Офшорні алкоголіки «Спецтехноекспорту»: як фіктивні фірми торгували військовими запчастинами з Індією

Державне підприємство «Спецтехноекспорт» поставляло індійській державній компанії Hindustan Aeronautics Limited запчастини від фіктивних фірм, власники яких підписували документи за невеликі гроші. Офіційний власник та директор ТОВ «Інсайдерс» Віктор Довгопол розповів програмі: «Я ніякої участі не брав. Це просто мене за гроші попросили підписати деякі папери, але не говорили, що це фірма. Загалом, заплатили 800 гривень. Підписав — підписав, гроші отримав, ніяких проблем — і немає, ніяких. А потім як почалося, в суд дійшло». Подібна історія й у «власника» компанії «Ей Джейсі» Володимира Голошивця: «Потрібні були гроші, просто став як би цим — співзасновником, а потім це все закрилося. Там 205-я (ст. 205 УК, фіктивне підприємництво). Там дуже багато людей у нас на районі ось так «попали», грубо кажучи».Юрій Бородай, ще один фіктивний «власник» фіктивної фірми, за словами його сожительниці, підписав установчі документи ТОВ «Квант Виюр» у нетверезому стані: «Його тоді так підставили, він уже й відсидів за це — умовно відсидів. П'яний був, підписав документи. За 200 гривень. Він тут взагалі ні при яких справах. Він просто підписував «під цією справою», а що він підписував, він і сам не знав».У 2015 році група фіктивних компаній, серед яких і зазначені вище, почала торгувати запчастинами до військової авіатехніки: літаків Іл-38, винищувачів СУ-30 та вертольотів типу Мі. Ці деталі, за документами, вони продавали й поставляли компанії «УТМГ». У свою чергу УТМГ продавала запчастини державній авіабудівельній компанії Індії Hindustan Aeronautics Limited. Експорт за комісійною угодою оформляло ДП «Спецтехноекспорт» — державна компанія зі структури концерну «Укроборонпрому», яка займається експортом зброї та товарів військового призначення.У тому ж році Слідче управління Київської фіскальної служби розпочало кримінальне провадження за ухилення від сплати податків за цими поставками. Закупівлю військових товарів у фіктивних фірм визнали безтоварною, адже на допитах «директори» та «власники» фірм-постачальників визнали, що оформили на себе фірми за гроші й ніяких запчастин нікому не поставляли. Водночас слідство виявило, що попри відсутність товару «УТМГ» перекачала на «прокладки» близько 38 млн гривень, які ті перевели в готівку. Це привело до необґрунтованого формування податкового кредиту й неплатежу УТМГ понад 3 млн гривень податків. Однак останні активні дії в межах провадження — річної давності.Тим часом УТМГ виграла у податківців суд, довівши, що фіктивність постачальника не означає фіктивність поставки ним товарів. Надати документи про співпрацю з фіктивними фірмами УТМГ не змогла, її всю в 2015 році нібито хтось викрав. Але УТМГ надала суду документи про подальшу реалізацію запчастин за кордон через державну компанію. Суд дійшов висновку, що попри доведену фіктивність постачальників — фіктивність їхньої господарської діяльності не доведена, і скасував податкове повідомлення.З джерел програми на митниці вдалося дізнатися, що саме «Спецтехноекспорт» відправляв на «Гіндустан» у 2015–2016 роках. Це переважно дійсно були ремкомплекти до літаків МіГ-21 та Су-30, до авіаційних двигунів Р-25 (МіГ) та ГТДЕ-117-1МО (МіГ та Су-30): запчастини від індукційних двигунів, реле й насосів — до дрібниць типу клапанів і заглушок. Військовий експерт і колишній співробітник Генштабу полковник запасу Олег Жданов пояснює феномен магічного появлення таких запчастин у фіктивних фірм просто — складські запаси збройних сил: «На сьогодні на складах є величезна кількість ще дрібних запчастин. Вік цих запчастин уже наближається до 50 років. Стандартний термін експлуатації у ЗС СРСР та України 25 років. Тому через 25 років можна сміливо взяти лист паперу, створити комісію з трьох осіб і списати ці деталі. І так виходить, що на папері вони — списані, тобто на обліку їх немає, а реально вони є й абсолютно нові, ніколи не були у використанні».Далі товар можна неофіційно продати за готівку, «відмивши» його появу ніоткіля через «фіктивщиків» та «липові» документи, розповідає Жданов: «Для того щоб «матеріалізувати» запчастини чи комплектуючі, на них треба виписати документи, але вже без обліку їхнього руху по складу. За актами проведено, що їх списали/утилізували, а для того щоб їх передати якійсь фірмі — їх треба легалізувати. Виписуються накладні без обліку руху по складу — ось звідси й беруться такі партії комплектуючих. Звідси й їхня «матеріалізація» через підставні фірми». При цьому відстежити, звідки саме взялися деталі, можна не завжди. Крупновузлові агрегати — двигуни, шасі, пульт управління — можна ідентифікувати за серійним номером. У дрібних деталях, таких як у нашому списку, такого маркера немає. Все, що перелічено в цьому списку — воно не має серійного номера. Це витратний матеріал, це деталі, які змінюють у міру зносу.І на сьогодні, навіть якщо ви десь за номенклатурою складу визначите, що у них там пару років тому числилося 10 тис. реле, а тепер 5 тис. реле продають десь за документами на продаж або на поставку в Індію, і це якось можна прив'язати — інформацію про те, де й яка була номенклатура складу — вам Міноборони не дасть під виглядом секретності. Тому сьогодні можна навіть не пробувати відстежити наявність цих комплектуючих на складах, — говорить Жданов.Сьогодні фірма УТМГ виведена з Києва в Чернігів і перебуває в стані ліквідації. При цьому «Спецтехноекспорт» — не єдина компанія концерну «Укроборонпром», яка перераховувала гроші на «УТМГ». За даними Bihus.Info, траншші на цю фірму до останніх днів перед ліквідацією йшли також від чотирьох броньотанкових заводів. Загалом йдеться про суму не менше 31 млн гривень. Зокрема, у 2015–2017 роках Київський броньотанковий перерахував на «УТМГ» близько 9 млн гривень, Житомирський — 10 млн гривень, Львівський — 2 млн гривень, Миколаївський — 10 млн гривень. На момент описаних фінансових операцій власником «УТМГ» була й досі є британська компанія «Tunbridge Developments Limited», яка належить кіпрській Bolsdoto Holdings Limited.При цьому кінцевий бенефіціар прихований: в українському реєстрі зазначений британський юрист Роджер Дадлі Ходкінсон, в англійському — латвійський Олегс Тимофеєв, а в кіпрському — кіпріот Гіоргос Американос. Водночас компанія має безліч непрямих зв'язків з відомим бізнесменом Олександром Юраковим. Останній відомий як екс-депутат Київо-Святошинської райради (УДАР) та помічник народних депутатів від Радикальної партії. На початку 2000-х Юраков очолював компанію «Укртранслізинг», саме тоді з її допомогою провернули схему з відчуження у державної «Укрзалізниці» вантажних вагонів, пізніше компанії Юракова заробляли на тендерах Фонду соцстраху, а тепер рідні фірми його дружини заробляють на тендерах аеропорту «Бориспіль». Так, на зазначений вище «Tunbridge» у 2007–2013 роках була записана частка компанії ТОВ «Л.І.Т. ГРУПП», у цей період компанію очолював у якості директора Юраков. Сьогодні «УТМГ» в судах представляє особистий адвокат Юракова — Наталія Письменна. Саме на Письменну у 2011–2013 роках оформляли фірму-клон «УТМГ» — ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівна група».Директором у ній від заснування й до 2015 року був сам Юраков. Раніше фірми були прописані в одному бізнес-центрі по вул. Жилянська 101, пізніше «Універсальна» перереєструвалася на Мельникова 81-а. Однак коли податківці проводили обшуки «УТМГ» за справою з фіктивними постачальниками авіадеталей, то обшукували не лише місце офіційної прописки на Жилянській, але й новий офіс клона на Мельникова. У судовому постановленні фіскали назвали його глибоко законспірованим «додатковим офісом» УТМГ, організованим «з метою приховування своєї протиправної діяльності». Сам Олександр Юраков запевнив, що УТМГ та іноземні компанії у структурі власності цієї фірми — не його: «Більшість юридичних осіб, назви яких присутні у Вашому запиті, мені відомі, оскільки я надавав їм юридичні та адвокатські послуги. При цьому ніякого відношення до комерційної діяльності зазначених підприємств, згідно з наданих ними доручень, я не мав і не маю».