24 жовтня 2017 року голова Гарадазького районного суду міста Баку Садреддин Гаджієв ухвалив рішення про задоволення клопотання щодо громадянина Грузії Надіра Салімова та звільнив його від відбування залишку покарання. Таким чином, після 22 років ув'язнення з Гобустанської тюрми закритого типу вийшов не лише відомий азербайджанський вор у законі Надір Салімов (Лоту Гулі), але й один із найвпливовіших криміналітетів постсовітського регіону, здатний перевернути злочинний світ країн СНД та України включно.
Надір Салімов, він же Гулі, був коронований у 1995 році, перебуваючи за ґратами. На момент коронації йому було 45 років. Його заочно коронували грузин Рауль Руставський (Кирія) та езид Джейран Руставський. Гулі заарештували в 1995 році в Баку. У 2005 році до первинного серйозного терміну за вимагання, викрадення людей та зберігання вогнепальної зброї додали ще організацію вимагання великих сум грошей у бізнесменів. За сукупністю Лоту Гулі мав відбути в загальній складності 27 років.
Дань законнику платили елітні бакинські ресторани «Інтер-гранд», «Андалу», «Три пальми». Однак доля та вище керівництво республіки Азербайджан розпорядилися інакше, і звільнений материй гангстер незабаром прибув до Туреччини, де, пережив спробу масштабного замаху на своє життя, зручно облаштувався в одному з передмість Стамбула. Ще перебуваючи в місцях позбавлення волі, Гулі почав реалізацію свого стратегічного плану — створення власного воровського клану, найпотужнішого на постсовітському просторі, не забувши при цьому й Україну, визначивши своїх «смотрящих» у кількох великих містах південних областей країни.
Літом 2016 року, реалізуючи свій план, Лоту Гулі домігся злиття своєї «воровської сім'ї» з представниками клану Вагіфа Сулейманова. Вагіф Мадат оглу Сулейманов, народжений у 1965 році, був коронований у 1999 році й мав дві судимості. Утворення нового мафіозного конгломерату виявилося взаємовигідним для його учасників.
Сулейманов та законник Рашад Ісмаїлов (він же Рашад Гянджинський) мали розгалужені зв'язки та вплив на бізнесменів — вихідців з Азербайджану, які володіють торговельними центрами та оптовими ринками в різних регіонах Російської Федерації, включно з Московським. Однак бажаючих отримати «малу частку» від прибутку з реалізації передусім зеленої продукції (укроп, петрушка та інше) виявилося більш ніж достатньо, включно й серед ворів у законі з інших сімей. Тому конвертувати свій вплив у тверду валюту «концесіонери» змогли лише спираючись на потужну «армію» бойовиків, яку контролює Лоту Гулі. За контроль над оптовими ринками розгорілися справжні «бойові» дії, які згодом у засобах масової інформації сусідної держави називали «укропною» війною.
Якщо контроль за доходами з оптових ринків зелені на Уралі та південних областях Російської Федерації був встановлений досить швидко й без особливих втрат, то за контроль над ринками та оптовими базами Московського регіону схватка була жорстокою. Головними опонентами нового воровського клану виступили представники абхазької «воровської» сім'ї, а також законники Джавід Мамедов (Дато Агджабединський) та Рафік Еївазов (Рафік Масаллинський).
Наслідком «військових дій» протиборствуючих сторін стали не лише розборки бойовиків, але й численні побиття та викрадення бізнесменів азербайджанської національності. Переможець поки що не визначений остаточно, але перевага явно на боці Лоту Гулі та його компаньйонів. Однак яке нам діло до розборок міжнародної азербайджанської мафії, запитає читач, обізнаний у «воровській» тематиці. Відповідаю — незабаром буде найпрямішим.
Діло в тому, що Лоту Гулі створює не лише новий азербайджанський криміналітет; він формує транснаціональне злочинне угруповання, здатне забезпечити економічну (а згодом і криміналітетну) експансію на нові території. Тому в найближче оточення Лоту Гулі увійшли не лише його земляки, але й росіянин Рома Ставропольський (Роман Дмітрієв), білорус Саша Кушнер (Олександр Кушнеров). Українську сторону в «криміналітетному інтернаціоналі» представляє вор у законі Принц (Паата Чхартішвілі), який присягнув на вірність «бакинцям» і заявив про це публічно. До безсумнівних стратегічних успіхів Лоту Гулі слід віднести й встановлення міцних ділових відносин з керівниками турецьких мафіозних структур та їхнім беззаперечним лідером Седатом Пекером.
У умовах жорсткого напівійськового стилю правління президента Туреччини Реджепа Ердогана численні учасники турецьких ОПГ, щоб уникнути репресій та призову в армію, перебралися в гостинну Україну, де вкладали нечесно заробленні гроші в ринкову торгівлю, ресторани, нерухомість. Цей сегмент легальної української економіки буде вкрай цікавий для емісарів від ОПГ Лоту Гулі як прикриття для криміналітетного бізнесу (контрабанда, наркотрафік, проституція, торгівля людьми та інше).
А чи не загрожують нам вітчизняні «укропні» війни, запитає стурбований читач. Поспішаю заспокоїти — ні, оскільки це міф, через відсутність у нової міжнародної мафії реальних опонентів на території України. На цей час ставленик московської штаб-квартири «дідівських» ворів — вор у законі Андрій Львовський (Андрій Недзельський) — займається вирішенням особистих проблем. Влітку цього року, згідно з ордером Європолу, він був переданий угорським правоохоронним органам за звинуваченням у використанні підробленого паспорта громадянина цієї країни.
Однак аргументи, представлені високому суду міста Будапешта захистом Львовського, виявилися настільки переконливими, що 27 липня цього року ворові у законі було винесено виправдувальний вирок. Після звільнення Львовський до України вже не повернувся через реальний шанс втратити воровську корону через конфлікт з грецькою штаб-квартирою «общаківських» ворів. Облаштувавшись у Європі, Львовський делегував «воровські» повноваження двом «смотрящим», які до жорсткого протистояння явно не готові.
Інші вітчизняні законники Лера Сумський (Сергій Лисенко) та Умка Дніпропетровський (Сергій Олійник) більшою мірою також перебувають за межами країни, а ті, що залишилися (Антик, Шарик, Полтава), колишньої активності вже не проявляють. Таким чином, реальністю дня стає проникнення на територію України нового транснаціонального криміналітетного конгломерату, здатного надзвичайно ускладнити буття вітчизняних силових структур. На цей час маємо прибуття до низки областей країни «загорілих і в кепках» «експертів» кількістю понад два десятки, які представляють Гулі, і завданням яких є проведення криміналітетного аудиту вітчизняного бізнесу з метою локалізації найприбутковіших його напрямків.
Вищезазначене підтверджується не лише інформацією, отриманою з компетентних джерел, але й поліцейською статистикою перших затримань посланців — аудиторів від Гулі в низці міст України, зокрема у Вінниці.