Найбільш агресивні телеграм-канали колаборантів стали маломовні та похмурі. Симоньян майже не з'являється в ефірі, публікує сумні вірші. Соловйов також затихав, годує своїх прихильників вигадками про знайдені ордени України «За взяття Криму». Ми ж не колаборанти, ордени заздалегідь не штампуємо. Про «Орськ» всі мовчать.
Алкоголік Царьов стрімко покинув Україну, змінює штани в Москві й розповідає на колаборантських каналах про те, як в Україні за ним влаштували полювання. Кому ж ти, алкоголіче, потрібен? Їдь у Крим, готуй санаторій до здачі, все перевіримо.
Похмурий Коц теж втік з-під Іванкова й публікує сумні селфі, розповідає про те, як їхня артилерія нібито молотить ЗСУ, але якось сумно й неконвінцивно це розповідає. Повернувся в Москву й колаборант — колишній одесит Дмитрієв. А ще недавно з запалом розповідав, як він лісами підбирається до Києва. Радий, що живим залишився.
Ще один колаборант, Ходаковський теж публікує сумні матеріали про те, що в Україні воює Росія з Росією й тому перемогти неможливо. Ні, Ходя, перемогти Росії неможливо саме тому, що вона наважилася воювати з Україною. Раби не можуть воювати зі вільними громадянами. Не здатні. До речі, в Москві протестів немає — раби є раби. Скиглять від санкцій, а про своїх загиблих в Україні ублюдків — навіть матері не плачуть. Не протестують. Мовчать. Тому що — раби. І тому — програють війну.