Народний депутат України від БПП, голова комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний ініціює надання вчителям із прифронтової зони статусу учасників війни. Перелік перших претендентів зберігається в суворій таємниці. Однак проукраїнські активісти Донбасу вже з'ясували, що з ідеєю до парламентарія звернулася одна з директорок — «регіоналка» Олена Бардак із Красногорівки, сім'я якої возила передачки «ополченцям». Натхненницями ініціативи стали організаторки «референдуму» 11 травня 2014 року — подруги та головні «освітянки» Маріївського району Донецької області Людмила Зайцева та Лариса Маврова. Майбутні пільговиці славляться багаторічною участю у фальсифікаціях результатів виборів, а значення такого досвіду з точки зору представників будь-якої влади важко переоцінити. Нардеп Артур Палатний особисто відзначив Олену Бардак у своїй публікації, вона публічно подякувала йому за оперативність.
Таким чином, як мінімум одне ім'я «учасниці війни» вже не таємниця. І це явно не випадковість — що саме до його, Артура Палатного, спортивного комітету надійшло колективне звернення вчителів. Сам Палатний уже був у Маріївському районі, спілкувався з колаборанткою Бардак і отримав від неї список «надійних людей». Пан депутат настільки проникся «питанням Бардак», що, не відкладаючи в довгий ящик, уже звернувся до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана та до голови Донецької ОВА Павла Жебрівського з пропозицією підтримати авторів звернення у їхньому бажанні стати «ветеранами»-пільговицями. У обґрунтуванні депутат написав, що автори послання — справжні герої, які виховують дітей у національно-патріотичному дусі та продовжують працювати на благо України та її майбутнього. Але як саме виховують українських дітей Донбасу «учасниці війни», за яких хлопочеться Палатний, і як «працювали на благо України» у період «російської весни»? Справа в тому, що вчителів, які з довоєнних часів підтримували єдність України у Маріївському районі, можна пересчитати по пальцях. І саме вони категорично проти проекту Палатного.
Красногорівська школа № 1, де Бардак була в.о. директора, дійсно працювала під час обстрілів у 2014–2015 роках і навчала дітей дистанційно. Але безпосередньо Олена Бардак усі обстріли пересиділа у спокійному Курахово, лише іноді приїжджаючи в Красногорівку на таксі. А про патріотизм, який намагається привити дітям ця представниця ПР, говорить така історія. У червні 2017 року Олена Бардак як директор школи № 1 супроводжувала випускників 9 класу під час поїздки в Маріуполь. Волонтери вирішили влаштувати для юних красногорівців свято — за зібрані кошти організувати екскурсії, подарувати книги. Оскільки школу № 1 разом з іншими об'єктами інфраструктури знищили «ДНРівці» під час нічного обстрілу, позбавивши дітей випускного, у програмі опинився й святковий обід на базі полку «Азов», що викликало у підлітків захоплення, а у Бардак — справжню антиукраїнську істерику. Ось розповідь керівника скаутської організації Пласт у Краматорську Максима Потапчука, який був очевидцем скандалу: «Як тільки відчинилися ворота бази «азовців», Бардак почала обурюватися (заходу забули заздалегідь узгодити з нею) і осипати військових «компліментами».
Потім повела учнів до військової техніки й заявила: «Діти, дивіться, ось військовий транспорт «Азова», який їздить містом і стріляє». Виступ перервав військовий, який підійшов і попросив не дискредитувати «Азов». Після цього пані Бардак демонстративно трималася осторонь. У їдальні села сиділа окремо, вибравши столик біля туалету, й розвернулася до всіх спиною. Свідками такої поведінки були українські військові, волонтерка Валентина Охлопкова та, звичайно, діти». Нині Олена Бардак розглядається на посаду директора школи № 4 у Красногорівці.
Для місцевих не секрет, що дочка Олени Бардак Тетяна Ковалевська, яка нині проживає в Києві, навесні 2014 року збирала допомогу «ополченцям». Збереглися й деякі скрини її публікацій на сайті ВКонтакте, які свідчать про те, що в родинній сім'ї педагогу Бардак не вдалося виховати патріота України. Тетяна Ковалевська у 2014 році пропагувала цінності «російського світу» й не приховувала, що хотіла б бачити Україну частиною Російської імперії.
Чому дочка «учасниці війни» (за версією Палатного — учасниці на боці України, а не навпаки) Олени Бардак не поїхала вчитися в «ДНР» або в улюблену Росію, а замість цього відправилася в «столицю хунти» — залишається загадкою. Цікаво, що, незважаючи на президентський указ від 15 травня минулого року про заборону антиукраїнських ресурсів, у Маріївському районі ВКонтакте не просто доступний, але й зберігає популярність. На цьому пабліку навесні 2014 року відбувалася координація дій антимайданівців: http://vk.com/kras_vk Улюблений ресурс вчителів Маріївського району багато чого може розповісти про переконання Бардак та її подруг. Почнемо з того, що сторінку «Типічна Красногорівка» веде вчителька школи № 2 (до речі, вчителька української мови та літератури) Світлана Сергієнко. Дочка Бардак Тетяна Ковалевська, як і колеги її мами, збирала допомогу на «ДНРівські» блокпости. Адміністратор цієї сторінки — не єдиний працівник освіти зі школи № 2, який «працює на майбутнє України».
У школі № 2 Красногорівки працює багато інших прихильників «ДНР». «Учитель історії називає українських військових нацистами. Говорить, коли у нас обстріли, що це не «ДНРівці», а «нацисти стріляють по нацистам». А після поїздки з дітьми у Львів на сторінці ВКонтакте, яку веде вчителька української мови, з'явилася замітка про те, що ми, звичайно, за мир у всьому світі, але все ж таки ми різні із західняками — нам, красногорівцям, ближче славʼянський світ. І той же паблік організовував у нашому місті радянські пісні на вокзалі», — розповів «ОРД» один із батьків учня школи № 2 м. Красногорівка, який просив його не називати. Абсолютна більшість вчителів у Маріївському районі й не приховують антиукраїнських поглядів. Пояснюється ця ситуація багато в чому особистою позицією начальниці відділу освіти Маріївського району Донецької області Людмили Зайцевої та її напарниці — «профспілкового босса» Лариси Мавровой.
Обидві присутні були на антиукраїнських зібраннях навесні 2014 року, під час яких оратори закликали «записуватися в народне ополчення Донбасу, вчитися поводитися зі зброєю» та збирали кошти «на Славʼянськ» (де вже безчинствував іноземний окупант Гіркін). Безпосередньо вони формували списки виборців для проведення незаконного «референдуму». У наступному відео — барвисте виступлення ще однієї претендентки на статус учасниці війни — вчительки Людмили Котової. Вона не просто активістка «ДНР», яка, як згадують колеги, навесні 2014 року називала українську символіку дурницею, пропонуючи замінити її на двоголову курицю.
Котова — заслужений учитель вищої категорії в Україні! Тут вона агітує за цінності Радянського союзу: «Треба дивитися не Тома й Джеррі, а російські мультики — ось там духовність. Не бійтеся Росії, вона нас в образу не даст, а уряд України вбиває своїх громадян, Закарпаття теж проти хунти». 9 травня місцевий депутат від ПР Людмила Зайцева виступила з трибуни: «Я бачу багато людей із георгіївськими стрічками, і дуже рада, що ви одягли георгіївські стрічки, а Київ чомусь одягнув маки — я не знаю чому, але, мабуть, тому що Київ перетворюється на наркоманів».
Роль Зайцевої у проведенні «референдуму» 11 травня 2014 року зовсім не обмежувалася списками виборців. 11 травня 2014 року були відкриті виборчі дільниці у школах № 1, № 2 та № 5. Охочих відокремитися від України приймали також у ЖЕКах, але якщо начальник ЖКО втік у РФ разом із мером Красногорівки Сергієм Легкоступом, який також був серед організаторів, то Зайцева залишилася.
До речі, Лариса Маврова, яка вела пропаганду на вулицях та в магазинах: «Якщо ви проголосуєте за відокремлення від України, через місяць будуть у вас російські паспорти, піднімуться пенсія й зарплата» — деякий час жила в Ростові. Поки не зрозуміла, що її ніхто не шукає й розслідування щодо місцевих сепаратистів не ведеться. Зайцева, як згадують підлеглі, буквально вивертала руки вчителям, щоб не зірвали «референдум». На фото нижче видно, як виглядала одна зі шкіл у той злощасний день. Двері школи, незважаючи на заборону Міносвіти, були відчинені за телефонним розпорядженням особисто мадам Зайцевої.
Отже, справжні патріоти України з Маріївського району зустріли ініціативу Палатного не просто в штики, а справжньою бурею обурення. Користувачка Роллана Бондаренко написала: «Вчителям, які кричали ДНР та Росія, які війну привели в Красногорівку!? Цинічно та гидко навіть читати це звернення. Нехай пан Артур Палатний запитає у голови ВЦА, який статус надати вчителям — колаборантам нашого міста!!!» Користувачка Тамара Іванова зазначила: «УБД не можуть отримати навіть добровольці, які першими стали на захист, коли ЗСУ тільки формувалися, а тут вчителі починають домагатися, ще лікарі, продавці, службовці підключаться. Вже маємо «воїнів», які на три дні виїхавши у штаб, отримали УБД. Це нагадує історії з фейковими чорнобильцями, кількість яких через 20 років побільшала. Засмучують такі спекуляції й пошуки вигід на трагедії. Моральна нечистоплотність однакова хоч у мирний час, хоч на війні».
Користувачка Зоя Єрмашова запитала: «Звідки така турбота? Мені здається, що то пан Жебрівський таким чином намагається захистити вчителів-колаборантів, а взамін собі підтримку одержати!» Користувачка Вікторія Могилевська написала: «Соромно навіть читати. Мої батьки-вчителі мали цей статус, оскільки були на фронті під час Другої світової, у складі Другого й Третього Українського фронту. А нинішні «герої», як вони самі себе називають, не мають на це морального права! Перш ніж писати про національно-патріотичне виховання, нехай скажуть, скільки їх вихованців стали «ополченцями», бойовиками. Ніхто з вчителів не став на захист України у 2014, бойкотували вибори Президента України. Районна профспілка працівників освіти, РВНО фактично підтримали сепаратистів у 2014. Може А. Палатний цього не знає?»
По наступному посиланню можна дізнатися більше про те, як проукраїнська громада Маріївського району відреагувала на звернення Палатного до Гройсмана: https://www.facebook.com/groups/1198746873492487/permalink/1770956836271485/ У відповідь депутат пояснив, що кожен кандидат на отримання статусу пройде перевірку в Донецькій облдержадміністрації (яка за Павла Жебрівського приютила багатьох ворогів України). Але в такому разі в результатах перевірки можна не сумніватися, адже навіть у СБУ немає претензій до Зайцевої. Та й голова Департаменту освіти й науки Надія Оксенчук подружилася з колаборанткою. Хоча у наступній публікації, у відповідь на звинувачення, обіцяла відправити Зайцеву на «заслужений відпочинок»: https://www.radiosvoboda.org/a/28703741.html
Вчителька на пенсії Вікторія Могилевська (42 роки педагогічного стажу) сама могла б претендувати на статус учасника війни. Вона ж була єдиною, хто підготував виборчу дільницю до виборів Президента України 25 травня 2014 року в місті, незважаючи на загрози. Дільниця знаходилася в тій же школі № 5 міста Красногорівка, і були охочі проголосувати, але вибори не відбулися з причин, незалежних від членів комісії. Могилевська пояснила «ОРД», чому вона проти статусу учасників війни для місцевих працівників освіти. «Палатний не вважав за потрібне запитати громадську думку. А даремно, адже розмова стосується тих, хто зрадив Україну. Все відбувалося на моїх очах. Я, як могла, з людьми проводила розмови, попереджала від трагедії. Від нас до Донецька рукою подати й пропагандисти «самостійності Донбасу» були переважно приїжжі. У нас проводила агітацію команда Пургіна (він сам родом із Маріївки). Перед 11 травня був наказ міністра освіти, яким забороняється навчальним закладам надавати приміщення для псевдореферендуму, але з районо директорам у телефонному порядку наказали відчинити двері шкіл. Директором школи № 1, яка нині на лінії фронту, був мій товариш, тому я це знаю. Йому загрожували, і дім його постраждав, тому він виїхав у Херсонську область, а школу возглавила Бардак».
Сьогодні запеклі поклонниці Путіна на важливих заходах нерідко з'являються у вишиванках і є найголоснішими виконавицями українського гімну — як Зайцева на цьому фото. Дивовижно, але факт: незважаючи на обстріли виключно зі сторони Донецька, від місцевих постійно чути кисельовщину: «У нас братовбивча війна, немає ніякої окупації». Заслуга в тому не лише РашаТВ, але й місцевої «інтелігенції». «Наш директор теж часто буває в Києві й Львові, де розповідає про те, що вчителі Маріївського району — герої війни, але якщо мимо проїде військова машина ЗСУ, обов'язково скаже: «Ось хто нас обстрілює», — поділилися з «ОРД» у місцевій музичній школі. «Під час Майдану у нас було важко зрозуміти, що відбувається, а Зайцева й інші керівники району говорили всім, що в Києві здійснила переворот хунта. У Красногорівці був такий біг-борд: три сестри — українка, білоруска й росіянка, об'єднання яких не хоче ця сама костлява «хунта». Потім нас почали обстрілювати й ті, хто ходив на «референдум», так й не зрозуміли зв'язку. Діти ж не винні, що вчителі й багато батьків — ідіоти», — говорить колишній випускник школи № 1 Красногорівки.
Чим саме хороші (і навіть незамінні) Зайцева, Маврова й Бардак — не важко здогадатися. Це надійний адмінресурс, перевірений часом. Протягом багатьох років вчителі, беззастережно підкоряючись районо, мовчки брали участь у фальсифікаціях, виправдовуючи себе тим, що в районі немає іншої роботи з гарантованим заробітком (тим більше немає її тепер). Олена Стрельцова у травні 2014 року працювала головою комісії у Великоновоселківському районі Донеччини, де президентські вибори 2014 все ж таки вдалося провести (той же 60-й округ, що й Красногорівка). І стикалася з методами «регіоналів» у особі «героїв освіти». «Зайцева й титушок приводила на виборчі дільниці, щоб вчителі розуміли, що не можна ослухатися. Моя подруга працювала в комісії, і їм давали завдання: від кожної пари по 10 бюлетенів мало бути вкинуто. У пачку Януковича клали й пошкоджені бюлетені, й бюлетені за Тимошенко. Спостерігачам пропонували гроші, щоб вони відвертались у потрібну мить і не помічали рулонів у урнах після вкидань».
І ось — як розпорядилася доля. У 2010 році, коли за Стрельцовою гонялися бандити (під час виборів вона намагалася протистояти порушенням), Олена Бардак була головою дільниці в школі № 1, де Януковичу дали «спущений зверху» результат, а Людмила Зайцева курувала фальсифікаторів. А сьогодні Бардак без п'яти хвилин учасник війни, Зайцева квітне й пахне, а Стрельцова залишилася без квартири, хоча в її житло не потрапив «ДНРівський» снаряд. У 2015 році невідомі спалили квартиру Стрельцової в Красногорівці — за те, що допомагала частині ЗСУ у Волновасі. Перед цим металеву двір у квартиру вскрили як консервну банку й пограбували.
Винтики системи — гарантія продовження влади тих, хто володіє адмінресурсом. А приручити людей, які кричали: «Слава ДНР», «Путіне, приходь» й зривали вибори Президента на Донеччині — простіше простого. Достатньо кинути невелику цукеркову кістку. Готовність довести відданість начальству (навіть і злочинами проти майбутнього) — те, за що цінив «освітян» і Віктор Янукович. Тільки, мабуть, не називав це патріотизмом.