З 2015 року на окраїні села Ільїнка поблизу міста Курахово у прифронтовому Марьїнському районі Донецької області масштабно діють нелегальні вугільники. Місцевий правозахисник Алексій Гармаш впевнений, що цей бізнес процвітає під покровом БПП і курується помічником впливової особи Артура Герасимова. Гармашу вдалося домогтися порушення двох кримінальних проваджень щодо роботи незаконної шахти, однак це не вплинуло на діяльність видобувачів. «Надоїло жити в беззаконні. Надії, які люди Курахова покладали на Президента Порошенка та нову владу, не виправдалися. Посадові особи президентської вертикалі прикривають злочини», — говорить Алексій Гармаш, колишній депутат міської ради міста Курахова.
Кар'єр в Ільїнці розташований під знаком військового полігону та займає кілька гектарів. Гармаш тривалий час намагався привернути увагу екологічної інспекції та правоохоронців своїми вимогами. Поки на нього не вийшли одразу кілька представників Верховної Ради з цікавою пропозицією зустрітися «для вирішення питання» з помічником народного депутата Артура Герасимова Євгеном Татарчуком.
Площа кар'єру перевищує 3 гектари. Відкритий розграбунок надр тривав з 2015 року. Цей же кар'єр був серед претензій, які місцеві депутати висували колишньому голові Марьїнського району Володимиру Морозу, нині голові військово-цивільної адміністрації. Після року роботи з Морозом на посаді голови райадміністрації марьїнські депутати висловили йому недовіру. Вони розраховували, що відповідно до Конституції Президент відсторонить Мороза від управління районом, однак Порошенко замість цього розпустив самих депутатів і призначив Мороза головою військово-цивільної адміністрації. Образені депутати підтвердили «ОРД», що беззаконня розпочалося саме за Мороза, який крім розкрадання мільйонів, виділених на район, більше нічим не займається.
Кадрова політика Порошенка на Донбасі протягом усіх років його президентства настільки «чудова», що заслуговує на окремий розділ. Коротко її можна охарактеризувати як реванш Антимайдану.
За часів Януковича Володимир Мороз працював заступником міського голови Курахова і був помічений у перешкоджанні проведенню мирного зібрання. Якщо копнути глибше, то в 90-х років його в рідному Курахові знали більше за прізвиськом Мобіль і вважали членом банди рекетирів. До тієї ж групи кураховці відносять ще одного свого відомого земляка — політика, екс-депутата та екс-чиновника Олександра Клименка. Але не того, який втік від служби в Міністерстві доходів, а Олександра Івановича, який за часів Ющенка був заступником голови ОДА Донецької області, а навесні 2014 року навіть становив конкуренцію Порошенку як кандидат у президенти України. У 90-х років у пана Клименка також було прізвисько Сапожник; на початку 90-х він працював директором будинку побуту Курахова. Нібито мелькав у епізодах кількох кримінальних справ, поки група «бригада Рудого» не врізалася в нафтопровід і не перейшла на новий рівень. «Через їхні фірми йшов вугіль на Кураховську ГЕС, це й дозволило накопити капітал, який у 2005 році зробив Олександра Івановича «помаранчевим» політиком, а потім і парламентарієм за списком партії «Наша Україна — Народна Самооборона», — розповіли «ОРД» в Курахові.
Кажуть, що Олександр Іванович Клименко купив собі посаду заступника голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, однак, на відміну від Мороза, не знайшов спільної мови з Жебрівським. Одночасно з Морозом його товариш Олександр Іванович Клименко ненадовго став заступником голови ОВЦА. У Олександра Кіхтенка він відповідав за промисловість та економіку. Привів у команду губернатора 22-річного Ярослава Секирожа, який підтримував «російську весну», і протягнув його на посаду заступника мера Слов'янська. Але найцікавіше в іншому: магазин люксового одягу Клименка та його дружини в центрі окупованого Донецька продовжував одягати терористичний «бомонд» — журналісти Громадського ТБ Донбасу з'ясували, що бізнес перебував під охороною озброєних бойовиків «ДНР».
Можливо, це збіг обставин, але нелегальна вугледобиця в Марьїнському районі розгорнулася одночасно з приходом до влади Мороза та його старого товариша Клименка і лише один раз бізнес дав збій. Це сталося після того, як 8 липня 2015 року в кар'єрі загинув місцевий житель Юрій Миколайович Кандауров, 1962 року народження.
Чоловік працював екскаваторником, і, як належить у будь-якому нелегальному бізнесі, його роботодавці намагалися приховати цю подію. Незабаром після смерті робітника СБУ звітувала про ліквідацію нелегальної вугледобичі під Ільїнкою. Прес-служба «чекістів» поширила таке відео з місця подій: «Поблизу поселка Ільїнка, у кар'єрі глибиною понад 15 метрів завдовжки півтора кілометра були затримані 40-тонний автомобіль з вуглем, три крупногабаритні вантажівки, бульдозер, два екскаватори та три легкові автомобілі, а також арештовано запас паливно-мастильних матеріалів. Під час проведення обшуків в офісних приміщеннях на станції Сортувальна-Новогородівка та центральній гірничо-збагачувальній фабриці міста Гірник вилучена бухгалтерська документація, яка підтверджує поставки нелегально видобутого вугілля українським підприємствам».
У 2015 році прокуратура та СБУ змаганнями за право приписати собі лаври ліквідації нелегального виробництва, діяльність якого їх «не турбує» сьогодні. Тут же спохватилася й прокуратура: звітувала про припинення схеми з транспортування та реалізації викраденого вугілля за підробленими документами: «Після видобутку його вантажівками, які належать підприємству, розташованому в Запоріжжі, вивозили на майданчики станції Сортувальна, поблизу міста Новогродівки Донецької області. Далі, після складання відповідних підроблених документів, залізницею вугіль транспортувався замовникам в інші області України з метою подальшої реалізації», — повідомляла у 2015 році прес-служба прокуратури. Але сьогодні прокуратура та СБУ повністю на боці нелегалів, з якими вони нібито «розправилися» у 2015 році. Однак все це була лише PR-«ліквідація»; після кількох переможних сюжетів кар'єр почав працювати з подвійною силою. «Конфісковані» знаряддя виробництва повернулися «в поля». А неприємності почали траплятися з тими, хто писав скарги на нелегальних вугледобувачів. Наприклад, суд безпідставно накладав арешт на рахунки Кураховської ЦОФ, розташованої неподалік від кар'єру.
Особистості шахтарів-нелегалів та їхніх роботодавців так і залишилися «не встановленими», а ДТЕК (у цьому випадку ЦОФ — власність Ахметова) показали, «хто в домі господар»: https://energynews.com.ua/news/12983 Пізніше адміністрація ЦОФ вибачалася перед власниками нелегального виробництва, яке облаштувалося поблизу золовідстійника: «Ви там поосторожніше, а то щось зробите не так, і фабрика затопить відходами всю округу. А це штрафи та неприємності, знаєте ж»…. Тепер скарги на кар'єр від працівників ахметовської ЦОФ не надходять; їх пишуть лише окремі невтомні активісти на кшталт Гармаша. Пишуть третій рік, а воз і нині там…
Так хто ж цей могутній бізнесмен, якому можна все? «Скаржився я, скаржився, поки не вдалося домогтися розслідування обставин смерті екскаваторника та окремого розслідування факту нелегальної видобичі природних ресурсів. Неофіційно обласна поліція мені повідомляє: «Не думайте, що Мороз там головний, все курує Артур Герасимов, а безпосереднє керівництво здійснює його помічник Женя Татарчук. У них у матеріалах розслідування нібито ця інформація присутня, але мені ці матеріали не дають. Спочатку я не повірив, став шукати спільних знайомих, і ця інформація підтвердилася за двома каналами. А потім мені запропонували зустріч з Татарчуком», — розповідає Алексій Олексійович.
Євгеній Татарчук, нині помічник народного депутата Герасимова, у 2012 році разом з майбутнім терористом Ігором Безлером працював у штабі кандидата в депутати Артура Герасимова в Горлівці. Нагадаємо, у 2012 році Артур Герасимов, Ігор Безлер (він же Бес) та Євгеній Татарчук були членами однієї команди в Горлівці. Герасимов використовував фото з Петром Порошенком для своєї невдалої виборчої кампанії та був «членом команди Шахова». Той, у свою чергу, організував неслиханну за масштабами фінансову піраміду підкупу виборців. Але за нинішної влади політична корупція перестала бути чимось ганебним, тому й Шахов нарешті зміг пробитися у ВР. Тепер брати по духу Герасимов та Шахов вважаються новими впливовими особами від Петра Олексійовича. Перший — по Донеччині, другий — по Луганщині.
Нелегальна вугледобиця в Ільїнці має промисловий масштаб. На думку опонентів, цей бізнес поповнює партійну касу БПП. Але повернемося до Алексія Гармаша та його боротьби з могутніми й невловимими вугледобувачами. Звернутися до редакції «ОРД» активіста змусило занепокоєння за його життя. Наразі в Слов'янську в адміністративному окружному суді розглядається його скарга на бездіяльність голови Марьїнської військово-цивільної адміністрації Володимира Мороза. У своєму позові Гармаш наполягає на тому, що чиновник на прізвище Мороз «прикриває» злочинність, вимагає зобов'язати голову Марьїнської РВГА вжити заходів щодо припинення нелегальної вугледобичі та оприлюднити на сайті адміністрації всю інформацію, пов'язану з виконанням заявлених вимог. Крім того, правозахисник з Курахова подав позов до суду на самого чоловіка «жінки третього тисячоліття» Юрія Луценка, якого також звинувачує в злочинній бездіяльності.
Але чи буде від цього толк? Про те, що БПП на Донеччині давно перетворилася на нову мафію, витіснивши кривавих монстрів 90-х років, ми вже писали. Про загадкового та одіозного Артура Герасимова ми писали не раз, як і про зв'язок з Ігором Безлером, який минулої весни привітав свого екс-колегу з призначенням на посаду голови фракції Партії «Блок Петра Порошенка» у ВР (після того як Юрій Луценко став Генпрокурором).
Командувати Донецькою областю Герасимову сьогодні допомагає не лише Татарчук (дрібна сошка), але й впливова людина самого Юрія Іванющенка — Олег Недава (людина-містик між БПП та ПР). Той самий Недава, якому Герасимов «правильно» нарізав округ, щоб він зміг потрапити у ВР, який відмазує свого Юру Єнакіївського з трибуни ВР і якому дружина Генпрокурора (вона ж — «Жінка третього тисячоліття») Ірина Луценко кричала по-дружески: «Олег, винеси козла!» (під козлом, який заважає жити Генпрокурорше, мався на увазі опонент з «Свободи»).
Що ж до Татарчука, то, за нашими даними, він для Безлера-Беса просто Женя, свій чоловік, через якого Безлер тримає зв'язок з «київською хунтою» та впливає на деякі її темні справи. Сумніватися в існуванні цих справ не доводиться — хоча б виходячи з розповіді постраждалого Сергія Нестерова ще у 2015 році: «Працюючи на виборах», Татарчук та його товариші «обилічували» бажаючих увійти до влади. І не гребували погрожувати вбивством (тому Гармашу є чого боятися).
Так що скажімо сім'ї Луценко та Артуру Герасимову й його помічникам гранд-мерсі за реабілітацію та процвітання Юрія Іванющенка, про якого міністр МВС Аваков у 2014 році говорив, що він має прямий стосунок до вбивств на Майдані.
Сьогодні «директор нелегального вугільного кар'єру» (за версією Гармаша) Женя Татарчук настільки «великий чоловік», що постить у себе на Фейсбуці фото з «жінкою третього тисячоліття» Іриною Луценко та її колегою Іриною Геращенко. Трансльює патріотичні послання БПП з тим же ентузіазмом, з яким до війни трансльював інші послання у себе ВКонтакте, прикрашаючи профіль георгіївською стрічкою…
Людина Іванющенка Недава та людина Порошенка Герасимов тепер однопартійці; разом створили «громадський союз Донбас», який служить прокладкою для розкрадання міжнародної допомоги під приводом подолання наслідків війни. А Марьїнка стала однією з безденних бочок, де можна нескінченно «освоювати» мільйони.
Що ж до нелегальної вугледобичі — ця тема була болючою для Донбасу протягом усіх років незалежності. Первісні умови, нульова техніка безпеки, рабський труд… Все це часто закінчувалося смертю людей та зникненнями без вісті. А в таких містах, як Снежне, де люди рили вугільні «нори» просто у дворах, у результаті під землю почали йти цілі вулиці. Винуватця організації засудили лише один раз — після того як у 2012 році поблизу міста Вуглегірськ (місто в адміністративному підпорядкуванні Єнакієво) у нелегальній шахті загинули одразу шість осіб. Потерпілі називали обвинуваченого стрілочником, говорили, що він лише вів розрахунок з робітниками, і вимагали залучити «великих людей», але засудили лише управляючого.
З підпілля нелегальна вугледобиця вийшла й набула характеру стихійного лиха після того, як за справу взявся особисто Саша-Стоматолог. За його часів копанки перетворилися на кар'єри й почали керуватися з високих кабінетів. Старший син Януковича дозволив рити кар'єри навіть на території заповідників, таких як Зуївський ландшафтний парк (місто Харцизськ, Донецька область), де ненажерливі дельці заради того, щоб вирвати з землі вугільний пласт завширшки якихось 50 сантиметрів, знімали 30 метрів ґрунту.