Чи здатна прокуратура пережити період трансформації під впливом силовиків

Прокуратура протягом тривалого часу намагалась утримуватися від політичних впливів. Саме тому вона функціонувала достатньо ефективно. Політизація прокурорської системи розпочалась після призначення генпрокурором С. Піскуна, колишнього податківця, який активно залучався до політичної діяльності. Його кар'єра була нестабільною — він кілька разів займав посаду генпрокурора протягом короткого періоду. Останнім генпрокурором, який намагався зберігати баланс між різними політичними силами, не виявляючи явної прихильності до жодної з них, став О. Медведько. Саме цей підхід дозволив йому завершити повний термін своїх повноважень на цій посаді. З 2014 року посада генпрокурора набула виключно політичного характеру, втративши професійний статус. Це особливо помітно проявилось з призначенням на цю посаду Ю. Луценка, який не має юридичної освіти і є професійним політиком. Однак прокурори не могли передбачити, що Ю. Луценко з такою швидкістю почне підривати прокурорську систему зсередини.Конкуренція між правоохоронними органами існувала завжди. Різні завдання, різні методи та засоби їх вирішення формують у кожному правоохоронному органі унікальну професійну психологію, яка залишає відбиток на кожній людині, яка пропрацювала в одній системі навіть три-п'ять років. Якщо ж людина провела майже все своє професійне життя в одній системі, то професійні особливості психології залишаються з нею до кінця життя. Прагнення довести свою винятковість, найважливість для влади підтримує цю багаторічну конкуренцію та взаємну неприязнь. Давня і взаємна неприязнь існує між працівниками МВС та прокурорами. До недавнього часу переходи працівників між цими двома системами були рідкісними явищами — можливими лише за наявності потужних особистих зв'язків. Цей неофіційний кордон був порушений з призначенням Ю. Луценка, який раніше кілька років працював міністром МВС. Здається, що система МВС швидко засвоїла його. Існували очікування, що масовий перехід працівників МВС до прокуратури відбудеться з призначенням генпрокурором В. Яреми, який походив з МВС. Однак цього тоді не сталося, принаймні не в такому масштабі та відкритому вигляді.В. Ярема виявився більш обережним у залученні до прокуратури вихідців з МВС. Основу своєї команди він все ж таки сформував з досвідчених прокурорів. Широко відкрити двері генпрокуратури для працівників МВС вдалося саме Ю. Луценку. Він призначав їх на найвпливовіші та найбільш престижні посади. Зокрема, керівником Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, який є найважливішим за обсягом повноважень, став В. Бедріковський, кадровий працівник МВС. Нині він є однією з найвпливовіших фігур у генпрокуратурі. Вихідці з МВС займають керівні посади як у цьому Департаменті, так і в інших структурах. Завершальним штрихом стало призначення ректором Національної академії прокуратури України, яка є кузнею кадрів прокуратури та хранителькою прокурорських традицій, також кадрового працівника МВС М. Лошицького. Лошицький Михайло Васильович — доктор юридичних наук, професор. Він навчався у Національній академії внутрішніх справ. З 2002 року має досвід викладацької та адміністративної роботи у Національній академії внутрішніх справ. У 2015 році був ректором Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. З 2017 року обіймав посаду директора навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ.Це свідчить про те, що в академії буде здійснюватися масова переорієнтація прокурорських кадрів на методи та підходи МВС. Прокуратура буде розпадатися ще швидше зсередини. Можливо, за цим стоять різні політичні розрахунки. Враховуючи протистояння між нинішнім міністром внутрішніх справ та командою президента, до якої входить Ю. Луценко, прокуратура може використовуватися як «резервуар» для накопичення кадрів МВС, які не знайшли спільної мови з А. Аваковим. Можливо, план полягає в тому, щоб у разі усунення міністра внутрішніх справ масово перекинути цих підготовлених фахівців на його місце. Але навіщо остаточно руйнувати прокурорську систему, яка й без того перебуває в критичному стані?