Служба безпеки України (СБУ), чиї повноваження у сфері спостереження були суттєво розширені завдяки обладнанню, яке США надали Києву після втечі Віктора Януковича до Росії, вносить свій внесок у вкрай вибіркову та спотворену прозорість, публікуючи інформацію про передбачувані злочини часто для досягнення власних політичних цілей або фінансової вигоди. СБУ, контрольована Петром Порошенком, перетворилася на інструмент внутрішніх політичних та ділових протистоянь, і борці з корупцією звинувачують цю службу в тому, що вона не допомагає, а перешкоджає їхній роботі. Українські чиновники постійно посилаються на втручання Росії, намагаючись пояснити, чому спроби боротися з корупцією та інші заходи, на яких наполягає Захід, виявляються безуспішними. Захід, який уже втомився від неспроможності України, спонукає Порошенка — з різним успіхом — суттєво зменшити вплив корумпованих олігархів та ставленників Росії, які часто отримували владу за часів Януковича.
Після чотирьох років розслідувань, які проводили німецька поліція, ФБР та інші правоохоронні агентства світу, добре озброєні співробітники служб безпеки ворвалися в квартиру одного з жителів Полтави — міста, розташованого в центральній частині України. Після короткої перестрілки вони схопили того, кого шукали — людину, підозрювану в створенні банди кіберзлочинців, яку звинувачують у крадіжці понад 100 мільйонів доларів. Арешт 33-річного Геннадія Капканова, українського хакера російського походження, та ліквідація Avalanche — масштабної мережі комп'ютерів, які він та його спільники зламали за допомогою вірусів і перетворили на глобальне злочинне підприємство — викликав бурю оплесків на адресу України від її часто млявих західних прихильників. Однак наступного дня Капканов зник. Досі залишається неясним, чи була втеча Капканова результатом корупції, некомпетентності або поєднанням першого й другого. Генеральний прокурор у Києві погрозив звільнити місцевого прокурора, однак пізніше вирішив цього не робити, коли з'ясувалося, що цією справою займався один з його власних помічників.
Це фіаско в Полтаві допомагає зрозуміти, чому Україна — надзвичайно багатообіцяюча країна з її освіченим населенням, родючими землями та активним громадянським суспільством — так часто стає джерелом резонансних скандалів. За останній рік Україна зіткнулася з безліччю прикрих викривань: невраховані виплати гонорарів колишньому главі передвиборчого штабу президента США Дональда Трампа Полу Манафорту; створена в Україні шкідлива програма, яку хакери використовували для атак під час передвиборної кампанії 2016 року в США; припущення про те, що українські ракетні технології, створені в радянську епоху, можливо, були вкрадені Північною Кореєю. Усі ці історії ніяк не пов'язані одна з одною ні за часом, ні за змістом. Манафорт працював в Україні ще до революції 2014 року, а дві решти подій сталися там уже після неї. Однак в основі всіх цих історій лежать одні й ті самі недоліки слабкої влади, насквозь пронизаної корупцією та страждаючої від постійного тиску з боку Росії, а також ті можливості для різноманітних махінацій і шахрайства, які відкриваються завдяки цій слабкості.
«Чому навколо України стільки шуму? Тому що Україна — це епіцентр конфронтації між західним демократичним світом та авторитарними, тоталітарними державами», — сказав у своєму інтерв'ю Олександр Турчинов, голова Ради національної безпеки та оборони України. Він назвав повідомлення про те, що Україна надала ракети Північній Кореї, російською дезінформацією, спрямованою на те, щоб позбавити Україну підтримки Заходу. Але поки з моменту розпаду СРСР у 1991 році Росія наполегливо намагалася ослабити Україну та утримати її в межах сфери впливу Москви — спочатку через економічний тиск, а потім через політичне втручання та військову агресію — Україна сама позбавляла себе сил. «Нитка, яка пов'язує дивні події, що відбуваються в Україні, — це майже завжди корупція, — сказав Сергій Лещенко, опозиційний член українського парламенту та переконаний критик президента України Петра Порошенка.
За словами Лещенка, Порошенко кращий за свого попередника — клептократа, проросійського президента та колишнього клієнта Манафорта Віктора Януковича, який у лютому 2014 року втік до Росії внаслідок протестів у Києві. «Але лише тому, що він слабший, а суспільство тепер стало набагато сильнішим», — додав Лещенко. На відміну від свого російського колеги, президента Володимира Путіна, Порошенко змушений рахуватися з енергійною вільною пресою, яка отримує величезне задоволення, перевіряючи та викриваючи помилки уряду та маневри його представників, які керуються лише власними інтересами. «Україна, якщо не рахувати країн Балтії, — це єдина постсовітська держава, яка не стала авторитарною», — зазначив Сергій Плохій, професор Гарварду та автор історії України. На відміну від країн Балтії, які насолоджувалися коротким періодом незалежності між Першою та Другою світовими війнами, Україна протягом багатьох століть перебувала в підпорядкуванні у більш сильних держав, включаючи Польщу, Австрію та Росію, що привило її народу дуже обережне ставлення до влади.
«Яка національна ідея України? Опір владі», — сказав Тарас Чорновіл, колишній радник Януковича. Болісна історія України, яка довгий час являла собою пригнічену придатність, позбавила її здатності протистояти беззаконню, що суперечить встановленому на основі норм порядку Європейського Союзу, до якого Україна прагне вступити. «Її спроби залишатися демократією й одночасно побудувати національну державу часто є безладними, її олігархи зберігають свій вплив, і, враховуючи фактичну відсутність державного контролю над ЗМІ та конкуренцію між олігархами, постсовітську корупцію можна побачити неозброєним оком», — зазначив Плохій. Служба безпеки України (СБУ), чиї повноваження у сфері спостереження були суттєво розширені завдяки обладнанню, яке США надали Києву після втечі Януковича до Росії, вносить свій внесок у вкрай вибіркову та спотворену прозорість, публікуючи інформацію про передбачувані злочини часто для досягнення власних політичних цілей або фінансової вигоди.
СБУ, контрольована Порошенком, перетворилася на інструмент внутрішніх політичних та ділових протистоянь, і борці з корупцією звинувачують цю службу в тому, що вона не допомагає, а перешкоджає їхній роботі. Хоча політики досі мають на них вплив, українські органи охорони правопорядку більше не є болотом некомпетентності та корупції, якими вони були раніше. Вони змогли встановити спостереження за колишніми діловими партнерами Манафорта та знайти свідчення хакерських атак Росії під час передвиборної кампанії в США — частково завдяки технічній підтримці Америки. Центральне розвідувальне агентство допомогло видалити російську систему відстеження телефонних розмов та встановити комп'ютери, надані Америкою, як сказала Вікторія Горбуз, яка раніше очолювала відділ зв'язків у СБУ, який працював з іноземними урядами. Відділ Горбуз перекладав телефонні розмови, перехоплені завдяки новій системі, та передавав їх американцям. «Наша команда перекладала їх і негайно, цілодобово, пересилала їх нашим американським колегам», — сказала вона.
Ми не знаємо, отримали ли американські влади якісь розшифровки телефонних розмов, що стосуються втручання Росії у вибори. Однак один чиновник українських правоохоронних органів передав журналістам часткові записи телефонних розмов колишніх партнерів Манафорта. Однак ліквідувати російську мережу для спостереження виявилося набагато простіше, ніж обмежити вплив Росії, яка не відпускала Україну з моменту здобуття нею незалежності у 1991 році та почала поводитися набагато агресивніше в останні кілька років. У березні 2014 року Україна втратила Крим, анексований Росією, та великі ділянки її промислових районів на сході країни, які були захоплені підтримуваними Росією бойовиками. Україна також перетворилася на випробувальний полігон для технологій дезінформації та хакерських технологій, які пізніше були застосовані під час передвиборних кампаній у США та Франції. Українські чиновники постійно посилаються на втручання Росії, намагаючись пояснити, чому спроби боротися з корупцією та інші заходи, на яких наполягає Захід, виявляються безуспішними.
Хоча Росія є дуже зручною отговіркою, вона також являє собою реальну загрозу. У центрі Полтави стоїть створений ще в царську епоху пам'ятник перемоги Росії над Швецією в битві 1709 року, яка заклала основу для панування Росії в цьому регіоні та позбавила українців шансу на здобуття незалежності. Хоча тепер його оточують українські прапори, цей пам'ятник продовжує стояти на своєму місці як нагадування про присутність Росії в країні, яка відчайдушно намагалася створити дієздатну незалежну державу на крихкій основі, що залишилася після 70 років комуністичного режиму та кількох століть підпорядкування російським царям. Ігор Гавриленко, який викладає історію України в Полтавському національному технічному університеті, вважає, що звільнення Капканова — людини, яку вважають авторитетом у світі кіберзлочинності — є типовим проявом неспроможності, характерної для України. «Уся ситуація абсурдна, але мене в моїй країні більше нічого не дивує, — сказав він, сидячи на лавці в парку поруч з пам'ятником Полтавської битви. — Україна — це країна, де можливо все, якщо у вас є гроші».
Саме на Україну звернув увагу Манафорт, який шукав нові ділові горизонти після того, як завершив роботу на деспотів в Африці та Азії. Відкривши магазин у Києві, він налагодив стосунки з групою російських та українських олігархів і політиків, до якої також входив Янукович, який втратив владу у 2014 році. Чорновіл, який у 2004 році працював у передвиборному штабі Януковича, пам'ятає Манафорта як людину «зарозумілу та самовпевнену», як шоумена, який любив організовувати масштабні, ефектні заходи, що вимагали щедрого фінансування. За його словами, таємний облікові журнал, де фіксувалися гонорари Манафорта та багатьох інших, був частиною спроб відстежити грошові потоки, які проходили через адміністрацію Януковича. «Гроші крали всі, і партія хотіла відстежити, хто скільки отримував, — пояснив Чорновіл. — Вони ніколи не думали про те, що вони можуть втратити владу і що одного дня ці записи можуть бути опубліковані». За його словами, Манафорт часто сварився з представниками оточення Януковича, але «з якихось причин він мав колосальний вплив на Януковича».
Чорновіл додав: «Він був тут не з ідеологічних мотивів, а заради грошей. Він був тут виключно заради грошей». Повалення Януковича у 2014 році поклало край бізнесу Манафорта у Києві. На хвилі реформістської гарячки до влади в країні прийшов Порошенко. Однак те, що протягом багатьох років було сильною стороною України як плюралістичного суспільства й одночасно її фундаментальним недоліком, нікуди не зникло: йдеться про крихку державу, розкол всередині якої пояснюється дією суперечливих економічних та регіональних інтересів, які намагаються нав'язати їй або російський авторитаризм, або європейську диктатуру закону. «У цій країні ніколи не було сильної держави. Середньовічна феодальна мозаїка, крихкі королівства та республіки козаків не мали нічого спільного з європейським абсолютизмом або російським авторитаризмом, — написав Валерій Пекар, професор Києво-Могилянської бізнес-школи, у своїй нещодавно опублікованій статті. — Це країна балансу, а не лідерства. Ніхто не зможе керувати Україною як король».
Захід, який уже втомився від неспроможності України, спонукає Порошенка — з різним успіхом — суттєво зменшити вплив корумпованих олігархів та ставленників Росії, які часто отримували владу за часів Януковича. Порошенко створив антикорупційне агентство та запровадив систему обов'язкового декларування активів для чиновників та членів парламенту. Однак він так і не створив спеціальний суд, що перебуває поза межами діючої судової системи, який би займався розглядом справ про корупцію. Лариса Кулішова, судія в Полтаві, яка відпустила Капканова, заперечує, що вона допустила помилку. У своєму короткому інтерв'ю вона заявила, що винесла рішення в повній відповідності з діючими українськими та європейськими законами. Вона оспорила апеляції, які були подані вже після втечі хакера, і заявила: «Я не вважаю, що я допустила помилку». Лариса Гольник, судія того самого суду, зазначила, що вона не може уявити, що могло спонукати її колегу відпустити Капканова, але при цьому висловила розчарування щодо такого рішення.
Гольник має гіркий досвід тиску на суддів. Озброївшись прихованою камерою, наданою їй слідчими, які займалися справами про корупцію, вона зняла, як представник мера Полтави пропонував їй хабар у розмірі 5 тисяч доларів за закриття однієї справи. Коли це відео потрапило в мережу, воно викликало бурю обурення з боку громадськості, однак справа щодо мера та його представника так і не була відкрита. «Кожен раз, коли відбувається щось явно протизаконне, я запитую себе: як таке може статися, — визнала Гольник. — А мені весь час говорять: кинь, ти вже повинна була звикнути до цього». Ендрю Крамер та Ендрю Хіггінс, The New York Times (США)