27 листопада в телеефірі начальник Головного управління Національної поліції Києва Андрій Крищенко повідомив громадськість про затримання 65 так званих «авторитетів» злочинного світу України, які прибули з різних регіонів країни. За його словами, у затриманих у елітному ресторані конгрес-готелю «Пуща» в Пущі-Водиці правоохоронці вилучили кілька одиниць зброї та інші предмети. Однак, як виявилося, операція стала можливою не завдяки впровадженню джерел у злочинне середовище чи іншим оперативним методам, а внаслідок телефонного дзвінка від активіста-громадянина. Цей невстановлений слідством патріот повідомив поліцію про появу в Пущі-Водиці групи воріст «у законі». На честь «нової» поліції варто визнати, що анонім не був відправлений до психіатричної лікарні, а його повідомлення послужило підставою для проведення превентивного заходу.
Однак за результатами операції жодного справжнього вора «у законі» затримано не було, хоча осіб з судимостями виявилося чимало. Врешті-решт усіх «авторитетів» відпустили через відсутність правових підстав для обрання щодо них запобіжних заходів. Попри очевидні невідповідності в інформації поліції, багато інтернет-видань підхопили тему і розвивали її до того, що в Пущі-Водиці нібито проходили «розбірки королів воровської влади». Редакція «ОРД» пропонує читачам більш об'єктивну картину подій.
Секрет полишинеля полягає в тому, що 26 листопада 2011 року від важкої хвороби (раку шлунка) помер лідер злочинного світу центральних областей країни та Донбасу, вір «у законі» Мамед (у миру — Мамедов (Пахомов) Сергій Олександрович). Попри те, що боротьба з недугом тривала кілька років, включаючи операції в Німеччині, законник до останніх днів був хранителем центрального «общака» та сумлінно виконував свої «воровські» функції. За останньою волею покійного місцем його поховання обрано було кладбище в Пущі-Водиці.
З тієї пізньої осені в цьому населеному пункті з'явилася своя «могила цадика Нахмана», яку активно, особливо в перші роки, відвідували люди, що жили «за понятіями» і віддавали шану пам'яті покійного. За матеріалами КНД (розділ «Центр організованої злочинності») Донецького УБОП, Мамед народився 25 вересня 1967 року, був уродженцем Києва, судимий за статтями 81 ч. 3 та 97 КК України. Був прописаний у Горлівці на вулиці Братів Вайнерів та на вулиці Білогородській, згодом виїхав за межі Донецької області і проживав у Києві. У 2002 році змінив прізвище з Мамедова на Пахомов. Входив до організованої злочинної групи з п'яти осіб, підтримував зв'язки з Ахметовим Р.Л., контролював процеси в місцях позбавлення волі, забезпечував постачання грошей та наркотичних речовин до в'язниць, здійснював збір коштів у «общак» від осіб, які займалися злочинною діяльністю та дотримувалися воровських законів, виступав «третейським» суддею в криміналь них розбірках між злочинними групуваннями та криміналь ними авторитетами.
Мамед був коронований у 2000 році в Донецьку одеськими законниками Шариком (Шеремет В.А.) та Антимосом (Кухилава А.Х.) і мав у своєму «воровському активі» 4 судимості та понад 10 років, проведених у місцях позбавлення волі. З того часу кожен місцевий участковий та оперативник знав, що в день смерті Мамеда склався певний ритуал. Особи, які мали в своєму досьє внушительний список ходок та статей УК і особисто знали покійного, в першій половині дня збиралися біля могили «авторитета», де говорилися «правильні слова» і велися особисті розмови з актуальних для присутніх питань. Потім гості переміщалися в ресторан готелю «Висак», де проходив поминальний обід з подальшим «профілактичним» затриманням усього «шанованого зібрання» правоохоронцями. Добре обізнані з цією процедурою діючі вори «у законі» та інші авторитетні товариші дійшли неформальної угоди: у день поминовення Мамеда не відвідувати кладбище, а поминальні чарки піднімати вузьким колом в іншому місці. Про це добре знали оперативники УБОП, передаючи «профілактичну» роботу затриманих місцевим операм та дежурній частині найближчого РОВД.
Однак очевидно, що «новому» кримінальному розшуку ця інформація була невідома, тому його представники бадьоро вирушили на захоплення «супостатів у наколках» (маючи на увазі невідомого анонима, який нібито попередив про воровську «сходку», перекриту орлами Крищенко, які нібито не дали ходу криміналь ному переділу країни). Справді, смішно і сумно. Тепер про контингент «профілактованих». Доводиться засмучувати своїх колег по перу та читачів: за фактом розгону поминального обіду не був затриманий жоден справжній вір «у законі», яких на заході, за інформацією залучених виданням «Вісті» експертів, «було багато», ні інших уповноважених, делегованих діючими ворами на вирішення важливих «воровських» питань. Вивчення списку затриманих за результатами «профілактичного» заходу показало наявність осіб, шанованих у діловому (а потім і криміналь ному) колах, та практично повну відсутність активно діючих «авторитетів» злочинного світу.
Розумію злорадне бажання пана Крищенка налякати простого громадянина аж 65 злодіями, які прибули на «розбірки королів воровської влади» (слоган інтернет-видання «Країна»), але більшість присутніх на поминальному заході були люди солідного віку, деякі в супроводі дорослих синів, переважно з Донецької, Луганської та Запорізької областей, які особисто знали покійного з непростого періоду їхнього життя. Справді, в середині 90-х років минулого століття імена та клички гостей, «ветеранів воровського ходу», гриміли як на блатному Донбасі, так і по всій Україні, але до нинішніх часів вони трансформувалися в офіційний багатомільйонний бізнес та відповідний авторитет. Звичайно, напружившись разом, ветерани, можливо, змогли б негативно вплинути на криміногенну ситуацію в Києві. Але це припущення суто гіпотетичне. Жодним чином не намагаюся підірвати авторитет керівника Головного управління Національної поліції Києва пана Крищенка.
Його підлеглі мають право і зобов'язані «класти мордою в грязь» осіб, які це заслуговують, але подана інформація повинна бути об'єктивною, а не спрямованою на те, щоб чергового разу «налякати» українське суспільство «воровською темою». Але ладно, поліцейський чин обмежився офіційною реляцією про успіхи. Однак яку вакханалію розгорнули окремі інтернет-видання на цій темі. Особливо відзначаю інтернет-видання «Країна». За версією автора відповідної статті, відомого вора «у законі» Андрія Львовського коронував «як раз покійний вір Мамед». І далі взагалі «розвінчав» як Львовського, так і Умку Дніпропетровського як тих, що не пройшли традиційного «цензу» — відбування реального терміну за «правильною» статтею Кримінального кодексу, найчастіше за крадіжку. Прикро, що цю відверту галиматью вже растиражували як вітчизняні, так і зарубіжні видання.
Для інформації: відомий російський вір «у законі» Володимир Тюрін (Тюрик), до розкрутки історії з вбивством Вороненкова, який претендував на лідерство в воровській ієрархії на постсовітському просторі, в першу ходку пішов за статтею за зґвалтування. Тому головне не ценз і прилаштовані до нього грошові знаки, а особистісні характеристики того, кого приймають у «сім'ю» рішенням сходки (хоча солідний внесок на «спільне» завжди вітався).