Про припинення своєї роботи повідомили. Вищі господарський та спеціалізований суди з розгляду цивільних та кримінальних справ обійшлися без залучення соцмереж для повідомлень про свій кінець. Вони зникли без епітафій. Так у День працівників суду завершилася цілком епоха судоустрою незалежної України. І одночасно — розпочалася нова сторінка пригод вітчизняних служителів Феміди. Видання «Країна» з'ясовувало, що приховується під мантіями суддів нового Верховного суду та хто зруйнував здавалося б ідеальний сценарій влади щодо остаточного встановлення диктату над суддями. Поминки за системою правосуддя, що зникла, справляли в «Мистецькому арсеналі» за участю перших осіб держави. Втім, чиновники та служителі Феміди, які зібралися на вулиці Лаврській, принаймні зовні, випромінювали оптимізм. Таким чином влада вітала вступ у силу відразу кількох процесуальних кодексів, проголосованих Верховною Радою в жовтні. І одночасно — початок роботи нового Верховного суду. До складу якого увійшли п'ять підрозділів — Велика палата, а також касаційні адміністративний, господарський, цивільний та кримінальний суди.
Запуск роботи нового Верховного суду в цьому контексті подавався як завершальний акорд президентської судової реформи. Промова голови держави була наповнена урочистими посилами. «Емоції переповнюють», — зазначив президент Петро Порошенко. Таким чином він підвів риску під завершенням майже річного циклу перипетій з виборами суддів Верховного суду.
Значимість цього органу влади для юриспруденції та суспільно-політичного життя України складно переоцінити. По-перше, відтепер Верховний суд є єдиним судом, який переглядає в касаційному порядку судові рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанцій. Раніше такі функції виконували Вищий спеціалізований суд та Верховний суд України. Відтепер інститут «повторної касації» скасований. По-друге, саме Верховний суд перебирає на себе функціонал щодо забезпечення єдиного застосування норм права судами різної спеціалізації. Суди нижчих інстанцій будуть зобов'язані при винесенні своїх рішень враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
По-третє, саме Верховному суду підсудні встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовами про дострокове припинення повноважень депутатів Верховної Ради. А також провадження щодо оскарження актів, дій або бездіяльності парламенту, президента, Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Відомо, що в оновленому Верховному суді відправлятимуть правосуддя 200 суддів. Набір служителів Феміди ще не завершений: на сьогодні призначеними в офіційному порядку є трохи більше половини — 113 суддів. Але підоплека процесу їхнього приведення до присяги не залишала сумнівів: мала місце злагоджено відрепетирована схема влади. Як писало видання «Країна», більшість суддів Верховного суду зі старту називали «друзями Порошенка» або «юридичною сотнею президента». Натякаючи таким чином на фактичну монополізацію Банковою процесу призначення суддів нового Верховного суду. В результаті цього «робочим» для влади вважався розклад, коли керувати в Кловському палаці мали люди, особливо чутливі до побажань діючого режиму.
Це тепер уже екс-голова Верховного суду України Ярослав Романюк, колишній керівник Вищого спецсуду з цивільних та кримінальних справ Борис Гулько, заступник голови Адміністрації Президента — куратор судової реформи Олексій Філатов (злі язики називають його «смотрящим за судами» від Порошенка) та екс-голова Вищого господарського суду України Богдан Львов. Останнього ще за дев'ять (!) місяців до процедури голосування за крісло голови нового Верховного суду ЗМІ позначили як найбільш вірогідного фаворита влади.
Підтверджували цей сценарій і співрозмовники видання в судійському корпусі напередодні часу «Ч». За кілька днів до першого Пленуму Верховного суду, призначеного на 30 листопада, стали відомі основні претенденти на мантію голови та ключі від Кловського палаца. Серед яких найбільш високо котирувалися ставки Львова. Але 30 листопада цей «картковий будиночок» розсипався. Досить несподівано прямо на Пленумі фаворит влади зняв свою кандидатуру на користь «Наділеної Господом почуттям справедливості» Валентини Данішевської. Це став сигналом для решти делегатів. 67 голосами Данішевська була обрана головою Верховного суду на найближчі 4 роки.
«Потрібно розуміти, що ніхто не передвигає ноги українським чиновникам. Тому розцінювати результати голосування за посаду керівника Верховного Суду як ознаку зовнішнього управління буде перебільшенням. Скоріше мала місце сукупність різних факторів, у тому числі — комунікація самих суддів», — прокоментував обрання Данішевської видання «Країна» колишній заступник голови Адміністрації президента, відомий юрист Андрій Портнов. Інші представники юридичного середовища більш категоричні в оцінках. У їхній трактовці США та ЄС, які фінансували процес реформування судоустрою, дійсно могли тією чи іншою мірою осадити команду Порошенка. В результаті чого найбільш вагомі важелі управління процесами у Верховному суді отримали люди, які тісно співпрацюють із західними структурами, включаючи Валентину Данішевську, яка довгий час працювала за програмами USAID. «Порошенко розбив яйце, де знаходиться секрет його смерті. Залишилося зламати голку, вона — в посольстві США. Верховний суд виявився не президентський взагалі», — говорить на правах анонімності один із представників юридичного середовища.
Цю версію підтверджує відомий адвокат Андрій Смирнов. На його слова, Адміністрація Президента дійсно до останнього розраховувала надіти мантію голови Верховного суду на свого ставленика Львова. Але за кілька годин до волевиявлення цей сценарій зруйнували західні куратори. «За інформацією низки джерел, перед голосуванням на посаду голови Верховного Суду, главою якого планувалося визначити Богдана Львова, напередодні була зустріч в одному посольстві. На цій зустрічі Банковій сказали, що «ракети просто так літати не будуть», внаслідок чого була визначена кандидатура Валентини Данішевської, яка довгий час працювала на американські гроші у своєму Центрі комерційного права. Відданої «на відкуп» посада заступника голови Верховного суду Богдану Львову принесе йому скоріше більше проблем, ніж радості. Це пов'язано з тим, що він одночасно займав дві адміністративні посади — заступника голови Верховного суду та голови Касаційного господарського суду», — пояснює відбулася перестановка адвокат Андрій Смирнов.
Команді Порошенка дістався «утішний приз». Фактично це означає, що в фіналі марафону зі створення нового Верховного суду, майку лідера у Порошенка та Ко перехопили. Цей сигнал чутливо уловили багато суддів, які у своїй роботі віддають перевагу орієнтуватися на «переможця». «Вплив Банкової та президента на новий склад Верховного суду дійсно виявився далеко від того комфортного середовища, в якому він перебував до сьогодні з повністю керованими суддями, апаратами судів та виділеною спецзв'язком з кабінетами керівників судів. Разом з тим, окремі групи впливу після формування Верховного суду все ж таки збереглися», — вважає Смирнов. Його слова знаходять своє підтвердження в ключових призначеннях у Верховному суді, здійснених після обрання Данішевської. Зокрема, все той же Богдан Львов задовольнився креслом її заступника та одночасно — голови Касаційного господарського суду.
«Це напрямок залишився повністю президентським. Окремі скандальні та дуже передбачувані депутати фракції БПП, які відповідають за неформальний контроль над судовою та правоохоронною системою, сильно переживали з цього приводу, не упускаючи з виду кожного кроку конкурсного відбору суддів. Персональний склад Касаційного господарського суду так само відображає небажання влади відпускати «контроль» над найприбутковішим напрямком. За моєю інформацією, не останню роль у рекомендаціях кандидатів саме в цю касацію зіграв її вже призначений керівник Богдан Львов», — говорить Смирнов.
Інші знакові призначення Верховного суду також обійшлися без сенсацій. Наприклад, Борис Гулько очолив Касаційний цивільний суд, Головою Касаційного кримінального суду став Станіслав Кравченко (раніше очолював судову палату з кримінальних справ та займав посаду заступника голови Вищого спеціалізованого суду), а Михайло Смокович — головою Касаційного адміністративного суду. Останній відомий тим, що у 2013 році входив до колегії суддів, які позбавили депутатського мандата соратника та головного адвоката Юлії Тимошенко — Сергія Власенка. За що зазнав чималої кількості критичних стріл у свій адрес під час конкурсу у Верховний суд.
Довгий час вважалося, що вся тройця призначенців (Гулько, Смокович, Кравченко) у своїй роботі у складі оновленого Верховного суду мала забезпечити практику «єдиноначалля», вигідну діючому президентові. Але наші співрозмовники стверджують — для влади вже запущений зворотний відлік, і служителі Феміди це чудово розуміють. А тому можуть «тримати ніс за вітром». «Касаційний адміністративний суд та Касаційний кримінальний суд виявляться в меншій мірі залежні від Адміністрації Президента, і причина банально проста — там розуміють, що господарі Банкової можуть не утримати владу», — пояснює логіку подій Андрій Смирнов.
Підсумувавши всі ці фактори, отримуємо парадоксальну ситуацію. Західні куратори фактично отримали в свої руки другий (після НАБУ) орган влади, створений де-юре з нуля. Принаймні так ця ситуація щодо адміністративного контролю над Верховним судом виглядає з позиції юристів. Вони ж попереджають мешканців Кловського палаца від вірогідного «запаморочення від успіхів». «Не можна Верховний Суд, до складу якого дійсно потрапило багато порядних суддів, оцінювати окремо від всього решти судочинства. Інакше ми отримаємо парадокс: мовляв, у судовій системі є один незалежний орган (наприклад, Гусятинський райсуд Тернопільської області або той же Верховний суд), а всі решта — залежні», — говорить Андрій Портнов. Він вважає, що ручне управління відправленням правосуддя продовжує мати місце, незважаючи на заяви про нібито успішно проведену судову реформу.
«Має місце кредитна історія кожного служителя Феміди. Є так звані «судді Майдану», які й досі на гачку, і не були звільнені. Показовий випадок — історія судді Цокол, щодо якої було відкрито дисциплінарне провадження відразу після винесення нею рішення у справі Саакашвілі. Судді бачать це та розуміють, що щодо них може бути використана аналогічна процедура», — зазначає екс-заступник голови Адміністрації Президента. При цьому юристи сходяться на думці — команда Порошенка, яка втратила монополію в історії з Верховним судом, ще буде намагатися переграти ситуацію, щоб не відпускати контроль над судійським корпусом. Але це буде вже не така легка задача як раніше. «Якщо до сих пір для людей Порошенка був зрозумілий і процес, і судді Верховного Суду України, то тепер для них не зрозумілі ні те, ні інше. Це вже усвідомила Банкова, а разом з нею висновки робить і Вища рада правосуддя з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Так, формування Верховного суду все ще не завершено і в наступному році мав відбутися добір суддів, під час якого влада спробує взяти реванш. Прогнози з цього приводу скептичні. Їм просто не дасть цього зробити Захід через переутомлення від Порошенка», — підкреслює адвокат Смирнов.
Тим часом на Банковій розмірковують, як утримати у своїй сфері впливу Верховний суд, новостворений інститут правосуддя виявився в полоні адміністративних питань. Опитані видання «Країна» юристи вважають, що Верховний суд заробить на повну потужність не раніше літа-осені наступного року. Причин цьому називається відразу дві. По-перше, це організаційна частина. Верховному суду необхідно сформувати апарат (у тому числі допоміжний), налагодити роботу канцелярії, бухгалтерії, провести інвентаризацію та вирішити питання прийому-передачі майна від покійного Верховного суду України. По-друге, існує проблема розподілу «спадщини» ліквідованих попередників у вигляді касаційних справ. Яке може з головою накрити Верховний суд. За оцінкою Андрія Портнова, йдеться про колосальний масив проваджень. «У найближчий час реформа приведе в суд відразу близько 70 тисяч справ, які застрягнуть там на 3-5 років. Але й переживати не потрібно. Щоб не жити в нужді, поки можна буде продавати чергу на розгляд з 2022-го року на 2019-й», — написав він на своїй сторінці.
У розмові з видання «Країна» він зазначив — кількісний вал «переходящих справ» може виявитися набагато більшим, аж до 100 тисяч справ. Мешканці Кловського палаца оперують меншими, але так само вражаючими цифрами. На слова голови Касаційного цивільного суду Гулько, його попередник — палата з розгляду цивільних справ Вищого спеціалізованого суду, залишає Верховному суду 30 тисяч касаційних проваджень та близько 23 тисяч справ. Голова Касаційного кримінального суду Станіслав Кравченко говорив про «спадщину» в 2 тисячи проваджень за вверену йому ділянку. Покійного Вищого адміністративного суду — про 37 тисяч справ та матеріалів.
З урахуванням описаних вище труднощів «перехідного періоду» у роботі Верховного суду, юристи припускають у виникаючій «нульовій фазі» його діяльності наявність корупційних ризиків. «Справи будуть продавати, як і чергу їхнього розгляду», — вважає один із колишніх високопоставлених керівників Міністерства юстиції. На слова нашого співрозмовника, результатом «судової реформи» стане створення найдорожчої біржі правосуддя. Наслідки чого вже в найближчий час на собі відчують українці. «Можна легко продавати ф'ючерси на право бути в черзі. І корупційним шляхом «підтягувати» потрібні справи до розгляду. Раніше для цього судді просили писати їм листи, у яких учасники процесу пояснювали, чому розгляд їхної справи вкрай важливий у прискорені строки. Цілком можливо, що щось подібне придумають і тепер», — прогнозує Портнов. На його слова, практика показує — у низці випадків правовідносини не цікавлять людей уже через рік після початку спору. Тепер же сенс у вирішенні питань у суді взагалі сумнівний: справи позивачів опиняться на порядку денному у Верховному суді через 3-5 років. В результаті, рядові громадяни виявляються «баластом», правовідносини яких судовою реформою спущені на дно. «Доступ до захисту своїх прав отримають лише багаті, всі наявні фактори (судовий збір, строки розгляду, адвокати) — не для бідних. Буде як у Ільфа та Петрова: «Правосуддя продано!». І куплено лише тими, у кого багато грошей», — говорить джерело в юридичних колах.
Андрій Портнов звертає увагу на ще одну важливу деталь відправлення правосуддя по-новому. «Доктрина змінилася. В результаті останніх змін адміністративні справи перекочовують із районних в окружні адміністративні суди. Тобто, кількість суддів стала меншою в десятки разів, а справ у них — набагато більше. Раніше громадяни скаржилися на затягування розглядів та називали доступ до правосуддя поганим. Сьогодні він стане або дуже поганим (людям доведеться добиратися в окружні суди з адміністративних справ), або взагалі буде відсутній», — вважає він. У подібному дусі міркує й адвокат Смирнов. Він припускає, що за справами, які можуть бути переглянуті в новому Верховному Суді, можлива організація «договірняків». «Торги відбуватимуться не лише за чергу розгляду звичайних справ, що підлягають перегляду в касаціях, але й за «виключними» справами, необхідними для формування судової практики. Вся річ у тому, що згідно з прийнятим порядком, перегляд у Верховному суді «малозначущих» справ допускається, зокрема, при необхідності формування судової практики в окремо взятій ситуації. А іноді за дуже «малозначущими» справами стоять дуже великі «дивіденди». Таких справ буде вкрай мало, але коштувати вони будуть вкрай дорого», — резюмує Смирнов.