Російська наркомафія обманом залучає українців до своїх рядів і відправляє тисячами до в'язниці, як тільки ті відмовляються на неї працювати. Тим часом федеральні канали розповсюджують неправдиву інформацію: «спайси придумали американці в надсекретних військових лабораторіях, щоб поставити на коліна росіян», «у кожному київському багатоповерховому будинку є наркалабораторія», «СБУ закидає наркодилерів для шпіонажу». Водночас у Києві судять групу вербувальників, які постачали до Москви українців, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Хто з росіян платив вербувальникам за рекрутів? Українська поліція поки не знає, а російській це не цікаво. Вона в змові.
18 вересня у Соломенському райсуді розглядалася справа. У залі засідань два обвинувачені — громадянин Молдови Квачан та громадянин України на прізвище Украйнець. Їх затримали під час відправлення до РФ двох чергових жертв, які повірили, що працюватимуть експедиторами в інтернет-магазині, розносити ліки та інші дрібні вантажі за 8 тисяч гривень на тиждень «чистими». Обидва зустрічали рекрутів на київському залізничному вокзалі. Під приводом оформлення на роботу брали паспорти та документи з ІПН, купували квитки до Москви. Вручали майбутнім рабам гроші на перші видатки та смартфони зі спеціальним програмним забезпеченням, яке дозволяло контролювати «новобранців» і автоматично видаляти історію переписки. Квачан показував середній палець потерпілій, яка говорила: «Ви мого брата в тюрму до Росії відправили». Обвинувачений відповідав: «Ти його сама відправила».
Тобто розуміє українську мову. Хоча одне з попередніх засідань не відбулося, оскільки він вимагав перекладача. Через кілька секунд вербувальник наказує конвоїру: «Конвой, уводи мене звідси, або я зараз почну розбивати скло». І починає ламати залу засідань. Дружини обвинувачених не відстають. Одна з них погрожує потерпілій: «Як би тебе словити де-небудь, я б тобі морду набила…». Вербувальник Украйнець вибухає серією нецензурної лайки: «Влаштували педерастію, нах**, збіговисько пі*****ів. Зараз конвой буде застосовувати зброю, я вам базарю всім, нах**, зае**ли мене, збіговисько дегенератів е***них». Обвинувачений Квачан помічає в залі Марію Томак (правозахисниця та журналістка, вона першою детально розкрила схему злочинців: https://www.radiosvoboda.org/a/28036259.html) і кидає в її бік: «Скільки грошей заплатила?». «Проплаченою масовкою» називає матерів, батьків, дружин і сестер хлопців, проданих у рабство.
Лиш почавшись, судове засідання закрито: колегія суддів виявила, що в залі немає головаря — киян Соколовського. Початок слухання відкладається ще на два тижні. Організатора вербувальників дійсно немає, хоча його доставили з СІЗО. Причина? Соколовський не захотів покинути автозак, посилаючись на хвору ногу.
Потерпілі почувають себе принижено: вони приїхали до Києва з різних кінців країни на останні гроші й не розуміють, чому вербувальники маніпулюють суддями й не отримують зауважень за образи та погрози. Старший слідчий з особливо важливих справ СУ ГУНП у Дніпропетровській області Інна Тарасенко згадує: «У мене вони теж кричали: «Уведіть, а не то вени перегриземо», — довелося просити, щоб надягли наручники». За частиною 3 статті 149 УК (організована групою торгівля людьми) членам групи постачальників живого «товару» загрожує до 15 років.
Є ще четвертий, який розкаявся й перебуває під домашнім арештом. Але Соколовський, Квачан та Украйнець не просто не визнають вину. Вони ведуть себе так, ніби дорогі адвокати (один з них захищав Романа Насирова) уже «домовилися» з правосуддям про те, що обвинувачені «не засидятся». Фінанси для такої впевненості є: офіційно вся трійця числилася безробітною, але на карточки щодня надходило від 10 до 100 тисяч гривень. На головного — Соколовського — вивели оперативні дії під час документування діяльності Квачана та Украйнця. Прослуховуючи Соколовського 2 місяці, встановили, що в Україні процесом вербування керував саме цей бородань. Між собою Квачан та Украйнець активно обговорювали його як організатора, висловлюючи невдоволення розподілом прибутків. Почала ця «група» з оголошень, якими були обклеєні всі вагони столичного метро та маршрутки в провінції. Але після того, як про схему почали писати ЗМІ, група перестала працювати по телефонах і повністю перейшла в Інтернет. Потерпілих ловили на сайтах пошуку роботи, спілкувалися з ними через електронну пошту.
«Потерпілих у нас по справі було 14, але ми закінчили ще один епізод, він також буде додано, так що буде 15. З них четверо сидять у Росії», — розповіла слідчиця Інна Тарасенко. Намагаючись встановити московських друзів вербувальників, слідчиця останні місяці роботи присвятила вивченню транзакцій. На початкових етапах обвинувачені користувалися для переводів Western Union, тому встановлено, що гроші вони отримували з Росії. Але згодом вербувальники перейшли на систему платежів Bitcoin, яку активно використовує міжнародна злочинність.
Історії потерпілих схожі, і кожна драматична по-своєму. 24-річний житель Тернопільщини Юрій Полішук хотів допомогти мамі погасити кредит за дім, а замість цього отримав у Твері 10,5 років колонії. Жінка влаштувалася няньою під Києвом, сина запросила на літо. Разом вони не раз бачили яскраву наклейку в столичному метро — з дядьком, у якого на плечі коробка. Не могли подумати, що мафія може запрошувати на роботу так — відкрито.
«В оголошенні було: пішохідний кур'єр, доставка дрібних вантажів. Коли мені Юра сказав: «Їду у командування до Москви», я злякалася: «Росія ж з нами воює?». А син: «Там цілий автобус буде таких, як я — нічого страшного не станеться». Дві години чекав він той автобус, потім приносять йому квиток на поїзд. Думав, розносити буде тютюн для кальяна, і що це законно. А коли засумнівався, почали погрожувати: «Не побачиш більше сестру й матір». В Україні за нас заступитися нікому — ні батька, ні грошей. Арештували Юру одразу, як він написав нам по Viber: «Завтра буду дома», — плаче мама Оксана.
22-річний Микола Смирнов з Житомирської області 2 роки в російській колонії. З вербувальниками зустрівся у ресторані «Дрова» на київському вокзалі. І… зник без вісти. Знайшовся в Самарському СІЗО. Про це сім'я дізналася випадково — від сторонніх. Син сказав: «Мамо, нікуди не звертайся, ти їх не знаєш — буде ще гірше».
Киянина Дмитра Рижко 1994 р.н. батьки називають «домашньою дитиною». Вперше опинився за кордоном, і вже три роки в СІЗО № 9 м. Петрозаводська. «У Москві йому на телефон прийшло указання їхати в Карелію. З роботодавцем спілкувався через месенджер. Коли зрозумів, що йдеться про наркотики, отримав повідомлення: «Не хочеш пропасти без вісти, будеш виконувати указання». Зараз з ним у камері ще 6 українців, і всі за однією статтею.
Син Олени Чорнової розмістив резюме на work.ua. Запропонували офіційне працевлаштування й роботу кур'єром з доставки документів. По приїзду його 5 днів водили за ніс, даючи указання в месенджері, а потім почали погрожувати, наполягаючи на грошах, які витратили на дорогу. Треба було відвезти одну посилку в Астрахань, «щоб відпрацювати». Відвіз і отримав 9 років.
Одесит Олександр Заводський, 91 р.н. — молодший лейтенант запасу, вища освіта, не судимий. Отримав у РФ 9 років — хоча не «приступив до роботи». Приїхав до Нижневартовська з другом 8 грудня минулого року, а 11-го його затримали. Сестра Алена розповідає: «Одразу зрозуміли, що їх обманули: у першій же «посилці» виявився порошок. Про роботодавця знали лише його нікнейм. «Не подобається? Тоді ніколи не повернетесь додому», — написав «оператор» у повідомленні. Брат зв'язався з нами — сказав, що купить нову сім-карту й щось придумає. Але було пізно».
Мама 27-річного Віктора Кравченка з Миколаєва вважає, що погрози були не просто словами. До неї приходили двоє невідомих — цікавилися Віктором, коли той уже був у Росії. «Він мені позвонив перед арештом: «Мамо, у тебе все в порядку? До нас хто-небудь приходив?». Я кажу: «Приходив». А вони його, виявляється, попереджали: «Тебе там нікому буде чекати, якщо ослухаєшся».
34-річний Євген Онопрієнко сидить під Калугою. Разом з ним у колонії ще близько сотні українців, історія яких — точь-в-точь. Попав у рабство через великий кредит, який взяв на розвиток бізнесу. «Повелся» на оголошення в маршрутці — такими були обклеєні всі Черкаси. Чоловік там такий гарний і палець великий оттопирив — мовляв, робота що треба — «Во!». Окрутили швидко.
Ще красивіше, ніж в оголошенні, розповідали: «Тисячу доларів на місяць! Безплатна дорога, безплатне житло!». Скоріше до Києва, поки є вакансія!». А «посилка» виявилася коробкою з-під взуття, у якій нібито був якийсь китайський чай і білий порошок. Він обурився. «Яка тобі різниця, що розносити? Відмовишся – застрелимо, дістанемо через сім'ю» (а в нього дружина й 2 дітей).
Іноді чую: «А чого вони там не звернулися до російської поліції?» Наркоторговці з поліцією — одна банда. Його брали працівники російського держнаркоконтролю. Сміялися: «Було указання взяти 28 грудня, а ми тебе пожалілися — затримали 4 січня, щоб ти на волі зустрів новий рік. Першим ділом забрали телефон, який синові дали вербувальники. У його очах набирають пін-код (звідки дізналися?), відкривають програму й показують: «Ось тобі докази, що ти попав». Пропонували відкупитися за 18 тисяч доларів. Але звідки? У сина й на дорогу назад не було», — розповідає мама, Катерина Онопрієнко.
Особливої уваги заслуговує російське кривосуддя. Протоколи допиту затриманих українців складаються під копірку. Суди іноді відбуваються без адвоката. Судді й прокурори дозволяють собі шовіністичні висловлювання й ігнорують інформацію про те, що в Україні підсудні визнані жертвами торгівлі людьми. Слідчиця Макарова М. А. підкреслювала, що ФСБ — найсильніша служба, вона має вплив на суддів.
Річний оборот наркомафії в РФ оцінюється в 1,5 трильйона рублів. Заради грошей першу дозу російським дітям іноді підсовують безплатно прямо біля шкіл. Поширення спайсів (новий вид синтетичного наркотику — хімічний «тютюн» і солі) набуло в Росії характеру епідемії восени 2014 року. Хоча дізналися про них 10 років раніше, довгий час спайси перебували у вільному доступі. Ці курильні суміші, що викликають божевілля, наркомани називають дизайнерськими — через постійно змінювані формули: едва запретять якийсь склад, як одразу ж винаходиться новий.
Головна фішка схеми їх розповсюдження — відсутність «живих» контактів між учасниками. Продавець і покупець знаходять один одного в Інтернеті й здійснюють розрахунки в електронній формі. Після передплати «офіціанти» роблять закладки зі сумішами в укромних місцях, а потім повідомляють за допомогою GPS-навігації координати «посилки». Видані кур'єрам смартфони заздалегідь оснащені програмами на базі протоколу Jabber, які дозволяють передавати повідомлення в зашифрованому вигляді. І налаштовані так, щоб усі повідомлення від кураторів видалялися через 5 хвилин після перегляду. А система платежів Bitcoin для того й придумана, щоб зберігати анонімність тих, хто нею користується.
Очевидно, що організована злочинність сьогодні активно використовує нові технології й задокументувати її діяльність зовсім не просто. Але якщо документувати доводиться тим, хто має від схеми вигоду? Тоді зовсім біда.
«Українці займають друге місце після таджиків серед представників іноземних держав, які вчинили наркозлочини в Росії», і все це підтримується керованими Заходом українськими спецслужбами, які проводять спланову антиросійську діяльність із використанням кримінальної матриці наркобізнесу», — «дотепно» заявляв Віктор Іванов, голова тепер розформованої ФСКН РФ. І саме працівників цього Іванова багато жертв торгівлі людьми вважають творцями безконтактної схеми реалізації спайсів. Зараз за боротьбу з наркотиками в Росії відповідає інший орган — Головне управління з контролю за обігом наркотиків МВС. Але новий керівник співає стару пісню Іванова: у всьому винні «світова закулісія» й «фашистська» Україна. Однак ось парадокс: за останні три роки в РФ за розповсюдження наркотиків засудили чотири тисячі (!) українців. Лише за 2016 рік за статтею 228 УК РФ («Торгівля наркотиками») залучили 1398 наших громадян. А масштаб проблеми той самий.
Ряди кур'єрів не рідшають, а стабільно поповнюються. Незважаючи на «успішні операції». У самій РФ батьки підлітків, яких мафія зробила наркоманами, починають щось підозрювати, переконуючись раз за разом, що силовики ловлять лише найнижчу ланку наркомафії (як правило — українських рабів). Рідко — так звані барихи, у яких є великі партії, що підлягають розфасуванню. І ніколи — кураторів, координаторів і власників фабрик з виробництва одичалої «хімії».
Росія перебуває в трійці світових лідерів за використанням рабства — поряд з Китаєм і Сирією. І є найбільш небезпечною для заробітчан-українців, про що неодноразово попереджав український МЗС. Якщо ж говорити конкретно про кадри для наркомафії, то наша Нацполіція отримала понад 400 звернень від громадян, які стверджують, що їх вивезли до РФ обманом і примусили займатися доставкою спайсу. Половина з них визнана потерпілими в ще одному кримінальному провадженні, яке розслідується у Києві. Але, на жаль, підозрюваних у тому провадженні поки немає.
«Вже відправлено міжнародно-правове доручення до РФ, відбуваються допити. Але Росія не визнає цих людей потерпілими від торгівлі людьми. В РФ не відбувається слідство щодо всього злочинного ланцюга. Не долучають до справ у якості доказів телефони, які можуть виводити на російський слід. Варто було б дослідити зв'язки наркомафії з російськими правоохоронцями, але з України це зробити майже нереально», — коментує Марія Томак.
На користь версії про те, що прикривають ті самі, хто й ловить, говорить той факт, що часовий проміжок від моменту, коли кур'єр відмовлявся працювати на наркомафію, до моменту його арешту іноді вимірювався годинами, а іноді — хвилинами. Крім того, жоден з тих, хто погодився на таку «роботу», не отримав обіцяних грошей. Так схема вирішує одразу кілька завдань: наркоторговці отримують додатковий прибуток від безплатної експлуатації іноземців, а їхні партнери з силових органів — роблять показники в роботі.
Чи включені в ланцюг представники ФСБ, які також беруть участь у ловлі «українських наркоторговців»? Яку роль грали українські силовики, які «не помічали» пару років біг-борди з рекламою роботорговців?.. Поки на ці питання немає відповідей. Але цікаво, що працівник Управління Державної охорони (структури, яка опікується першими особами Держави), був серед підозрюваних по справі групи Соколовського, а зараз проходить у якості свідка. Можливо, більшого могли б добитися спеціалісти з СБУ, адже в їхній компетенції (за ідеєю) припинення діяльності транснаціональних організованих злочинних груп? Але чомусь займатися цією справою СБУ категорично не хоче.
«Ще минулого літа я надсилала листа до СБУ з проханням звернути увагу на ситуацію з масовим затриманням українців призовного віку в РФ. Утім, мені відповіли, що це є компетенцією поліції. Хоча мені видається, що проблема «обробки» людей, яка потенційно може відбуватися в російських місцях позбавлення волі, — це пряма відповідальність СБУ. Нещодавно пан Грицак показав нам двох колишніх військових, які виїхали на роботу в Росію й котрих намагалися використати російські спецслужби. То чому ж в СБУ вважають, що затриманих та засуджених за статтею 228 КК РФ не можуть використовувати в подібній якості?», — говорить Марія Томак.
Родичі потерпілих об'єдналися в громадську організацію «Всеукраїнське громадське об'єднання Протидії торгівлі людьми». Стверджують, що кількість «кур'єрів поневолі» вимірюється тисячами. Вони вже виступили у Верховній Раді з вимогою рішучіше захищати українців, проданих у рабство.
З точки зору документів ООН, згода жертви на експлуатацію не враховується, якщо їй передували: обман, залякування й інша «класика жанру». А стаття 26 Конвенції РЄ про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ратифікована Україною, але не ратифікована Росією) говорить, що жертви торгівлі людьми, залучені до протиправної діяльності, можуть звільнятися від відповідальності. Ось і матері потерпілих збираються виступити перед ПАРЄ, щоб добитися повернення «кур'єрів поневолі» на Батьківщину.
На даний момент строк перебування під вартою цих нахабних (від безкарності?) суб'єктів закінчується 7 жовтня, а чергова спроба розглянути справу буде здійснена 3-го, о 10.30. За багато місяців волокити судді так і не приступили до роботи. Не поспішають запитати у вербувальників — хто ж був замовником їхної діяльності в Москві.