Як би дивно це не звучало, але сучасна путінська Росія змогла поєднати несумісні речі. Протягом останніх двадцяти років Путін будує гібрид фашизму та нацизму у своїй країні, при цьому один із найбільших культів у РФ — культ перемоги над нацизмом. Перемоги, яку російська пропаганда приписує виключно «російському народу», применшуючи роль інших народів колишнього СРСР і взагалі відкидаючи участь інших країн, які воювали в антигітлерівській коаліції. Про величезну допомогу США за ленд-лізом у нинішній Росії взагалі неприлично згадувати. Єдине з публічних заяв, що видає у Кремлі спадкоємців Третього Рейху, — це дикі й незрозумілі цивілізованій людині вигуки «Можемо повторити».
Повторити що? Десятки мільйонів жертв? Бабин Яр? Знищення цілих міст? Концентраційні табори? Грабіжництво? Більшість із цих питань отримали відповідь після 24 лютого 2022 року. Якщо придивитися до путінської Росії уважніше, то стає абсолютно очевидно, що всі ці роки послідовно, наполегливо й свідомо Кремль будував фашистську державу. Тоталітаризм, неприйняття нового, придушення прав і свобод, шовінізм, ксенофобія й расизм, мілітаризм… Відповідно до визначення Умберто Еко, у нинішній Росії присутні всі ознаки, за винятком опори на буржуазію. Просто тому, що в РФ відсутній середній клас. Суспільство ділиться практично на нужденних і олігархів, лояльних режиму. Однак налицо наявність рашизму. Достатньо прочитати програмну статтю державного видання «РІА новості», яка називається «Що Росії робити з Україною», і наступну статтю Д. Медведєва, щоб відпали всякі сумніви.
Там вводиться поняття «українства», яке Росія повинна знищити, стерти з лиця землі, представників якого необхідно, на думку авторів, розстріляти, вивезти в Сибір, ув'язнити в концентраційні табори й продовжувати ці репресії протягом кількох поколінь, поки не залишиться нікого, хто пам'ятає, що таке українець, українська мова й українська культура. Чи це не «остаточне рішення українського питання»?
Чи це не відроджений нацизм-рашизм? І тепер цього вже ніхто в Кремлі не приховує й говорить про це відкрито. Якийсь час, до розв'язування повномасштабної війни, Москва намагалася маскувати свої цілі за різними бреднями типу загрози з боку НАТО, необхідності захистити свої кордони й відмовитися від прийняття України в блок, ущемлення російськомовних (яких, до речі, зараз російські війська стирають з лиця землі разом із їхніми містами на сході України) тощо. Тепер уже Кремль скинув усі маски й говорить відкрито про свою мету: демонтаж України, знищення «українства» й насильницьке «перевиховання тих, хто вважає себе українцем». Спостерігаючи роками за діями Путіна й його оточення, їхніми виступами, кидається в очі наполегливість, з якою він копіює лідерів Третього Рейху. Розхвалювання на зустрічі з рабинами розумових здібностей Геббельса; заява В. Володіна про те, що «Є Путін, є Росія, немає Путіна, немає Росії», яка є точною копією слів Р. Геса про Гітлера; визнання Путіна, що він «одружений на Росії» — калька зі слів Гітлера «Ich bin verheiratet meine Frau ist Deutschland».
Нарешті промова Путіна після окупації Криму практично списана з промови Гітлера на надзвичайній сесії Рейхстагу в Кролль-опері 1 вересня 1939 року. Таким чином, нинішній режим у Росії — це симбіоз розлюченого фашизму й нацизму з домішкою людиноненависництва, лівого воїнствуючого комунізму й православного фундаменталізму, для якого філософами вже виведено нову назву — рашизм (https://en.wikipedia.org/wiki/Rashism). Однак така бажана верхівкою влади (і не лише) в Росії імперія не в змозі запропонувати потенційним колоніям нічого. Ні нових технологій, ні вищої культури, ні науки. Тому Кремль намагається згуртувати власне населення навколо старих міфів про колишню величь. І одним із головних культів є «перемогобісія» — культ перемоги «російського народу» у Другій світовій війні. Щорічні паради перемоги, проведені з величезною помпою. Показне шанування ветеранів. А коли ветерани закінчилися з природних причин, було придумано шоу під назвою «Безсмертний полк», де псевдоспадкоємці носять на палицях портрети псевдоспорідненців — учасників тієї великої битви.
Головне — паради не повинні припинятися. Паради, олімпіади, потім обов'язково війна… Ми це проходили 80 років тому. Якби можна було, вони б святкували перемогу над Наполеоном у 1812 році, але з іронією історії остання перемога була одержана якраз над нацизмом. Ну, що ж зробиш. Сучасним нацистам доводиться святкувати перемогу над своїми попередниками, у перервах між парадами продовжуючи їхню справу. Однак і це у них погано виходить. Наступ на Україну провалився. Щоб врятувати режим, Кремлю доведеться приймати рішення. Найімовірніше — оголошення мобілізації в Росії для відправлення в м'ясорубку війни все нових і нових життів, яких Путіну не шкода. Сергій Ніконов, «ОРД»