Головний акціонер АКБ «Капітал», який був визнаний неплатоспроможним у 2015 році, намагається повернути собі очищені ФГВФЛ «авгієві конюшні». За інформацією видання «ОЛІГАРХ», напередодні Нового року позов до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав Руслан Щербань, який залишився не при справах як головний акціонер банку «Капітал», та належне йому ТОВ «Промгаз України». Позивачі вимагають скасувати рішення НБУ та ФГВФЛ про визнання неплатоспроможності, введення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії та ліквідацію донецького АКБ «Капітал», прийняті ще у 2015 році. Розгляд позову окружним адміністративним судом Києва призначено на лютий 2018 року.
Той факт, що Руслан Щербань, який займав посаду голови наглядової ради АКБ «Капітал» та контролював 35% його акцій разом з братами, згадав про порушення своїх прав акціонера банку лише через два роки, у його випадку можна вважати нормою. Так, у 2012 році він «прославився» тим, що оприлюднив лист послу США в Україні Джону Теффту, у якому назвав Юлію Тимошенко замовницею вбивства свого батька Євгена Щербаня, а потім дав показання про це Генеральній прокуратурі.
Вбивство, нагадаємо, сталося ще у 1996 році в аеропорту Донецька. Версію того, чому Руслан Щербань впорядо мовчав 16 років, хоча теоретично міг видати Тимошенко, наприклад, ще за часів Кучми у 2001 році, коли вона вперше опинилася в СІЗО, незабаром озвучив народний депутат Геннадій Москаль. За його словами, у лютому 2012 року Щербань-молодший вчинив вбивство під час полювання. І після того, як він дав показання проти Тимошенко, яку всіма силами намагався посадити у тюрму Янукович, кримінальну справу про умисне вбивство перекваліфікували на вбивство з необережності, а саме злочин взяв на себе безробітний Олександр Новіков.
Фактично хрест на АКБ «Капітал» був поставлений ще три роки тому, коли Національний банк відніс його до категорії проблемних. За даними видання «ОЛІГАРХ», незадовго до краху банку, у червні 2015 року Щербань провів зустріч з куратором банку від НБУ, на якій вирішувалося питання, за рахунок чого головний акціонер збирався рятувати свій банк, що тонув. Ціна питання на той момент становила майже 390 млн гривень, на яку потрібно було збільшити регулятивний капітал.
Представники банку в відповідь наполягали на зменшенні розміру додаткової капіталізації та в якості «джокера» посилалися на деяку фізичну особу з вкладом у 4,6 млн євро (на той момент — еквівалент 108,6 млн гривень). Мовляв, цей клієнт не планував забирати свої гроші і, більше того, хотів викупити привілейовані акції АКБ «Капітал» на 48 млн гривень. Питання про додаткову емісію мало бути розглянуто на зборах акціонерів 26 червня 2015 року, проте жодного збільшення капіталу в результаті так і не сталося. Люди, які знають справу, стверджують, що цим VIP-клієнтом був Михаїл Ляшко — добре відомий у впливових колах Донецька чоловік, якого знали також за прізвиськами «Мішаня Косий» та Михал Михалич. Ляшко вважався своєрідним «кримінальним акулою» 90-х років, знайомим з Ринатом Ахметовим, Борисом Колесніковим та іншими впливовими людьми. Наприклад, він був співвласником скандально відомого ТЦ «Білий лебідь» у Донецьку разом з братом Рината Ахметова Ігором. З якої причини Ляшко вирішив вкласти свої «кровні» у банк Щербаня, вже навряд чи можна буде дізнатися — у грудні 2015 року Мішаня Косий був убитий у Криму.
Возможливо, він вирішив підтримати Руслана на пам'ять про убитого батька, з яким у них були тісні зв'язки ще з донецьких часів. За інформацією джерел, загальна сума, яку Ляшко спрямував у банк Руслана Щербаня, перевищувала 12,5 млн доларів. До цього Руслан Щербань заздалегідь обмежив повноваження правління АКБ «Капітал» щодо здійснення фінансових операцій ліміту у 10 млн гривень. Але навіть при таких значних вливаннях, за той час, поки на чолі банку стояв Руслан Щербань, він фактично був доведений до неплатоспроможності, а кошти з нього при невясних обставинах виводилися в ряд структур, до яких, за чутками, міг мати відношення акціонер «Капіталу». Серед них називаються ТОВ «Укрдонцентр-2013» та ТОВ «Агроекспортгруп», а самі кошти могли використовуватися для погашення раніше взятих кредитів та процентів за кредитами за рядом підприємств, пов'язаних зі Щербанем. Крім того, за даними ЗМІ, банк практикував залучення депозитів у іноземній валюті для виплати зобов'язань за депозитами у гривні, що вело до збільшення видатків банку на 5-8 млн гривень на місяць.
Ну й вишенькою на торті було те, що АКБ «Капітал», який дихав на ладан, незадовго до свого краху зумів орендувати елітний особняк на Подолі (вул. Борисоглебська) майже за 1 млн гривень на місяць. Що, за чутками, було особистою ініціативою Руслана Щербаня. І той факт, що з січня 2015 року «Капітал» був віднесений Нацбанком до категорії проблемних, перше лице банку, схоже, ніяк не турбував. Тепер же за все це вимушено розраховується держава. З 20 грудня минулого року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відновив виплати гарантованого відшкодування (до 200 тис. гривень) вкладникам банку «Капітал». І згідно з останніми даними Фонду, з загальної суми боргів банку перед вкладниками у розмірі 370,4 млн гривень у 2015-2016 роках за рахунок коштів ФГВФЛ було погашено 270,5 млн гривень, або 73%. Виходячи з цих цифр, можна зробити висновок, що вклад Ляшко залишився непогашеним, при цьому, враховуючи манеру ведення бізнесу Щербанем, є підстави підозрювати, що АКБ «Капітал» під «умілим» керівництвом свого акціонера залишався на плаву лише завдяки зазначеним коштам, які були ним успішно «перетравлені».
За чутками, зараз спадкоємці Михала Михалича наполегливо вимагають від Щербаня повернення коштів, і можливо, його нинішній похід до суду викликаний саме цим. Інша справа, що ресурсів для того, щоб домогтися перемоги над НБУ та ФГВФЛ і закріпити її у вищестоящих інстанціях, у нього немає, і в принципі, ніколи й не було.