«Смотрящий» за вугільним ринком готується стати його монопольним куратором. 6 грудня Кабмін ухвалив рішення про створення ДП «Національна вугільна компанія» (НУК). У урядовому документі зазначається, що заснування НУК тягне за собою низку переваг, однією з яких є оптимізація витрат. Вона буде забезпечена значною мірою за рахунок ліквідації так званих непрофільних активів (40 об'єктів соціальної сфери, які нині входять до складу вугільних об'єднань, будуть передані на баланс місцевих бюджетів). Проте найбільш актуальна процедура стосується майна, яким буде наповнено статутний капітал новоствореного підприємства. Ці активи можна розділити на дві частини. Перша — вуглевидобуток, який представляють 33 державні шахти. Друга — сфера обслуговування вуглевидобувачів: проектно-науковий та сервісно-технічний центри, які займатимуться обслуговуванням та ремонтом гірничо-шахтного обладнання держшахт. «Загалом це дозволить формувати єдину державну політику: проводити централізовані закупівлі, економити на адміністративному апараті вугільних об'єднань 1,5 млрд грн», — пояснив ідею створення НУК віцепрем'єр з питань енергетики Володимир Кістіон.
Теоретично, користь від об'єднання підприємств вугільного держсектора під одним дахом справді існує. Перехід держшахт під крило НУК позбавляє від потреби у вугільних об'єднаннях, а значить, з'явиться можливість ліквідувати їхні кадрові апарати та ставші надлишковими виробничі та невиробничі управління. За найскромнішими підрахунками, ці заходи дозволять економити по 200 млн грн на рік. Проте при ближчому розгляді з'являються нюанси. По-перше, названа цифра потенційної економії не перекриває навіть 10% від шуканої: у минулому та 2015 роках державний вугільний сектор отримував стабільні 2,5 млрд грн збитків від видобутку вугілля, половина з яких була покрита бюджетною підтримкою. По-друге, створення НУК тягне за собою корпоративну війну на цьому ринку, викликану переділом мільярдних потоків. Головними учасниками цього конфлікту стануть голова Міністерства енергетики Ігор Насалик та неофіційний куратор вугільної промисловості Віталій Кропачев, якого називають ставленником першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка. За даними «ОЛІГАРХА», до останнього часу в орбіту кожного з них входило приблизно рівне число вугільних ДП, до складу яких включено від 2 до 5 шахт.
Але зараз, коли всі державні шахти планується «влити» в «Національну вугільну компанію», цей баланс інтересів буде порушено. За даними джерел «ОЛІГАРХА», зміщення цього балансу відбудеться на користь Кропачева, який нібито вже отримав добро від свого куратора на призначення потрібної кандидатури головою НУК. Перед «смотрящим» це відкриває блискучі перспективи. На сьогодні до складу його бізнес-імперії входять три вуглезбагачувальні фабрики («Україна», «Комсомольська» та «Росія»), які можна буде завантажити вуглем держсектора. Крім того, за даними джерел, Кропачев уже зайшов на відібраний владою у Олега Дерипаски Запорізький алюмінієвий комбінат, машинобудівничий філіал якого він розраховує завантажити замовленнями держшахт на ремонт гірничо-шахтного обладнання. По-третє, контролюючи вугільні потоки держшахт, він зможе спростити переговори з власниками збагачувальних потужностей, які не бажають з великою знижкою розставатися зі своїми активами. Наприклад, екс-Нардепом від Партії регіонів Андрієм Орловим (ЦОФ «Селидівська» та «Торецька») та Нардепом від Опозиційного блоку Наталією Королевською (ЦОФ «Червоноградська»).
Таким чином, у відчутній перспективі ключові фінансові потоки державної вугільної промисловості можуть йти через структури «смотрящого». За чутками, Ігор Насалик з тим, що відбувається, не хоче миритися й заготував низку козирів у рукаві. За даними джерел, ще у першій половині 2017 р. контрольно-ревізійним управлінням Міненергоугля була проведена перевірка близьких до Кропачева державних об'єднань «Селидівуголь» та «Мирноградуголь» (колишній «Червоноармійськуголь»), яка виявила масу порушень при проведенні цими підприємствами держзакупівель. Йдеться про дроблення предметів закупівель на допорогові суми (менше 200 тис грн) для уникнення відкритих публічних торгів, які прославили вугільників запредільною щедростю. Наприклад, «Селидівуголь» був уличений у покупці м'яса по 4 тис грн за кілограм, а мінеральної води по 588 гривень за літр.
І навіть на формально відкритих тендерах та, що терпить багатомільйонні збитки, госкомпанія досі не перестає дивувати — наприклад, 6 грудня замовлення «Селидівугля» на поставку запчастин для гірничо-шахтного обладнання більш ніж на 80 млн гривень дісталося малознаному ТОВ «Візаррємпром», заснованому лише кілька місяців тому у Києві, але за цей час уже перейменованому (раніше компанія називалася «Старклендом») та змінившому всіх засновників. Головним з яких нині з часткою 99% числиться в.о. голови компанії «Рожниторф» (дочка госкомпанії «Київторф»), уродженець Донецька Олексій Жарков, який до цього багато років працював у Мінтопенерго. За відомостями джерел, Жаркова називають людиною з оточення Анатолія Корзуна — куратора вугільної галузі заступника голови Міненергоугля, якого вважають близьким до Кропачева.