Як малознаному депутату-«регіоналу» з Донецької області вдалося стати фаворитом найближчого бізнес-оточення Порошенка? Віталій Кропачев і до війни був не останньою людиною в місті – «наглядав» від Стоматолога за Торезом та за державним об'єднанням «Торезантрацит». І все ж для земляків зірка на ім'я Кропачев залишається загадкою. Прикладом фантастичного кар'єрного злету комерсанта, який вдало зробив ставку на патріотизм.
1. Вони боролися за… «Краснолиманську», або Експропріація експропріаторів
Про те, що Віталій Кропачев змінив народного депутата з БПП Сергія Тригубенка на «посаді» наглядача за вугільною галуззю, стало відомо рік тому. Про цей «інститут» президентської влади, установлений ще за Кучми, розповідав у інтерв'ю профспілковий лідер Микола Волинко. У профспілці державного об'єднання «Селидовуголь» поділилися з «ОРД» гарячим бажанням зустрітися з містером Кропачевим, щоб отримати відповіді на болючі питання. Як безхитрісно визнали робітники, ці наглядачі все одно як злий дух: невидимі, але всемогутні.
У кабінетах не сидять, прийомних днів не мають, а шахтарське керівництво на них киває, багатозначно закочуючи очі під стелю: там, мовляв, вирішується доля галузі, вгорі. З «невидимими» наглядачами утікають з бюджету мільйони, і для цього рішалам не потрібні офіційні посади. Тому що, як визнав колись міністр Ігор Насалік, такі, як Кропачев – «працюють» на громадських засадах (https://www.epravda.com.ua/publications/2016/10/20/608470/). Їхній статус – тінь.
Феноменальне піднесення Кропачева виявилося з новиною про те, що він викупив у Олександра Януковича три вуглезбагачувальні фабрики. І одразу, як з рога достатку, на фабрики посипалися найвигідніші держзамовлення. Слідом за цим Кропачев отримав активи донецького екс-народного депутата Андрія Орлова, про якого кажуть, що у 2013 році у нього вже був конфлікт щодо контролю над його ЦОФами, але не з Кропачевим, а з Януковичем. І нібито віддавати фабрики тоді Орлов не захотів, навіть був змушений покинути Україну… Чи були ці переходи власності продуктом непротидії сторін, як говорив герой «12 стільців»?
Наші джерела сильно сумніваються – кажуть, Орлову було зроблено одну з тих пропозицій, від яких неможливо відмовитися. Але влада нового наглядача була б неповною без діаманту з корони державних підприємств Міненергетики. Без «Краснолиманської», яка до війни була найрентабельнішою державною шахтою України, видобуває вугілля марки «Г» (газове), основною точкою збуту якого є Углегорська ТЕС «Центренерго». У серпні на шахті з'явилося нове керівництво – в.о. генерального директора став деякий Олексій Райчев, і одразу виявилося, що бізнес наближеного до Януковича Ігора Гуменюка в ТОВ «Краснолиманське» викупив все той же Віталій Кропачев.
«Коли нам не виплатили серпневу зарплату, ми делегацією прийшли до директора: «Як же так, найкраща державна шахта…». «А хто сказав, що вона державна?». Ми так і сіли: а розве її виставляли на торги, чому колектив не в курсі?», – скаржаться шахтарі. Ще пару років тому у «Краснолиманської» не було боргів, а тепер вона на грані банкрутства. Кажуть, директор Олександр Дубовик просто вичерпував з шахти гроші й віддавав кураторам.
При ньому підприємство припинило платити податки й уже має заборгованість у 132 млн гривень! (https://opendatabot.com/c/31599557) «Ми вугілля відвантажили посередникам, вони продали «Центренерго», хоча ми могли б продавати напряму, посередники – гроші по кишенях, а шахті нічого. Тепер ми повинні й за воду, й за світло. У шахту нічого не вкладалося. Не готувалися нові лави. Проходку зіпсували», – кажуть «краснолиманці». Нагадаємо, про те, що через фірми народного депутата з БПП Тригубенка з «Краснолиманської» вивели 171 млн грн, розповідав голова НПГУ Михайло Волинець.
За інформацією НАБУ, 1,2 млрд гривень пішло на рахунки фіктивних фірм «Дантрейд лтд» та «Торговий дім Ресурс», з якими працював екс-наглядач. Після Майдану шахтарі мріяли скинути з шиї ТОВ «Краснолиманське», яке у 2004 році присосалося до їхніх вугільних запасів. Але після кількох місяців протестів лідери опору опинилися в СІЗО. Профком державного підприємства програв у суді позов з вимогою розірвати договір оренди вугільних пластів з ТОВ «Краснолиманське» й позбавити компанію спеціального дозволу № 3316 на їх розробку.
І ось до чого дійшли в результаті: державне підприємство на грані знищення, а гірничий колектив можна привітати з новим паразитом. Про нього на шахті говорять тихим шепотом: «Ми хотіли вигнати ТОВ, а його спочатку повернули Гуменюку на умовах 50 на 50 (половина – Києву), а потім Кропачев викупив у Гуменюка за 10% вартості». До речі, й шахтарі «Селидовугля», яке ще раніше опинилося під гнітом Кропачева, минулого року звертались до Кабміну з тією ж проханням: повернути на баланс держави пласти, незаконно передані структурам Януковича-мол.
Тільки даремно старалися…
Питання: звідки у Віталія Кропачева гроші на такі покупки? Тим більше, що в численних «джинсових» інтерв'ю він любить розповідати, як нечесні «ДНРівці» забрали у нього все його багатство. Тоді за які доходи Кропачев зумів викупити ЦОФ «Україна»? За даними з відкритих джерел, кропачевське ТОВ «Укрдонінвест» (нині ця фірма знаходиться в Києві, на б.Хмельницького 26, офіс 103. https://odnodata.com/egrpou/30775586) стало єдиним акціонером фабрики.
«Я знав усіх вугільних міністрів, а з Кононенком – не знайомий. Треба замінити антрацит на вугілля марки «Г», для чого перебудувати блоки на ТЕС. А поки що вітаю з покупкою американського вугілля: ціна збільшиться з 2 тис. грн до 3 тис. грн за тонну.
Якщо зірки запалюють, значить це комусь потрібно? У бізнес-колах ніхто не сумнівається, що зірку на ім'я Кропачев запалив друг Президента Ігор Кононенко (https://www.epravda.com.ua/publications/2016/10/20/608470/). І сприяти у продажу «Краснолиманської». «Краснолиманську силою, людей нахер», – нібито відповідав на це заступник міністра. Кропачев будує імперію для Ігора Кононенка не один, а з допомогою, наприклад, заступника міністра Анатолія Корзуна. Оптимісти ще у травні сподівалися, що НАБУ пред'явить підозру Ігорові Кононенку. І нібито саме діяльність Кропачева забезпечила доказову базу. Детективів НАБУ привернув спосіб життя «постраждалого переселенця з Донбасу», який за 3 місяці кураторства придбав броньований Mercedes-Benz – тоді як бюджет втратив близько $50 мільйонів.
«Виявилося, що через вуглезбагачувальні фабрики, викуплені у сина втікача Президента Януковича, щогодини вимиваються держсередства на користь Кононенка», – повідомлялося тут: (http://politics.einnews.com/pr_news/377608796/the-ukrainian-anti-corruption-bureau-is-ready-to-show-suspicion-to-the-entourage-of-the-president) Та куди там!
Руки у НАБУ виявилися короткі для Кононенка. І навіть для Кропачева. «Віталька все під себе підгрів. Не тільки ТОВ «Краснолиманське», але й Богучарку (центральна вуглезбагачувальна фабрика «Богучарська» в Димитрові Донецької області – якою володів екс-народний депутат від ПР Андрій Орлов), і «Комсомолку» (ЦОФ Януковича), і взагалі – все-все-все. «Краснолиманську» посадив на нуль. На колишній найкращій державній шахті тепер видобувають 400 тонн на добу. А до приходу «ефективних менеджерів» Тригубенка й Кропачева вона давала 6000–7000 тонн вугілля на добу», – розповів «ОРД» представник місцевої влади в Покровську, до якого адміністративно прив'язана «Краснолиманська».
Тепер на «Краснолиманській» панує невизначеність. Дубовик відправлений у відпустку, новий директор не затверджений, шахтарі готуються до скорочень.
2. «Ощущение, що схеми Сім'ї не йшли з міністерства, а Кропачев – з Тореза» (Говорить Торез)
Рідне місто Віталія Кропачева Торез нині окуповане. Там про Кропачева згадують непогано. Розповідають: він був добрим паном: відновив кінотеатр, побудував дитячий майданчик… Впевнені, що Кропачев і раніше був наглядачем по вуглю.
На питання – від кого ж «наглядав», сміються. Як це від кого? Розве не зрозуміло? Кропачев мав безпосереднє відношення до «Торезантрациту» – а це державне об'єднання, яке, поряд з державними підприємствами «Красноармійськовугіль», «Орджонікідзевугіль», «Макіїввугіль», «Селидовуголь», «Снігівський антрацит», входило в сферу беззастережного контролю Олександра Януковича. Взагалі конкуренцію на Донбасі йому могли скласти лише два мафіозні бізнесмени: Ринат Ахметов та Юрій Іванющенко. Але в Торезі у Саші Стоматолога конкурентів не було. Крім ЦОФ та неофіційного володіння державним сектором вугільної промисловості Янукович-мол. підмяв під себе й всю нелегальну вуглевидобувку – шахти-копанки, або, як їх називають у Торезі – «дірки». Купуючи нелегальне вугілля за мізерною ціною, син екс-Президента отримував на кожну тонну з держбюджету вдвічі-втричі більші суми у вигляді дотацій (дешеве вугілля копанок видаючи за дороге вугілля державних підприємств).
І ось тут стає зрозуміло не тільки те, яким чином Кропачев опинився в цих схемах, але й зв'язок з Русланом Онищенком – командиром спецроти «Торнадо». Кримінального авторитета Онищенка в Торезі згадують через кому після прізвища Кропачева (хоча він більш відомий за старим прізвищем Абальмаз). До війни той володів у Торезі не тільки низкою «дірок» та майданчиків (склад вугілля під відкритим небом), але й займався вуглевидобувкою офіційно.
«Без Кропачева ні в міськраді, ні на «Торезантраціті» – не приймалося жодного рішення, – розповідає про Кропачева ветеран гірничої справи, який працював на об'єднанні до війни. – Де він брав гроші, чим заробляв? Його офіс, який влітку 2014 року розграбували «ДНРівці» – це був просто офіс. Займався він у тому офісі тим, що керував місцевою Партією регіонів і командував Сашиними схемами». Спосіб життя Кропачева й у період його панування в Торезі не мав якогось легального пояснення. Пересувався він, наприклад, на «Гелендвагені» та на «Астон Мартін». А його головним бізнесом значилося мутне ТОВ, яке проводило «дослідження й розробки в галузі природничих наук», а також – «соціально-психологічні тренінги».
Впрочем, політика – теж бізнес: міську організацію Партії регіонів у Торезі Кропачев зареєстрував на своє ім'я й прописав у своєму офісі: (https://odnodata.com/ukr_uo/fio/599582)
На сайті Донецької облради екс-депутат Віталій Кропачев досі фігурує як директор дивного ТОВ «Донецький відкритий університет» (Код ЄДРПОУ – 13503470). Крім «УКРДОНІНВЕСТу», який викупив ЦОФ у Януковича, і чий основний вид діяльності: «вантажний залізничний транспорт»: (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/30775586/), у Кропачева було торгове ЧП «ФІРМА СТЕКЛОТЕК», яке припинило діяльність. А ось «Торезький завод наплавлювальних твердих сплавів», про який Кропачев любить згадувати, що його відібрали бойовики, до числа офіційних бізнесів Кропачева не належав, там він числився лише директором.
Ось що Віталій Кропачев (Кропачов – українською) побажав написати про себе в автобіографії: (http://appu.org.ua/pro_APPU/Kerivni_Organy/Sklad_Rady/Kropachov_Vitaly_V) У 90-х навчався в Московському гірничому університеті, розпочав трудовий шлях у 1999 році – заступником директора з комерційних питань державної ЦОФ «Торезька» (яка у період роботи на ній майбутнього комерційного генія стала банкротом: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/BI027290.html). У 2005 році всього п'ять місяців працював директором з матеріально-технічного забезпечення ДП «Торезантрацит». А потім займався «відкритим університетом» та твердими сплавами. А ось у публікації на «Цензорі» у квітні 2015 року (тобто, раніше автобіографії) цей експерт з енергетики представлений колишнім комерційним директором «Торезантрациту». Що характерно – вовсю викриває схеми в міністерстві Володимира Демчишина, виступає різко проти приватизації «Центренерго», а приватизацію державних шахт називає непоправною помилкою…! Різку зміну «принципової позиції» цього «експерта» пояснити просто: тоді Кропачев ще не встиг прокласти доріжку до впливового Ігора Кононенка й воював з міністром Демчишиним, а тепер він у кормушці.
Відповідно – вже й за приватизацію державних шахт, й у приватизації «Центренерго» готовий взяти участь. Майстра переобування, оцінити всю прелесть якого можна за посиланням: (https://censor.net.ua/resonance/331856/takoe_oschuschenie_chto_minenergouglya_vozvraschaetsya_k_shemam_semi_vitaliyi_kropachev)
У Кропачева – поки він пробивався до потоків – було ощущення, що Міненергетики повертається до схем Сім'ї, а у жителів Тореза досі ощущення, що схеми Сім'ї не покидали Торез, і на цих схемах досі наживається містер Кропачев. «Здається, що з Тореза він ніде не йшов, – говорить ветеран «Торезантрациту», – Шахти «Прогрес» і «Лутугіно» (це наше об'єднання) працюють, і до них приєдналися шахти Снігівського й Шахтерська.
Куди вони відправляють вугілля? Скоріше за все, на Україну, й скоріше за все – через Кропачева. 10–15 тисяч рублів – такі зарплати тепер платять на «Прогресі». Для «республіки» це багато». Те саме говорив у інтерв'ю Волинко. Нагадаємо: «Групою Торез–Снігівське–Шахтерськ («ДНРівські» міста – прим. ред.) видобувається антрацитова група. Там є державні шахти – наприклад, «Прогрес», через яку проводиться вугілля нелегальних «копанок». Або шахта «Заря» у Снігівському. Вони реалізують в Україну переважно вугілля копанок. У «копанці» воно коштує 160 грн за тонну. Коли проходить документацію на шахті, зареєстрованій в Україні, ціна одразу стає – 500–600 грн за тонну. Як тільки переходить лінію фронту, ціна стає 1800–2100 грн. А потім починає реалізовуватися по 3200. І це називається «Ротердам +».
3. Патріотичний союз: Онищенко + Ляшко + Кропачев
У земляків Віталія Кропачева є ощущення, що погляди він міняв не тільки в питаннях, що стосуються стратегії розвитку вугільної промисловості. Але й у частині любові до України.
5 березня 2014 року обласний депутат Кропачев говорить: «У країні група озброєних людей захопила владу – скоріше за все, з підтримкою ззовні, назвати її легітимною дуже важко». 28 березня на зустрічі з місцевими сепаратистами попереджає, що задуманий ними референдум не є законним. І незабаром по ринку (а це в Торезі головна інформаційна площадка) починають ходити гінці від Кропачева й розповідати, що Ляшко – це найкращий патріот. 11 травня Кропачев пише у своєму Фейсбуці, що «ДНР» – це утопія, про яку навіть соромно говорити». І, треба визнати, що багатьох вразив тоді його пафос. А ось поява підконтрольного Кропачеву батальйону «Шахтерськ» з 4-разово судимим Русланом Онищенком на чолі зіпсувала це враження…
З точки зору проукраїнських торезців, деяка діяльність «Шахтерська», як і особистість його командира негативно позначалися на репутації української влади. Про тісний зв'язок Кропачева з Абальмазом-Онищенком весною 2014 року говорить смс-переписка, яку виклали в мережу «ДНРівці». Хоча, як раз у Абальмаза-Онищенка були вагомі причини для того, щоб «полюбити Україну».
На хвилі «російської весни» знайшлися образлені ним бандити, які подумали, що з'явився шанс відібрати у Онищенка легалізовані «копанки». Треба сказати, що техніка безпеки на тих шахтенках була з епохи феодалізму, такі ж і знаряддя праці, але майбутній комбат Онищенко все ж таки мав ліцензію на розробку 8 млн тонн вугільних запасів.
«Молоді представники донецького «Оплоту» двічі нападали на Абальмаза. При нападі в районі будуправління вбили його працівника, потім була стрілянина на ВГСЧ, «Оплот» ловив заступника Абальмаза. Потім був пожежа, згоріло двоє. А 23 травня 2014 року послідувала відповідь: ляшковці разом з бойовиками Абальмаза взяли міськраду й вбили «ДНРівця» – хоча він і був без зброї», – розповідає наш джерело з окупованого Тореза.
Після зачистки міськради відповідальність взяв на себе Олег Ляшко. У Торезі впевнені, що брали участь у зачистці не тільки ляшковці, які склали частину майбутнього батальйону «Шахтерськ», але й бойовики Абальмаза. Невипадково ляшковець Андрій Філоненко (№ 31 на виборах у ВР 2014 у списку «РПЛ») був номінальним командиром батальйону «Шахтерськ», а не Руслан Онищенко.
Як приклад весняних коливань Онищенка й Кропачева торезці наводять погром у редакції газети «Гірник» 6 травня 2014 року. Кажуть, що підлеглі майбутнього комбата здійснили напад на редакцію за замовленням Кропачева. У чому нібито сам Онищенко пізніше й визнався. Правда, не уточнивши ім'я замовника. Чому торезькі активісти впевнені, що «замовляв» газету Кропачев – цього пояснити й самі не можуть. Але редактор вів себе для цього регіону на подив сміливо: попереджав сепаратистів, що за зраду Батьківщини доведеться відповідати й навіть нібито послав на три букви головорізів, які напередодні погрому вимагали «красиво написати про референдум».
Колишній колега по «Торезантраціту» впевнений, що на проукраїнський курс Кропачева вплинув розрахунок: «Вигодою пояснюється його «патріотична» чуйка. Усі, хто розумніше, виїхали весною й літом 2014 року: тоді стало зрозуміло, що хорошої життя тут (у Торезі) вже не буде. Залишилися тільки такі, як я – кому деватися нікуди. А Кропачев – це менеджер Стоматолога, і цим все сказано. Янукович був у нас головним спонсором «ДНР», відправляв шахтарів на Антимайдан. На ньому головна вина за все, що творяться на Донбасі».
Як писав журналіст Володимир Бойко, у затії з батальйоном у Кропачева так само був комерційний інтерес, що відбивав суть усіх прагнень: «Шахтерськ» призначався для охорони нелегальних поставок вугілля з неконтрольованої території, й охорони переговірників, які їздили з Києва в «Л-ДНР» по справах. Пам'ятаєте знаменитий діалог нинішнього вугільного міністра Ігора Насаліка з т.з. «міністром ДНР» Тимофєєвим (він же Ташкент)? За словами Миколи Волинка, ця поїздка до «Ташкента» принесла договір про торгівлю вуглем з терористами. А ж діалог спочатку виклав у відкритий доступ один з колишніх замів командира «Шахтерська» (згодом «Торнадо») Максим Іванищев: (https://www.segodnya.ua/ukraine/nasalik-vstretilsya-v-donecke-s-ministrom-dnr-obsudit-ugolnye-voprosy—734484.html)
Виклав спустя півроку після поїздки Насаліка, й одразу після арешту Онищенка. До речі, у якомусь сенсі й цей арешт можна розглядати як удар по силовому блоку Кропачева, як прояв конфлікту, адже про походження окремих представників батальйону було відомо й раніше…
Рядовий «Шахтерська» Віталій Кропачев, потім він оформився й у «Торнадо» рядовим, але участі в бойових діях не брав. Чи має він статус УБД? Лише найближче оточення Р. Онищенка знало, що людина на фото спонсор батальйону.
«Міністр енергетики України Насалік у Донецьку мило бесідує з одним з головарів ДНР про вугільні схеми. При цьому весело сміється, коли сепар йому розповідає, де вигідно тримати українські війська. Поки у терористів будуть гроші – вони будуть воювати нескінченно. Кожен вагон вугілля, куплений у них цією міністерською гадюкою, яку він тепер ще й перепродає за кордон – це міни й снаряди, щодня вбиваючі наших хлопців», – написав Іванищев у соцмережі, умовчавши про те, а як же Насалік потрапив, власне, на аудієнцію до Ташкента?.. І чому компромат лежав, поки міністру не перестало подобатися, що у його міністерстві господарює спонсор «Торнадо» Кропачев…
Нагадаємо, як розвивалися події. Вже восени 2014 року очолюваний Русланом Онищенком «Шахтерськ» був розформований за мародерство на території бази відпочинку «ФВадим-парк», де його бойовики влаштували масовий грабіж та вакханалію. Після цього ЧП батальйон розділився на 2 частини. Ляшківська команда виділилася в підрозділ «Свята Марія», а кропачевська перейшла в новостворений «Торнадо».
17 червня 2015 року в Луганській області затримали перших бойовиків добровольчої роти особливого призначення МВС «Торнадо». І у квітні цього року Онищенко отримав 11 років тюрми. Він та його наближені визнані винними у викраданнях людей, катуванні, задоволенні статевої пристрасті неприродним шляхом, незаконному проникненні в житло…
Літом 2015 року все ще малознаний Кропачев розгорнув кампанію в ЗМІ, намагаючись виправдати себе й батальйон, де числився рядовим. Газета «Факти» вовсю ліпила образ патріота. Вона ж у 2008 році писала про кропачевського друга Абальмаза: «Гроші від злочинної діяльності бандити «відмивали» у вугільному бізнесі». Після арешту Руслана Онищенка його соратники стверджували, що він затриманий через те, що «оголосив війну контрабандистам й не дозволив купувати вугілля у фашистів з «ЛНР»: (https://www.facebook.com/100007885095373/videos/vb.100007885095373/1603200283286126/?type=2&theater)
На насправді ж Кропачев не раз організовував поїздки представників «патріотичної влади» до цих самих «фашистів». Підконтрольними йому «торнадовцями» дійсно 16 червня 2015 року (тобто, напередодні арешту верхівки батальйону) був зупинений вантажний склад з «ЛНР», але в повній мірі мотиви цієї акції стають зрозумілі лише сьогодні. Блокували «торнадовці» не всі вантажи, що рухалися з неконтрольованої території, а лише знаходящийся там бізнес Ахметова, якому Кропачев під крилом Кононенка вирішив скласти конкуренцію й створити енергетичний противагу «ДТЕК» у вигляді «Національної вугільної компанії».
Перетинання лінії розмежування було дозволено Кабміном низці підприємств, і «Ровенькиантрацит» входили в цей перелік. З моральної сторони торгові відносини з «республіками» виглядають й тепер досить цинічно, але з точки зору Кримінального кодексу Ахметов нічого не порушив. «ДТЕК» мав право везти свою продукцію, т.к. «Ровенькiантрацит» перереєстровані на підконтрольній Україні території й з його доходів платилися податки в Україну.
На початку поточного року блокада економічних відносин з «Л-ДНР», розпочата Онищенком, продовжилася на новому рівні. Підхопив затію афериста, відомого під прізвищем Семенченко, й у результаті сталося відібрання «Л-ДНРівцями» українських підприємств, що залишилися на неконтрольованій території.
Хто виграли від цієї блокади? В економічному сенсі таких двоє: український нувориш-патріот Кропачев та втікач молодший олігарх Януковича Сергій Курченко, якому дісталося керування українськими підприємствами в «Л-ДНР». Нарешті, за версією, висунутою розслідувачем Володимиром Бойко, семенченківська блокада фінансувалася Кропачевим в інтересах Кононенка, який таким чином не тільки зробив Ахметова більш покірним, але й відібрав Славянську ТЕС: (http://resonance.ua/pro-blokadu-postavok-vugillya-nayma/)
4. Українська вугільна промисловість після перемоги Майдану й Саша-Стоматолог
Недавно ми писали, що на ринок повертаються ще два підприємства-дзеркала, установлені Януковичем: ТОВ «Шахта 1–3 «Новогродівська» й ТОВ «Шахта «Росія», які збираються паразитувати на державному об'єднанні «Селидовуголь». Після втечі Януковича у цих ТОВ почалися неприємності: їм відозвали дозволи, видані у 2012 році (взагалі видача-відозвання спеціальних дозволів на користування надрами, якими керує Держслужба геології й надр – один з інструментів наглядачів).
Але після перереєстрації ТОВ «Росія» й ТОВ «Новогородівська 1–3» на людей, наближених до Кропачева, Держгеологія вже не має претензій до цих приватників. Знавці кажуть, що фірми-дзеркала – улюблена схема Стоматолога: за його задумом до кожного робочого ДП повинна приклеїтися така присоска-приватник. Казку про вершки й корінці пам'ятаєте? Державна шахта, виступаючи в ролі підрядника, позбавляється права самостійної видобувки, на неї списуються амортизація й видатки, а вершки (доходи) дістаються фірмі-двійнику. Приватному підприємству-тезці, яке прихватизує найцінніші ресурси. Саме вуглевидобувне підприємство при цьому числиться державним, але потрапляє в кабалу до «господаря» пласта, а ТОВ-двійник ще й виграє тендери на поставку обладнання тезці.
Янукович-мол. продовжував заробляти мільйони на поставці обладнання для «Торезантрациту» в розпал Майдану. У 2013 році таким чином утягнув з бюджету мільярд гривень. На державних об'єднаннях «Красноармійськовугіль» й «Селидовуголь» старожилам давно зрозуміло, чиї традиції продовжує містер Кропачев: лише на закупівлі обладнання цьому бізнесмену вдалося нахімічити мільйони (завищуючи ціну лісу в 2–3 рази).
Як це позначається на галузі, ми вже писали: Падіння загальної видобувки на 20% – дрібниця, у порівнянні з падінням видобувки на «Краснолиманській» (у 20 разів). І якщо ця тенденція буде продовжуватися, «Краснолиманська» стане просто подарунком куратору. Про намір вивести її з державної власності ще весною заявляв екс-глава ФГІ Ігор Білоус. І це дуже образливо, адже собівартість тонни на «Краснолиманській» всього-навсього 750 грн., тоді як на ринку не знайти вугілля дешевше 1100 грн., та й за даними Міненергетики, середня собівартість видобувки тонни державними шахтами становить 2,5 тисячі гривень. Врахуйте так само, що на початку нинішнього опалювального сезону Україна почала купувати для ПАО «Центренерго» енергетичне вугілля зі США за ціною $113 за тонну. Виходить, підтримуємо шахтарів Пенсильванії – замість того щоб підтримувати своїх…
Доєння бюджету за допомогою ЦОФів – ще одна супер-схема від Саші. За часів панування його батька всі найбільші вуглезбагачувальні фабрики країни пішли в приватні руки. І одразу стало неважливо, хто володіє вуглевидобувкою, адже ЦОФ – кінцевий реалізатор й контролер потоків. Збагачення вугілля – спосіб легально виводити держсередства у вигляді оплати за послуги по збагаченню. Як раніше за рахунок штучного завищення зольності (це коли в вугілля додають шлак з відвалів й уже цю суміш відвантажують енергетикам) збагачувався Саша, так тепер збагачуються Кононенко з Кропачевим…
Ще одне доказ живучості старих схем: Кропачев без конкурсу отримав 76 мільйонів грн за найдорожче вуглезбагачення. Підконтрольне йому ж ДП «Селидовуголь» погодилося на невигідні умови. Якось ми публікували секретний список «контрабандистів у законі» (підприємств, які отримали дозвіл на поставки з «Л-ДНР»). Вивчивши його уважніше, ви знайдете там і пов'язану з Януковичем ПАО «ЦОФ Червона зірка», розташовану в рідному для Кропачева Торезі, й низку інших підприємств Януковича-мол.: (/2016/06/12/kontrabanda-v-zakone-druzya-pushilina-v-sekretnom-spiske-predpriyatij-imeyuschih-pravo-pokupat-ugol-u-l-dnr/)
Іншими словами, Саша Стоматолог ніде не йшов з української економіки?.. Умови здійснення угод між Януковичем-мол. й представниками діючої влади – велика комерційна таємниця. Але ми не здивуємося, якщо виявиться, що Стоматолог не повністю продав Кропачеву свої ЦОФи, а лише взяв у команду нових партнерів. А його колишній наглядач всього-навсього прокласти міст між двома «Сім'ями». Адже вже очевидно, що хижака Сашу, чия безмежна жадібність послужила однією з причин народного повстання, після перемоги Майдану не переслідували за законом, а лише примушували до співпраці. І коли Генпрокуратура «стискала» обшуками його «асоціацію Донбаський розрахунково-фінансовий центр», мова не йшла ні про покарання топ-вора, ні про конфіскацію нажитого злочинним шляхом на користь нашої багатостраждальної Держави…
Ви будете сміятися, але навіть ідея створення «Національної вугільної компанії» (частина стратегії, затвердженої прем'єр-міністром, презентація якої очікується у листопаді) – та, з якою тепер носяться «ліві друзі» – ніщо інше, як реалізація мрії небезпечного Саші. У якого, здається, все в шоколаді…