Державна служба в Україні завжди була «прибутковим місцем». Це розповідь про людину, яка за п'ять років губернаторського стажу за часів Ющенка та Януковича накопила особисте «багатство», оцінене нині в 180 мільйонів доларів. За неповними підрахунками, Олександр Георгійович Домбровський, який володіє частками в значній частині проектів області і нині, будучи народним депутатом, отримує з них дохід. Нагадаємо, що на попередніх виборах екс-губернатор-мультимільйонер не дав пройти до Верховної Ради кандидату від Об'єднаної опозиції. Проте стаття буде цікава не лише для вінничан, які тоді віддали йому свої голоси. Комсомолець Олександр Домбровський — один із перспективних у кар'єрному плані людей у команді Петра Порошенка, впливовий на багато чого і досі політично вагомий. Людина з винятковою біографією для нинішнього політичного моменту. Він народився у вінницькому регіоні й може по праву вважатися головним комсомольцем і відомим губернатором. При цьому бізнес-партнерами госменеджера, який жив на одну зарплату, завжди були провідні підприємці краю.
Зі своїми партнерами у часткових правах Олександр Домбровський будував мікрорайони й руйнував парки, зводив птахофабрики й розпродував заводи. Одним словом, нинішній депутат ВР має все, щоб триматися й тягнути в свою сторону кермо управління курсом реформ у країні. І в цьому легко переконатися, поглянувши на коло бізнес-партнерів тогочасного першого секретаря вінницького міськкому ВЛКСМ. 1. Анатолій Матвієнко. Відставний комсомолець високого польоту багато каденцій був депутатом ВР. Стримано критикуючи владу, тим не менше завжди встигав у потрібний момент допомогти уряду при голосуванні. 2. Татусяк Сергій Пилипович. Екс-голова Вінницької облради. 3. Калетник Григорій Миколайович. Батько легендарного митника, про якого народ не перестає складати легенди. Які після перевірок прокуратури найчастіше виявляються правдою. Батько завжди грав велику роль у бізнесі сина. 4. Заболотний Григорій Михайлович. Екс-голова Вінницької облради. Чим займалися діючі високопоставлені комсомольці в роки краху імперії, по всій Україні, та й у Вінниці зокрема? Про це написані томи.
Переведення оборотних коштів держпідприємств у щойно створені власні банки, розпродаж основних фондів умираючих підприємств, торгове посередництво — все це створювало перші капітали й масиви власності у провідних прихильників ідей Ілліча. Олександр Домбровський — мер Вінниці. Успішний бізнес на посту головного вінницького комсомольця, а також подальша активність у освоєнні активів умираючих підприємств рідного краю, у свій час створили Олександру Домбровському непогані позиції в місцевому суспільстві. Тому, реалізуючи свій вплив, він у 2002 році без особливих труднощів став мером міста. На новій посаді перед бізнесменом відкрилися блискучі перспективи. Але оскільки в області вже багато чого було поділено, то «блиснути» вирішено було іншим способом. Величезний парк місцевого будинку для душевнохворих став місцем найбільшої перемоги міського голови. Земля була забудована, розпродана, але вже дорожче — у вигляді квартир. У проекті будівництва житлового мікрорайону у мера були партнери. Кажуть, сам Олександр Домбровський виторгував частку в 30% проекту, місцевий будівельник Гіренко мав теж 30%, а 40% у справі було у іменитого київського будівельника Володимира Поляченка.
При собівартості зведення будинків у 400 доларів за квадратний метр квартири легко йшли за ціною 1500 доларів за метр. При цьому зрозуміло, що податки не дуже омрачали красу фінальних цифр. Ще однією родзинкою проекту стала земельна схема. Під мікрорайон місто, при активній участі мера, спочатку виділило 32 гектари землі. Потім відібрало у місцевого будинку для душевнохворих ще й 13 гектарів парку. Земля була здана в оренду. Але як тільки сталося будівництво перших будинків, весь земельний участок був приватизований і втрачений містом. Оскільки за законами власник об'єктів на землі отримує право на приватизацію ділянки. Як відзначали експерти, у той час 48 гектарів землі за тогочасною ціною 6000 доларів сотка могли принести Вінниці 30 мільйонів доларів. Що було еквівалентом 1000 квартир для жителів міста в цінах того часу. Але мер і його партнери просто забрали цю землю під свій бізнес-проект.
ТЦ «Анастасія». Будівельний бізнес серйозно взволнував і захопив чиновника. І тепер зрозуміло, чому в ті роки в місті не сталося комунальної чи якої-небудь іншої реформи. Адже менеджер був зайнятий вирішенням питань свого бізнесу. Так, у часткових правах по 50% з Тимофієм Гіренко, генеральним директором вже знайомого нам концерну «Поділля», Олександр Домбровський дає старт проекту зі будівництва ТЦ «Анастасія». Природно, що формально на мера-губернатора нічого не записали, але слід підкреслити, що у ТЦ не виникло ніяких проблем з місцевими властями під час будівництва й експлуатації — адже всі знали, чий це об'єкт. У всій своїй комерційній привабливості ТЦ «засяяв» 17 грудня 2011 року. П'ятиповерховий ТЦ «Анастасія» має 5 тисяч квадратних метрів торгових площ і 1,5 тисячі розважального простору на 4 поверсі. Отже, при ставках оренди магазинів у 15 доларів за квадратний метр торгових площ і 10 доларів розважальної зони, він приносить своїм господарям 100 тисяч доларів доходу щомісяця. Поточні видатки на утримання центру цілком покриваються доходами від реклами й надання додаткових сервісів орендарям. Таким чином, помітний магазин у центрі Вінниці приносить щомісяця в кишеню власника 50 тисяч доларів. Що за рік складе суму в 600 тисяч доларів.
У той же час вартість нерухомості Домбровського в проекті становить 13 мільйонів доларів.
Ринок «Вишенка». Однак не завжди Олександр Домбровський вважав потрібним поровну ділитися з партнерами. При реконструкції комунального ринку «Вишенка» Тимофій Гіренко отримав частку лише в 10%. До речі, здати торгові площі в оренду нині на ринку можна в офісі за примітною адресою. Примітною тим, що з такими ж координатами функціонував і передвиборчий штаб Домбровського, й його офіс, й його клуб любителів розведення коропів. Йдеться про будинок за адресою — Пушкіна, 10. Отже, ринок «Вишенка» має 4200 метрів торгових площ для продовольчих і промислових товарів, які в середньому здаються по 10 доларів за квадратний метр. Отже, приносять 90%-му прихованому акціонеру проекту 37 тисяч доларів щомісяця. Дохід же за рік складе 444 тисячі доларів. При цьому вартість торгових площ, негласно належних чиновнику в проекті, становить 4,2 мільйона доларів (при ціні 2 тисячі доларів за кв. м.).
Мікрорайон «Академічний». Мікрорайон «Академічний» у Вінниці також став місцем, де чиновник за свої скромні послуги отримав частку бізнесу в 50%, а інші 50% залишив собі девелопер проекту — Концерн «Поділля». Будівництво мікрорайону розпочалося в 2008 році. На 68 гектарах, виділених не без допомоги губернатора Вінниччини Олександра Домбровського, зведуть 288 будинків, у тому числі й котеджів. Загальна житлова площа мікрорайону складе 304 600 квадратних метрів. При цьому середня ціна продажу квадратного метра становить близько 1000 доларів. У результаті продаж квартир принесе 300 мільйонів доларів. Половину з цієї суми заберуть собівартість будівництва, а решту грошей поділять навпіл Концерн «Поділля» й екс-губернатор. Отже, Олександру Домбровському проект принесе 75 мільйонів доларів доходу вже протягом найближчої пари років. Адже продаж готових квартир у мікрорайоні вже йде досить активно ще з 2008 року.
Елітний будинок на Пушкіна, 10. У Вінниці по вулиці Пушкіна, 10 розташований елітний житловий будинок. У сім'ї Домбровського в цій будівлі кілька квартир. Хоча, судячи з документів, усе своє життя нардеп працював на державних посадах із окладами, які не дозволяли купити навіть однокімнатну квартиру на окраїні Вінниці. Так, дочка депутата, Рибченко Тетяна Олександрівна, володіє двома квартирами за адресою Пушкіна, 10 розміром 113 і 194 квадратних метри. А син депутата є власником двох квартир у вінницькій області розміром 83 і 68 квадратних метрів. У той же час спеціальна уповноважена особа сім'ї, деякий Гончарук Василій Михайлович, номінально володіє ще більш розкішним «букетом» майна. Це й земельна ділянка в 3,1 гектара, й квартира в Києві на Кловському спуску в 264 квадратних метри, й квартира у Вінниці на Хмельницькому шосе в 709 кв. м., й квартира по вулиці Соборній в 506 кв. м. Також панові Гончаруку належить будівля недобудованого супермаркету в місті Калинівка. Якщо порахувати в актуальних цінах, то сім'я скромного держслужбовця Домбровського офіційно володіє лише житлом у Вінниці на суму в 2 мільйони доларів (при ціні 1200 доларів за метр). А також житлом у Києві на суму 3,2 мільйона доларів (при ціні 3000 доларів за метр). У квартирах сім'ї Домбровського у Вінниці, зокрема, розташовувалися у свій час передвиборчі штаби кандидата в депутати Домбровського. Розташовуються офіси фірм, які ведуть справи відомої сім'ї. У тому числі, за адресою Пушкіна, 10 розташована фірма, яка здає торгові площі на ринку «Вишенка», а також клуб, який пропагує корисність розведення й ловлі коропів, якими благоволить чиновник.
Тому немає нічого дивного в тому, що коли виникла ідея будівництва другої черги будинку в місці, яке облюбував собі екс-губернатор, то під ковш бульдозера з легкістю пішов дитячий садок. Хоча знищувати чи перепрофілювати такі об'єкти суворо заборонено законом.
ТРЦ «Магіцентр» (Скай Парк). Була колись у Вінниці взуттєва фабрика. Але Олександр Домбровський і його партнери вирішили, що торговий центр набагато краще виглядатиме на цьому місці. Чиновнику дісталося 10% у проекті, а компанії КМТ 90%. І справа пішла — торгові площі росли стрімко. Звільненим робітникам фабрики лишалося лише з захопленням дивитися на бізнес-успіхи людини, яку вони власне обрали для відстоювання своїх інтересів. У результаті було зведено 5,5 тисяч кв. м. торгових площ, 4,8 тисяч кв. м. офісних просторів. Вартість цього активу в сучасних цінах становила 18 мільйонів доларів.
Губернаторство. Солідні бізнес-успіхи Олександра Домбровського на посту мера Вінниці давали йому можливість вести яскраве світське життя й не з'являтися без дорогого подарунка до все більш дорогих людей. Так, замість перевірок затоплених підвалів у будинках Вінниці, мер міста зумів побудувати добрі стосунки з тогочасним новообраним президентом України Віктором Ющенком. Наслідком чого стало призначення Олександра Домбровського Головою Вінницької облдержадміністрації. З цього моменту розпочалося переможне п'ятирічне шествування чиновника (2005–2010 роки) з традиційним використанням усіх ресурсів. Але не слід думати, що ця перемога далася Олександру Домбровському легко. Адже в першому турі президентських виборів 2004 року він, не жаліючи сил, підтримував «стабільність» і Віктора Федоровича Януковича. І це було робити зовсім не просто в одному з регіонів Західної України. Ще складніше було публічно змінити свої політичні погляди й, слідуючи за коливаннями ваг Фортуни, перетворитися на запеклого прихильника Віктора Ющенка. Але Олександр Домбровський зумів зробити й це.
Але повернемося до губернаторства. Набивши руку в тому, як замість розвитку міста розвивати свій бізнес у ньому, госменеджер застосував ті ж навички й до області. Олександр Домбровський і Вінницький хімзавод. Як відомо, Вінницька область — це потужний аграрний регіон. У фермерів краю існують великі потреби в добривах. Тому в минулому потужностей Вінницького хімічного заводу цілком вистачало, щоб забезпечити добривами відразу кілька областей. Але розпад СРСР підірвав економіку підприємства. І тому перед мером Вінниці, а потім і губернатором Олександром Домбровським виникла важлива задача: відновлення роботи підприємства принесло б податки в бюджет і підштовхнуло б до розвитку аграрний бізнес в області. Пошуки рішення зайняли кілька років: завод обанкротили й розпродали окремими цехами. Більшість лотів не знайшла покупців, а в деяких розмістилися склади й інші дрібні виробництва. І тепер, коли з ЗМІ розгораються чергові пристрасті навколо вартості, продажу чи захоплення аналогічних хімвиробництв, то вінничанам є куди подивитися з жалем. Не будь у свій час розграбовано при потуранні властей, горожани могли б сперечатися про те, скільки сотень мільйонів доларів тепер коштує їхній хімічний завод.
Наша Ряба й Олександр Домбровський. Набагато краще виходило у мера з землею. Втім, час від часу її розподілу й роздачі перешкоджали жителі області, які мислили не стратегічно, а дрібно й по-міщанськи. Наприклад, за частку в підприємствах «Нашої Ряби» у Вінницькій області в 25%, губернатор почав дуже активно допомагати компанії. Зокрема, клопотав про виділення землі під нові птахофабрики. Ділянки були розташовані зручно для агрогіганта — недалеко від комунікацій населених пунктів. Але знайшлися невдоволені. Задушливий запах птахоферм змусив людей згадати, що комплекси такої потужності мають зводитися за десятки кілометрів від сіл, а не на відстані приємної пішої прогулянки. Однак протести жителів проти будівництва все нових корпусів птахоферм поки не мали ніякого результату. Місцеві влади роблять все, щоб заспокоїти жителів.
Вибори до ВР 2012–2014. Слід сказати, що вінничани чудово знають все, про що тут написано, й мають дуже невисоку думку про свого земляка. Коли в 2012 році екс-губернатор пішов на вибори добувати собі мандат до Верховної Ради. Але гроші, реклама, зв'язки й політтехнологи не змогли дати результату: Олександр Домбровський програв вибори простій дитячому лікарю Наталії Солейко. І тоді колишній градоначальник витягнув з рукава три головні козирі — «Беркут», титушок і куплених чиновників.
Міліцейські дубинки й бандитські кулаки, спрямовані проти всіх, хто в ті дні нагадував про норми проведення виборів, зробили свою справу. «Ми дізналися, що Центральна виборча комісія всупереч закону про вибори народних депутатів змінила голову окружної виборчої комісії №11 у Вінниці й замість Сергія Сітарського, який представляв «Батьківщину», призначила головою представницю влади Ольгу Стадник», — розповідав тоді представник «Батьківщини» Сергій Пашинський. Так була відкрита дорога для фальсифікацій на користь провладного кандидата. «Буквально через 15 хвилин роботи призначеної голови виборчої комісії була дана незаконна команда на перепідрахунок бюлетенів, і за цей же короткий час уже визнані недійсними 380 бюлетенів за опозиційного кандидата Наталію Солейко», — розповідав тоді опозиціонер. На момент обробки ЦВК 83,6% протоколів у окрузі Солейко випереджала Домбровського на 487 голосів. А пізніше «Батьківщина» заявляла про знищення бюлетенів Солейко в приміщенні ОВК. Олександра Домбровського в 2012 році внесли до Парламенту власники кастетів і наручників.
Після чого ганьба чиновника серед земляків стала вже абсолютною й легендарною. Але незаконно отриманий мандат все ніяк не йшов на користь Олександру Домбровському. І вже в 2013 році його позбавили права засідати й голосувати під куполом. Вищий адміністративний суд, до якого дійшла справа через «подвиги» команди Домбровського на виборах, постановив, що порушення на виборах були настільки величезні, що вважати Домбровського народним обранцем ніяк не можна. Його карточка для голосування була анульована, а ім'я вилучено зі списку депутатів. На багатостраждальному окрузі призначили перевибори. Однак свій шанс у 2014 році Олександр Домбровський уже не упустив. Ще краще підготувавшись до виборів, сконцентрувавши гроші й адмінресурс, він отримав довгоочікуваний мандат депутата.
Який вибір зроблять вінничани восени 2016. За чутками, Домбровський у добрих стосунках з Порошенком-молодшим. «Досвідчений» вінницький екс-губернатор постійно курсує біля молодого депутата Олексія Порошенка під куполом ВР, даючи йому поради про те, як вести себе в політиці й житті. Його мета проста — добитися згоди головної людини в країні на закріплення за ним його старої «вотчини» — мажоритарного округа в м. Вінниця. У попередні роки йому немало довелося витратити на подарунки й дитячі садки, на підкуп спостерігачів і прокурорів, та й просто на роздачу грошей, щоб зі своїм комсомольським, а потім і корупційним минулим перемогти у Вінниці демократичних кандидатів. Одне тривожить: на малій батьківщині Президента падає нині рейтинг БПП і зростає «Батьківщина». І шанси на чесне обрання мультимільйонера Домбровського тають як дим… До речі, ряд експертів припускають, що Олександр Домбровський опиниться на новій посаді в Києві після грядущого переформатування КМУ й Адміністрації президента.