Аномальне явище беглих олігархів на ЧАЕС. Україна готується запустити свою першу сонячну електростанцію на території Чорнобильської АЕС. 10 січня про цю добру новину оголосило не просто так, а саме агентство AFP. Нова електростанція потужністю 1 мегават розташована всього в ста метрах від нового «саркофага» — гігантського металевого куполу, цитує європейських колег «Економічна правда». «Ця сонячна електростанція може задовольнити потреби селища середнього розміру», або близько 2000 квартир», — заявив у інтерв'ю голова українсько-німецької компанії Solar Chernobyl Євген Варягін. За його словами, сонячна установка повинна запрацювати протягом кількох тижнів. Компанія витратила мільйон євро на встановлення 3800 фотоелектричних панелей, розміщених на площі 1,6 гектара, і сподівається, що інвестиції окупляться протягом семи років.
Обозрівачі видання CRiME, прочитавши замітку, трохи задумалися. Ще в далекому 2013 році нам доводилося мати справу з сонячною енергетикою. Точніше, з діяльністю тогочасного її головного лобіста Андрія Клюєва. З цією діяльністю можна ознайомитися в архівних матеріалах, а ми рухаємося далі.
У листопаді попереднього року компанія Rodina Energy Group Ltd., якій належить згаданий Варягін, розмістила на сайті агентства Bloomberg прес-релізу, що анонсував відкриття сонячної електростанції на ЧАЕС. Ми згадуємо цей факт не просто так. По-перше, у замітці на «Блумбергу» сказано, що вартість цієї станції становить близько мільйона євро. З цього випливає, що пан Варягін значно приховав правду, сказавши, що проект окупиться цілих сім років. Виходячи з того, що собівартість 1 кВт/год сонячної електроенергії нині становить 3-4 центи, а «зелений тариф» в Україні — 0,17 EUR, «Солар Чорнобиль» потужністю в 1 мВт буде приносити його власнику близько 468 тис. євро на рік. Тобто менше ніж через два з половиною року повернути всі вкладені гроші. По-друге, виходячи з інформації на сайті фірми, вона розвиває сонячну енергетику в таких «передових» країнах, як Беларусь (участь у 6 проектах), Україна (6 проектів), Росія (2), Вірменія та Казахстан (по одному в кожній). Якщо ти з пост-СРСР не спрямований на міжнародні ринки, сенсу «піаритися» в міжнародних інформагентствах немає.
Або ж якщо ти не спрямований на IPO на міжнародних біржах. Але ні перше, ні друге «Родині» Варягіна не світить. Хоча б тому, що ця фірма — дуже дрібний гравець зі статусом ТОВ, а не акціонерного товариства. Звідси висновок, що весь цей «піар» через впливові світові ЗМІ спрямований на внутрішнього українського споживача. Ще в квітні попереднього року, коли були оголошені результати конкурсу на будівництво на ЧАЕС, голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук у інтерв'ю 112.ua заявив, що інвестувати в сонячну енергетику в зоні відчуження хочуть понад 50 компаній. «Скажу чесно, що коли ми про це розповідали, то кількість заявок тих, які до нас звернулися, перевищила наші очікування. Звернулося більше, ніж ми розраховували. Незважаючи на те, що це досить дорога технологія з тривалим терміном окупаємості, звернулося безліч компаній… Дуже багато, понад 50 компаній, — розповідав Петрук. — Є серйозні компанії з іменем. Не просто якісь ТОВ. Є серйозні французькі компанії, данські, німецькі, американські. Але більшість — українські».
У результаті почесне право освоювати сонячну енергетику в зоні відчуження дали не «серйозним компаніям з іменем» з переможної над корупцією Європи, а двом ТОВ з поганою репутацією. Перше — це ТОВ «Екосолар Інвест», яке належить Олександру Лабенському та Батімі Бабич, син якої, Дмитро, раніше був депутатом Київської облради від фракції «Партії регіонів» і очолював Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. Друге, вже згаданого ТОВ «Солар Чорнобиль», записане на Євгена Олександровича Варягіна та ТОВ «Родина Енержі Груп», яким, згідно з даними ЄДРПОУ, безраздільно володіє Варягін. Сам Євген Олександрович примітний тим, що до того, як вирушити в «вільне плавання», керував проектами сонячних електростанцій компанії Activ Solar GmbH. Ця компанія належить беглим казнокрадам та прибічникам режиму Януковича Андрію та Сергію Клюєвим (незважаючи на те, що зв'язок з нею вони ще за Віктора Януковича запально заперечували).
Собственно, під цю «контору» та цю шайку в Україні й запроваджувався «зелений тариф». У Держагентстві з управління зоною відчуження, що курує «сонячний» проект, зв'язок переможців конкурсу з корупціонерами з минулого заперечують і наполягають на тому, що «Солар Чорнобиль» є спільним проектом консорціуму «Enerparc AG – Родина Енержі Груп». Наші колеги-журналісти, як не намагалися, ніякого зв'язку, крім номінального засновника, з Клюєвими у чорнобильського «Солара» та його «Родини» не знайшли. Але ми були трохи уважніші й дещо розкопали. Почнемо з того, що «Солар Чорнобиль» — це не германо-український консорціум. Це ТОВ, яке де-юре на 100% є власністю Євгена Варягіна. Німецька компанія Enerparc AG за ринковою ціною постачає чорнобильському «Солару» обладнання та технології. Як робить це по всьому світу. Про консорціум — це вигадки, але нічого кримінального. Однак саме через німецьку Enerparc AG простежується опосередкований зв'язок чорнобильського проекту фірми Rodina Energy з діяльністю Клюєвих.
У далекому 2013 році, коли для братів Клюєвих, здавалося б, ніщо не віщувало біди, Rodina Energy, нині зареєстрована на їхнього головного «спеціаліста» з сонячних електростанцій Євгена Варягіна, зробила перші кроки. Може, звичайно, це просте збіг обставин, але підлеглий Клюєвих втілив свої перші проекти в дагестанському Каспійську та Кош-Агачі (Алтайський край) Російської Федерації, до столиці якої спрямував свої кроки Андрій Клюєв після Революції гідності та порушення щодо його персони кримінальної справи. Тепер йдемо на сайт Enerparc AG, точніше — на сторінку втілених нею проектів. Клацаємо на творіння німецької компанії в РФ…і бачимо, що в 2013 році Enerparc AG у Росії працювала з тими самими проектами, що й Rodina Energy. А тепер подивимося, що Rodina Energy говорить про своє творіння в Україні. Тут погляд чіпляється за фразу: «Тут слід згадати послуги EPCM для проектів в Одесі та Криму для місцевого інвестора, який також був генеральним підрядником».
А крупним місцевим інвестором у згаданих регіонах була компанія «Актив Солар», власниками якої брати Клюєви нібито не є. До речі, якщо на території, підконтрольній Україні, (не)клюєвські «сонячні» активи перейшли від «Актив Солара» до китайської держкомпанії, то на тимчасово окупованому Криму вони перереєстровані за російським законодавством і досі залишаються власністю Activ Solar GmbH, причетність до якої Клюєви незадовго до втечі заперечували з завзяттям шарманки.