у юрисдикції Британських Віргінських Островів, у який внесли корпоративні права та права власності на акції всіх компаній, зареєстрованих за кордоном. Бенефіціарами цього трасту нібито є їхні з Ігорем діти. Їй дали ознайомитись з простою копією цього «документа», який викликає величезну кількість питань та обґрунтованих підозр у його автентичності. Цим питанням зараз займаються її юристи та правоохоронні органи.
Як з'ясувалось, за цим «документом», новим трастовим управителем після смерті чоловіка автоматично став один з його бізнес-партнерів — Лагур, а другий бізнес-партнер — Івахів став «контролером» цього трасту, тобто особою, яка повинна стежити за належним виконанням своїх обов'язків трастовим управителем. Наскільки вона розуміє, саме тому дані її дітей з'явились у реєстрах як дані бенефіціарних власників компаній. Тільки ось ніякої участі в управлінні компаніями її діти не беруть (за умовами трасту це виключено), ніяких доходів від діяльності цього уявного трасту вони не отримували й не отримують.
Більше того, умови трасту такі, що трастовий управитель на свій розсуд вирішує, платити чи не платити щось бенефіціарам (що ще раз ставить під сумнів той факт, що її покійний чоловік таким чином розпорядився своїми активами на шкоду інтересам своїх дітей).
На запитання про те, чи звертались вони до судів та правоохоронців для захисту своїх прав та чи були винесені якісь рішення, Татьяна відповіла: «Так, моїми юристами розпочато достатньо велику кількість судових процесів. Я б не хотіла зараз розкривати всі нюанси та тонкощі, нехай з цим працюють професіонали. Крім цього, слідчим відділом Шевченківського управління поліції в м. Києві за моєю заявою ведеться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12017100100002184, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Так, під час розслідування цього кримінального провадження слідчими органами перевіряються факти, які свідчать про заволодіння майном її покійного чоловіка, а саме — рухомим/нерухомим майном, а також корпоративними правами в компаніях, бенефіціаром яких за життя був Ігор».
Під час слідства було виявлено багато інших фактів: і підробка документів нотаріусами, які співпрацюють з колишніми бізнес-партнерами чоловіка, і наявність нового майна, яке йому належало, яким незаконно заволоділи певні особи, та багато іншого.
На запитання про те, чи правда, що у колишніх партнерів чоловіка серйозна підтримка від правоохоронців, та з чим це пов'язано, Татьяна відповіла: «Так, на жаль, це так. Вони ж сьогодні за мірками України «успішні» люди, близькі до кіл політичної еліти країни. На сьогодні ними здійснюються дії, спрямовані на те, щоб слідство зайшло в глухий кут, а також дії, спрямовані на затягування розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Люди, близькі до Лагура, Івахіва та Димінського, не з'являються до слідчого для дачі показань у кримінальному провадженні за вигаданими причинами та обставинами. Наскільки мені відомо, адвокати зараз працюють зі слідчими над тим, щоб вирішити питання про примусовий привід цих товаришів для дачі показань. Можу припускати, що один з колишніх бізнес-партнерів, який сьогодні є народним депутатом України (С. Івахів), користуючись своїм високим становищем та званням, здійснює неформальний адміністративний тиск на слідство».
У недавньому фільмі-розслідуванні програми «Схеми» (проект «Радіо Свобода») саме С. Івахів розповідав про те, що займається зйомками історичного фільму у співпраці з самим генеральним прокурором України. Видимо, в результаті «зйомок» слідство протягом восьми місяців практично стоїть на місці, слідчого практично доводиться змушувати працювати постійними скаргами до суду. Але навіть ті малі кроки, які зроблені, вже розкривають дуже непривабливу картину дій їхніх опонентів.
На запитання про те, чи правда, що на її частку в бізнесі претендував соратник екс-прем'єра Яценюка Андрій Іванчук та чи спілкувались вони з ним, Татьяна відповіла: «Я не знайома з паном Іванчуком і ніколи з ним не спілкувалась. Водночас я знайома з публікаціями у пресі про ініційований ним до розгляду проект закону про зміну прав учасників ТОВ — можливість вивести померлого з складу засновників фірми».
Вона може сказати, що дійсно низка об'єктів їхної спадщини в Україні втрачені через схему виключення покійного власника зі складу засновників підприємства (нотаріус «пропустив» (не знайшов вчасно) такі об'єкти в держреєстрі, а партнери «не знали», як вийти на спадкоємців, і не повідомили їм про право увійти до компаній).
На запитання про те, що була інформація про те, що пропозицію про купівлю сімейної частки в бізнесі групи «Континіум» вона робила Ігорю Коломойському, який, скажімо так, не дуже «дружив» з партнерами чоловіка та й з ним самим, та чи розуміла вона, що тим самим лише погіршує конфлікт, ускладнюючи можливість досягнення компромісу, Татьяна відповіла: «Ні. Ніяких пропозицій про купівлю сімейної частки ні від Ігоря Коломойського, ні від нас до нього не надходило. Мені здається, що це одна з форм інформаційної політики колишніх партнерів чоловіка, спрямована на «виправдання» своїх незаконних дій. Коломойський не має відношення до нашої боротьби за свої права».
На запитання про те, що вони знають про те, що рівноправним партнером з Єремєєвим, Лагуром та Івахівим був Петро Димінський, який потім продав свої акції, та чи претендували вони на його частку та спілкувались з ним, Татьяна розповіла: «У 2016 році у мене було кілька зустрічей з Петром Димінським у Львові. Розмова йшла про допомогу в реалізації прав спадкоємців у їхньому спільному бізнесі. Він запевняв мене, що як партнер ніколи не чув про існування трасту. Спочатку він пообіцяв поговорити з партнерами та прояснити ситуацію, але пізніше відмовив і займав повністю їхню позицію. На цих зустрічах ніяких пропозицій та розмов про купівлю його акцій не було. Водночас, наскільки мені відомо, партнери за життя Ігоря мали рівні частки та права в управлінні бізнесом. Це було гарантовано акціонерними угодами партнерів, їхніми спільними рішеннями та законами тих країн, де управлінські компанії були створені та працювали. Безумовно, й ми як спадкоємці Ігоря маємо певні права щодо прийняття рішень з усіх питань управління бізнесом. Сьогодні ці права грубо порушені, але я впевнена, що ці люди понесуть відповідальність».
Якщо генеральний прокурор України зможе при яких-то умовах закрити очі на проделки своїх партнерів по зйомкам фільму, то органи прокуратури Нідерландів, Швейцарії та Кіпру, сподіваюсь, дадуть об'єктивну оцінку ситуації та притягнуть до відповідальності осіб, які позбавили спадщини дітей свого багаторічного партнера. Вона лікар за професією, все життя допомагає людям. Її неймовірно гнітить необхідність вести цю боротьбу, але це справедлива боротьба, боротьба за пам'ять чоловіка та майбутнє дітей. Тому вона доведе її до кінця.
На запитання про те, чи правдива інформація про те, що колишні партнери покійного чоловіка активно змінюють структуру власності групи, якісь компанії продаються, якісь йдуть у банкрутство, та чи це пов'язано з питаннями спадщини чи з питаннями боргів групи, Татьяна відповіла: «Так, це так. За останні два роки сталися значні зміни в структурі бізнесу, на які вони як спадкоємці на сьогодні не можуть впливати. Думаю, що такими діями вирішуються різноманітні «проблеми». Очевидно те, що в результаті всіх цих змін частка в бізнесі, яка причитається спадкоємцям, суттєво зменшилась і продовжує зменшуватись».