Ця історія розпочалася задовго до того, як 16 квітня 2015 року Артем Сытник став першим директором Національного антикорупційного бюро України. Нині Порошенко, без сумніву, з задоволенням бив би себе по рукам, якими він особисто викреслював кандидатів зі списку, примірюючи різні кандидатури на посаду директора НАБУ та розраховуючи лояльність кожного з них. Тоді Президент України навіть не міг собі уявити, чим обернеться історія з призначенням молодого та перспективного адвоката на такий відповідальний пост, і як йому, Батькові Нації, буде гірко на кануні річниці Майдана у 2017 році. Насправді завдання було зрозумілим і простим, кандидатура Сытника не викликала обурення. Сам кандидат демонстрував лояльність і раболіпство, клятвено притискаючи долоні до грудей, обіцяв повне послухання.
Ні Сытник, ні Порошенко, ні інші учасники цієї драми навіть не могли собі уявити, які сюрпризи їм готує доля.
Тієї ночі розкішний офіс в одному з хмарочисів на Пресненській набережній в Москві сяяв, як борделю на приисці під час виплати зарплати – в офіс приїхали майже всі втікачі, за винятком Курченка, який виявився хитрішим за всіх і кинув усіх разом. На порядку денному стояло дуже цікаве питання, пов'язане з подальшою долею нещасних донецьких, яких злий рок Майдана загнав у далекі московські краї, де вони були самотні й абсолютно чужі. Представляю, як б здивувалися люди, які пройшли АТО та Майдан, якби їм сказали, що одним з учасників цього засідання був Порошенко (хоч і через Skype), який тоді мав намір придбати 112-й канал і вів активні переговори про його придбання, аж поки його не кинув власник «Гулівера» Віктор Поліщук, якого кілька років раніше кинув на гроші той самий Порошенко (проте це зовсім інша історія).
Опускаючи абсолютно нецікаві бухгалтерські деталі, перейду до суті: Янукович, Арбузов, Азаров, Іванющенко та ще кілька осіб погодилися передати Порошенку круглу суму в 500 мільйонів доларів. На противагу цьому всі кримінальні справи проти банди Януковича мали бути «спущені на гальмах». А Генеральна прокуратура своїми діями чи бездіяльністю мала це сприяти. От і все. Просто, як усе геніальне.
Краї кожен знає, як вкрасти мільйон – достатньо запитати в соціальних мережах. Розповідять, покажуть, а у разі незгоди – пошлють. Тут все просто. Але вкрасти й сховати – вже складніше. Тим більше, коли йдеться про мільйон доларів. Не кажучи вже про сотню мільйонів. Тим більше, якщо їх цілих п'ять. Тут, як кажуть, потрібен юрист. І не простий, а юрист з роботи з фінансами та іншими мутними справами. Особливу пікантність ситуації додає те, що юрист має бути перевіреним, а високі договірні сторони мають довіряти одна одній.
З чого робити, якщо кинуть? Куди, наприклад, має звернутися Іванющенко, якщо, не дай Боже, Порошенко не виконає своїх обіцянок? Подати позов до суду? Або навпаки, якщо Арбузов раптом не віддасть обіцяні Петру Олексійовичу гроші, що він зробить? Напише заяву до прокуратури? Ось саме! Завдання, як розумієте, нетривіальне й складне, виконання якого залежить від багатьох факторів, головний з яких – довіра. Плюс – договороздатність. Тож залишалося лише знайти кандидатуру. Яка вела б переговори, була б договороздатною, плюс тримала б язик за зубами. І, що важливо, кандидатур потрібно було дві – з обох сторін. Так і сталося. Після узгодження кандидатур, через тиждень-другий був складений договір, який підписанти, напевно, втомилися носити бенефіціарам.
Для тих, хто не знає, що таке «бенефіціар», поясню, що це особа, яка в результаті отримує вигоду. У нашому випадку бенефіціаром виявилася відома в вузьких колах фірма ICU. А переговірниками виступили громадянин Росії Павло Фукс та народний депутат України Олександр Онищенко. Допитливий читач, який ще не заснув від цього словоблуддя, має встрепенутися й, морщачи чоло, запитати – який такий Онищенко? Не той ж самий, який коневід і який втік за кордон, попутно звинувативши нашого Президента у всіх смертних гріхах? І після втечі якого вхід до Президента з будь-якими годинами заборонений – чи то пафосний «Patek» чи бюджетне яблучне чудо? Так, він самий. Любитель жінок, коней, поважна людина й усе таке. Той, хто постраждав зовсім ні за що, став жертвою заздрості й жадібності людей, від яких такої неввічливості важко було й очікувати.
До подій «Революції Гідності» Грановський не був особливо відомий, не хапав зірок з неба (не те що тепер, коли його прізвищем навіть департамент Генпрокуратури назвали, та й саме прізвище стало наріцательним у сенсі корупції, кумівства й неслиханної наглості – на межі дозволеного), і займався адвокатською діяльністю, обслуговуючи багатого й впливового бізнесмена Андрія Адамовського (з яким засвітився в недавній історії з «Трейд Коммодіті» та поставками бензину українській армії). Нині важко сказати, чому не Грановському довірили обслуговувати цю щекотливу тему з продажу активів Януковича, але факт залишається фактом – всю роботу з переговорним процесом та юридичною стороною питання взяв на себе Онищенко та відповідно Валерій Постний. З якої причини Грановський вирішив натравити на Онищенка й Постного детективів НАБУ – історія мовчить. Злі язики впевнені, що тоді Грановський був не таким, як тепер, гнався за дрібницями, вот і вирішив обдерти Онищенка на кілька мільйонів доларів на свою користь. Так чи інакше, але директор НАБУ Сытник «зробив під козирок» Грановському й кинувся, не розважаючись, збирати компромат та документувати злочинну діяльність Онищенка.
Я не був третьою особою при розмові Сытника й Грановського, який ставив йому завдання щодо Онищенка, але, у будь-якому разі, Сытник так пояснив ситуацію начальнику Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинському та першому заступнику СБУ Демчину, не кажучи вже про особливо засекречену начальника другого підрозділу детективів Бориса Індиченка (або вже не начальника? Судячи з сайту НАБУ, Індиченко вже звільнений або особливо засекречений). Вже в передчутті легких грошей були отримані ордери на обшуки, вже учасники цієї комедії ділили в умі заробленні й майже відчутні в райдужному тумані зелені хрустких купюри.
Ви коли-небудь намагалися продати літак? О! це все тому, що у вас ніколи не було літака! Адже продати літак – не така тривіальна задача, як ви думаєте. Особливо, якщо літак продає Олександр Онищенко, а купує його Павло Фукс. Цікаво! Що ж це за угода, про що вона? А ось:
ПРЕАМБУЛА ЦІЄЇ УГОДИ
Заключена 07.09.2015 року МІЖ: Громадянином України Онищенком Олександром Романовичем (далі – Сторона 1), Громадянином Росії Павлом Яковичем Фуксом (далі – Сторона 2). Сторона 1 має контроль та вплив на Фастило Трейдинг Лімітед, а Сторона 2 має контроль та вплив на компанію Дорчестер Інтернешнл Інкорпорейтед та компанію Еверморе Пропертіс Холдингс Лімітед.
ВИЗНАЧЕННЯ
У цій Угоді застосовуються визначення та правила тлумачення, передбачені в цьому розділі 1. «Компанія» – означає компанію QUICKPACE LIMITED (Квікпейс Лімітед), належним чином зареєстровану та діючу відповідно до законодавства Республіки Кіпр, реєстраційний номер HE 290165, дата реєстрації 7 липня 2011 року та з зареєстрованим офісом на Віронос, 36, Нікосія, Башта-центр, 8-й поверх, 1096, Нікосія, Кіпр, статутний капітал якої розділений на 1000 звичайних акцій по 1 євро кожна.
«Активи» означають такі, що належать Компанії: 74 625 (сімдесят чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) облігацій внутрішньої державної позики України номіналом 1000 доларів США кожна, ISIN UA4000177414, з датою погашення 26.10.2016; Грошові кошти на всіх рахунках у всіх банках на загальну суму 74 866 546 (сімдесят чотири мільйони вісімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок шість) доларів США (з них 74 390 991 доларів США (Ощадбанк); 475 555 доларів США (Укрексімбанк), та 252 184 279 (двісті п'ятдесят два мільйони сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сорок шість) гривень (з них: 251 964 939 укр. гривень («Експобанк»); 218 121 укр. гривень (Ощадбанк); 1 218 укр. гривень (Укрексімбанк).
«Продавець» – означає компанію PRONTOSERVUS LIMITED (Пронтосервус Лімітед), яка на дату підписання цієї Угоди є акціонером Компанії, що володіє 100% акцій. «Строк дії Угоди» – 2 календарні роки з моменту її підписання. «Літак» – літак PH-АРО, серійний номер: 14500979 (Сертифікат льотної придатності N: 290922 виданий Інспекцією цивільної авіації Нідерландів 25 лютого 2014 р.)
«Обтяження» означає опціон, залог, іпотеку, право утримання, залог, обтяження, угоду про відстрочку платежів або призначення або факторинг або подібну угоду, право на придбання, переважне право покупки, право першого відмовлення, утримання титулу або будь-яке інше право третіх осіб або інтереси будь-якого роду, або інший інтерес безпеки або будь-яка інша угода чи домовленість, що має подібний ефект або будь-яка угода для створення або дозволяє існувати будь-якому з вищезазначеного; «Сторона» – означає Сторону-1 або Сторону-2, а також усі підконтрольні та/або афільовані особи такої сторони, які беруть участь у реалізації умов цієї Угоди.
FASTILO TRADING LTD (Фастило Трейдинг Лімітед) – компанія, належним чином зареєстрована та діюча відповідно до законодавства Республіки Кіпр під реєстраційним номером 288264, яка має зареєстрований офіс за адресою: Архієпископу Макаріу 3, 155 Протеас Хаус, 5 поверх, а/я 3026, Лімасол, Кіпр.
DORCHESTER INTERNATIONAL INC. (Дорчестер Інтернешнл Інкорпорейтед), компанія, зареєстрована відповідно до законодавства Вест-Індії під реєстраційним номером C19430, яка має зареєстрований офіс за адресою: Меморіал Сквер, а/я 556, Чарлстон, Невіс, Вест-Індія. Компанія EVERMORE PROPERTY HOLDINGS LTD (Еверморе Пропертіс Холдингс Лімітед), належним чином зареєстрована та діюча відповідно до законодавства Британських Віргінських островів під реєстраційним номером 1720428, яка має офіс за адресою: Акара Білдинг, 24 Де Кастро Стріт, Вікхем Кей 1, Роад Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови.
ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ УМОВ УГОДИ
3.1. На першому етапі Сторони одночасно укладають: 3.1.1. Цю угоду. 3.1.2. Договір купівлі-продажу, відповідно до якого Сторона 1 придбає у Сторони 2 67% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD на умовах, зазначених у цій Угоді. 3.1.3. Сторони укладають договір поручительства відповідно до умов цієї Угоди. 3.1.4. Два договори опціону, відповідно до яких: 3.1.4.1. Сторона 2 набуває право здійснити зворотний викуп 50% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD у Сторони 1 на умовах цієї Угоди за ціною 1 (один) доларів США; 3.1.4.2. Сторона 2 набуває право здійснити зворотний викуп 17% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD у Сторони 1 на умовах цієї Угоди за ціною 1 (один) доларів США. 3.1.5. Сторони зобов'язуються укласти два договори опціону щодо акцій Компанії, відповідно до яких: 3.1.5.1. Сторона 1 набуває право викупити у Сторони 2 50% акцій Компанії на умовах цієї Угоди (далі – «Опціон-1»). 3.1.5.2. Сторона 1 набуває право викупити у Сторони 2 17% акцій Компанії на умовах цієї Угоди (далі – «Опціон-2»). 3.1.6. Сторона 1 зобов'язана виплатити Стороні 2 грошову суму в розмірі 1 000 000 доларів США за Договором купівлі-продажу, зазначеним у п. 3.1.2 цієї Угоди протягом 1 (одного) дня з моменту підписання такого договору. 3.1.7. Протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання Стороною 2 всіх документів, отриманих від Продавця для проведення комплексного аналізу, Сторона 2 надсилає Стороні 1 скан-копії таких документів для ознайомлення, а також проект акта прийому-передачі таких документів. 3.1.8. Сторона 1 протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 3.1.7 цієї Угоди, зобов'язана надіслати Стороні 2 скан-копію акта прийому-передачі з позначкою Сторони 1, що підтверджує відсутність заперечень Сторони 1 щодо отриманих документів, або надіслати обґрунтовані зауваження щодо документів. У разі, якщо зауваження не будуть подані в установлений строк, виза Сторони 1 про відсутність заперечень щодо отриманих документів вважатиметься проставленою. 3.1.9. Сторона 2 підпише з Продавцем акт прийому-передачі документів та надішле Стороні 1 скан-копію такого акта. 3.1.10. Сторона 1 зобов'язана виплатити Стороні 2 грошову суму в розмірі 9 000 000 доларів США за Договором купівлі-продажу, зазначеним у п. 3.1.2 цієї Угоди, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання Стороною 2 та Продавцем акта прийому-передачі документів (Acceptance Certificate). 3.1.11. Сторона 2 зобов'язана виплатити Продавцю грошову суму відповідно до п. 2.5 цієї Угоди. 3.1.12. Сторони спільно вжимуть усіх зусиль для отримання прав на 100% Компанії, включаючи оформлення нового сертифіката на акції. 3.2. На другому етапі, після отримання нового сертифіката акцій на компанію Квікпейс Лімітед, де 100% акціонером буде компанія Еверморе Пропертіс Холдингс Лімітед. 3.2.1. Сторона 2 зобов'язується забезпечити перехід до Сторони 1 50% акцій Компанії за Опціоном-1 з Активами, що належать Компанії. 3.2.2. Сторона 1 одночасно з виконанням п. 3.2.1 цієї Угоди повертає Стороні 2 50% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD. 3.2.3. Сторона 1 виплачує опціонну премію, передбачену Опціоном-1 вартістю 1 дол. США. 3.2.4. Сторона 1 виконує на користь Продавця зобов'язання щодо передачі літака, зазначене у п. 2.6 цієї Угоди. 3.2.5. Сторона 2 забезпечує перехід до Сторони 1 17% акцій Компанії за Опціоном-2 лише у тому разі, якщо Стороною 1 належним чином виконано зобов'язання, зазначене у п. 3.2.4 цієї Угоди. 3.2.6. Сторона 1 одночасно з виконанням п. 3.2.4 цієї Угоди повертає Стороні 2 17% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD так, щоб Сторона 2 стала єдиним власником 100% акцій зазначеної компанії, а Сторона 1 стала власником 67% акцій компанії QUICKPACE LIMITED (Квікпейс Лімітед) з Активами, що належать Компанії. При цьому, якщо зобов'язання, зазначене у п. 3.2.4 цієї угоди, не буде виконано Стороною 1 за її виною, то зобов'язання Сторони 1, зазначене у цьому пункті, має бути в будь-якому разі виконано протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення строку, встановленого п. 3.2.4 цієї Угоди так, щоб Сторона 2 стала єдиним власником 100% акцій компанії Evermore Property Holdings LTD, а Сторона 1 залишилася власником 50% акцій компанії QUICKPACE LIMITED (Квікпейс Лімітед) з Активами, що належать Компанії. 3.2.7. Сторона 1 виплачує опціонну премію, передбачену Опціоном-2 вартістю 1 дол. США. 3.3. Кожен з пунктів, зазначених у цьому розділі, має виконуватися Сторонами послідовно, за винятком таких: пункти 3.1.1–3.1.5 виконуються одночасно, пункти 3.2.1–3.2.2 виконуються одночасно, а також пункти 3.2.5–3.2.6 виконуються одночасно.
УПРАВЛІННЯ КОМПАНІЄЮ ТА ВИДАТКИ
Після виконання Стороною 1 п. 3.1.6 цієї Угоди Сторони зобов'язуються управляти Активами спільно, а всі рішення щодо Компанії та Активів прийматимуться одностайно, включаючи питання щодо зміни посадових осіб Компанії, включаючи: агента, директорів та секретаря, довіреної особи Компанії. Після виконання Стороною 1 п. 3.1.6 цієї Угоди та до виконання п. 3.2.6 цієї Угоди Сторони зобов'язуються управляти спільно та за взаємною згодою компанією Еверморе Пропертіс Холдингс Лімітед, а всі рішення щодо зазначеної компанії прийматимуться одностайно, включаючи питання щодо зміни посадових осіб Компанії, включаючи: агента, директорів та секретаря, довіреної особи Компанії, у разі, якщо це не впливає на зміну зобов'язань Сторін за цією Угодою, а також за договорами, зазначеними у розділі 3 цієї Угоди.
Після виконання Сторонами всіх пунктів, зазначених у розділі 3 цієї Угоди, Стороні 1 належатиме 67%, а Стороні 2 – 33% Активу компанії QUICKPACE LIMITED (Квікпейс Лімітед), а саме: 74 625 (сімдесят чотири тисячи шістсот двадцять п'ять) облігацій внутрішньої державної позики України номіналом 1000 доларів США кожна ISIN UA4000177414, з датою погашення 26.10.2016; баланс на всіх рахунках у всіх банках на загальну суму: 74 866 546 (сімдесят чотири мільйони вісімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок шість) доларів США (з них 74 390 991 доларів США (Ощадбанк); 475 555 доларів США (Укрексімбанк); 252 184 279 (двісті п'ятдесят два мільйони сто вісімдесят чотири тисячи п'ятсот сорок шість) гривень (з них: 251 964 939 укр. гривень («Експобанк»); 218 121 укр. гривень (Ощадбанк); 1 218 укр. гривень (Укрексімбанк).
Сторони зобов'язуються спільно вживати дій для зняття арештів зі рахунків Компанії. Видатки, пов'язані зі зняттям арештів, Сторони несуть у розмірах відповідно до частки кожної Сторони на момент виникнення таких видатків. Кожна Сторона несе за свій рахунок свої видатки на юридичну допомогу, послуги перекладу, бухгалтерські та інші видатки й витрати, пов'язані з підписанням, засвідченням та виконанням цієї Угоди. У разі неможливості виконання Стороною 2 зобов'язань за Опціонами у зв'язку з відчуженням Стороною 2 акцій компанії QUICKPACE LIMITED (Квікпейс Лімітед) третім особам без попередньої згоди Сторони 1, Сторона 2 зобов'язана компенсувати Стороні 1 67% від вартості реалізованої частини акцій, з урахуванням вартості Активу. У разі, якщо Сторона 2 розпорядиться без згоди Сторони 1 Активом Компанії (або його частиною), Сторона 2 зобов'язана компенсувати Стороні 1 67% від вартості реалізованої частини Активу.
Якщо у вас втомилися очі від читання всієї цієї абракадабри, зупинюся на найпримітнішому. Під угодою про купівлю-продаж літака фігурують дуже цікаві офшорні фірми. Крім того, у юридичних хитросплетіннях тексту (у якому без труда розберуться фахівці та органи досудового слідства) відзначаються дуже цікаві деталі.
Ось вони: Ну як вам? По-перше, облігації. І не абиякі, а облігації внутрішньої державної позики України. З цілком зрозумілим ідентифікатором. По-друге, як вам фраза: «Сторони зобов'язуються спільно вживати дій для зняття арештів зі рахунків Компанії». Ніче так, правда ж? Не сумніваюся, що навіть у найдосвідченішого скептика, який щиро вірить у Надію Савченко та план «Шатун», десь у серці мають виникнути матюки. А крім матюків, у детективів НАБУ при розгляді документів, що містять подібні викладки, мало б виникнути гаряче бажання внести до ЄРДР відомості про статтю 209 КК України – «Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом». Причому не просто злочинним, а вже злочинніше, мабуть, не буває.
Для чого ми навели цей приклад з літаком? Тому що саме такими й подібними способами здійснювалася угода, в результаті якої Порошенко отримував 500 мільйонів доларів, а Янукович та його найближче оточення – зняття арестів зі своїх компаній. Ніякого Майдана, ніякої війни – просто бізнес.
12 травня 2016 року Юрій Луценко був призначений Генеральним прокурором України. Перед цим, того ж дня, заради цього призначення, Верховна Рада внесла зміни до законодавства, що дозволяють призначати на цю посаду осіб без юридичної освіти та досвіду роботи, та одразу ж опублікувала прийнятий закон у спецвипуску парламентської «Голосу України». Через місяць Юрій Вітальйович, сидячи в величезному затишному кабінеті, тихо сумував. І зовсім не тому, що у нього було багато роботи та гори непосильних завдань. Як і личить нікчемності, яка раптом, за помахом чарівної палички й кума-Президента, була вознесена на високий пост (вище – просто не буває для людини без вищої юридичної освіти), Генеральному Прокурору чогось не вистачало.
Тієї дощової дня йому чогось хотілося: то чи Конституції, то чи севрюжини з хріном, то чи когось обдерти. Кажуть, що мрії матеріальні й що у Всесвіту чудове почуття гумору. Його навіть обманювати не потрібно було, адже після першої ж пляшки «Chivas Regal» матеріалізувалися думки, а слідом за ними в приймальні з'явилися все той же перспективний Сытник та його молочний брат-близнюк, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький. Привід був – краще не придумаєш. Друга пляшка «Chivas» була розкупорена й під газовану воду Сытник та Холодницький, перебиваючи один одного, як Добчинський та Бобчинський, почали тарахтіти й викладати суть справи. Через годину, абсолютно збентеженому від обилу інформації та перспектив Юрію Вітальйовичу відкрилися небеса (разом з третьою пляшкою все того ж «Chivas») й він уже майже вважав себе рівним такому борцеві з корупцією, як Лі Куан Ю (якби до того часу зміг вимовити його ім'я, прізвище та по батькові швидко й без запинки).
Наступного ранку «Українська правда» з величезним здивуванням озвучила факт, що НАБУ провело обшук не де-небудь на Рильському провулку в офісі Юрія Єнакієвського, а в приймальні народного депутата-коневода Онищенка, забравши звідти деякі документи. Через пару годин сам Онищенко, мужньо витримуючи натиск журналістів, які жадали сенсацій, намагався зрозуміти, що це було й що від нього потрібно Сытнику та його присним, які забрали купу макулатури, яка для нього була абсолютно небезпечною. На відміну від Порошенка, який засвітився у всіх цих угодах як кінцевий бенефіціар. Ще більш незрозумілим був дзвінок від Павла Фукса, який, з розгубленістю в голосі, вищав зі свого офісу в «Мілленіумі», що на нього вийшов Калужинський та запросив 400 тисяч доларів за «вирішення питання». Якби Онищенко тоді зміг би визнатися Порошенку й розповісти йому про цю дивну «непорозуміння», коли НАБУ наїжджає на дуже довіреного Президентові чоловіка, який виконує особливо важливе завдання – цієї історії могло й не бути. Але, подумавши, було прийнято рішення не ганьбитися перед Президентом та заплатити потихеньку.
Чого Фукс і зробив. Зайве й згадувати, що Юрій Вітальйович про цю фінансову операцію й поняття не мав, адже вже наступного дня вимагав результатів операції й висловив таке палке бажання розповісти суспільству про корупцію з висоти свого становища, що ні Сытник ні Холодницький не стали розубіжнювати його оманою, й… справа пішла своїм чередом. У сенсі ситуації з газовими махінаціями Онищенка.
Друга сторона про подібні хитросплетіння не те щоб не підозрювала, просто суми, якими оперували довірені люди з обох сторін, настільки вражали уяву, що сама думка про те, що бенефіціар може щось не отримати, здавалася їм смішною й нелепою. Як це було, наприклад, з фірмами Арбузова, загальною вартістю в 500 мільйонів доларів США (це були інші 500 мільйонів доларів, а не ті, про які ми вели розповідь на початку нашої історії): Навіть не знаю, що у мене особисто викликало більше здивування й огиди – то чи суми в півмільярда доларів, якими розраховувалися втікачі, що знаходилися в Москві, то чи той факт, що українська сторона як оплату погоджувалася прийняти «відповідні активи», що знаходилися на території ДНР та ЛНР.
Але примітно інше. Сытник, отримавши ці документи, був зобов'язаний відкрити кримінальне провадження, встановити осіб, причетних до цих угод. Сытник розумів, що у нього немає шансів добитися вироку в українському суді над Порошенком, який ще вчора прийшов на крові Небесної Сотні й, не втрачаючи темпу, почав грабувати награбоване. Тут, як кажуть, клініка. Але хто йому заважав озвучити весь цей фактаж у Верховній Раді? Привернути увагу громадськості? Європейських та американських партнерів? Та хто його знає. Скоріше за все – він цього ніколи й не хотів робити. Замість цього Сытник озвучив ще одну суму в 800 тисяч доларів, яку людям Калужинського передав Валерій Постний. Там, правда, ще одна детективна історія. Адже Постний звітував Онищенку, що він передав 800 тисяч, а Сытник на руки отримав лише 500 тисяч доларів. Хто там і кого кинув та куди подалися ще 300 тисяч «вічнозелених» – історія мовчить. Як і те, що Юрій Вітальйович Луценко виявив себе невиданим безкорисливцем. З простої причини, що Сытник його просто кинув. Але коли до Генерального Прокурора, крізь алкогольне марення, почали доходити нехороші чутки, Сытник не став випробовувати долю й разом обрізав усі корені.
Итог цієї історії – майже відомий. З Юрія Іванющенка та його друзів зняли санкції й розморозили рахунки. Онищенко, звинувачуючи Порошенка з-за кордону, не перейшов межу й не розповів більше дозволеного, а тому Генпрокуратура спустила все на гальмах. Смішно інше. Що Порошенко постраждав навіть не через своє бажання отримати з «донецьких», а через те, що довірився жадібним ідіотам.
Які, самі того не бажаючи, зруйнували рейтинг Президента розповідями Онищенка, разом з його бажанням переобратися на другий термін. Хоча, хто його там знає. Може, це все й до кращого. Адже може статися, що після того, як новий Генеральний прокурор, з новим Президентом України розслідуватимуть «злочинну діяльність» «попередників», все таємне стане явним. І ті, хто вчиняв злочини, хоч і з запізненням, але все-таки відповідатимуть перед Законом за свої діяння. Перед Україною. Перед героями АТО. Перед Небесною Сотнею. Перед Богом (у якого вони, звісно, не вірять). Може тоді якийсь молодий слідчий Державного бюро розслідувань, вивчаючи всі ці «концептуальні угоди», договори й меморандуми, відставить чашку кави, зітхне й скаже «ну єб же вашу мать!»…