Якби символом Брюсселя був писаючий хлопчик, то символом НАБУ мав би стати хлопчик плачучий. Артемку-плаксу постійно всі образжають і не дають працювати. І це так образливо. Загалом НАБУ в середовищі правоохоронних органів та спецслужб України нагадує дитину з синдромом Дауна. Всі з ним возяться, а він плаче й постійно творить всякі дурниці. Нині в мережі гуляє купа документів «агентів під прикриттям» з прізвищами, фотографіями та іншим. Зрозуміло, що СБУ, засвітивши їх, поступає підло. Але є питання й до НАБУ.
Як ви зберігаєте документи такого рівня секретності? Чи є у вас взагалі «секретка»? І де був ваш модний спецназ, коли у вас ці документи вкрали? Витратити стільки грошей, щоб тепер постійно нарікати, що всі мене образжають і не дають працювати? Так тупо повестися на підставу СБУ і потрапити під запис зі всіма пікантними подробицями? Індюченко явно вже не торт. А щоденне нарікання Сітника у всіляких ЗМІ говорить про те, що перший кадровий склад НАБУ виявився помилкою. Взяли керівником прокурорського мажора, який просто не здатен керувати організацією такого масштабу, а на допомогу йому взяли вижилих з розуму пенсіонерів. І тепер, вперше в історії України газети пестрять заголовками, у яких згадується справжнє прізвище негласного агента.
Постид, не? 6 грудня Сітник мав їхати до США. Один. Іншим членам делегації виявилося западло. І здається, що кураторів проекту в Штатах нарікання «Плаксы» вже стомило й будуть зроблені якщо не організаційні висновки, то останнє попередження. НАБУ нині в ситуації, коли час працює вже не на Сітника. Потрібно давати результат, а постійні посилання на Румунію, якій, нібито, 5 років знадобилося для результативності подібної структури, вже не працюють. Слід припустити, що й Посол США в Україні Йованович вже втомилася по ночах бігти рятувати своє придурковате дитя. До речі, злі язики кажуть, що США цікавлять не стільки антикорупційні можливості НАБУ, скільки саме можливість моніторингу засобів зв'язку. Автономна й ні від кого не залежна. Заради цього власне й весь сыр-бор. США хотіли б комфортно й у повному обсязі отримувати інформацію про діяльність посольств іноземних держав в Україні. Передусім — країн ЄС. Що логічно. У Берліні чи Брюсселі так вільготно «слухати» посольства не вийде, та й були вже скандали. Були спроби робити це через СБУ, але «контора тече» й можна потрапити.
І у зв'язку з цими делікатними справами вічні крики Сітника й скандали з НАБУ невигідні передусім самим Штатам. Так що «Плаксу» можуть у США просто взути, а можуть і попросити на вихід. Що, чесно кажучи, було б розумно. Тому що хлопчик явно удару не тримає, з головою не дружить і напевно вже бачить себе в політиці. Що, як би не потрібно ні нам, ні США.