Загадка: чому Віктор Янукович втік, а Віктор Медведчук залишився? Чому «фашисти», про яких так любить говорити лідер «Українського вибору», лише раз відвідали його «Межигір'я» і не образили ментального ворога? І чому «майданівець» Порошенко довірив контактній особі Путина «представляти Україну» на переговорах щодо Донбасу?
Недавно Віктор Медведчук заявив, що «путч» у так званому «ЛНР» не перешкодить звільненню заручників. Але як же втрата такої «цінної сторони» переговорів і цілого підписанта Мінського протоколу, як пан Плотницький? Чи не сам Медведчук раніше стверджував, що без «законно обраних представників народу Донбасу» (посаджених Кремлем Захарченка та Плотницького) на територіях ОРДЛО неможливо про що-небудь договориться?
Події на арені цирку під назвою «Кремль і республіки» в листопаді розвивалися стрімко. Медведчук публічно звернувся з проханням до свого кума Путина. Просив поговорити з маріонетками — щоб, мовляв, відпустили заручників. Той «раптом» змилостивився і, не відкладаючи в довгий ящик, вперше «провів переговори» — так, ніби в шестерок диктатора буває своя думка. На фото — Медведчук замовив словечко за нещасних заручників у інтер'єрі УПЦ МП.
Ну а куди ж «російському світу» без православного талібану? Замість обговорюваного раніше варіанту «всіх проти всіх» Путин підтримав формулу обміну, запропоновану Медведчуком: 74 українці вже до Нового року будуть обміняні на 306 «ЛДНРівців». Незабаром готовність до обміну підтвердив і свіжоспечений «наступник Плотницького» — СБУшний зрадник Леонід Пасечник запевнив, що тримає курс на виконання Мінських угод. Заміна Плотницького на Пасечника стала наслідком міжусобиці між бандами Плотницького та «міністра МВС ЛНР» Ігоря Корнета, які не поділили потоки контрабанди. Кульмінацією стало вимога повернути тещі президента ФК «Заря» особняк, відібраний у неї Корнетом. А розв'язка за участю російських танків підтвердила: навіть якщо Кремль захоче передати Україні контроль над кордоном, без крові бойовики не піддадуться — будуть захищати награбоване. На фото — навіть українські ЗМІ дали маху заголовками типу «Путин провів переговори» із Захарченком і Плотницьким, допомагаючи Кремлю маскувати російське вторгнення та виводити «ДНР» і «ЛНР» у суб'єкти війни.
Попередній обмін полоненими був у грудні 2016 року. Тоді поверненню кіборга Тараса Колодія після 2-річного перебування в «ДНР» сприяло підрозділення КГБ-ФСБ, відоме як РПЦ. Батьки військовослужбовця звернулися до митрополита Онуфрія, той — до свого начальника в Москві. І, звісно, в РПЦ, яка благословляла Гіркіна на злочини, не пропустили нагоди вставити, що молять «про припинення братовбивчого протистояння в Україні». Ще раз підтвердивши свою участь у гібридній війні: http://www.patriarchia.ru/db/text/4716409.html
Очікуваний обмін так само чреватий скандалами. Перший етап, який Медведчук обіцяє до Нового 2018 року (74 на 306), не передбачає повернення 20 заручників, яких «підозрюють у вчиненні тяжких злочинів». Серед них — учений Ігор Козловський та ясинівські підлітки. Обмін цих 20 українських заручників на 80 терористів відбудеться «другим етапом» (коли саме — не повідомляється).
Найстрашніше — існування ще 58 полонених у своїх казематах «ЛДНРівці» не визнають. А в списку тих, кого вони бажають отримати взамін, опинилися й уголовники, й брати-сестри бойовиків, які не мають стосунку до війни. І близько 30 громадян Росії, передача яких у лапи ФСБ означатиме для них смертний вирок.
По даних московського журналіста Павла Канигіна, серед тих, чиєї видачі вимагають бойовики, опинилися й близькі до заборонених у РФ організацій «Правий сектор» та «Азов» Павло П'ятаков, Ольга Шевельова та Анастасія Леонова — так звані «члени групи Лісника». Причому під вартою лише П'ятаков, і, як і Шевельова з Леоновою, він сподівається на виправдання. «Влади України готові видати всіх троїх Москві, — говориться в цій шокуючій публікації про «спецоперацію Медведчука»: https://www.novayagazeta.ru/articles/2017/11/20/74599-spetsoperatsiya-vseh-na-vseh
Тим часом продовжуються зустрічі між представником Держдепартаменту США з України Куртом Волкером та помічником президента РФ Владиславом Сурковим. На фото — Медведчук — найвірніший прихильник виконання мінських договорів. Він з першого дня в так званій триторонній групі, стояв у витоків.
Нинішня стадія обговорення на рівні США та РФ полягає в питанні, де пройде новий кордон між РФ та Україною. Це залежить від того, де розташуватимуться миротворці ООН. Агресор, природно, за кордон по ОРДЛО — пропонує розставити миротворчу місію по лінії розмежування. А Україна, природно, — за повернення контролю над кордоном із РФ. Пропонує голубим касках контролювати всю окуповану територію, включаючи українсько-російський кордон.
Представник берлінського офісу «Німецького фонду Маршалла — США» Йорг Форбріг попереджає щодо «досягнень» у переговорах Волкера-Суркова. У нього є побоювання, що миротворча місія може виявитися чергової пасткою росіян. На фото — німецький експерт підозрює, що Путин ще раз обведе навколо пальця й «заморозить конфлікт».
Удивительним чином піднята в топ тема обміну заручників збіглася з «тріумфальним поверненням» провідниці путінського світу за прізвищем Куєк (більш відомої як Ані Лорак). І стартуючим уже 2 грудня телепроектом, у якому дружина Медведчука — Оксана Марченко перевтілиться в добру фею.
Гастарбайтер Лорак, яка три роки танцювала й співала для окупантів — у тому числі на честь 320-річчя армії агресора — буде «безплатно» класти цеглу. А з нею й інші українські задорнови, власники кремлівських «грамофонів». Команді «будівельників» не вистачає лише героя «ДНР» Йосипа Кобзона — незрозуміло, чому обійшлися без нього.
Реаліті-шоу «Час будувати» Марченко називає головним проектом свого життя. Природно, вона отримала благословення на нього Блаженнішого Володимира (з УПЦ МП, покійного). І не називає інакше як Божим провидінням те, що 4 знедолені сім'ї отримають від неї 4 дома (замість тисяч зруйнованих «російським світом» на Донбасі домів?).
І така цікава гра зі словом «перемога»! У Медведчука й Путина замислюються про перемогу. Не рано? Керівниця Inter Media Group Анна Безлюдна не маскується: «Покладаємо великі надії не просто як на телевізійний проект, а як на деяку подію, яка в цілому щось може змінити в країні». Завдання виглядає топорним: вдовбувати в розум телеглядачів цінності «російського світу» (читай: все українське несе руйнування, натомість пророссійське — створює), конвертувати людське горе в політичні дивіденди.
На фото — передбачувано кум Путина збирається новим телешоу захистити таку цінність «російського світу», як мова. Українська, за версією «Час будувати» — мова руйнування.
Тайний концерт — раптова поява Лорак на головній сцені країни палацу «Україна» одразу після нагородження в Кремлі був пробним кулею. І куля потрапила в лунку: Наскільки наш народ «стомився від війни» було видно за оваціями, якими киян приймали дівчину Лорак. А решта шутів Кремля з українськими паспортами отримали важливий сигнал: після роботи в РФ творча життя вдома не закінчується — навпаки: у опозорених колабораціонізмом відкривається друге дихання!
Політичну складову цього телепроекту Медведчук нарочито підкреслив — коли напередодні річниці Майдану розмістив гігантський банер з новим проектом на колонах стадіону «Динамо» на Грушевського. Саме в той день, коли у патріотичної громадськості було час оплакувати павших за свободу героїв. І саме там, де гинули майданівці (руйнівники) з'явилася творець Марченко. На фото — Медведчуки вирішили плюнути в обличчя киянам, для яких Майдан був Революцією гідності.
Проект покаже глядачам: пора завязувати з війною й майданами. Не дивно, що банер «Час будувати» тієї ж ночі спалили — що дало Медведчуку підставу ще раз розпустити тираду про розгул «нацизму» в Україні. При цьому Медведчуку не обов'язково раскручувати дружину як політичну персону. Хоча у Оксани Марченко, на думку автора цих рядків, є й власні шанси стати політиком. Що греха таїти — у нас чимала частина електорату «вибирає серцем», а кум Путина виглядає куди привабливіше кандидата Ілі Киви або, скажімо, Олега Ляшка.
У Медведчука, втім, і без дружини вистачає персон, які можуть транслювати його ідеї. Наприклад — ще один кум і давній бізнес-партнер Нестор Шуфрич, який недавно подався в проект Мураєва й Рабіновича під назвою «За життя». Або пані Савченко — постійна гостя й ведуча телеканалу засновників партії «За життя»!
На фото — «Важливо, щоб суспільство стало більш чутливим до тих, у кого біда. Я б дуже хотіла, щоб люди почали змінюватися завдяки нашому проекту», — говорить у інтерв'ю Оксана Марченко. Однак реклама в цьому місці походила на глумління.
А, до речі, ви випадково не знаєте — хто створив героя України з льотчиці Савченко? Виліпив образ і змусив молитися на нього всю Україну? І чому саме льотчиці, про яку зовсім нелестиво відзивалися побратими «айдарівці», присвячувалися перші шпальти газет? А що — якщо й тут ми всі, що боролися за звільнення Нді, попалися на гачок московської пропаганди — тієї зброї гібридної війни, в якій Росії рівних немає?
На фото — закрадаються підозри: як вийшло, що звільнення Савченко, а не десятків інших воїнів, стало головним болем українців і навіть європейців? І знову аналогії зі «скрепами»: навесні 2016 під час прес-конференції в Афінах Путин розповів про роль українського колеги Медведчука у звільненні Надії Савченко. А в листопаді 2017 під час зустрічі з Патріархом Московським Кирилом на території Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря — християнин Медведчук завів мову про нових полонених.
Раніше Савченко інкогніто відвідувала «ЛДНР» і не брезгувала проводити акції спільно з активісткою «Українського вибору» Надією Курамшиною. А на днях ще раз показала себе Гадею — коли трансльовувала кремлівські тези в Познанському університеті (Польща) — про те, що українська влада сама винна в тому, що йде війна: https://www.facebook.com/aleksej.golobuckij/posts/1636590909737473
Цікаве з минулого героя України розкопав журналіст Денис Казанський: у 2006 році Надія Савченко була активісткою націоналістичної («фашистської», як сказав би Медведчук) організації СВІМ («Система воєнізованих ігор молоді»), створеної… самим Медведчуком. На фото — Надія Савченко двічі за рік стала лідером політичного проекту з невідомими джерелами фінансування й дивними месиджами.
А справжнє своє обличчя лідери «Українського вибору» показали під час Майдану: http://deniskazansky.com.ua/interesnyj_fact_iz_proshlogo_savchenko/
І ви тільки подумайте — недавно наша Гадя обговорювалася як компромісна фігура між Україною й ОРДЛО, а її президентські амбіції мали чималу підтримку у жителів сходу України. Можна сказати, що маски виявилися зірвані після того як Савченко другий раз за рік представила власний політичний проект з таємничими джерелами фінансування.
Цілком логічно, що після купи косяків, падіння рейтингу й насмішок — від воїна Нді, який крещає трьохповерховим матом політичний «за поребрик» вирішив перейти до образів секси-будівельниць світу й добра.
На фото — феї проекту «Час будувати» Оксана Марченко й Ані Лорак. Тітоньки-мироносиці не в курсі, що добрі справи роблять непублічно: роби добро й кидай його у воду — говорив герой відомого мультфільму.
Мораль цієї байки: нехай дурні воюють за територіальну цілісність України, давайте відновлювати дружбу з РФ, наводити мости, які за останні роки «трохи пошкодилися», але, втім, не зруйновані.
Ітак, із сірого кардинала Медведчук перетворився на месію. Путин йому делегував повноваження головного миротворця, пропаганді миру (нічого, якщо шляхом капітуляції?) присвячується проект Марченко. А шоу — найкраще середство подачі в суспільстві з незрілою політичною культурою, де замість конкуренції ідей йде торгівля образами, де політики змагаються в популізмі й акторській майстерності, обалдівши від безвідповідальності перед виборцями.
Багато крутих політологів переконані, що вже саме ім'я Медведчук у відкритому партійному списку — гарантія провалу. Однак у нас у країні репутація нічого не коштує. Підтвердженням цього тезису є лідер РПЛ Олег Ляшко. Жоден його виборець, судячи з опитувань, не звернув увагу на розслідування https://bihus.info/ про «хлопця з вилами», який став мільйонером у доларах за той час, поки разом зі своєю фракцією в ВР «вів боротьбу з олігархами». Жоден його виборець «не образився» на Ляшка за те, що той спочатку назвав бюджет злочинним, а потім (отримавши відкат?) за нього ж і проголосував. У головах ляшківського електорату він все ще «патріот у вишиваній сорочці й у коровнику».
На фото — один із найсвіжіших замірів настроїв у суспільстві виявився приємним для кума Путина. «Стомлених від війни», які з восторгом прийняли повернення Лорак, у країні все більше — тоді як активні «заукраїнці» виїжджають із країни й їх убивають на фронті.
І якщо підготувати настрої таким чином, що потрібно сприймати «донбаський вибір» у особі Медведчука й інших варіантів миру немає, то месія цілком зможе увійти в ВР як представник окупованих територій? На фото — кумівство й Російська православна церква — це все, що потрібно знати про секрети українських політиків.
А якщо до особистих успіхів переговірника-миротворця додати підконтрольну йому частину в Оппоблоці й «За життя», куди війшов ще один кум? Адже ця партія підібралася зовсім близько до лідера соцопитування, яке провели в Україні за замовленням американської організації Centerforinsightsinsurveyresearch (Центр внутрішніх соціологічних досліджень). «За життя» зрівнялася з РПЛ і навіть чуть обігнала БПП й «Опозиційний блок».
На фото — А у нашого героя повсюди свої люди — такі, як нардеп Василій Німченко, який звинуватив «нарфротовця» Висоцького в підготовці замаху на Медведчука.
Ми опитали експертів щодо Донбасу про політичні перспективи сім'ї Марченко-Медведчук, і ось що з'ясували.
«Як довів цілий ряд своєрідних персонажів, політиком в Україні може стати будь-який примат, якщо його регулярно показувати по ТБ й вливати гроші. Тому виключати політичні плани чети Марченко-Медведчук я не можу», — поділився думкою з «ОРД» журналіст Сергій Іванов. І водночас глобальних перспектив у Медведчука він не бачить. «Навіть у ОРДЛО Медведчук не є героєм, настільки він антихаризматичний. Він не відрізняється від фундаменталістів, які беруть заручників. Все, що з ним пов'язано, має некротичний запах, який ніякими благими справами не замаскувати, але сірим кардиналом він буде доти, поки за ним стоїть Путин, що олицетворює смерть і руйнування», — вважає Іванов (колишній луганчанин).
«Він важливий переговірник, оскільки є мостом між Путиним й Україною. У нього екслюзивний статус. Але він не має шансів як обраний політик — рейтинг не дозволяє. Тим більше він не може стати представником народу Донбасу — тому що не має жодного стосунку до нашого регіону», — говорить про Медведчука засновник гуманітарної організації «Відповідальні громадяни» Енріке Менендес (з Донецька). Водночас Менендес вважає, що для реалізації політичних пунктів «Мінська», на яких наполягає Медведчук, зараз немає вікна можливостей. «І дуже навряд чи вікно з'явиться до 2019 року», — говорить він.
Велике політичне майбутнє у Медведчука політолог Олег Саакян бачить лише в тому разі, якщо на території України встановиться окупаційний режим або ж жителі ОРДЛО отримають право голосу за російським сценарієм. Образ будівельника миру може створюватися з цією метою — вважає політолог. «Але це сценарій втрати державності… — говорить Олег Саакян. — Електорально вихід від окупованих територій не настільки великий, щоб створити критичну перевагу. Там не більше 1-2 млн голосів, не більше 5% (якщо нарисувати за всіх). Але Медведчук має достатній неформальний вплив на політикум України й поза межами ОРДЛО. Йому легше впливати на процес без власної активної присутності».
«Вони явно хочуть (політичних дивідендів), і нове шоу з таким розрахунком… Але навряд чи вийде. Занадто довго Медведчук працював на свою демонізацію. А для власного політичного успіху Оксани Марченко їм потрібно розвестися з Медведчуком», — іронізує журналіст з Донецька Сергій Гармаш.
«На окупованій частині Донбасу, та й не тільки, якщо скажуть: «Голосуємо за Медведчука, він зупинить війну», — проголосують. Ну а якщо ще й гречку дадуть — то взагалі свій хлопець», — вважає луганська письменниця Олена Степова. — Але гречка — двигун громадської думки не тільки на Донбасі. На території сіл центральної України плюс промислової частини Дніпро-Харків-Запоріжжя з програмою «мир, дружба з РФ, робочі місця» — він вільно подолає прохідний бар'єр. Вчора знову в автобусі слухала лекцію на тему «росіяни ні в чому не винні, це все олігархи». СБУ розкрила поставки військового обладнання з одного з черкаських заводів у РФ — ось вам електорат Медведчука. Ми програли інформаційну війну, так і не пояснивши народу, хто ж агресор, і на цьому може виграти Медведчук».
Вона впевнена, що й Мінські угоди рано списувати зі счету: «Якби Мінські були неважливі, Плотницького просто б грохнули» (маючи на увазі недавний «переворот» у «ЛНР»). «У суспільстві мир підтримує 70% громадян (при різних умовах досягнення миру). Якщо влада не змінить риторику – не дасть нормального пояснення про що ці Мінські угоди, то шанси у Медведчука будуть дуже високі серед цих 70%», — говорить Олеся Цибулько, одна з засновниць «БФ допомоги батальйону «Донбас».
А ось що розповіла «ОРД» звинувачена в сепаратизмі й створенні терористичної організації Неля Штепа, яка зараз живе в Слов'янську (під домашнім арештом) і стверджує, що добре знає настрої місцевих: «Якби в «За життя» був один Рабінович, за нього б тут ніхто не проголосував. З Мураєвим у цієї партії є шанси, а з Шуфричем шансів більше. Але людям потрібно показати прагнення до миру».
На фото — «За життя» політологи називають одним із успішних проектів Віктора Медведчука.
Історик і громадський діяч з Луганська Дмитро Снігірьов категоричний. Вважає, що «переговорами» з «лідерами» ОРДЛО Путин розпочав передвиборчу кампанію самого Медведчука. «Це сигнал на ті «території»: дивіться, з ким можна договориться. Протягом півроку може бути вирішено питання про проведення виборів на території ОРДЛО», — вважає Снігірьов. Він критично оцінює й результати зустрічі Волкера-Суркова 13 листопада.
«Звертайте увагу на заяву про нерозривність питань безпеки й політичних питань», — говорить Дмитро Снігірьов. — Раніше звучало, що спочатку безпека, а потім політичні рішення. Переворот у Луганську я розглядаю як вброс на тему створення квазідержав і тиск на США – мовляв, якщо ви не піддетеся нашим пропозиціям… А кому передадуть контроль над кордоном – якщо навіть припустити, що Путин погодиться на прийняття нашого варіанту й повернути Україні кордон? Зайдуть у формі прикордонників ті самі хитрі хлопці з «ЛНР», змінять нашивки на українські — ось вам і прикордонники, що здійснюють контроль».
А громадський активіст з Костянтинівки Олександр Меланченко взагалі вразив прогнозом: вважає, що недалеко той час, коли Медведчук стане № 2 у країні: «Кравчук, який ходив між краплинок, сидів щільно в кишені СДПУ(о) Мертвечука. Мертвечук двічі практично добирався до вершини. Хто сказав, що цей Сізіф не підніметься в третій раз? — пояснює Меланченко. — Машквабадці заради плану «Мертвечук з сміттєвого бака» відмовилися від плану дострокових перевиборів в Україні. Передача окупованих територій нас чекає після виборів у РФ у 2018 році. Будуть введені миротворці, бажано близькі до Машквабаду. А якщо навіть не такі, то «вони ж тупі», як учив Задорнов: їх можна обвести навколо пальця, легалізуючи книжечки паспортів українців із обличчями бурятів. Передавши території, рашисти візьмуться за продовження одурманювання — розповідять населенню, що Мертвечук герой, не давав їх обстрілювати «укропам», і до початку 2019 року він накопичить близько 3-4 млн голосів (Донбас і Закарпаття — вотчина СДПУ(о). А це гарна заявка на премʼєрство».
Невідомо — хто з користувачів соцмереж придумав називати Медведчука Мертвечуком. Але прізвисько прилипло. На фото — Звісно, лідер «Українського вибору» відкритим текстом не говорить, що Україні потрібно відмовитися від свого суверенітету. «Український вибір» Медведчука «лише» виступає за федералізацію (читай — за розпорошення нашої Держави на феоди). І що з того, якщо, слідуючи запропонованому плану, українська незалежність стане таким самим фейком, яким є головний міф гібридної війни — про внутрішній конфлікт? «Лиш би не було війни…»
На фото — фрагмент гібридної війни: родичі журналістів ВГТРК, у вбивстві яких звинувачували в РФ Надію Савченко «попросили Путина про помилування засудженої в РФ українки».
Ієзуїтство червоною ниткою проходить через усі події, пов'язані з цією персоною. Користуючись гебістськими зв'язками, він отримував ліси в курортній зоні, акції держпідприємств, величезні резиденції. Щоб багато не говорити про тіньові джерела фантастичного стану, записаного на дружину, й витоки зловісного впливу Медведчука на всіх українських президентів — рекомендується посилання: https://glavcom.ua/publications/persha-televeducha-milyarder-v-ukrajini-istoriya-zbagachennya-oksani-marchenko-435807.html
Історія медведчукового сходження дає одночасно й відповідь на питання як Україна опинилася в своєму нинішньому становищі (не хочеться називати непристойним словом). Ось лише одна цитата: «13 років тому група депутатів ВР, у тому числі нинішній генпрокурор Юрій Луценко, вимагали розслідування діяльності Суркіса-Медведчука силами парламенту й правоохоронних органів. Нардепи вказували на «мільйонні збитки» українців, причетність Медведчука до віргінської Newport Management, на яку виводилися сумнівні доходи, згадували про 1 млрд доларів у офшорах. Коли Луценко став главою МВС, слідчі навіть наполегливо запрошували Медведчука для пояснень щодо цих та інших фактів. Але, як завжди траплялося з такими ініціативами в Україні, продовження історія не мала».
Деякі моменти подій на Майдані з участю Медведчука фігурують у цій розмові: А те що творили активісти «Українського вибору» зимою 2013-2014 у Донецьку — це жах, у порівнянні з яким навіть місцеві діячі ПР іноді здавалися хлопцями в білих трико. На сайті «Українського вибору» у лютому 2014 р. з'явилася стаття про донецьких «євромайданівців» з закликами до розправи. «Ці змії й гади не мають право навіть повзати по нашій землі, — говорилося в публікації. — На їхніх брехливих язиках кров невинно убієних наших рідних «беркутівців». Ці особи виправдовують фашистів, американських бойовиків і євротерористів». На цьому ж сайті було опубліковано фальшиве фото КМДА, на якому за допомогою фотошопу з'явився портрет Гітлера. І відкрите звернення до Путина: «Русинська громадськість просить Президента РФ у дусі братських домовленостей з Україною провести миротворчу операцію й відновити досовітський статус Республіки Підкарпатська Русь».
Зараз архіви сайту «Український вибір» почищені, але ми все пам'ятаємо: https://gazeta.ua/ru/articles/donbas/_umri-i-ya-zhenyus-gotovyas-k-shturmu-v-donecke-slushayut-operetty-i-hvalyat-berkut/543576
На фото — Той, хто заволодів майном ФК «Динамо» (Київ), сприяє рейдерському захопленню України на користь московського хана?
Обмін став для Медведчука його політичним джокером. Захопивши заручників, терористи диктують вимоги, посередник-«миротворець» допомагає (класика жанру). Шантаж і торгівля людськими життями триватимуть доти, поки агресор не отримає по носу. Але є й песимістичний сценарій: наш Верховний головнокомандувач зробить урочисту заяву про те, що з війною покінчено, Путина привітають зі зняттям санкцій, брати-слов'яни (чому не білоруси?) натягнуть голубі каски, а на Донбасі на десятиліття залишиться незагоєна рана. З «законним представником» у вигляді якої-небудь Гаді.