Згідно з даними Вікіпедії, Степан Богданович Гавриш народився 2 січня 1952 року в селі Олешків Івано-Франківської області. Він є відомим українським політиком, який займає активну центристську ліберальну позицію, доктором юридичних наук, професором та академіком Академії правових наук України. Під час підготовки цього розслідування було переглянуто тисячі сторінок публікацій, інтерв'ю та виступів Гавриша на телебаченні з метою з'ясувати, яким бізнесом володіє Степан Гавриш та його дружина Інна Володимирівна, що дозволяє їм нажити такі значні статки.
Як згадує сам Гавриш в інтерв'ю газеті «Сегодня» від 11 лютого 2000 року, сім'я, в якій він народився, жила небагато. Його мама працювала в колгоспі, а батько був ковалем. Сім'я практично не мала грошей і жила за рахунок власного домогосподарства.
Після закінчення Харківського юридичного університету, де він навчався з 1972 по 1976 рік, Гавриш був аспірантом з 1976 по 1979 рік та працював викладачем у 1979–1992 роках. З 1992 по 1998 рік він очолював засновану ним юридичну фірму ЗАО «Інюрполіс» та був президентом аудиторської фірми «Глобус». У 1998 році Гавриш став народним депутатом України та державним службовцем, працюючи на державній службі до 18 листопада 2011 року, коли колишній Президент України Віктор Янукович своїм Указом звільнив його з посади першого заступника Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України. За весь період роботи на державній службі, паралельно працюючи у Національній юридичній Академії імені Ярослава Мудрого та в комерційних структурах, таких як «Юрінком інтер», ТОВ «Одісей», «Видавничий дім «Ін Юре Концерн», Степан Гавриш офіційно отримав 1,4 мільйона гривень заробітної плати. Крім того, він отримує депутатську пенсію з 2011 року.
Чи продовжує на нього працювати засована ним у 1992 році фірма «Інюрполіс»? Ні. В інтерв'ю газеті «Факти» від 18 травня 2007 року Гавриш розповідає журналістові, що фірму, яка має значну нерухомість, він залишив своїй дочці від першого шлюбу Тетяні. Чи друга дружина Гавриша — незаконно народжена дочка арабського шейха? Знову ні. Інна Володимирівна Бондаренко народилась у Харкові від звичайних батьків. Її офіційні статки за період з 1998 по сьогоднішній день становлять близько 360 тисяч гривень, причому 200 тисяч гривень вона отримала з ТОВ «Мена-Авангард», де згідно з документами є власником. Однак, як встановлено в ході цього розслідування, керує цим господарством та фактично є його власником особисто Гавриш Степан Богданович. Взагалі все, що має Гавриш, зареєстроване на дружину, помічника, водія тощо. Сам Степан Богданович, як кажуть, «голий як сокіл».
Які ж статки має сім'я Гавришів, чим вона користується, на чому їздить? Перелік цього буде неповним, але вражаючим. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що належать Інні Володимирівні Гавриш:
1. Нежитловий будинок площею 11 487,7 квадратних метрів у Києві по вулиці Малинській, 3. Це складські приміщення, що здаються в оренду. Вартість оренди одного квадратного метра у Києві сягає від 120 до 180 гривень на місяць. Отже, 11 487 × 150 (середня вартість) = 60 тисяч доларів США на місяць × 12 = 720 тисяч доларів на рік.
2. Земельна ділянка площею 2 гектари та вантажний термінал загальною площею 11 607 квадратних метрів. Це логістичний центр на автодорозі Київ–Ковель. Надходження коштів на рік аналогічні.
3. Земельна ділянка площею 0,15 гектара у місті Борислав Львівської області. Тут родина Гавришів проводить свої Новорічні та різдвяні канікули. Вони живуть не в землянках, а у великому будинку з гостьовим будинком, опалюваною газом теплицею, загонами для домашньої живності, заплавою, в якій нереститься форель, баню, сауну, на вулиці купель з підігрівом і навіть власне природне джерело з лікувальною водою.
4. Два нежитлових приміщення в селищі Нікіта міста Ялта, які за призначенням є апартаментами, придбаними в будівельній фірмі нинішнього голови Верховної Ради окупованого Росією Криму Володимира Константінова. На сьогоднішній день їх вартість Гавриш оцінює в 1,5 мільйона євро кожний. За таку ціну вони виставлені ріелторами на продаж.
5. Житловий будинок у селищі Козин у житловому масиві «Краєвид» загальною площею 1 539 квадратних метрів. Окрім нього за велетенським парканом на березі одного з рукавів Дніпра знаходяться будинок для охорони, обов'язкові будівлі для домашньої живності, господарські будівлі, вольєр, елінг для яхти річка–море, підвали, погреби та басейн. Згідно з реєстром, житлова площа становить лише 147,5 квадратних метрів. Все інше займають церква, тир, ще один басейн, з десяток туалетних кімнат, декілька кухонь, ліфт, кімната для зберігання зброї тощо. Загальна вартість будинку та допоміжних приміщень за оцінками спеціалістів сягає 35 мільйонів євро. Сама будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,75 гектара. Вартість земельки в цьому масиві оцінюється від 30 тисяч доларів США за одну сотку.
6. Чотирьохповерхова квартира в кондомініумі по вулиці Мельникова, 12 у Києві з двома паркомісцями. У реєстрі вона відсутня. Як і квартира в сусідньому багатоповерховому будинку, де зупиняються гості, що приїжджають до Гавришів.
Не менш вражаючим є перелік транспортних засобів, якими користувалась та користується родина Гавришів. За інформацією з відкритих реєстрів Міністерства внутрішніх справ України, Гавриш І.В. є власником наступних транспортних засобів: ГАЗ–32212 «Рута», КАМАЗ–65115 з причіпом, Мазераті гранд кабріо, Фольксваген мультіван, Ленд ровер, Автокран Краз–65101, Додж RAM. До цього у неї у власності був Порше–каньєн та Мерседес 220 GLA 4 Матік. Крім того, вона володіє сільськогосподарською технікою — тракторами, комбайнами, сівалками, віялками, бороною, самохідними оприскувачами, сушарками тощо, які в сукупній вартості становлять мільйон доларів США. Розпочинала вона зі скромного по нинішнім для неї міркам Лексус RX350, який Гавриш потім подарував своєму тестеві. Сам Гавриш після дорожно-транспортної пригоди на трасі Київ–Харків полюбляє Мерседеси. Після ДТП він пересів на Мерседес S 500L, потім S 500, а нині має Мерседес S63АМГ.
Для приховування себе як реального власника транспортних засобів, Гавриш використовує своїх «підручних» та водія. На свого помічника та юриста, якого він зробив ще й адвокатом, Олексія Олексійовича Козаченка, Гавришем було придбано автомобілі Тойота хайлендер та Мерседес бенц V250, а на водія — Тойота Прадо. Роль Козаченка у цьому розслідуванні виявилася дуже цікавою. Окрім автомобілів, на ньому значиться зареєстрованим ТОВ «Екогенерація» та Київський місцевий осередок Всеукраїнської громадської організації «Громадське об'єднання «Думай». ТОВ «Екогенерація» була замішана в кримінальних справах, які фігурували по Дарницькій ТЕЦ. З Гавришем Козаченко познайомився ще з часів роботи в Апараті Верховної Ради. Після того як Гавриш програв вибори по мажоритарному округу в Харківській області, він прилаштовував Козаченка помічником до свого компаньйона по Дарницькій ТЕЦ, народного депутата V та VI скликань Дмитра Михайловича Сандлера, а після свого призначення на посаду першого заступника секретаря РНБОУ перевів його в апарат Ради своїм помічником.
Після звільнення Гавриша з апарату РНБОУ, Козаченко також звільняється. Гавриш забирає його до себе помічником, паралельно реєструючи на нього ТОВ «Екогенерація», де останній являється директором та підписантом, отримавши майже 400 тисяч гривень заробітної плати, фактично працюючи в офісі Гавриша, виконуючи його доручення та забаганки. Для зменшення витрат на утримання Козаченка з серпня 2016 року його поставили на додаткову «відгодівлю» в ТОВ «Мена–Авангард», де він офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату. У ТОВ «Мена-Авангард» отримують додаткові надбавки до тих коштів, які Гавриш платить з кишені, ще й офіційний фінансист Гавриша Василь Федорович Череміскін, дружина Інна, хатній робітник Лариса Василівна Духота.
Жити на три будинки (Київ, Конча-Заспа, Східниця), мати по няні кожній дитині, а їх у Степана Богдановича та Інни троє, мати такий парк автомобілів — це потребує значних витрат. Помічники, водії, няні, репетитори, прибиральниці, охоронці, просто сім'ї, які живуть та утримують їхню нерухомість — всім треба платити. А це не сотня-дві доларів, а десятки тисяч. Тому хоч маленька, але віддушина для Гавришів — це «Мена-Авангард». І людям платять, і екологічно чистих продуктів привезуть, і гроші можна відмити.
Повернемося до початку: чому подвійне життя і звідки гроші? Спілкуючись з людьми, які мали долю зустріти на своєму шляху Гавриша, читаючи публікації як його, так і відносно його, можна зробити такий висновок. З однієї сторони — скромна людина, гламурний політик, інтелектуал, борець за правду, нищівний критик влади, антикорупціонер. З другої сторони — зразок пристосуванця в українській політиці, негідної людини, яка використовує будь-які методи для власного збагачення, не гребуючи нічим, оббираючи, використовуючи адміністративний, правоохоронний та судовий ресурси.
Почалося це ще в далекі 2000 роки, коли Гавриш намагався просунути в мери міста Чугуєва кандидата на прізвище Здор, фінансуючи його передвиборну компанію. А після програшу намагався повернути витрачені на нього кошти. Та так, що той передчасно помер. Інша ситуація пов'язана з Дарницькою ТЕЦ. У вузькому колі Гавриш розповідає, що цей стратегічний для міста Києва об'єкт він фактично подарував нинішнім своїм компаньйонам — Дмитру Сандлеру та Анатолію Шкрібляку, залишивши собі лише 25%. Те, що Гавриш «кинув» при цьому свого колишнього помічника Віктора Станіславовича Рафальського, якому обіцяв 10% у статутному капіталі ТЕЦ за всю ту чорнову та ризиковану для життя і здоров'я роботу по виведенню станції з комунальної в приватну власність, знає багато причетних до цієї оборудки людей. Зрозуміло, що обидва вони, як і інші причетні до цієї оборудки, заслуговують кримінальної відповідальності за це.
Знатний юрист–конституціоналіст з 1998 по 2006 рік був членом, а потім заступником голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України. Мабуть, посада допомогла «прихватизувати» ТЕЦ. Іншим потерпілим від Гавриша став бувший мер міста Васильків Київської області Сергій Геннадійович Іващенко. Сам далеко не святий, він мав нещастя позичити у дружини Гавриша 1,6 мільйона доларів США. І хоча, як заявляє Іващенко, він повернув ці гроші Степану Богдановичу Гавришу відповідно до графіку погашення інвестованих коштів, спочатку рішенням Васильківського міськрайсуду Київської області, а потім апеляційними судами Київської області та міста Києва його було зобов'язано виплатити майже 26 мільйонів гривень Козаченку Олексію Олексійовичу.
При чому тут Козаченко? У даному випадку Гавриші започаткували схему передачі права вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів, яку будуть використовувати й надалі. Іващенко намагався через суд довести незаконність відступлення права вимоги за договором позики, укладеним між Гавришем та його дружиною, посилаючись на те, що договір є удаваним, є завуальованим договором факторингу, однак фактором не може бути фізична особа. Однак спочатку Дарницький районний суд міста Києва, а потім і Апеляційний суд міста Києва стали на сторону Гавришів.
На шляху Гавриша став громадянин Німеччини Лаукамп Берхард, засновник та директор ТОВ «Музична хвиля». У 2011 році Гавриш звернувся до нього з питання облаштування власного маєтку в селищі Конча-Заспа системою «Розумний дім». Як завжди Гавриш використав перевірену схему — ми серйозні люди, довіряємо один одному, ось вам аванс, пишіть розписку, договір укладемо потім, технічні умови будемо готувати разом у процесі роботи. І Лаукамп Берхард розпочав роботу: підготував технічний проект, замовив матеріали, знайшов кваліфікованих виконавців тощо.
Щонедільно особисто Гавриш спільно зі своїми людьми, що здійснювали технічний нагляд за веденням будівельних робіт на об'єкті, проводив наради з німцем та його спеціалістами. Проект постійно змінювався Гавришем у режимі «сім п'ятниць на тиждень». І це не тільки щодо «розумного будинку». Так велось і будівництво самого будинку. 30 квітня 2013 року Л. Берхард отримав від Інни Гавриш кошти в сумі 100 тисяч євро за хитро виписаною розпискою (доктор, професор і академік особисто писав). Після цього 1 червня того ж 2013 року ще 200 тисяч євро вже по іншій розписці, якій навіть ієзуїти можуть позаздрити. Адже розписка була виписана таким чином, що фіксувала загальну вартість проекту в сумі 700 тисяч євро та його завершення у строк, що не перевищував середини четвертого кварталу 2013 року. 23 вересня 2013 року Берхард, як добросовісний бізнесмен з Німеччини, не розуміючи, що відносно нього готується «кидок», підписав інший документ (розписку), в якому було зазначено, що отримані кошти він має використати для придбання обладнання на облаштування системи.
Після цього розпочалась атака на Лаукампа Берхарда зі сторони Гавриша — обладнання не таке, система не створена, терміни не дотримані, листи-відповіді, акти огляду системи і суд. Після майже річного розгляду справи Обухівський районний суд Київської області стягнув з Берхарда Лаукампа та ТОВ «Музична хвиля» майже 34 мільйони гривень. Апеляційний суд також став на сторону родини Гавришів. А інше й бути не могло. Адже з 2004 по 2010 рік Гавриш був членом Вищої Ради юстиції України. І зрозуміло, що величезна кількість суддів різноманітних судів щиро, хоч і не безкоштовно, вдячні Степану Богдановичу. Такий ось бізнес: дали 300 тисяч євро, забрали майже 1,5 мільйона доларів США і мають хоч і не завершену, але на 80% уже створену систему «розумний дім».
Не гребував Степан Богданович «кидалово» і на незначні суми. Незначні для нього та його дружини. А для тих людей, з якими він домовлявся про певні роботи, а потім не розраховувався, шукаючи ті чи інші причини — зроблено не в термін, не так як він хотів, не тієї якості тощо, вони були значними. І таких не один і не два, а десятки. Але як боротись, як відстоювати своє — договорів немає, домовленості усні, а совість — це для них, а не для Гавриша.
Аналізуючи судові рішення, прийняті на користь родини Гавришів про стягнення коштів, можна зацікавитись ще одним. 30 серпня 2016 року Печерський районний суд міста Києва розірвав договір між Гавришем та Олегом Федоровичем Бобровським на придбання автомобіля Мерседес–бенц 250 V класу та стягнув з останнього на користь Гавриша 3 мільйони гривень. А от автомобіль Мерседес–бенц 250 V класу, зареєстрований 6 вересня 2016 року на вірного Гавришу «посіпаку» Козаченка Олексія Олексійовича, до цього часу зареєстрований за останнім, і Бобровському не повернутий.
Використовуються родиною Гавришів рішення судів і для легалізації коштів. Показовим є заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 8 лютого 2017 року, яким зобов'язано стягнути з Євгена Валерійовича Путінцева на користь Гавриш І.В. 238 тисяч 842 доларів США. Путінцев є засновником, бенефіціаром, директором та підписантом ТОВ «Нерудбудпостач», яке зареєстроване за місцем проживання родини Гавришів у Києві по вулиці Мельникова, 12. А ще він є директором Харківської обласної громадської організації «Центр прикладного соціально-політичного аналізу», яка активно використовувалась Гавришем під час його боротьби з Дмитром Шенцевим під час виборів до Верховної Ради України у 2012 році.
У 2010–2011 роках Гавриш, надихнутий своїм компаньйоном по Дарницькій ТЕЦ Сандлером, розпочав активний пошук вкладення «чесно» зароблених тяжкою працею грошей в аграрний бізнес. Але витрачати кошти на його придбання на ринкових умовах для нього було «западло», таким чином тільки «лохи» поступають. Потрібен фермер, бажано бідний, але чесний, порядний, належним чином юридично не обізнаний. Такий знайшовся в Чернігівській області. На його пошук не знадобилось багато часу. Звернулись до реєстру судових рішень. І все знайшли. Поїздка до міста Мена увінчалась успіхом. Там познайомились з Володимиром Прищепою, який один з усіх «кинутих» Гавришами людей не тільки зустрівся та поспілкувався, а й погодився щоб його прізвище могло бути опубліковане.
Політик-пристосуванець, член фракції НДП (1998–1999), член депутатської групи Відродження регіонів (1999–2000), блоку «За єдину Україну» (2002), «Демократичні ініціативи» (2002–2004), позафракційний захисник кандидата в Президенти В.Ф. Януковича (2004–2005), СДПОУ (з грудня 2005) Степан Гавриш організував схему рейдерського захоплення статутного капіталу сільськогосподарського підприємства ТОВ «Мена-Авангард», що в Менському районі Чернігівської області, з використанням судів. Розраховував він і на правоохоронні органи. Але тут поки що не склалось.
Степан Богданович поклав око на це підприємство ще на початку 2012 року. Тоді воно мало 1,5 тисячі гектарів орної землі, спеціалізувалося на вирощуванні зернових, картоплі, а також розвивало тваринництво. 1 400 голів великої рогатої худоби забезпечувало місцевим аграріям прибутки від реалізованого молока та м'яса. Щоправда, прибутки ті були невеликі, але й боргів селяни не нажили. Коли головою кооперативу став один із співзасновників товариства Володимир Прищепа, справи пішли на краще. Завдяки залученню нових фахівців та застосуванню передових технологій вдалося підняти урожайність та до 2 300 голів збільшити поголів'я великої рогатої худоби.
«Ми прагнули розвиватися та зберегти робочі місця, — згадує Володимир Прищепа. — Для цього необхідно було залучати інвестиційні кошти. Був інший варіант — звільнити людей, вирізати худобу, придбати два комбайни та розвивати рослинництво, яке не потребує ні таких затрат, ні такої кількості робочої сили. Я на це не пристав. Адже все життя прожив у Мені, і тут помирати буду. Не хочу, щоб люди згадували мене злим словом.»
Саме в цей час на обріях підприємства і виник як майбутній інвестор Степан Гавриш. У 2012 році за допомоги Прищепи на свою дружину він викуповує 51 відсоток майнових паїв ТОВ «Мена–Авангард». Побачивши перспективу, також придбав комбайн, трактор та сівалки. Однак цю техніку не поспішав передавати на баланс підприємства, а оформив її як поворотну допомогу.
«Відразу домовилися з Гавришем про те, що я веду господарство, домагаюся оптимальних результатів, примножую землі підприємства, залучаю фахівців, а він, як і інші співвласники, отримує від цього прибуток, — продовжує розповідь Володимир Прищепа. — З'ясовується, що ще тоді в нього виник задум прибрати підприємство до рук. Однак у статуті чітко було зазначено, які б інвестиції не заходили сюди, частка власності співзасновників не змінюється. І тому Гавриш зрозумів, для того щоб розмити мою частку, необхідно змінити статут, що в подальшому він і зробить.»
Звісно, що Степану Богдановичу необхідно було прибрати не зовсім зручного засновника та директора Володимира Прищепу. Викликавши його до себе, попросив аграрія поступитися посадою молодому директорові та запропонував йому здійснювати загальний нагляд за підприємством. Хоча за керівництва Володимира Прищепи на 2 700 гектарів було збільшено площі орної землі, яке обробляло ТОВ «Мена–Авангард». Дійне стадо стало більшим ніж на тисячу голів. Таким чином, товариство здавало лише за добу 17 тонн молока, що було кращим показником у районі.
І тут уже новий директор отримує команду від Гавриша в будь-який спосіб знайти компромат на Прищепу та розмити його статутну частку в підприємстві. На товаристві Гавриш проводить свій аудит, який «накопав» на колишнього директора два мільйони доларів збитків, завданих ТОВ. У такій ситуації Володимир Прищепа ще в березні 2016 року написав заяву про вихід із складу товариства та отримання своєї майнової частки. На що Гавриш відповів, що ще не готовий до цього. Адже не встиг зменшити статутну частку Прищепи.
Ну, а далі Степан Богданович проводить свої збори, на які вже не запрошують Прищепу. Під час цього зібрання призначають нового директора підприємства та вносять зміни до статуту, внаслідок яких з документа вилучають пункт про те, що додатковий внесок не впливає на розподіл часток.
«Також Степан Гавриш заводить у статутний капітал товариства свою поворотну допомогу. Більше того, її оцінюють з врахуванням інфляції в доларовому еквіваленті. От і вийшло, що техніка, яка відпрацювала три роки, стала коштувати втричі дорожче, ніж коли її купували. Безумовно, це є порушенням чинного законодавства, — роз'яснює ситуацію Володимир Прищепа. — Таким чином у підприємства виникла штучна заборгованість перед Гавришом у сумі понад мільйон доларів. Нині підприємство заганяється в борги, беруться непотрібні кредити, за які купується те, без чого можна було б і обійтися в скрутний період.»
От лише не сподівався колишній віце-спікер Верховної Ради, доктор, професор та академік, що «селюк Прищепа», як він неодноразово його зневажливо називав, буде запекло відстоювати в судах як свої права, так і права своїх односельців на робочі місця на рідній землі та гідну оплату праці. Більше того, нині для Гавриша «запахло смаженим». Адже у його діях вбачається не лише банальне рейдерство, а й шахрайство з фінансовими ресурсами та підробка документів. Ну, а чого ж не зробить Степан Богданович заради такого ласого сільськогосподарського шматка. Адже ринкова ціна цього успішного підприємства складає не менше 10 мільйонів доларів США.
Навіщо платити дивіденди співзасновникам, якщо товариство можна просто прибрати до рук? Наразі Володимир Прищепа відстоює право на свої 35 відсотків статутного капіталу ТОВ «Мена-Авангард» у господарських судах. Поки правда безуспішно. Але він щиро вірить, що правда переможе. Він вірить і в те, що не всіх суддів можна купити.
По факту незаконних дій очолюваної Гавришем групи осіб щодо привласнення та розтрати майна ТОВ «Мена-Авангард», що завдало йому шкоди в особливо великих розмірах, Прищепа звернувся до Генеральної прокуратури, а потім і Президента України. За заявою Прищепи ГПУ зареєструвала кримінальне провадження. Прокуратурою Чернігівської області розслідування справи взяте на контроль і є надія, що правда переможе. Окрім цих справ, Національною поліцією відносно Гавриша та його «посіпак», за заявами Прищепи, розслідуються кримінальні провадження по факту захоплення земельних ділянок, що належать останньому.
Пам'ятаєте, в схемі з мером Іващенком Гавриш використав схему передачі права вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів? Так от ситуація з розпискою на 1,5 мільйона гривень аналогічна. Гавриш за договором про відступлення права вимоги передає нібито борг Прищепи своїй дружині, яка передає цей борг в статутний капітал ТОВ «Мена-Авангард». А далі справа рук юристів Гавриша.
Рішенням загальних зборів ТОВ «Мена-Авангард» від 26 червня 2017 року, яке до речі оскаржується в господарських судах, заява Прищепи від 2 червня 2017 року про вихід з товариства задоволена. От тільки не отримав він при цьому, маючи право на 35 відсотків майнових прав господарства, яке оцінюється в 10 мільйонів доларів США, нічого, ні копійки.
Вікіпедія зберігає для нас вирази Гавриша, якими він намагається сформувати свій позитивний імідж. Один з них такий: «Знаєте чим відрізняються великі інтелектуали від мілких олігархів? Їх не так спокушає запах та вид грошей. Вони готові реалізувати себе, можливо, не за зовсім маленьку, але звичайну заробітну плату.» Висновки робити вам, шановні читачі.