Дитячий оздоровчий табір, у якому живцем згоріли троє дітей, діяв нелегально. Його немає в державному реєстрі установ, які мають право організовувати дитячий відпочинок. Він не був здан в експлуатацію. У міськоздравлі його не хотіли брати на баланс. Табір «Вікторія» був побудований з порушенням усіх будівельних і протипожежних норм. Але одеситам його рекомендували як «найкращий муніципальний комплекс України». І люди вірили. Адже за якість робіт ручався сам міський голова, а відкривав після реконструкції особисто Президент. Коли ж табір виявився вогняною пасткою, Петро Порошенко вважав за краще не помітити цю трагедію. А наближені Трухова швидко взялися виводити з-під удару справжніх винних. Спочатку вигадали версію про те, що «Вікторію» підпалили націоналісти, яких русомирець Гена-Капітан ненавидить всією душею. А незабаром прокурор Одеської області презентував нову відмазку: винна не багатомільйонна крадіжка та економія на безпеці дітей, а забутий кип'ятильник. На фото — те, що залишилося від двоповерхового зрубу, у якому всупереч усім нормам і правилам поселили дітей.
Чорний піар і повстання маленьких людей
Геннадій Трухов протягом двох років твердив, що будує в Одесі найсучасніший і найбезпечніший табір. Особливо нахвалював чотири зруби, які звели замість старих корпусів. «Другий Артек», «атмосфера дитячого щастя», «турбота про дітей із соціально незахищених груп»! Усе це чудо поспішали приурочити до урочистого візиту Президента 26 травня 2017 року. Коли Петро Олексійович побував у «Вікторії» з нагоди останнього дзвоника, йому, вірогідно, сподобалися нові дерев'яні котеджі, тому він сказав: «Інвестиції в здоров'я майбутнього покоління — один із пріоритетів моєї діяльності, саме для того й була здійснена децентралізація: щоб у бюджеті громад залишалося більше грошей і громади могли відбудувати такі фантастичні табори». А вже через 3,5 місяця — 15 вересня о 23:30 один із зрубів спалахнув, як великий піонерський костер.
Огонь знищив двоповерхове будівлю за лічені хвилини (якраз до приїзду пожежників). І якби не підлітки з сусіднього корпусу, які першими помітили загоряння, загиблих було б не троє — згоріли б усі 42 дитини, які перебували в зрубі. 13-річний Максим Тихончук розповів: «Я побачив крізь вікно, що в кімнаті корпусу навпроти почала мигати лампочка, а потім зверху почало гоління. Побіг туди, став будити дітей і говорити, що треба йти. Кого не будив, того виносив на руках. Вожата гасила пожежу, але в неї не виходило». Виносила спящих і худрук танцювального колективу «Адель», чиї вихованці займали весь загорівшийся корпус. Кажуть, що в кімнату 8-річної Сонечки Мазур, 12-річної Снігури Арпентій та 9-річної Насті Кулинич теж стукали. Але вони не вийшли. Кімната загиблих дівчаток розташовувалася прямо над вогнищем загоряння. У червні дітей з «Аделі» перемогли на європейському конкурсі й отримали безплатні путівки.
Пожежники тягли воду з відстані 1,2 км. У спеціальному резервуарі не було води, але навіть якби вона була — підїхати до баку не було можливості.
Тривожні кнопки та датчики задимлення, на які витратили 11 мільйонів гривень, виявилися бутафорією. Протипожежну систему відключили через несправність. До того ж вона не мала сенсу, оскільки була відключена від пульта. У корпусах були великі проблеми з електрикою. Батько однієї з дівчаток говорить, що й вода в душі била струмом, і проводка іскрила, і на «101» подзвонили батьки (хтось із дітей надіслав смс), а не адміністрація табору.
Ще не остигли вуглі на вигорілому до фундаменту будівлі, а план порятунку керівництва «Вікторії» вже дозрів. Директора Петроса Саркісяна Трухов спробував сховати в лікарні. «Його вивезли з зупинкою серця», — ось так прямо й заявив одеський мер. Головною обвинуваченою збиралися зробити Наталю Янчик, яку начальниця терміново викликала на роботу вранці після катастрофи — щоб здати в руки поліції. 24-річна вихователька в прямому сенсі чуть не втратила розум, коли дізналася, у чому її підозрюють. Останній раз у таборі вона була 26 серпня. Написала заяву з проханням її звільнити, але її не підписали (і далі стане зрозуміло — чому).
Однак ця — найперша — спроба покарати стрілочників зазнала фіаско. Кілька сотень розгніваних людей зібралися під мерією на протест проти міського керівництва. А односельчани Янчик із с. Лабушне грозили перекрити дорогу. На захист вихователиці встали незнайомі люди. Один із них — юрист Олексій Чорний — написав про дівчину на Фейсбуці: «У січні 2017-го її призначили відповідальною за протипожежну безпеку. У червні 2017 пожежниками проводилася перевірка табору, і щодо Наталі був оформлений протокол за невиконання вимог, які були оформлені ще в 2016-му. Слідство звинувачує вихователицю в тому, що вона не укладала договір на обслуговування автоматичної пожежної сигналізації, не змонтувала систему оповіщення про пожежу й управління евакуацією, не провела вогнезахисну обробку деревяних конструкцій горищних приміщень та ін. Це — текст предписання ДСЧС, виданого в 2017 році.
По-перше, до вогнезахисної обробки самого корпусу у рятувальників претензій не було — виходить? По-друге, хто все це мав зробити, як не керівник? Ми всі хочемо справедливості. А справжні винні цього жахливого злочину радіють удома. Як батько, я хочу безпечного середовища для дітей. Як адвокат, я хочу, щоб покарали винних, а не крайніх».
Виключно під тиском резонансу в тюрмі опинилася не лише Янчик, але й один із головних винних (а не крайніх). Забігаючи наперед, зазначимо, що в суді «смертельно хворий» Петрос Саркісян виглядав дуже живо. І якщо що й загрожує здоров'ю цього підозрюваного, то це правдиві показання, в яких не зацікавлено багато впливових людей. 28 вересня апеляційний суд був змушений відпустити вихователицю на волю. І в той же момент прокурор області Олег Жученко витягнув із рукава запасний козир: «Слідчими органами встановлено наявність залишків кип'ятильника саме в тому місці, де й був епіцентр пожежі. Керівниця ансамблю, яка проживала в цьому приміщенні, забула кип'ятильник».
Худрука ансамблю «Адель» Тетяну Єгорову, у кімнаті якої почалася пожежа (найімовірніше — через світильник — згадайте слова свідка: перед загоранням мигала лампочка), намагалися зробити стрілочницею з першого дня. Але батьки з танцювального колективу прийшли до Київського райвідділу поліції з вимогою залишити Єгорову в спокої. Тетяна Єгорова, все ще перебуваючи в найсильнішому шоці, розповідає, як рятувала дітей.
Поглянемо, чи й надалі будуть підтримувати керівницю батьки постраждалих дітей. Поки що рахунок між мафією й громадськістю 1:1.
Трагедію чекали, адміністрація шукала крайнього
Про небезпечну ситуацію в таборі знали й готувалися. Шукали крайнього. Така собі дивиться від муніципалітету Тетяна Ланіна вирішила, що сирота Янчик, яка перебуває у вразливому становищі — найкраща кандидатура. Вихователиця не пройшла фахову підготовку щодо порядку ведення протипожежної безпеки й не відповідала іншим вимогам (див. тут: https://m.sop.com.ua/article/518-otvetstvennyy-za-pojarnuyu-bezopasnost-v-organizatsii).
Зате, за словами правозахисника Георгія Блощиці, в Одесі їй було негде жити. Коли Янчик була дитиною, її батько в п'яному стані вбив маму, під опіку дівчину з Хмельницької області взяла її тітка — так Наталя опинилася в Одеській області. А у «Вікторії» їй запропонували не лише мінімальну зарплату, але й кут. Разом із тим підсунули на підпис папірець про те, що вона буде відповідати й за протипожежну безпеку. Заступниця директора запевнила дівчину, що штраф, який МЧСники виписали 23 червня — пустяк. І сама заплатила 51 гривню.
«Вона намагалася пояснити, що нічого не розуміє в протипожежній безпеці, але ви ж знаєте як буває: начальник завжди правий, — говорить Блощиця, — Потім Наталя просила її звільнити, а їй не підписували заяву».
Підстилати солому на випадок падіння було від чого! Замість реконструйованих корпусів побудували нові. І не просто з дерева. Але з найдешевшої ялини. З цього матеріалу заборонено зводити спальні корпуси, тим більше у 2 поверхи. А протипожежна обробка дерев'яних будівель у «Вікторії» виявилася такою ж фікцією, як і сигналізація. Одеські журналісти провели експеримент і переконалися, що пропитки не було.
Не лише табірне керівництво чудово знало про небезпеку, але й представники МЧС, які обійшлися передписанням і мізерним штрафом. І в процесі випробування якості вогнезахисної обробки занизили категорію вогнестійкості (написали 2-гу, хоча насправді була скоріше 5-та).
Владислав Балінський — один із учасників громадянського розслідування трагічних подій 2 травня 2014 року в Одесі — зацікавився «Вікторією». І виявив вопиючі порушення: незаземлені електроприлади, бойлери в дерев'яних шафах, лампи розжарювання, від яких плавилися пластикові світильники. «При будівництві використовували кілька надзвичайно горючих матеріалів. Наприклад, пенопропіленовий ізолятор — для прокладання між колодами. А поверх пропитки дерево ще й покрили якимось лаком, схожим на олію — що прискорило процес горіння й дало чорний дим, який також дуже небезпечний», — розповів «ОРД» Балінський. Як матеріал для корпусів була обрана не просто деревина, але максимально не щільна деревина, яку не рекомендують для використання як балок. І якби вже взялися будувати з найгорючішого матеріалу, можна було застосувати системи активного пожежогасіння — підказує експерт. Замість цього використовувалися найпростіші датчики диму й світлозвукові сигналізатори. Їхнє постійне хибне спрацьовування — як у казці про пастушка, що кричав жартома: «Вовки!» — зіграло злу роль: сигналізацію відключили, щоб даремно не будити дітей.
Скільки вкрали на «створенні атмосфери щастя»?
На створення «атмосфери дитячого щастя», якщо вірити інформації NewsOne, витратили 94 млн грн. В інших джерелах можна знайти цифру 78 мільйонів. І вже після того як загинули діти, 20 вересня, коли під мерією кипіли пристрасті (активісти збиралися палити шини), у порядку денному стояло питання про списання ще 30 млн грн! Пункт, який збиралися розглянути на сесії, передбачав озеленення й удосконалення корпусу вихователів на об'єкті, який уже навряд чи коли-небудь буде експлуатуватися (принаймні в нинішньому вигляді). Табір «Вікторія» став однією з чудових — з точки зору казнокрадів — чорних дір. Перші 600 тис. грн на проектування з міського бюджету були виділені в 2014 р. У 2015-му освоїли 16 млн грн, десять з яких були виділені з центрального бюджету. Підряд на суму 22,22 млн грн виграло ТОВ «Юг-Укрстрой», яке змаганнялося з родинним ЧП «Моноліт». Конкурс був фейком і пізніше компанія «Юг-Укрстрой» передала «Монолітові» частину роботи в субпідряд.
Навіть якби котеджі будували представники компаній з бездоганною репутацією, з урахуванням площі (560 кв. м — один котедж) і ринкових цін, максимальна ціна чотирьох зрубів не могла перевищити 7,7 млн грн. А реконструкцією «Вікторії» займалися шабашники. На пожежну сигналізацію «Юг-Укрстрой» отримав додатково (без конкурсу) 11 млн грн. Датчики сигналізації купили найдешевші — за 5-6 доларів, тривожні кнопки — за 1,5 дол. А в цілому уклалися (на думку експертів) у 2200 дол (тобто списали в 200 разів більше!). Компанія «Юг-Укрстрой» має ознаки фіктивності: її статутний капітал дорівнює 1 тис. грн, у неї недостатньо фахівців і техніки. А засновниця «Юг-Укрстрою» Світлана Миколаївна Донченко приписана в квартирі своїх псевдоконкурентів — власників ЧП «Моноліт» Любові й Юрія Резніківих. Разом із Донченко Резніківи орендували на 49 років Одеську канатну дорогу.
У обох фірм-підрядчиків скандальне минуле. Але їхня фіктивність не завадила за часів Януковича отримати від Міністерства оборони замовлень на десятки мільйонів гривень. За останні 3 роки Резніківи й Донченко стали ще успішнішими — витягли з бюджету близько 400 млн грн. І розраховують поживитися знову: незадовго до ЧП у «Вікторії» ТОВ «Юг-Укрстрой» отримало 274,40 млн грн на добудову лікувального корпусу Інституту очних хвороб ім. Філатова на Французькому бульварі – цей проект компанія збирається завершити в 2018 році. І все це при тому, що ще в травні 2016-го поліція відкрила кримінальне провадження за фактом підробки тендерної документації (ч. 1 ст. 366 КК України), у якому йшлося саме про фіктивний конкурс на виконання реконструкції табору «Вікторія»: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58425898. Після пожежі слідче управління поліції Одеської області раптом згадало про це кримінальне провадження.
По плодам їх пізнаєте їх
«Довіряй ділам!» — цей передвиборчий гасло Геннадія Трухова (так само називається й його депутатська група) активно експлуатував у зв'язку з табором. Нагадаємо, цей власник 4 паспортів, два з яких російські й один грецький, до Майдану очолював міську фракцію ПР. Так що недарма, мабуть, його в Одесі називають капітаном місцевої мафії.
Показово й те, що беглий помічник окупанта, член азаровського «Комітету порятунку України» Ігор Марков виступив адвокатом Трухова на Раша ТВ. Звинуватив у трагедії «фашистів» з батальйону «Донбас». Замовником усіх робіт у «Вікторії» була одеська мерія. Саме Трухов, за його власним визнанням, реалізував у згорілому таборі всі свої задуми й мрії.
Але замість того щоб піти у відставку, як того вимагали протестуючі, та й могла б вимагати совість (будь вона в Трухова), одеський градоначальник передчуває дележку нових сотень бюджетних мільйонів. Уже натякнув на необхідність відновлення пожежних резервуарів в одеських школах і встановлення пожежних сигналізацій скрізь, де тільки можна. І від жертв трагедії розраховує відкупитися за рахунок все того ж місцевого бюджету, якому пожежа в таборі вже завдала гігантської шкоди.
По 200 тис. грн пообіцяв сім'ям загиблих, і 100 тис. грн постраждалим. Цей «Капітан» настільки обнаглів, що навіть на зустрічі з нещасними батьками займався політичною агітацією. Усі, хто проти Трухова — виконують політичний замовлення екс-губернатора Саакашвілі, як впевнений міський голова Одеси. «У таборі все зроблено (як треба), і гідрант був, і водойма пожежна», — говорить пройдисвіт з наївністю.
По чутках, на одному лише «Монолітові» одеський голова заробив понад мільйон доларів. Сам Геннадій Трухов, природно, це заперечує. Як заперечував і причетність до групи компаній «Ріст», яка займається будівництвом і ремонтом доріг. Хоча розслідування «Громадського» представило докази того, що Трухов керує «Рістом» через офшор.
Не тому ли на підряд у «Вікторії» не претендував мерський «Ріст», що запропонований відкат виявився вигіднішою пропозицією? Якщо уявити, що підрядчикам довелося віддати йому 50%, стає зрозуміло, чому на стройку набирали рівшанів і дшамшутів. Скандальні Резніківи й Донченко годували мерію ще за Олексія Костусєва, але ніколи раніше в розпорядженні місцевої влади не було таких гігантських сум (спасибі, децентралізація). Тому, мабуть, саме тепер для друга кримінального авторитета Ангела (покійного Олександра Ангерта) настав зоряний час. «Злопиховці» підрахували, що за останні 3 роки Гена-Капітан став багатшим на мільярд гривень. Такі ресурси дозволяють купити всю прокуратуру, а не лише обласного прокурора. А той, незважаючи на молодість (31 рік), обласкан Юрієм Луценком і вже має досвід спускати на гальмах гучні справи. Поки єдина надія дізнатися правду про роль Гени-Капітана — небажання Петроса Саркісяна в самоті тягти лямку. «Ми намагалися зробити так, щоб усе було правильно, але договори вищестоящі укладають. Я не міг виконати предписання про усунення несправності — цим мало займатися управління міськосвіти, а воно не виділяло кошти на усунення несправностей із сигналізацією», — уже заявив директор табору в суді.
Чоловік жив не за своїми можливостями, і в мерії знали про його фінансові махінації. За те й директор був послушний. Виходячи з його слів, Саркісян чудово розумів, що не має права приймати дітей у не сданому в експлуатацію таборі, але за зрив урочистого відкриття зі «весільним генералом» Петром Порошенком йому б самому відірвали голову. У тому, що табір і зараз перебуває на стадії реконструкції, легко переконатися, звернувшись до спеціального Державного реєстру (http://drdz.mlsp.gov.ua/msm/). «Вікторії» немає серед 47 офіційно функціонуючих в Україні дитячих таборів. А далі Петросу неодмінно доведеться розповісти — хто ж змусив написати лист із пропозицією замінити стіни з панелей, передбачені проектом, на дешевшу й небезпечнішу деревину. Здається, директор починає розуміти, що уникнути терміну не вдасться.
А ще недавно говорив: «Спасибі нашому мерові, за найкращий оздоровчий комплекс! Одесі всі заздрять». Подяка пояснюється просто: у крадіївській Системі маленькому гвинтику Петросу Саркісяну дозволяли крастися. При обшуку в кабінеті директора вилучили 18 зарплатних карток банку «Південний» з пін-кодами — докази того, що в таборі працювали «мертві душі» — фіктивні працівники, чию зарплату пилила дирекція.
Список «підпалювачів» «Вікторії»
Крім Трухова й Саркісяна, є ще приблизно два десятки людей, які мають понести відповідальність. Журналіст Денис Корнишев складає свій список (https://www.facebook.com/denis.kornyshev/posts/1484620138289276), який постійно поповнюється зусиллями одеситів. Знайти цей список і внести оновлення можна за тегом СписокВікторії.
Ось хто вже в чорному списку:
1. Колишній заступник міського голови Одеси з будівництва Вячеслав Шандрик, який курував будівництво. Він божився: «Виконані всі заходи, пов'язані з вогнезахистою».
2. Заступниця міського голови Одеси з питань діяльності виконавчих органів ради Зінаїда Цвиринько, яка рекламувала зруби: «Вони пахнуть природою, вони пахнуть життям!».
3. Начальник УКС Одеської міськради Борис Панов, який підписував тендерні документи, здійснював технічний нагляд і функції замовника. Одразу після трагедії заявив, що були дотримані всі вимоги протипожежної безпеки. Особисто відповідав за розпил 11 млн на сигналізацію (https://tender.me.gov.ua/EDZFrontOffice/menu/uk/purchaseResultSearch/announce_detail/announce_detail?id=EDZrr844Yd).
4. Директор департаменту освіти міськради Олена Буйневич, яка вважала за добре піти у відставку. Брехала, що дітей евакуювали, але троє залишилися. А насправді кожен рятувався як міг.
5. Керівник міського ГАСК Олександр Авдєєв, який доклав руку до фальсифікації Декларацій на початок і закінчення робіт по таборі (обидві зареєстровані в травні 2017 року), прикривав порушення ДБН.
6. Начальник Київського райвідділу ГУ МЧС Одеси Валерій Дяченко — знаючи про порушення, не заборонив експлуатацію згорілого табору, хоча мав і підстави, й можливості.
7. Інженер МЧС Олександр Титіївський — інспектор ДСЧС з протипожежної безпеки, який підписав «липу» про те, що вогнезахисна обробка проведена якісно.
8. Начальник дослідницько-випробувальної лабораторії ГУ ДСЧС України в Одеській області підполковник Олексій Панкратов, який підтвердив безпеку експлуатації зрубів, хоча випробування відбулися лише на папері.
9. Заступниця директора з протипожежної безпеки Тетяна Ланіна, щодо якої на сайті Трухова одразу після трагедії з'явилося розпорядження про відсторонення від обов'язків на час слідства, оскільки саме вона була тим посадовцем, який мав стежити за дотриманням протипожежної безпеки.
10. Директор і засновниця ТОВ «Юг-Укрстрой» Світлана Донченко — улюблена підрядчиця одеської мерії, яка спритно заощадила на безпеці дітей.
11. Слідчий Малинівського відділу поліції Сікаченко й прокурор Одеської місцевої прокуратури №2 Щербина, які розслідували УП №12016161470001082 від 19.05.2016 за фактом змови на тендері між Резніківими й Донченко. Від успіху розслідування цього УД залежали життя дітей.
12. Станіслав Задорожний – засновник компанії, яка монтувала пожежну сигналізацію — ТОВ «Укртехбезпека». Ця компанія мала підтримувати в робочому стані систему сигналізації й пожежогасіння.
13. Геннадій Паровик — відповідальний за технічний нагляд при реконструкції «Вікторії», завідувач сектору технічного нагляду УКС Одеської міськради.
14. Голова Київської райадміністрації Одеси Володимир Сушков.
15. Начальник управління з попередження ЧС ДСЧС в Одеській області Сергій Кучер. Який разом із директором фірми, яка встановлювала сигналізацію, і разом із засновником ЧП «Моноліт» скріпив підписом акт про те, що роботи з вогнезахисту дерев'яних конструкцій табору прийняті без зауважень. Причому, термін експлуатації цієї вогнезахисти становив усього 2 роки й закінчувався в 2018 році.
16. Представник монтажної організації ТОВ «Укртехбезпека» Ігор Жуков.
17. Засновниця ЧП «Моноліт» Любов Резнікова, яку треба подякувати за неробочу сигналізацію вартістю в 11 млн грн.
«До трагедії причетні цілком конкретні особи, і вони мають відповідати, відповідно до свого становища, посади й тих підписів, які залишали на офіційних документах, що стосуються будівництва й технічного стану табору», — говорить один із складачів списку Денис Корнишев.
Припинимо, коли порушення закону відбувається на всіх етапах, і, як у багатошаровому пирозі — одне беззаконня громіздиться на інше, співучасникам зручно кивати один на одного – мовляв, не я це почав, на мені й не закінчилося. Відомий одеський юрист Вадим Чорний вважає, що правильна кваліфікація злочину має виглядати як створення й участь у корупційній ОПГ. «УКС винен у самовільному будівництві (грубе порушення проекту), ГАСК винен у посадовому підробленні (з декларації вони бачили, що проект передбачав реконструкцію, а велося нове будівництво), директор табору винен у недбалості, вихователі — у залишенні в небезпеці. Пожежники — які не звернулися до суду про заборону експлуатації табору — винні в недбалості, підрядчик винен у розкраданні, порушенні протипожежних норм та ін. Мерія створила злочинну групу, метою якої було розкрадання бюджетних коштів і комунального майна. В ОПГ були чітко розподілені ролі, передбачено спільне функціонування учасників, завдання й методи були злочинними. При такій кваліфікації головним винним виявляється мер.
Решта лише співучасники. Зрозуміло, що підлеглі мера — начальники ГАСКа, УКСа, відділу освіти — боялися йому заперечувати, коли він наказав будувати дерев'яні барики. За своєю волею найтупіший будівельний чиновник не став би лізти в таку явну кримінальщину. Адже вогнезахисної пропитки вистачає на кілька років, ДБН забороняє будувати з дерева громадські споруди більше одного поверху, а інший ДБН забороняє будівництво з дерева в сейсмонебезпечній зоні. І підрядчик вважав би за краще дорожче будівництво з бетону, якби не був пов'язаний із мерією й тендерами, й орендою центрального пляжу. Лише під тиском мера чиновники освіти загнали дітей у табір у процесі реконструкції, коли його експлуатація заборонена. І пожежники заборонили б експлуатацію кому завгодно. Але лише не мерові», — коментує Вадим Чорний.
«Під собою не чуючи країни»
Мабуть, це став відрізвляючим моментом для багатьох: у День народження Гаранта 5 хвилин захоплення іменинником на сторінці його фонду були названі екстреним випуском. А загиблим у «Вікторії» трьом дівчаткам господар фонду навіть однієї хвилини мовчання не присвятив.
Просто обійшов увагою тему. У нашій країні, на жаль, як і раніше влада й гроші — запорука безкарності. А це означає, що така трагедія, як у «Вікторії», може повторитися в будь-якому місці, в будь-який час. Залишається відкритим питання: невже Президент піарив нелегальний табір тому, що отримав частку від масштабного розкрадання? Мятежний Михайло Саакашвілі схиляється до цього варіанта: «В Одесі діє мафія по крадіжці міського бюджету. На розвиток Одеси є 150 млн доларів — можна було позолотити всі фасади. Замість цього Трухов і його банда рекетирів і вбивць із мародерами крадуть, і діляться з чиновниками Адміністрації Президента України». Але вірогідніше виглядає інше пояснення: Гарант Конституції віддав регіони на відкуп місцевим бандам в обмін на підтримку під час наступних президентських виборів. І «витає в епікурейцях», не помічаючи своєї байдужості до простих смертних.