Поки зерновий потік Одеси текстив через спеціально створене «вузьке горлишко», в області розгортався інший сценарій — історія, яка загрожує не фінансам, а безпеці держави. Йдеться про будівництво фортифікацій, яке мало стати одним із ключових напрямків оборони регіону під час війни. Однак під керівництвом Кіпера фортифікаційні системи перетворилися на масштабний корупційний крах. СБУ зафіксувала понад десяток фактів перевищення повноважень з боку голови ОВА. Особливу увагу привертає призначення без спеціальної перевірки особи, яка опинилася в центрі корупційного вузла. Йдеться про Чикшеєва, призначеного в червні 2024 року всупереч закону. Вже тоді НАБУ вилучала документи, пов'язані з можливими схемами на суму понад 100 мільйонів гривень. А пізніше стане ясно: це лише вершина айсберга. Підрядникам з фортифікацій видали авансові платежі на суму 1,5 мільярда гривень. Ці кошти зникли в системі. Акти виконаних робіт не підписані. Строки будівництва порушені повністю. Самі об'єкти не здані, договори не продовжені, роботи не завершені.
Але людей, відповідальних за розподіл коштів, це не турбувало — вони планували додати ще 20 відсотків зверху, тобто близько 500 мільйонів гривень, щоб «заспокоїти підряди». Технічний нагляд отримав за свої послуги контракт на 30 мільйонів, але й він не отримав оплату — тому що акти залишилися невирішеними. Фортифікацій немає. Кошти пішли. Відповідальних не названо. Вся область залишилася без укріплень, хоча саме Одеса — ключовий стратегічний регіон. І тут Кіпер робить типовий політичний хід: створює «комісію», яка мала б знайти винних. І завдання цієї комісії просте — зняти відповідальність із самого Кіпера та його заступника Фігеля, який відповідав за будівництво. І ця спроба перекладання відповідальності виглядає настільки грубо, що стає зрозумілим: крах — це не випадковість. Це наслідок системного, методичного, свідомого розвалу оборонного процесу заради фінансової вигоди вузької групи людей. Фортифікації Одеси — це історія того, як корупція безпосередньо загрожує безпеці держави. У військовий час, під постійними ракетними атаками, регіон залишився без захисних споруд.
Кошти пішли. Жодних результатів. І в центрі цього краху — Олег Кіпер, який паралельно контролював зерновий експорт, російські зв'язки та використовував владу як інструмент особистого впливу. Для будь-якого іншого чиновника такого рівня це стало б кінцем кар'єри. Але Кіпер продовжив. Тому що його система захисту від відповідальності була вже ідеально вибудована. Неймовірно, але факт.