Герої цього кримінального нарису насправді перебували в різних місцях — на території України, Росії та Грузії, але тепер вони зійшлися в жорсткому протистоянні за право домінування в кримінальному середовищі та пов'язаному з ним тіньовому й контрабандному бізнесі Одеси. Редакція «ОРД» неодноразово звертається до одеської тематики, спираючись на власні джерела як з кіл авторитетних кримінальних діячів, так і серед силовиків, які їм протистоять, і вважає своїм обов'язком ділитися з читачами кримінальними новинами з Південної Пальміри.
30 грудня 2016 року в аеропорт Одеси прибув бувший «смотрящий» по Одесі та Україні, вор «в законі» Антимос Кухилава (Антик, він же — Дід). Верховний суд повернув йому українське громадянство. Маючи в активі колишній кримінальний авторитет і міцні комерційні позиції в Одесі та Києві, він мав претензії на лідерство та намір повернути колишній вплив.
Титул вора «в законі» та міцні позиції в середовищі турецької воровської громади давали йому всі шанси досягти бажаного. Однак все склалося не так, як він хотів. По-перше, нова одеська поліція, незважаючи на всі її недоліки, жорстко прийняла авторитетного «вора». Прямо від трапу літака його та його зустрічаючих взяли під таку щільну «опіку» органів, що організувати потрібну Антимосу «сходку» в регіоні було малоймовірно, а здійснювати активні дії на межі закону — безперспективно. По-друге, «святе місце пусте не буває», і в період відсутності Антимоса в жорсткій схватці за лідерство та контроль над міським «общаком» зійшлися два клани «законних» ворів. З одного боку їх очолював Омар Бекаєв (Омар Уфімський, він же — Дядя), з іншого — Мінддія Горадзе (Лавасогли Батумський, він же — Хромий). Кожен з лідерів, незважаючи на фізичну відсутність на території України, здійснював свій вплив як через «союзних» ворів «в законі», що приїжджали в місто, так і через довірених осіб, які мали в кримінальному середовищі Одеси статус «положенців» (авторитет яких підкріплювався значною кількістю озброєних бойовиків), уповноважених на збір коштів на «общее».
Повернення Антимоса в перлину біля моря сформувало його «групу підтримки». Місцеві кримінальні авторитети та представники бізнесу бачили в особі бувшого «смотрящего» реального кандидата на усунення двовладдя в місті, сподіваючись на стабілізацію обстановки та встановлення «воровського» порядку, а також на ліквідацію необхідності відраховувати кошти в обидва «общака» одночасно. До літа 2017 року, враховуючи мінімальну кримінальну активність визнаних патріархів «воровської» спільноти Валерія Шеремета (Шарик) та Володимира Дрібного (Полтава), а також переїзд на постійне місце проживання в Запоріжжя Паати Чхартішвілі (Принц), в Одесі склався триумвірат претендентів на роль лідера кримінальної складової одеського соціуму. Однак саме Антимос не досяг успіху в подальшій «битві престолів», що було обумовлено кількома факторами. Заява начальника Одеського ГУНП Дмитра Головіна «…будемо діяти найжорсткішими методами. Одеса — це не той регіон, де вори «в законі» будуть мірятися знаєте чим» — виявилася не просто риторикою, а керівництвом до дії.
Удар по Антику та його близьким був нанесений точний і жорстокий. 4 липня 2017 року в Одесі співробітники поліції та міграційної служби арештували його сина. 32-річний Нурик Кухилава порушив правила перебування на території України, і його чекала депортація. За офіційною заявою паспорт України та закордонний паспорт, які використовував син «вора в законі», були отримані ним незаконно. Тому міграційною службою ці документи були анульовані. Правоохоронним органам було відомо, що після видворення Кухилави старшого з України в 2005 році і до його повернення наприкінці 2016 року інтереси батька в кримінальному світі та бізнесі Одеського регіону й Києва представляв його син, який за твердженнями поліцейських «особисто й неодноразово брав участь у вчиненні злочинів». Додатковим вагомим фактором, що вплинув на рішення Антика повернутися на теплі турецькі береги, стало поглиблення давнього конфлікту з Омаром Уфімським. Останній, користуючись беззаперечним авторитетом серед «дідівських ворів», заблокував бажання опонента закріпитися в Одесі рішенням сходки, мотивуючи це тим, що той представляє протилежну «дідівським» турецьку штаб-квартиру.
Ураховуючи вищезазначені фактори, Антимос вирішив покинути місто біля моря й повернутися в Туреччину, бувши в Україні наїздами. Тим не менше функцію третейського судді при «розборі рамсів» по Україні він залишив собі, активно користуючись нею під час візитів на територію країни, де залишилися значні комерційні активи та нерухомість, що потребували господарського нагляду. До початку осені 2017 року, виключивши нереалізоване бажання Серго Глонті (Гуга) приєднатися до «процесу», реальних претендентів на «кримінальний трон» залишилося лише двоє «законних» ворів: прихильник традиційних понять Омар Бекаєв та звичний вирішувати все силовими методами Мінддія Горадзе. При цьому абсолютна більшість джерел відзначає лідерство клану Омара Уфімського, що супроводжується нейтралізацією прихильників його опонента, які фактично втратили можливість збирати кошти в свій «общак».
Омар Уфімський був коронований в далекому 1999 році. До свого 60-річчя він підійшов з п'ятьма судимостями, вагомим арештантським стажем та значним авторитетом в середовищі так званих дідівських або «общакових» ворів. За національністю чеченець, входить до першої десятки «дідівських» за рівнем кримінального впливу. Свої «інтереси» на Україні має з 90-х років, придбавши нерухомість у Криму. Лідируючі позиції Уфімського в претензіях на титул «смотрящего по Одесі та регіону» обумовлені передусім підтримкою осіб, раніше судимих, незалежно від національності, особливо тих, що пройшли через одеські СІЗО та УІН. Після затримання в 2009 році на Дерибасовській з пістолетом та підробленим паспортом на ім'я громадянина Казахстану Еркаша Топаєва вор «в законі» був помістений в Одеський СІЗО, де одразу займав посаду «смотрящего» та взяв на себе турботи щодо формування й розподілу блага воровського — «общака». З того періоду й до свого звільнення з подальшою депортацією в Росію (січень 2013) авторитет Уфімського серед в'язнів був високим, і не стільки завдяки високому положенню в воровській ієрархії, скільки проявленим особистим якостям — суворому дотриманню старих понять та ефективному менеджменту. Під опікою довірених осіб вора «в законі» (Сергій «Беля») одеські установи виконання покарань залишаються й досі, забезпечуючи постійне поповнення штату бойовиків з числа раніше судимих.
В активі Омара Уфімського на сьогодні й відмінні зв'язки з лідерами провідних діаспор Одеси (без урахування чеченської). Через дружні стосунки з бувшим смотрящим за районом Лузанівки, відомим в Одесі кримінальним авторитетом М. Магдієвим (Мага-спорт) та при підтримці свого «положенця» Оганеза, ним встановлено контроль за справами «воровськими» кримінальної складової вірменської та частково азербайджанської діаспор. Однак у пасиві у законного вора солідний вік та серйозні проблеми зі здоров'ям — у нього тромбофлебіт та хвороба серця. Саме цим обумовлений факт відмови Омара Уфімського від особистої появи в перлині біля моря та займання верхньої сходинки на одеському золотому «кримінальному» крильці. Розуміючи, що наступну «ходку» в знайомий одеський СІЗО він не пережить, Дядя заявив прихильникам, що легалізується в Одесі лише за наявності гарантій недоторканності; чого з урахуванням зміни керівництва одеського кримінального розшуку та жорсткої позиції генерала Д. Головіна добитися буде дуже складно й дуже дорого.
Молодий опонент Омара Уфімського — Мінддія Горадзе (Лавасогли Батумський) — став відомий в Одесі з 2010 року, коли прибув в місто на чолі кількох кримінальних бригад, що складалися з уродженців Кавказького регіону. Одразу жорстко позначив свої претензії на лідерство, що обумовило конфлікт з Омаром Уфімським та його «довіреними особами». Ситуація загострилася з 2013 року, коли Мінддія був «коронований», що дало йому номінальне право на збір коштів на «общее». Своє право Лавасогли Батумський реалізовував агресивно й жорстко, чим заслужив репутацію «безбашенного». Тим не менше, на вірність Батумському «присягнули» кілька агресивних бригад, що діють на Півночі області, Комінтернівському, прикордонних районах і складаються з уродженців України та Молдови. Однак амбіції Хромого були придушені силовиками. У 2015 році вор «в законі» був затриманий в Молдові, звідки його депортували в 2016 році в Грузію. Там він підтвердив свій воровський статус і був засуджений за відомим грузинським законом. Відправившись відбувати чергові строк, вор «в законі» доручив відстоювати свої інтереси в Одесі та південному регіоні України «положенцам» — авторитетним у кримінальних колах Іраклію «Фінському» та Вові «Шушарику». І тут позначилися упущення Лавасогли Батумського в «кадровій роботі».
По підозрі в учиненні розбійного нападу був оголошений у розшук і 17 лютого 2017 затриманий Фінський; а 29 травня та сама доля спіткала й Вову «Шушарика», на якого Хромий покладав важливу функцію — «смотрящего за общаком». Незважаючи на суворі обмеження «по посаді», Шушарик приєднався до наркобізнесу, що й привело до краху. Позбавившись «гвардії», позиції Лавасогли Батумського стали різко слабшати, його «бійці» витісняються з міста й закріплюються лише в окремих районах Одеської та Миколаївської областей. Здавалося, інтрига завершена — клан Мінддії Горадзе повалений і вся повнота влади повинна перейти до так званих «общакових ворів» на чолі з Омаром Уфімським. І тут з Тбілісі прийшла звістка — у зв'язку з погіршенням стану здоров'я 16 жовтня (за рішенням суду) з СІЗО № 7 був звільнений Батумський. Так що шановний читачу, інтрига в боротьбі кланів у Південній Пальмірі лише розгортається. Горадзе вже прибув в Стамбул, і знаючи бойовий та невгамовний характер останнього, можна сміливо прогнозувати активізацію «бойових дій» під гарячим одеським сонцем між «піковими» ворами та нові клопоти для одеських силовиків. Перші емісари від Хромого вже позначилися в місті каштанів і кефалі…