Керівнику Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергію Горбатюку оголосили догану – це цілком очікуваний і передбачуваний крок. Справа в тому, що керівництво вже давно прийняло рішення про його усунення з посади. Горбатюк не є «своїм» і не підконтрольний, тому його незалежність при розслідуванні злочинів режиму Януковича може привести до результатів, які не влаштовують діючу владу. Якщо називати речі своїми іменами, то Горбатюк на своїй посаді став не лише небажаним, але й певною мірою небезпечним. Єдине, що стримує від його звільнення – це суспільна думка, яка значною мірою на його боці. Винесення догани – це перший крок до звільнення і початок переорієнтації суспільної думки. Найближчим часом слід очікувати подібних дій, спрямованих на переконання суспільства у тому, що Горбатюк недопрацьовує, порушує закон і є конфліктним працівником. Потім його, скомпрометованого в очах громадськості, усунуть від керівництва Департаменту, «повісивши» на нього «усіх собак» за розслідування «злочинів проти Майдану".
Показовими у цій історії є два моменти: хто виступив ініціатором притягнення Горбатюка до відповідальності і за що йому винесли догану. Скаргу на нього до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів написав одіозний заступник генпрокурора по слідству Столярчук, який курує слідством ще з часів Шокіна. Діяльність Столярчука на посаді заступника генпрокурора при двох генпрокурорах ще отримає свою адекватну оцінку. Горбатюку поставили в вину порушення дисципліни через невиконання наказів Столярчука. За словами Горбатюка, Столярчук упродовж певного часу перешкоджав розслідуванню трьох гучних справ щодо злочинів посадовців, пов'язаних з генпрокурором-втікачем Пшонкою. За його твердженням, Столярчук робив все можливе, щоб звести справу нанівець, навіть намагався забрати справи, винісши про це незаконні постанови. Горбатюк оскаржив ці постанови, вбачаючи в діях Столярчука ознаки злочину, і в результаті отримав догану.
Не ідеалізуючи Сергія Горбатюка як керівника Департаменту спеціальних розслідувань, варто зазначити, що неодноразово висловлювалися критичні зауваження на його адресу. Разом з тим, глибоко переконано, що звільнення Горбатюка з посади матиме істотні негативні наслідки – не лише для розслідування злочинів режиму Януковича. Адже це розслідування безпосередньо стосується колишніх і нинішніх впливових осіб, які впливають на розвиток ситуації в країні. Це розслідування, яке може допомогти запобігти рецидиву масштабного свавілля влади, а може цього й не зробити. Усе залежить від того, як воно буде проведене. На переконання автора, Горбатюка усувають з посади не за провал роботи. Керівництво вже мало цікавить об'єктивне і всебічне розслідування – там є потреба у розслідуванні, спрямованому на досягнення приватно-політичних інтересів. Вперше це стало зрозумілим, коли з Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ забрали «жирні» справи і передали їх до інших підрозділів. У руках керівника цього Департаменту об'єктивно зосереджені головні «нитки» розслідування злочинів режиму Януковича.
Саме він повинен скласти усі пазли розслідування в одну картину, яка має показати не лише безпосередніх виконавців злочинів, але й вивести на найголовніших організаторів. Багато епізодів уже відпрацьовано його командою і справи по ним направлено до суду. Але цього недостатньо – до відповідальності мають бути притягнуті ті, хто організував і керував побоїщами на Майдані, узурпував державну владу, тотально розкрав державу. Департамент спеціальних розслідувань ГПУ веде надскладне розслідування в умовах «внутрішньої» і «зовнішньої» війни. Його команді доводиться боротися зі спротивом всередину ГПУ, зокрема з боку Столярчука. У багатьох випадках Департамент не отримує належного сприяння з боку інших правоохоронних органів. А деколи вони саботують або ж відкрито протидіють слідчим Департаменту. Тому звільнення Горбатюка може призвести до розвалу розслідування злочинів режиму Януковича. У цій ситуації звільняти потрібно заступника генпрокурора Столярчука. Це б зняло одну з основних перешкод у розслідуванні вказаних справ, дало б друге дихання слідчим і прокурорам Департаменту спеціальних розслідувань.
Догану Горбатюку треба розглядати не як просте дисциплінарне стягнення, а як тривожний сигнал щодо перспективи розслідування страшної злочинної діяльності найвищих посадових осіб, яку пережила Україна у 2010-2014 рр. Водночас на нинішньому керівнику зазначеного Департаменту лежить велика відповідальність – він взяв на себе важку «ношу» і має донести її до кінця. Конфлікт між ним і керівництвом ГПУ, який судячи з усього досягає апогею, – це не внутрішньо-прокурорський конфлікт. Враховуючи надважливе значення об'єктивного та всебічного розслідування «справ Майдану», Горбатюку, діючи в рамках закону, варто було б: 1) розкрити суспільству суть конфлікту між ним та керівництвом ГПУ, заходи, які ним здійснювалися для вирішення цього конфлікту, та реакцію керівництва ГПУ на його рапорти і звернення; 2) поінформувати суспільство про основні результати розслідування, яке упродовж майже трьох років здійснює очолюваний ним підрозділ, із зазначенням того, коли орієнтовно можна очікувати завершення розслідування по ключовим фігурантам і що наразі є головними перешкодами у цьому розслідуванні; 3) невідкладно дати процесуальний рух тим підозрам, які готові до повідомлення.
Допускаючи, що такі підозри щодо ряду колишніх і нинішніх високопосадовців не будуть погоджені керівництвом ГПУ, зокрема Столярчуком, за наявності підстав це треба робити обов'язково, навіть розуміючи, що такі кроки зумовлять ініціювання нових доган. І в межах можливого інформувати суспільство про такого роду процесуальні рішення, як це роблять НАБУ і САП. У такому разі Горбатюку вже відкрито доведеться йти проти системи. Відстояти свою правоту і захистити справу, яку він робить, Горбатюк може лише за підтримки суспільства.