Хто диктує ціни на фармацевтичному ринку? Існує приказка, що здоров'я — безцінне. Однак це не так. Здоров'ю кожної людини є цінник, і він цілком реальний. Це кошти, які держава витрачає на охорону здоров'я щороку, гроші пацієнтів за лікування в приватних та державних лікарнях, нарешті, видатки на ліки, придбані в аптеках. Усе разом у масштабах країни складається в сотні мільярдів гривень — легальних і не дуже. Лише державний бюджет України на 2018 рік передбачав видатки держави на здоров'я українців у розмірі 112,5 млрд грн. Природно, що такі суми не можуть залишитися поза увагою «зацікавлених у їх освоєнні» осіб, яких ласкаво називають «фармацевтичною мафією». На відміну від навіюваного і навіть певною мірою звичного образу мафії, що складається з міцних молодців зі зброєю, фармацевтична мафія складається з цілком солідних і поважних людей, які займають високі посади — керівники фірм, народні депутати, міністри. І саме це робить їх особливо небезпечними, здатними на майже «законних» підставах розпилювати мільярди бюджетних гривень.
Наценки на фармацевтичному ринку в 200–300% — норма. «Заробляти» в системі охорони здоров'я можна по-різному. Мова йде не про кілька сотень гривень, які дають лікарям за правильний діагноз та адекватне лікування, і не про монопольний змовок з метою підняти ціни на ліки на тлі чергової нової хвороби на кшталт атипової пневмонії чи свинячого грипу. Йдеться про куди більш витончені способи заробітку, коли за один раз можна «заробити» мільйони й десятки мільйонів гривень. Незважаючи на вже прийняту в стінах Верховної Ради медичну реформу, яка пропонує скасувати безплатну медицину, залишивши лише деякий «соціальний мінімум» за рахунок держбюджету, держава не залишить українців без медичної допомоги. Правда, не всіх. Згідно з раніше прийнятим законодавством, держава продовжуватиме фінансувати лікування різних категорій пільговиків, які отримують допомогу в лікарнях. Уряд закуповує за рахунок бюджету обладнання та медичні препарати, необхідні для лікування ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання, гемофілію та низку інших.
Наприклад, у 2017 році на закупівлю ліків для пільгових категорій було виділено 5,9 млрд грн. Звісно, усі ці ліки, як і інші, а також різноманітне обладнання для закладів охорони здоров'я, держава придбає на відкритих тендерах, учасники яких мають пропонувати якісний товар за доступною ціною. На практиці ж усе традиційно вирішують зв'язки та здатність учасників тендера лобіювати свої інтереси, причому для цього часто використовуються ті самі державні кошти, за які придбаються ліки та обладнання. Особливо цінуються тендери на закупівлю медичного обладнання: суть проста — якщо замінити кілька елементів і деталей на апараті, можна перетворити його на унікальний за своєю вартістю. Завищення вартості медичного обладнання часто перевищує 200–300%, а сума однієї угоди, наприклад, на закупівлю прискорювача частинок для променевої терапії онкозахворювань, цілком може досягти кількох мільйонів доларів. Тендери з ліками вважаються менш прибутковими, але й тут наценка як правило не опускається нижче 100%.
Фармацевтична мафія в особах: наша справа — бізнес, а не політика. Розумієтеся, подібні схеми не можуть існувати без участі високопоставлених чиновників. До 2014 року основними кланами в Україні вважалися: міністерський — на чолі з міністром охорони здоров'я часів Януковича Раїсою Богатирьовою та «депутатський» — на чолі з народною депутаткою України і тодішньою головою парламентського комітету з охорони здоров'я Татяною Бахтеєвою. За кожним із кланів стояли певні фірми, які перемагали на тендерах, що проводив Мінздрав. Так «базовою» структурою Раїси Богатирьової експерти та ЗМІ називали ТОВ «Людмила-Фарм», засновниками якої є Олена Миронова та Костянтин Грошев (останній і очолює компанію). У період з 2012 по 2014 рік загальна сума виграних нею державних тендерів становила понад 1,2 млрд грн. У лютому 2015 року Служба безпеки України повідомила про розкриття корупційної схеми, за якою постачальники ліків завдали держбюджету збитків майже на 1,3 млрд грн. За повідомленням СБУ, викритий нею фармдистриб'ютор декларував у митних документах свідомо завищені закупівельні ціни (на 20–40% вище реальних).
У зв'язку зі схожістю цифр, отриманих на тендерах ТОВ «Людмила-Фарм», на фармринку заговорили, що справа була порушена саме щодо цієї фірми. Втім, судячи з відсутності новин, якщо це й було так, то свої проблеми компанія успішно вирішила. «Опорними» ж структурами Татяни Бахтеєвої вважали ТОВ «Медикалгруп-Україна» та ТОВ «Допомога-1», контрольовані братами Фисталями — Володимиром та Германом, синами відомого донецького лікаря Емілія Фисталя. Нардепка зробила ставку на сферу гемодіалізу: пацієнти, хворі на цю хворобу, мають постійно отримувати лікування, що призводить до масштабних видатків на закупівлю за рахунок державних коштів витратних матеріалів для його проведення. Причому ця ставка працювала й після уходу Януковича: у лютому 2016 року працівники Управління захисту економіки (УЗЕ) Національної поліції в місті Київ розкрили злочинну схему розкрадання бюджетних коштів, виділених на закупівлю комплектів для проведення гемодіалізу для хворих киян на суму 82 мільйони гривень. І тут не обійшлося без братів Фисталів та їхніх комерційних структур.
Втім, розслідування нічого не дало, принаймні у листопаді 2017 року ГГА укладла договір на поставку 118 підйомних платформ для інвалідів-візочників на суму майже 10 мільйонів гривень з однією з фірм, за якою експерти знову побачили руку братів Фисталів та Татяни Бахтеєвої. Як тут не сказати на адресу нинішніх чиновників країни, готових жити по-новому та по-європейськи: «нічого особистого й ніякої політики — чистий бізнес». Втім, мають свій «шматок хліба» на фармації не лише міністри й нардепи. Дістається й рядовим експертам Державного експертного центру, який вирішує, які виробники можуть реалізовувати свої препарати в Україні як такі, що відповідають усім вітчизняним вимогам. Наприклад, спеціаліст з інсуліну та ліків від діабету Борис Маньковський, який визначає, які ліки від діабету можна продавати в Україні, за 2014–2016 роки отримав, за версією СБУ, понад 4 мільйони гривень від виробників інсуліну та ліків для діабетиків.
На зміну політикам на фармринок прийшли бізнесмени. Втім, далеко не лише Раїса Богатирьова та Татяна Бахтеєва були зацікавлені у перемозі на тендерах лояльних до них компаній. Були й інші, імена яких у жовтні 2015 року в інтерв'ю виданню «Главком» назвав екс-генеральний директор фармацевтичної фірми «Дарниця», а нині народний депутат від Блоку Петра Порошенка Глеб Загорій. За його словами, це компанії, близькі до Петра Багрія, до Миколи Кузьми, до Андрія Лирнюка, група компаній «Людмила-Фарм». Інформацію нардепа журналісти доповнили ще однією фамілією — Борис Литовський.
«Золота» трійця «фармацевтичної мафії» України, яка змінила на тендерах фірми «регіоналів» Богатирьової та Бахтеєвої, на думку журналістів, виглядає так: Петро Багрій (ПАТ «Ганза», ТОВ «Фармацевтичні препарати регіонів»), Борис Литовський (ТОВ «Нортон Україна» та безліч інших), Микола Кузьма (ТОВ «Укрмед»). Беззаперечним лідером за сумами освоєних «тендерних» коштів у цьому списку є Петро Багрій, який розпочав свою діяльність на фармринку ще на початку 2000-х років і поставив у центр уваги бізнес, а не політику. Принаймні він умів дружити з усіма політичними командами, як помаранчевими, так і біло-голубими, підтверджуючи своє ім'я передусім комерсанта, хоч і скандального.
Особливо показовий скандал із закупівлею для України препарату «Тамифлю», який Багрій умудрився «продати» державі з 400%-ю накруткою по 251 гривні. По країні тоді гуляла істерія навколо свинячого грипу, в якій активно брала участь прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Чи варто дивуватися, що у 2014 році фірми Багрія за даними ЗМІ заробили 478 мільйонів гривень на державних тендерах. Приблизно в один час із Багрієм на українському фармацевтичному ринку з'явився Микола Кузьма, який також мав здатність знаходити підхід до впливових осіб у медицині. Його спеціалізацією стали закупівлі за рахунок державних коштів медичного обладнання. У тому ж 2009 році він також фігурував у скандалах навколо «героїчної боротьби» Юлії зі свинячим грипом, продавши передвижні лабораторії для діагностики «каліфорнійського» грипу за завищеними цінами через фірму ЧП «МБК». А також автомобілі швидкої допомоги, якими виявилися малопристосовані легкові автомобілі фірми «Опель». За результатами махінацій зі «швидкими» проти директора його компанії ТОВ «Укрмед» було порушено кримінальну справу у зв'язку з завданням збитків державі.
Незважаючи на чергову зміну влади, досі Микола Кузьма користується славою людини, через яку можна вирішити будь-яке питання в Мінздраві. Про це свідчить і наявність його імені в топ-листі бізнесменів, які отримують тендерні кошти за медобладнання. Цікаво, що у 2015 році він засвітився в підготовці закупівлі за державний рахунок броньованих автомобілів для МВС на суму 500 мільйонів гривень, судячи з усього, вирішивши розширювати сферу діяльності. За відомостями журналістів, незважаючи на досить незначні обсяги виграних тендерів, він є одним із головних гравців на фармринку, чиї зв'язки в медичних, політичних та правоохоронних колах важко переоцінити.
На протязі всіх років діяльності Бориса Литовського в Україні він користувався покровительством вищих чинів СБУ. Йому також вдалося встановити вплив на тодішнього президента Віктора Ющенка через його дочку Віталіну. Політико-адміністративний капітал бізнесмен негайно інвестував у прибуток на ринку фармпрепаратів. Одним зі способів її отримання стало одержання екслюзивних сертифікатів на поставки на ринок ретровірусних та онкопрепаратів.
БПП-ДНРівський роман у фармації. Згаданий вище народний депутат України Глеб Загорій, який розкривав імена головних переможців тендерів Мінздраву, аж ніяк не такий чистий, як би йому того хотілося. Більше того, своєю скандальною репутацією він може змагатися з будь-ким із вищезгаданої трійки. До свого обрання народним депутатом України від Блоку Петра Порошенка у 2014 році Глеб Загорій був генеральним директором ЗАО «Фармацевтична фірма «Дарниця» і формально перекладав відповідальність за бізнес на батька. Зрозуміло, що у нардепа просто не може не бути професійного інтересу до фармацевтичного бізнесу в Україні, який ще у 2014 році оцінювався мінімум у 40 мільярдів гривень. Загорій вирішив не розмінюватися на дрібниці й одразу брати під контроль Мінздрав, прикріпивши на посаду заступниці до тодішнього міністра охорони здоров'я Олександра Квіташвілі свою людину Олександру Павленко — дочку колишнього народного депутата Сергія Павленка. За освітою нова заступниця була юристкою й запам'яталася захистом інтересів російської авіаційної компанії «Сибір» у справі про «нібито» збитий українцями російський літак ТУ-154 над Чорним морем, втім, благополучно програний.
Головою ж Державного експертного центру, того самого, експерт якого за 3 роки заробляє 4 мільйони гривень, став колишній помічник Загорія як нардепа Іван Бавикін. Втім, явний лобіїзм не допоміг Загорію, оскільки у 2015 році в Мінздраві провели внутрішнє розслідування звинувачень у корупції, міністр Олександр Квіташвілі пішов у відставку, позбулася свого поста навесні 2016-го й Олександра Павленко. Але й без того у Глеба Загорія було достатньо схем заробітку.
Глеб Загорій може виявитися причетним до торгівлі медпрепаратами в самопроголошеній ДНР. Так, одним із головних гравців на фармринку ДНР є ТОВ «Медикодон плюс» з мережею аптек «Аптека 003». У контрольованому Україною Маріуполі зареєстрована фірма з аналогічною назвою та статутним капіталом у 1000 гривень. У засновниках цієї компанії числиться один із найбільших донецьких фармбізнесменів Павло Свистун, який за даними «112 Україна» разом із партнером Сергієм Ходосом є тіньовим власником ТОВ «Медикодон плюс» у самопроголошеній ДНР.
Деякі журналісти припускають, що партнером донецьких бізнесменів може бути саме народний депутат України Глеб Загорій, який нібито у 2015 році придбав мережу аптек «Аптека 03», яка охоплювала 11 міст України й налічувала 70 аптечних закладів. Виручка компанії лише за 2015 рік становила майже 700 млн грн. Записана була мережа аптек на ТОВ «ТВА-Групп», після чого «довірені особи» нардепа увійшли до складу акціонерів «ТВА-Групп». Так що не виключено, що народний депутат України від Блоку Петра Порошенка Глеб Загорій, крім спроб підмяти під себе фармацевтичний ринок України, не проти зробити це й у самопроголошеній ДНР, використовуючи для цього партнерів — донецьких бізнесменів Сергія Ходоса та Павла Свистуна. Занадто великі гроші крутяться на фармацевтичному ринку України й багато спокус, щоб упустити ринок ліків і на Донбасі.