Це труп громадянина Кривозуба, який, будучи керівником авіакомпанії, відмовився продати літак синові друга Януковича Демішкану. Демішкан молодший викрав його, а потім утопив поблизу Вишгорода, попередньо прив'язавши до Кривозуба чавунну батарею. Баришівський районний суд дав Демішкану... умовний строк. Чи щось змінилося з того часу? Судячи з недавнього вбивства Ноздровської — ні. І якщо про гучні справи в столиці нам хоч щось відомо, то на рівні провінції таких історій сотні, якщо не тисячі. І йдеться про багаторічну тотальну кругову поруку в будь-якому райцентрі. Де давно й щільно один одного прикривають судді, прокурор, начальник місцевої міліції, керівник райцентру та головний райцентровський бандит.
Чи можна це виправити одномоментно? Ні. По суті, щоб такі випадки стали рідкістю — потрібно побудувати нову державу. Перш за все без кругової поруки й кумівства. За нинішньої влади це неможливо. До речі, син нинішнього генпрокурора теж убив людину в ДТП. І... не сидить. Хоча сослужбовці вбитого Луценком-молодшим міліціонера впевнені, що винен саме генпрокурорський мажор. «Ми знаємо, з ким Петя зіткнувся. Це син Луценка. Тому ми не вірим у те, що Петя залишиться невинним у цій ДТП. З мертвого ж спроса нема. За даними наших хлопців, які виїжджали на місце ДТП, винен позашляховик, яким керував син Луценка. По-перше, він їхав на божевільній швидкості, а по-друге, саме він перетнув подвійну суцільну», — розповів нам один із сослужбовців загиблого, якого ми зустріли поблизу міліцейського гуртожитку на вул. Телиги, 43а. Тут із дружиною Оксаною та 4-річним сином жив загиблий Петро. А ж є ще «справа Крисина», в якій убивця отримав умовний строк завдяки високій «крише» у особі екс-убоповця, нині губернатора Савченка.
І скільки ще випадків такого беззаконня? Нас потрясло вбивство правозахисниці, яке, ймовірно, стало можливим через круговою поруку влади в маленькому райцентрі. Але нас уже не дивує тотальне кумівство на самій вершині української влади. Не дивує те, що Президент вводить у парламент свого тупого відприска. Що нинішній Генпрокурор, який є кумом Президента, ввів у парламент свою чорноротую дружину. Що Президент Порошенко фактично керує країною через систему кумів-сослужбовців-смотрящих, через луценко-кононенко-грановських-свинарчуків різноманітних калібрів.
І ви думаєте, що правосуддя працюватиме в цій «кумівській» системі? Здатна ли «кумівська» система змінити саму себе? Відповідь — очевидна.
Станіслав Речинський, «ОРД»
Діти еліти — небезпечно для життя
Наша країна поступово перейшла в жахливий стан. Звичайному громадянину вже доводиться боятися не лише бандитів і ментів, податківців та есбешників, але й численних виросших синків української «еліти». Як правило, вони вбивають на дорогах. Їхні круті іномарки збивають пішоходів, іноді дітей і... ніколи ніхто не буває покараний. Однак українські «мажори» небезпечні не лише в автомобілях. Наприклад, недавно син депутата від Партії регіонів Володимира Демішкана — Сергій, викрав свого ділового партнера, катував його, а потім разом з товаришами, прив'язавши до його спини сім секцій батарей парового опалення — утопив у озері. Ми вже писали про цей випадок незабаром після вбивства, однак сьогодні додамо деякі подробиці. Отже, 19 листопада в Києві зник льотчик, ветеран афганської війни, власник приватної авіакомпанії «Крунк» Василій Кривозуб. Його викрали, два дні тримали в сараї в селі неподалік від Бородянки, катували, а потім убили.
Убили звірськи. Убивцям не вистачило духу застрелити його чи зарізати, і вони прив'язали до його спини чавунні батареї, до ніг — камінь і кинули в озеро, неподалік від села Ромжи, Вишгородського району. Василію Кривозубу було 62 роки. Він пройшов Афганістан, пройшов Чорнобиль і був убитий за наказом українського «мажора». Наказ про викрадення та вбивство Кривозуба видав деякий Сергій Демішкан, 1970 року народження, підприємець, син депутата нинішнього скликання Верховної Ради від «Партії Регіонів» Володимира Демішкана. Демішкан багато років керує державною корпорацією «Укравтодор». Його син займався авіаперевезеннями, для чого взяв у лізинг з подальшим викупом у фірми Кривозуба літак Ан-26. Літак, за оцінками експертів, коштує понад 400 тисяч доларів. Однак Сергій Демішкан з викупом тягнув, а в кінцевому підсумку надіслав Кривозубу фальшиву платіжку. У цей же день Кривозуб зник. Як виявилося, молодий бізнесмен із «елітної» сім'ї вирішив заволодіти літаком даром. І не придумав нічого кращого, як викликати з рідного Луганська двох бандитів із власного «охоронного агентства» Левченка й Курдина та викрасти Кривозуба.
Василія Івановича катували, намагаючись змусити його переписати право власності на літак на Демішкана. Кривозуб пояснював, що навіть якби й хотів, то не зміг би цього зробити, оскільки майном фірми розпоряджається не він особисто, а рада директорів. Врешті-решт Кривозубу вдалося якимось чином відправити з ненайденого викрадачем телефону 2 повідомлення про власне викрадення. Він встиг відіслати лише дві смс з одним і тим же текстом: «Мене викрали». Одну — дочці, другу — працівнику СБУ Г., який курував фірму. Дочка, вважаючи Демішкана партнером батька, повідомила йому про це, не знаючи, що саме він викрав її батька. Демішкан повідомив спільників про те, що дочці відомо про викрадення і що у Кривозуба є телефон. Після цього Кривозуба насильно напоїли горілкою, вивезли у Вишгородський район і утопили. Дочка, природно, підняла галас, і незабаром працівники Київського УБОП вичислили викрадачів. Демішкана вдалося затримати, і він визнав вбивство та показав місце, де був утоплений Кривозуб. Двоє виконавців втекли. Цікаво, що працівник СБУ дуже дивно відреагував на звістку про смерть Кривозуба.
Він заявив слідчим, що сприйняв цю «смс» як жарт і стер її. Втім, йдеться не про це. Вбивство Кривозуба розкрито. Демішкан у всьому визнався, показав місце, де утопили Кривозуба, і водолази підняли його тіло. Він назвав імена своїх спільників, і рано чи пізно вони будуть знайдені. Однак немає ніякої впевненості в тому, що «елітний» убивця понесе заслужену кару. Дочка покійного впевнена, що впливовий «папаша» постарається відмазати сина. І весь попередній досвід українського «правосуддя» підказує, що вона — права. До речі, Сергій Демішкан уже зараз намагається виправдати себе й все звалити на своїх спільників. І не виключено, що з допомогою високопоставленого тата-регіонала, синок — убивця незабаром опиниться на волі.
Зовсім дикий випадок сталося під час відтворення вбивства. Воно відбувалося в суботу, 1 грудня. Після того, як із озера було витягнено труп і проведені всі необхідні слідчі дії, конвой вивіз Демішкана, уїхали експерт і слідчий, уїхали водолази. На березі залишилися четверо бійців «Сокола», двоє працівників міського УБОП, двоє понятих і труп.
Предстояло чекати «труповозку». Усі основательно замерзли, і працівники «Сокола» уїхали в найближче село за гарячим чаєм. Поблизу трупа залишилися двоє працівників УБОП і двоє понятих. Раптом поблизу них зупинилася машина, з якої вийшов навіяний чоловік і запитав: «Що ви робите на моїй землі?» Убоповці показали йому посвідчення й порадили їхати далі. У відповідь невідомий, як згодом виявилося, деякий громадянин Щербак Валерій Володимирович, 55 років народження — побив усіх четирьох. Причому одному з працівників УБОП чуть не перерізав горло ножем. Ситуацію врятували повернені «Соколята», які й «повязали» дивного громадянина, який виявився місцевим кримінальним авторитетом. Однак дивовижні речі на цьому не закінчилися. Громадянина Щербака затримали, але на наступний день за розпорядженням обласної прокуратури... відпустили. Відпустили тому, що «авторитет» просто заплатив «прокурорським». Видимо, немало, якщо врахувати, що вишгородський «авторитет» має не лише нерухомість у Вишгороді, але й розкішну квартиру в Києві, на вулиці Рейтарській.
Можливо, він теж належить до сучасної «еліти»? І його варто боятися не лише звичайним громадянам, але й працівникам міліції. Особливо, якщо вони раптом опинилися на «його» землі. Ситуація дика навіть для нашого часу. Але, на жаль, уже типова. У нашій країні вже склався цілий клас громадян, для яких не існує закону. Безкарність яких забезпечують або «елітні» батьки, або великі гроші. І все виразніше стає відчуття, що ми живемо дійсно не на своїй, а на «їхній» землі. І якщо ми будемо мовчати й не чинити опір — то дуже скоро це відчуття стане сумною дійсністю.
Так що, в принципі, не варто дивуватися тому, що син нардепа виявився убивцею, особливо враховуючи те, що сам нардеп ведить близьке знайомство з бандитом-убивцею. І не варто дивуватися тій війні, яку оголосили міліції «регіонали» разом зі своєю нинішньою «шісткою» — Віктором Ющенком. Бандити міліцію любити не можуть за визначенням. Хоча б тому, що вони її бояться. Але ось кого в дуже скорому часі боятимуться ті забудькуваті громадяни, які зараз готові віддати свої голоси за Віктора Януковича? І до кого прибігнуть за захистом від простих хлопців з бейсбольними битами? І від кого вони зможуть отримати цей захист?