Увечері 17 жовтня нардеп із блоку Порошенка Олег Барна необачно вирішив пройтися пішки від Верховної Ради через площу Конституції. У той час територія, прилегла до ВР, вже являла собою наметовий городок так званого «Третього Майдану» і налаштована була щодо БПП зовсім недружелюбно. Днем колегу Барни по фракції — Олексія Гончаренка протестуючі забросали яйцями. Варто відзначити, що Гончаренко щастивчик. Тому що не до яйцевого інциденту, а вже після з «майданівської» сцени один із організаторів акції розповів про те, як Гончаренко запрошував в Одесу «російську весну». А ось Олегу Барні пощастило менше. Недоторканний депутат уже майже дійшов до периметра під крики «Ганьба», але перед самим поліцейським кордоном його розвернули й оточили протестуючі. У якийсь момент виникло відчуття, що живим йому не вибратися. Нардепу кілька разів дісталося по обличчю. З усіх боків його штовхали, тягли за одяг і образляли. Олег Барна побілів як крейда й втратив дар мови. Мітингуючі кричали: «На роботу!», наполягаючи на його поверненні в парламент.
Тобто діяли так, як закликав у своєму виступі депутат Егор Соболєв. З його уст чуть раніше звучала пропозиція змусити народних обранців працювати круглі доби – доки не будуть прийняті потрібні закони (гасло: «Працюйте, курви!»). Уберегти нардепа Барну від подальших побоїв і вивести за огородження допомогло втручання іншого організатора акції Михайла Саакашвілі. Що відбувається? Вимоги мітингуючих: зняття недоторканності, прийняття нових правил проведення виборів і створення незалежного антикорупційного суду. На думку учасників акції, такий суд зможе відправити в тюрму «улюблених друзів Порошенка», яким Президент недавно обіцяв рубати руки за крадіжки. До 16.00 у вівторок мітингуючі очікували, що ВР розглядатиме законопроекти про зміну виборчого законодавства й зняття депутатської недоторканності. В іншому разі обіцяли застосувати «план Б». Посовітувавшись із Президентом і лідерами коаліції, спікер Андрій Парубій не став змінювати порядок денний. У парламент внесли лише президентський законопроект – про зняття недоторканності до 2020 року й приступили до розгляду медреформи.
Після цього в депутатів, видимо, складалося хибне відчуття, що невдоволені розійдуться. Однак під вечір учасникам акції вдалося не лише утримати чисельність (3–5 тис. осіб), але й установити намети. Для цього вони перекрили з двох боків вулицю Грушевського, привезли польову кухню й організували охорону території. Збираються не розходитися до четверга. Саме в цей день парламент обіцяв розглянути 2 із 3-х законопроектів, які послужили приводом. З ранку здавалося, що розрахунок на масову підтримку акції не виправдався. Під сценою у ВР зібралися, переважно, приїжджі. Числом набагато менше, ніж анонсував напередодні Сергій Лещенко (він обіцяв десятки тисяч протестуючих). Хоча один із організаторів — екс-депутат Егор Фірсов оптимістично оцінив результат у 10 тисяч. Причому привернув «Третій Майдан» явно не студентів. Середній вік учасників – це люди за 40, незважаючи на задекларовану підтримку молодіжних організацій. Крім партії Саакашвілі — «Свобода», «Самопоміч», Блоку Юлії Тимошенко, «Громадянська позиція», «Демократичний Альянс», громадське рухання «Хвиля», Автомайдан, «Ініціатива реальних дій» та ще низку нових партій і громадських організацій підписали меморандум про спільні дії на мітингу 17 жовтня.
Але не всі прийшли на акцію. Зокрема, Тимошенко, підтримавши повернення Саакашвілі в Україну, не стала оголошувати мобілізацію членів своєї партії. Підтримали чергові Майдан депутати: Віктор Чумак, Світлана Залізчук, Павло Костенко, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Володимир Парасюк, Олег Петренко. Щоб виключити повторення подій 31 серпня (тоді, нагадаємо, під час сутички під ВР сталася вибуха, були вбиті четверо нацгвардійців), поліція досматрювала сумки й пропускала через «рамки» всіх, хто бажав потрапити на пл. Конституції. На охорону території навколо парламенту залучили не менше 3 тисяч силовиків, тобто – практично по одному на кожного мітингуючого.
Чого добиваються? Лідер «Руху нових сил» Михайло Саакашвілі у своїх виступах постійно нагадував, що до влади в Україні прийшов барига, і цьому барисі пора на спочивок: «Порошенку треба складати чемодани з грошима й йти через підземні ходи!». А його соратник Валентин Наливайченко вимагав позбавити недоторканності не лише депутатів, але й суддів, і Президента. Що, судячи з реакції, мало значно більшу підтримку, ніж реформаторські законопроекти. Буквально кожен опитаний учасник гарячо наполягав на необхідності розширити вимоги. Люди приїхали не під сценою постояти, а «виносити козлів». За цей мем треба подякувати дружині Генпрокурора Ірині Луценко, яка 6 жовтня, під час розгляду президентського законопроекту про Донбас кричала помічнику кровожадного Юрія Іванющенка – панові Недаве: «Олег, вынеси козла». Саме в той час, як ще один її товариш із БПП Геннадій Ткачук у прямому сенсі плював у «козла». Цим блатним словечком президентські депутати нагородили свого колегу по парламенту Юрія Левченка – члена партії «Свобода» (одного з організаторів протесту 17.10.17).
І дружба дружини Генпрокурора з людиною Юри Єнакіївського викликала не меншу озлобленість, ніж лайка. Хоча аналогія з «козлами, які заважали жити» Януковичу, звичайно, напрошується. Петра Порошенка учасники акції зображали так само, як зображали його попередника зимою 2013–2014: у костюмі «зека», за гратами й з мішенню на обличчі. Кричали «Банду геть!» й не забували нагадувати про відрубані руки. У Михайла Миколозовича покушатися на зміну влади почали ще в рекламі. «Прийди й поставь владу на місце! – закликав голова «Руху нових сил», — Я повернувся в країну, незважаючи на шалену опозицію, тому що не можна Україну віддавати на розтерзання цим барисам. Ми вимагаємо від Порошенка, як він обіцяв, притягнути до відповідальності своє найближче оточення. Всіх грабіжників за ґрати!». Розкручував відомий ще з Помаранчевого майдану гасло: «Бандитам – тюрми» й екс-СБУшник Валентин Наливайченко, засновник власної партії «Справедливість». За даними Наливайченка, таких друзів-корупціонерів, які терміново потребують «посадки», у Президента троє.
У подібних воззваннях напередодні протесту звучали й інші вимоги до Президента: «продати всі свої сто бізнесів, щоб самому як Головнокомандуючому думати про перемогу, а не про бізнес»; «знизити тарифи за рахунок Роттердам+, на якій наживається улюбленець і партнер Петра Порошенка Ринат Ахметов»; «оновити ЦВК, члени якої з Охендовським на чолі пережили всіх президентів». Хоча первісною метою 17.10.17 була лише політична реформа з трьох пунктів. І до неї закликали зовсім не Саакашвілі, а три поважні громадські організації, які займаються темою виборів (Рух «Чесно»), антикорупційною системою («Центр протидії корупції») й реформами («Реанімаційний пакет реформ»). І ось як ці вимоги виглядають на сайті ВР: 1. Скасування корумпованої виборчої системи Януковича й перехід до пропорційної – з відкритими регіональними списками (законопроект № 1068-2): http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52880 2. Створення антикорупційного суду з тією умовою, що суддів для нього вибиратиме громадськість (законопроект № 6011): http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61038 3. Обмеження недоторканності депутатів за допомогою змін до Конституції (законопроект № 6773) http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62352
Почему за? Логіка всіх вимог здається очевидною. Потрібен антикорупційний суд? На користь цього говорить недавний корупційний скандал у Мінобороні. НАБУ стверджує, що порошенківський генерал Ігор Павловський на паливі для армії заробив «всього-навсього» 150 млн грн. У момент обрання запобіжного заходу він простодушно заявив: «Це не я, це все міністр Полторак». Каламбур, що послідував за цим від Порошенка з обіцянням «рубати руки», завершився миттєвим взяттям на поруки. І подбав про ВІП-мародера ні хто інший, як спостерігач від Президента за оборонкою й давній друг Голови Держави — Олег Гладковський. Без незалежного суду всі справи проти топ-корупціонерів гаситимуться на рівні ручних суддів, як у вже ставшому хрестоматійним прикладі Кононенко – Абрамавічус.
Нагадаємо, бізнес-партнер Президента послав до міністра свого спостерігача, міністр це оприлюднив. А суддя не приймає електронного листа від корупціонера як доказ, вимагаючи перевести адресу електронної пошти на українську мову. Що стосується відкритих списків і зняття недоторканності – це було в числі вимог Майдану, й люди за це заплатили кров'ю. Без нового виборчого законодавства ми вічно тасуватимемо одну й ту саму засалену колоду, а партії, що формуються знизу, не матимуть шансу.
Потрібно знімати недоторканність із депутатів? Купивши собі місце в парламенті, вони отримують зелене світло для використання влади з метою заробітку на політичних «інвестиціях». І оприлюднення електронних декларацій підтверджує існування порочного кола. Але парламент голосує за ті закони, які потрапляють у порядок денний від Президента, і що розглядати на сесії вирішується в його Адміністрації. З 2014 року гальмуються під різними надуманими приводами ті законопроекти, які не подобаються Петру Олексійовичу або можуть навредити членам його команди. Натомість законопроекти, які урізають Конституцію заради збільшення президентських повноважень, або – зміни в законодавство, які дозволяють займати посаду Генпрокурора необізнаному Юрію Луценко – протягуються миттю. Та ще й за допомогою махінацій (взяти ту саму судову реформу або закони, що стосуються ОРДЛО). Командир добробату «Захід-2», народний герой України й майданівець Іван Бубенчик впевнений, що нинішня акція під ВР закінчиться перемогою народу. «Сьогоднішній день – це початок кінця Порошенка», — сказав «ОРД» Бубенчик.
Той самий, що раніше визнався журналістам, що 20 лютого 2014 року на Майдані застрелив двох командирів «Беркута», які командували розстрілами безоружних людей. Чому проти? Разом із тим багато хто, підтримуючи вимоги політичної реформи, не підтримав «Третій Майдан». Як виглядають аргументи? «Я не підтримую Губарєва, Плотницького, Саакашвілі. Взагалі я проти Новоросії, тим більше в Києві», – так дослівно відповів один із активістів двох українських Майданів на питання — піде він 17 жовтня до ВР. Причиною цього погляду є не лише військова агресія щодо України, але й оживлення на сайтах «Л-ДНР», викликане темою акції 17.10.17. «Ось це все — це не про відкриті списки, не про суд і навіть не про недоторканність. Це – про 250–100 грн. за участь до 13:30 (ціна «громадської активності» залежить від того, наткнетеся на дуже чи не дуже жадного посередника). Воно про кремлівські консерви, й дурачків, яких хочуть заюзати втемну, й які ведуться», — поділився думкою про акцію ще один активіст. Подібні оголошення про «роботу» були виявлені на сайті ОЛХ.
І хоча їхня достовірність не підтверджена, деякі учасники вважають, що не всі прийшли на мітинг безкорисливо. «З нами з Харкова на автобусах «Руху нових сил» їхали бабусі-інваліди, які ледве ходять, вони за 200 гривень на будь-який мітинг поїдуть», — поділився з «ОРД» один із майданівців. Ще одна причина – ставлення до Саакашвілі. За законодавством він не зможе претендувати на посаду Президента й навіть бути кандидатом у депутати (потрібно проживати на території України протягом 5 років), але в очах багатьох цей Майдан є акцією його імені. Боротьбою за серця біомаси називають цей Майдан люди, які лають Михайла Саакашвілі за вождизм. Особливо після кримінального «зламу» державного кордону, який він вчинив у компанії зі своїми прихильниками. Нарешті, багато політичних оглядачів сходяться на думці, що Саакашвілі — елемент зовнішнього управління України Америкою й таран, за допомогою якого Петра Олексійовича примушують до реформ. Колишній майданівець, а тепер нардеп Юрій Тимошенко («НФ») вважає, що Саакашвілі використовує протест для політичних торгів.
«Політик думає про вибори, а державний діяч – про майбутнє Держави, так ось Саакашвілі – він із політиків. Свинство те, як його позбавили паспорта, але й у відповідь підривати основи Держави – я категорично проти. Ідея допускати іноземців до управління Державою мені так само не до душі. Від Джугашвілі до Саакашвілі невелика дистанція», — розповів Тимошенко «ОРД». «Чергова розводка», – говорять про акцію протесту люди, які вважають, що вона спонсорується образленим на Порошенка олігархом Ігором Коломойським і її зливають, як тільки шантаж закінчиться домовленостями. «З такими рядом не стану», – говорять ті, хто вбачив у рядах організаторів зашкварених діячів. Вроді попа Гапона Семена Семенченка (він же Костянтин Гришин), який багато разів утікав з поля бою за 5 хвилин до початку бійні, але постійно закликає до ризику інших людей. Та й депутатську недоторканність використовує на повну катушку. При цьому вже розмірковує про каторги й збирається робити військову організацію. До речі, саме він підпалював димову шашку в сесійній залі 6 жовтня разом із Юрієм Левченком, однак у «козлах» опинився лише «свободовець».
«Він хоче відката, а не реалізації ідей Революції гідності», — підозрюють ті, кому не до смаку депутат Юрій Деревянко. Це його нинішній партнер по акції Егор Соболєв у 2014-му називав талановитим шахраєм, а ЗМІ уличали у зв'язку все з тим же Юрою Єнакіївським. А ось довіру до т.зв. «грантоїдів» підірвала правозахисна організація Transparency International, яка, займаючись боротьбою з корупцією в Україні, не побачила нічого ганебного в тому, що член її правління Віталій Касько постав заразом і в ролі захисника топ-корупціонера. Касько працює адвокатом у справі ТОВ «Трейд Коммодіті» — тієї фірми, яка фігурує в скандалі про закупівлі для Міноборони. Після того як фінт Касько не зрозуміла громадськість, йому довелося скласти повноваження, але осадок, як кажуть, залишився…
Окремий вопрос – чому акцію слабо підтримали добровольці й молодь. Взяти, наприклад, «Національний корпус» — тисячі членів цієї ультраправої партії 14 жовтня пройшли факельним шествієм, вигукуючи: «Смерть ворогам». Марш націоналістів, присвячений 75-річчю УПА, зібрав більше 20 тисяч, а під ВР прийшли всього пару десятків молодих людей.
Ось і в оточенні Дмитра Яроша говорять: «Вимоги підтримуємо, на мітинг не піднімемо». Хоча в липні 2015 він проголошував приблизно те саме й приблизно тими ж словами: «На крові прийшли до влади шаромижники, які торгують нашою Україною. Не фамілії мають змінюватися в Україні, має бути знищена система внутрішньої окупації». Можливо, причина в тому, що восени 2015-го Дмитра Яроша призначили радником начальника Генштабу?
Що далі? Представники різнорідної компанії, яка зібрала чергові Майдан, можливо, вчора ще не пожимали руки один одному. У кожного своя мета: хтось вирішив нагадати про себе, а хтось – заявити вперше. Чия-небудь функція — дискредитувати протест і завести його не в той бік. Але агентами Кремля будуть оголошені всі. Адже для цього у Президента Порошенка є його безпомилковий козир – війна. Але в настроях простих людей, здається, щось змінюється. Кредит довіри, який Президент Порошенко отримав у травні 2014-го, навіть не обнулився, а пішов у мінус. І, здається, тепер, навіть якщо Петро Олексійович скаже правду, відповіддю на чергову обіцянку стане не надія, а нова сотня фотожартів. Як у разі з безруким обіцянкою. Подивіться — у якому вигляді на мітингу з'явилася пародія на Гаранта: https://www.youtube.com/watch?v=hTSArhnZZwM Прості люди втомилися від брехні й не знаходять інших відповідей на свої питання, крім: «Пора виносити козлів». Висміювання – поганий знак для Президента.
Хорошо це для Держави? Поки не ясно. Але завзяття, з яким утомлені брехнею розгортали намети, підказує, що знести їх буде важче, ніж поставити. Татяна Заровна, «ОРД»