Існує такий російський пропагандист середнього рівня компетентності — Саша Коц. Він пише, що нині перебуває на Лютезькому плацдармі. Наводимо його цитату: «Спогади учасників операції з форсування Дніпра та визволення Києва сьогодні читаються як сучасні зведення з фронтів. Бої йдуть там же, де в 1943 році діди та прадіди нинішніх бійців російської армії били фашистів, відтісняючи їх від Києва на Захід. З тією різницею, що сьогодні одна з угруповань армії РФ рухається до столиці України зі заходу. А ось населені пункти, у яких проходять найкровопролитніші бої, — ті самі: Лютеж, Синяк, Старо-Петровці. Саме на Лютезькому плацдармі майже 80 років тому ціною тисяч життів радянських солдатів вирішувалася доля Києва. Це дуже потужні укріплені райони з підземними комунікаціями, з бетонними стінами, — розповідають російські десантники. — Коли починається обстріл, техніка ховається, потім виїжджає і бої розпалюються знову. Але нічого, якщо в 1943-му якось справилися, то й тепер впораємося». Коц, ти чудовий мотиватор. Російським військам варто було б тебе розстріляти. Почитай історію.
Під час Лютезької фронтової наступальної операції з 1 жовтня по 2 листопада 1943 року Воронезький фронт (з 20 жовтня 1943 року — 1-й Український фронт) втратив безповоротно 24 422 осіб, а санітарні втрати становили 60 642 осіб, тобто всього 85 064 осіб. За період з 20 вересня по 31 жовтня 1943 року всі частини та підрозділи 4-ї танкової армії німців втратили 3094 осіб убитими, 10 579 осіб пораненими та хворими, 1818 осіб зниклих без вісти або полонених. Разом: 15 491 осіб. Наступаюча сторона втратила 85 тисяч. 85 тисяч. Обороняюча сторона, німці, — 15 тисяч. Зрозуміло, що для путіна ще майже 100 тисяч трупів російських військовослужбовців — це пил. Але це ж у кінцевому підсумку розірве РФ. Такої швидкої утилізації своїх синів навіть російські матері не витримають. Та й рівень абсурдності, звичайно, вражає. Вони думають, що повторюють «подвиг дідів». «Визволяючи» Київ від «нациста» єврея Зеленського.
У мозку нічого не спрацьовує? Якщо він є. До речі. Лише за офіційною статистикою, взяття Києва коштувало переможцям 417 тисяч убитих — це сумарні дані про втрати, які понесли військові з'єднання, що брали участь у битві за Київ. Та сама офіційна радянська (а тепер і російська) статистика стверджує: Німеччина в цих же боях втратила практично стільки ж — 400 тисяч солдатів. У різних джерелах мелькає й інша цифра радянських втрат — 1 мільйон убитих з боку СРСР. Але жодної методики перерахунку реальних втрат радянських військ у цій операції ніде так і не було наведено. Путін, можливо, готовий до таких втрат. Але готові ли російські матері? Чи не простіше вбити одного божевільця? Станіслав Речинський, «ОРД»