У природі немає тварини хитрішої за львівського міліціонера. Вроджена схильність до зради помножена у нього на звіриний нюх контрабандиста. Еталоном надзвичайно хитрого львівського міліціонера можна вважати Василя Писного, який нині підробляє в СБУ. Вася не зраджує, Вася просто так дихає. І можна не сумніватися, що працюючи нині в СБУ, він передає тамтешні теми тим, кого вважає майбутніми господарями, і одночасно передає майбутніх господарів комусь ще. Просто так, на всякий випадок.
Отже, щось почули щури на президентському кораблі. Пішли розмови про постпорошенківські призначення (юліївну квоту). Нібито на МВС йде — Михайло Цимбалюк. А на СБУ — Василь Писний. Причому про це болтає оточення самих «новопризначенців». У тому, що Василь Писний на всякий випадок веде переговори з опозицією — не сумніваюся. У призначенні — сумніваюся. Не можна виключити й того, що це технологія Банкової — показати в якості «нових людей» такі морди, що станеться нудота. Про Цимбалюка, втім, нічого сказати не можемо. Хоча, якщо правда те, що він родич Писного — то це як діагноз.
Або як масть. Кому як більше подобається. Численна ж родина Писних інтегрована в систему Медведчука — Тараса Козака, який досі курує податкову та митну галузь Галичини. Писний не був би Писним, якби не хотів «здати» свого нинішнього керівника. Хоча не виключено, що в даному випадку Писний, як есесівський генерал Вольф, ведеться типу сепаратні переговори з майбутньою владою, забезпечуючи для себе в ній посади, а для Василя Сергійовича — нетюремну старість. Втім, в СБУ такі переговори скоріше за все ведуть усі керівництво. Ніхто особливо за Петра Олексійовича попа на фашистський хрест рвати не хоче й під чергову люстрацію потрапляти теж. Фролов дарує розпечатки розмов практично всім політичним лідерам, Демчина по комерції теж нікого «рвати» не збирається, «Латиш» — Кононенко цілком розумно вважає, що його хочуть одноразово використати, але роль бойового «Дюрекса» грати не хоче й прикидається розривом. Лавка запасних на чолі з Артюховим давно протоптала доріжку на Туровську й у разі серйозного кипішу відповідати як завжди доведеться прапорщикам на проходній.
Так що розраховувати на серйозний захист Петру Олексійовичу не доводиться. Той, хто живе в шоколадному будиночку, повинен бути готовий до того, що ті, хто сьогодні лижуть тобі задницю — завтра так само зліжуть і твій будиночок. Нічого особистого — просто бізнес. Єдине, що повинно заспокоювати Порошенка в цій ситуації — це те, що опозиція безформна як дитяча несподіванка й не має поки навіть видимості єдиного лідера. І справжня небезпека зріє не в заднепривідній «залізній команді Ляшка», й не в сонному Білецькому чи переляканому Тягнибоку. Справжня небезпека нині доїдає без солі останній хрін старих накопичень. І плесне бензином тоді, коли нічим буде платити не те що за комунальні послуги, а за їжу для дітей. І коли полахне вулиця, то вже не матимуть значення ярлики «влада» чи «опозиція». Валити будуть всіх. І до цього схоже, все й йде.