Людину Президента, яку називали одним із головних наповнювачів «спільної каси» БПП, Кабмін Гройсмана звільнив з посади голови Державної фіскальної служби через якийсь там другий паспорт (а у кого його немає серед топ-чиновників та інших мільйонерів?). Хоча від обов'язків Романа Насирова відсторонили ще в березні 2017 року, прокурори САП стверджували, що він продовжує впливати на підлеглих, яким давав злочинні вказівки. Звільненню Насирова передувала гучна подія: затримання на території «Феофанії», ніч у суді під сиротським клітчастим ковдрою, група підтримки на чолі з Ігором Кононенком. Колишнього головного фіскала звинувачують у тому, що «простив» газовому олігарху Олександру Онищенку рентну плату (роками крадіння на газових схемах комусь здалося мало, робити відрахування не хотілося теж). Кримінальне провадження Онищенка — зворотний бік цієї душерозривної історії. Народному депутату від «Волі народу» загрожує 12 років за звинуваченням у організації злочинної групи та розкраданні коштів у особливо великих розмірах. Після втечі з України Онищенко оприлюднив записи своїх розмов з посланцями від АП та зумів переконати Захід у тому, що щодо нього є елемент політики..
У підсумку одного з цих «сіамських близнюків» «Першому» хотілося б посадити, а другого відмазати, але обидва разом неможливо. Хто такий Насиров і навіщо був потрібен БПП? Борги газового олігарха Роман Насиров мав намір стягнути з державного підприємства «Укргаздобиця», чим завдав Державі збитків у 2 млрд грн. Так що передбачення Наталії Яресько при представленні Насирова: «Скоро його буде знати вся Україна» збулося. Тільки екс-міністр фінансів мала на увазі, що Насиров очистить фіскальні органи від корупції та повернути довіру громадян. А вийшло з точністю до навпаки: життя малого та середнього бізнесу стало ще нестерпнішим, а для олігархів, близьких до Банкової, збереглися привілеї. Про глибину занурення Насирова в податкову тему (перед приходом на посаду) говорить це відео з конфузом: До Майдану колишній митник цілком міг вважатися людиною Сім'ї. У активі Насирова було не лише керівництво інвестиційними компаніями в сумнівному партнерстві, але й рік роботи заступником голови правління у Державній продовольчо-зерновій корпорації, яку контролював Юрій Іванющенко.
І коли керівництво цієї корпорації було оголошено в розшук за розтрату 177 млн грн, виявилося, що Насиров «вчасно змився». Восени 2014 року Роман Насиров потрапив у число 27 легальних мільйонерів, зараховані до ВР за списком «Блоку Петра Порошенка». І таки був корисний тим, хто грудьми встав на його захист минулої весни: Глібу Загорію, Олександру Третьякову та іншим товстосумам з БПП. На фото — Роман Насиров у Шевченківському райсуді 19 січня 2018 року. «Рафік», природно, «ніяк не винуватий». Перемога в конкурсі на посаду не стала несподіванкою: у ВР Насиров був головою Комітету з питань податкової та митної політики, крім того, Романа Михайловича називають родичем одіозної Валерії Гонтарєвої, але це чутки. Натомість абсолютно точно на його долю вплинув інший родич: Олександр Вацлавович Глімбовський — власник будівельної корпорації «Альтис-Холдинг», яка пиляла державні підряди за часів Януковича.
Бізнес-партнер одного з найвпливовіших у БПП — Льва Парцхаладзе. Два роки на посаді не були безхмарними: Насирова звинувачували у фіктивних схемах щодо відшкодування ПДВ, у митних махінаціях (коруційний оборот — 50 млрд грн на рік) та вимаганні від підприємців. Зрештою, і статтю 366-1 КК України («Декларування недостовірної інформації»), яка передбачає до двох років тюрми, ніхто не скасовував, а у декларації Насиров забув указати іноземний бізнес та 2 квартири в Лондоні (за 96 та 120 тис. фунтів). Але притягли його за іншим звинуваченням.
Навіщо Насирову потрібна посада? На фото — Насиров збирається оскаржити рішення про відсторонення — впевнений, що має всі права очолювати ГФС. У Романа Михайловича 25 гігантських наділів (гектари землі), він живе у 3-поверховому особняку під Києвом, володіє купою предметів розкоші, внесе у декларацію 1,16 млн доларів готівкою, 0,5 млн євро та 4 млн грн. Це не рахуючи багатомільйонного стану дружини. Наївне питання: навіщо мільйонеру головняк з посадою, на якій він не крадіє, а займається реформаторством (за його словами)? Коруційна складова була закладена в призначенні цього пана з самого початку. Конфлікт інтересів полягав у близькому родстві з великим платником податків, який при голові ГФС Насирові виявився найбільшим мінімізатором. Тесть Насирова Олександр Глімбовський, володіючи компанією з мільярдним оборотом, платив у бюджет, як якийсь ФОП, що торгує на ринку колготками. Аж кілька тисяч гривень! Дивіться чудовий сюжет — про те, як замість очікуваних 73,8 мільйонів податкових виплат «тато» Насирова перевів у казну 44 610 гривень: Компанія «Альтис-Холдинг», як виявилося, сама собі перераховує гроші через мережу з 64 (!) фіктивних фірм та б'є рекорди ухилення від податків. Інформація розкрилася при вивченні результатів виконання тендера КП «Дирекція будівництва дорожно-транспортних споруд Києва» на суму 443 млн грн. На фото — про таких, як тесть Романа Насирова, у народі кажуть: «Хто при німцях жив, той і тепер живе». Пан Глімбовський постійно виграє держтендери, що, як відомо, у нашій нещасній країні пов'язано з «обов'язком» ділитися тіньовими доходами з тими, хто їх проводить. І, видимо, вміє ділитися, оскільки саме Глімбовський будував аеропорт у Львові (2012 рік, проект вартістю близько мільярда гривень), реконструював Поштову площу в Києві (того ж року отримав 404 млн грн, і щороку з бюджету підкидають ще — кінця немає), Бортницьку станцію аерації (126 млн грн), аеропорт у Херсоні (75 млн, і в планах продовження). Весною 2017 року тесть Насирова отримав тендер на реконструкцію Запорізького аеродрому — 35,39 млн грн уже на рахунках. А у 2018 році виявилося, що компанія Глімбовського заробить 1 млрд грн на реконструкції перону в аеропорту Бориспіль!
На фото — Ворочаючи мільярдами, «тато» Романа Насирова відраховує у бюджет, як ледь живий власник МАФа. Через фракцію БПП у Київоблраді «Альтис-Холдинг» пробив договір про проведення будівельно-ремонтних робіт на суму 403,56 млн грн та підряд на будівництво оборонної смуги в зоні АТО — за 26,46 млн з бюджету. 17 травня минулого року Київ підписав з Глімбовським нову угоду: 40,11 млн гривень за побудову фонтана. Як крадуть бюджетні гроші на цих підрядах, можна бачити на прикладі «Охмадета», який добудовує той же тесть. 390 млн грн у 2015 році отримала дочірня структура «Альтис-Холдинга», розкидала 389,97 млн державних гривень по фірмам-прокладкам, а робіт виконала на 10 мільйонів. На фото — підприємці, вчіться працювати у пана Глімбовського. З оборотом 1,3 млрд грн його ПДВ 28,7 тис грн. Що ж стосується фіскальної «крівки», як розповідав у ефірі Zik Саакашвілі, одного разу Глімбовському не пощастило: суд накладав арешт на 10 його рахунків. Після чого він створив дочірнє «Альтис-спецбуд», у якого немає майна, і з 5 млн непогашеного боргу завів новий рахунок для «дочки» в OTP Bank.
Банк негайно повідомив у податкову, але фіскали замість того, щоб стягнути борг, дозволили тестю шефа отримати від держави ще 200 млн грн. Взагалі бізнес-імперія Насирових-Глімбовських складається з десятків фірм, включаючи офшорні — оформлені на брата, тестя, дружину та самого Романа Насирова. А що, якщо кожна недоплатила Державі мільйони? На фото — Насиров допоміг тестю виграти тендер із заблокованими рахунками. За «вора» та «бандита» подав на Саакашвілі до суду, хоче компенсацію морального збитку в 1 млн грн.
Що відбувається в суді щодо Насирова? На чергових засіданнях Шевченківського райсуду Роман Михайлович заявив, що давати податкову відстрочку екс-нардепу Онищенку мав право. Його захист намагався виправдати високі гонорари. Шістьох адвокатів (кажуть, що близьких до судового «смотрящого» Олександра Грановського) вимагали повернути екс-голові ГФС заставу в 100 тис грн та дозволити виїжджати за кордон. Наполягали, що Насиров законослухняний громадянин, який став жертвою наклепу. Погрожували залучити «хулителів» з САП, НАБУ та Мінфіну. Міністра Олександра Данилюка покарати за те, що «збрехав» щодо подвійного громадянства (мовляв, немає у Насирова ніякого британського паспорта). А далі Насиров планує захищатися через Європейський суд з прав людини. Адже одна підстава для скарги вже є: порушено принцип розумного строку судового розгляду. На фото — Насиров та його адвокати. При нинішній частоті судових засідань (раз на місяць) та темпах читання обвинувального акта його оголошення потребуватиме понад 2,5 років. І справді — затягують процес. Менше 30 сторінок обвинувального акта встигають подолати прокурори «за один присід», при обсязі в 780 сторінок.
Але вимога слухати обвинувальний акт у повному обсязі виходила не від прокурорів, а від самого Насирова! Стратегія, описана у відомому анекдоті: «За 2,5 років (поки слухатиметься обвинувачення) або ослик здохне, або емір, або Насреддін». Захист наполягав на хороших характеристиках та поганому здоров'ї обвинуваченого, якому «підкинули ковдру» та «оголосили підозру, поки він спав». Обвинувачення парирувало: за 2 роки (до притягнення) Насиров перетинав кордон 60 разів, тому втече при першій нагоді. Підсумок дебатів: обвинуваченому доведеться носити електронний браслет щонайменше до весни. На фото — А ж письмо про британський паспорт було у НАБУ ще в березні 2017 року.
Почему Кабмін так довго не вирішувався попрощатися з чиновником на прізвище Насиров? У Антикорупційному бюро вважають, що відстрочка, яку Насиров давав Онищенку, не могла бути оплачена. І у листі до Мінфіну щодо сплати ренти цим олігархом пан Насиров збрехав. А коли Онищенко втік, голова ГФС наказав вжити заходів до арешту майна державної «Укргаздобичі», з якої збирався стягнути онищенківський борг.
Як пов'язані кримінальні провадження Насирова та Онищенка? Незаконну (як впевнені прокурори) відстрочку отримали онищенківські «Фірма «Хас», «Карпатинвест», «Надра Геоцентр» у листопаді-грудні 2015 року, коли НАБУ вже вовсю розслідувало кримінальне провадження щодо виведення коштів з «Укргаздобичі» фірмами Онищенка. Цьому передувала зустріч Онищенка з Насировим у жовтні 2015 року. Онищенко роками наживався на державному газі, а Насиров дозволив «заощадити» ще 2 млрд грн на ренті за користування надрами. Недавно газовий олігарх заявив з цього приводу: «Газові трейдери продають газ по 6300, якщо заплатять усі податки (рента, ПДВ), їм не залишиться нічого. Я завжди висловлювався проти ренти, яка добивала галузь. Не я придумую коридори комунікації з владою. У нас так влаштований великий бізнес — якщо ти хочеш працювати й хоч щось заробляти, ти повинен взаємодіяти з владою. Не бізнес диктує ці умови, а політика. Тому, якщо ти хочеш припинити цей диктат – йдеш у політику й стаєш над процесом. За такою схемою працювали всі нафтогазові спільні договори» (докладніше: https://www.pravda.com.ua/articles/2017/12/14/7165467/ На фото — Насиров робив розстрочку Онищенку задним числом, списував штрафні санкції, переносив обов'язкові платежі на наступний бюджетний рік. Звичайним платникам податків такі пільги можуть лише сниться. Мотив залишається найслабшим місцем у справі Насирова. «Між мною та Насировим не було грошей», — так це коментував Олександр Онищенко з-за кордону. Як натякнув представник САП, «всім відомо, чим займався Онищенко — був парламентським «вирішувачем». Тобто «податкові канікули» для газового олігарха були платою за його «роботу». Але що взамін отримував Насиров – цього прокурори не беруться пояснити. Найлогічніша відповідь: дати податкову відстрочку наказав сам Порошенко. Все, що причиталося державі + частина прибутку Онищенка від його газових схем (за його словами) йшло на фінансування політичних інтересів Порошенка. Тому логічно, що Насиров виконав наказ «закрити питання» так, як це вигідно «вирішувачу». Прямої вигоди від того, що «простив» борги, голова ГФС не мав, але це могла бути плата за саме перебування на посаді.
Що відбувається зі справою Онищенка? Справу Олександра Онищенка збираються розглядати у заочному режимі. Після зняття недоторканності він втік до Європи й, якщо вірити самому олігарху, отримав статус політичного біженця. А ще у нього є грецький паспорт і, у крайньому разі, Греція його не видасть. Заперечуючи вину, Онищенко фактично у низці інтерв'ю визнав, що був учасником злочинної схеми. І тут же прикрився компроматом на Президента. У оприлюднених ним записах розмов з Олесем Довгим та Миколою Мартиненком, які Онищенко робив таємно, він виражає готовність йти на угоду зі слідством у обмін на сплату «штрафу» в 400-500 млн грн (пропозиція Онищенка), або 600-700 (пропозиція другої сторони). На фото — Олександр Онищенко не визнається, у якій країні отримав статус політичного біженця. 8 лютого Холодницький оголосив про початок процедури його заочного засудження. Мільярдна схема була простою як три копійки: між виробником та споживачем вклинився посередник, який, купивши газ дешево, перепродавав дорого (за ринковою ціною).
Занижену ціну закупівлі у держкомпанії Онищенко добивався через свої ж фіктивні біржі. А різниця осідала на рахунках ОПГ. Реальна ціна була 7 тис грн за тисячу кубів, але Онищенко газ доставався за 2640 грн. У рейтингу Forbes на 2016 рік, коли у нього почалися проблеми, стан цього дельця оцінювався в 29 млн доларів і всі ці мільйони він заробив саме на газі. На фото — 15 червня 2016 твіттер НАБУ повідомив: «Мережа компаній завладіла коштами від співпраці з держпідприємством «Укргаздобиця». Серед фірм-прокладок, крім названих вище, звучали ЧАО «Пласт», ТОВ «Природні ресурси +» (Київська область), харківські «Цефей» та «Карпатинадраінвест». ГПУ провела обшуки у філіалах «Укргаздобичі», яка роками програвала від співпраці з фірмами Онищенка. І виявилося, що з 2013 року збитків накопилося на 3 мільярди гривень. Слідство НАБУ встановило причетність до завладіння держкоштами 29 осіб, 7 з яких, включаючи самого Онищенка, перебувають у розшуку. До складу засновників входили різні фізичні та юридичні особи, які, за даними НАБУ, представляють не лише Олександра Онищенка, але й інших політиків.
На фото — До схеми Онищенка виявилися причетні компанії з групи покійного Ігоря Єремєєва, а також Давида Жванії та родини Кацубів. Чому Україні не видають Онищенка? Спроби добитися екстрадиції олігарха з різних країн до успіху не привели. Захід зовсім не хоче видавати Україні пана Онищенка. Причина? Схоже, саме те «похоронне бюро», про яке беглий олігарх згадує на одній з оприлюднених ним «плівок». Записи, які він робив близько року на диктофон, будучи довіреною особою Президента. Компромат, який готовий використовувати або не використовувати — у обмін на певні умови. У різний час писали, що Онищенко поділився своїми таємними записами зі спецслужбами РФ та з американцями, але він це заперечує. «Охоронну грамоту» береже до часу й лише дає послухати. Не лише представникам спецслужб, але й журналістам. Завдяки цьому, у Петра Олексійовича вже є причини для помсти. Наприклад, у грудні 2016 року в інтерв'ю «Країні» Онищенко розповів, як за дорученням АП вів скупку голосів у ВР. І тоді ж порадував російських пропагандистів розповіддю про те, як Порошенко вимагав гроші у олігархів.
На фото — за словами Онищенка, Порошенко хотів контролювати «Нафтогаздобичу» Ахметова й після торгу погодився залишити цю компанію в спокої за 200 млн доларів викупу. Не може не дратувати Президента й те, що пов'язано безпосередньо зі справою Онищенка. Якщо вірити газовому магнату, той, хто керує ОПГ, сидить на Банковій. Адже, за словами Онищенка, глава Держави не просто був у курсі, але й брав участь у грабежі надр у змові з ним. Щоразу, публікуючи одкровення Онищенка, західні ЗМІ роблять застереження: звинувачення не підкріплені доказами. Але цілком очевидно — сприймають їх серйозно. На фото — Олександр Онищенко показує кореспондентові Deutsche Welle компрометуючі Адміністрацію Президента смс. Ось лише те, що випливає з таємних записів спілкування олігарха з переговірниками, які зустрічалися з ним у еміграції: * Президент України очолює корупцію в країні. * Завдання Порошенка-Кононенка захопити максимум держпідприємств і скрізь поставити своїх людей. * Порошенко підминає під себе бізнес інших олігархів, хоче мати контроль над усім бізнесом в Україні, на який тисне за допомогою правоохоронців. * Порошенко здатен дати слово Президента й його порушити (в одному з інтерв'ю Онищенко недавно знову заявив, що Порошенко його «кинув»: обіцяв захист, але «продав» його історію держсекретарю Керрі як боротьбу з корупцією). * Порошенко отримував готівку від Онищенка через Кононенка за газовою схемою. Відкати становили 2 тисячі грн з кожної тисячі кубів. * Порошенко купує голоси у ВР, з метою посилення своєї влади. Серед найдорожчих голосувань, за словами Онищенка, проекти держбюджетів 2015-2016, призначення та відставка Віктора Шокіна, призначення Юрія Луценка, відставка Валентина Наливайченка (ціна питання — 2-2,5 млн доларів). * Дискредитацією Яценюка Онищенко займався за завданням Порошенка й на це йшло на місяць близько 3 мільйонів доларів. На фото — британському виданню The Independent Олександр Онищенко розповів, як за дорученням Президента «мочив» Арсенія Яценюка через ЗМІ та акції протестів, щоб очистити місце Прем'єр-міністра.
Пара яскравих історій з оприлюднених плівок Онищенка: «На мене вийшла банда Могилевича-Фішермана. Мовляв, вони з Конем (Кононенком) спілкуються, знайшли мого кума в Києві й запросили мене в Москву поговорити. Туди ж прилетів і Циганков (адвокат Онищенка), він мені раніше говорив, що у нього немає візи в Лондон (пропонував зустрітися в Москві або Мінську). Я подумав це стикування: вони мене й звідти, й звідти запросили. Циганков – це Грановський (Олександр Грановський), а Могилевич-Фішерман від Кононенка на мене вийшли. «Щоб ти розумів, ми Петю прикриваємо, його бізнес», – вони (Могилевич-Фішерман) мені говорять. І почали мене на угоду зі слідством. Я ж не проти, кажу, я вже Олесику дав добро (Довгому, який раніше приїжджав). Добре, я чекав, відбувається х**ня. Арештовують цього Циганкова, той дає телефон і розповідає, що я сепаратист. «Коли я з Онищенком їхав, його охороняла ФСБ», — сказав Циганков. А я спеціально взяв мусорів, які були зі мною в машині, щоб не було провокацій, які спеціально прилетіли в Москву на всякий випадок — менти звичайні, українські»: На фото — Сева Могилевич у США вважається «босом російської мафії». Він був партнером покійного авторитета Япончика-Іванькова, Ігор Фішерман – його права рука. Обидва перебувають у числі найнебезпечніших злочинців, яких розшукує ФБР. «Коли Петя сказав: почати бомбити Ахметова, Ринат при мені йому приніс 130 мільйонів, Пете це здалося мало. Я Пете сказав: «Життя довге, завтра ситуація змінитися». Він дав наказ Шокіну, і Шокін у нього все арештував. У нього (Ахметова) рік десь була компанія під арештом. Така ж ситуація — Коля Злочевський через мене намагався вирішити питання. Кононенко до нього літав. Він їм платив по мільйону щомісяця. Давав газу на їхні заводи – один скляний, другий шампанське випускає. Коля говорить: «Я їм даю газ, вони зі мною не розраховуються, десь на мільйон на місяць». Говорить: «Розумію, що повинен платити, але вони обіцяють перспективу, що закінчать мої питання й мені дозволять в Україну. Він запропонував Пете ряд варіантів співпраці. Доходило до того, що дає йому 50 млн. Петя все вивчав, вивчав… Той купив у поляка компанію й хотів з Петею поділитися, плюс у нього купа верстатів… Цілу програму складив, я це все приніс, Петя все вивчив, і говорить: «Що він мені за х**ню пропонує?». 50 млн — це ніби його образили.
Мало! Я йому говорив, що не розумію вашу тактику. У нього тактика всіх знеособити, у всіх все відібрати»: Чи можна вірити колишньому «регіоналу», який став нардепом, подолавши адміністративні перешкоди, завдяки хабару в 6 млн доларів (за його власним визнанням)? Який до того, як у нього почалися проблеми, брехав, що не має ніяких справ з Порошенком і «топив» Яценюка, як головного корупціонера, а тепер стверджує, що діяв за завданням Порошенка, якого лає останніми словами?
Вірити людині, яка обманом записувала переговірників? Ахметов, як випливає з оприлюднених Онищенком записів, не підтвердив інформацію про вимагання у нього 200 млн доларів Президентом. Але вірити можна. Влітку 2015 року прогримла інформація про те, що ГПУ проводить досудове розслідування щодо завладіння Ахметовим у 2010-2014 роках компанії «Нафтогаздобиця» (належить ахметівському ДТЕК). А також – щодо викрадення екс-голови правління цієї компанії Олега Семінського (він зник у 2012 році й був незаконно позбавлений волі три роки!). Так де ж результати розслідування, а, Генпрокуратуро? На фото — У цьому інтерв'ю людина, яка 3 роки була заручником, розповіла, що його замовив Микола Рудьковський. Мотив: «Ми збиралися продавати компанію іноземним інвесторам. Але після того як мене викрали, угода не відбулася, а компанією завладів відомий український олігарх». Пройшов час, і, з причин, які неможливо пояснити інакше, ніж так, як їх пояснив Онищенко (Ахметов та Порошенко домовилися), донецький олігарх знову став «білим та пухким», та ще й партнером Петра Порошенка з електроенергії.
Так само й інші одкровення Онищенка плавно лягають у канву подій. Підтверджуються фактичними обставинами, складаючи пазли у певну картину. Наприклад, на початку своїх викривань Онищенко говорив, що Ляшко отримує від Порошенка на місяць по 2-3 мільйони доларів за лобіювання у ВР. І що ж? За останні 4 роки головний по «скотинякам», пробравшись у ВР під гаслом відсторонення від влади олігархів, сам став без п'яти хвилин олігархом. І інших пояснень мільйонам Ляшка, крім заробітків на політичній корупції, не існує. І найсвіжіша історія: Микола Злочевський, якого підозрювали в газових схемах, подібних онищенківським (у завищенні витрат при видобутку газу й ухиленні від сплати податків) днями повернувся в Київ. Підстава: Генпрокуратура винесла постанови про скасування державного розшуку. Причому замів сліди якісно — остання з прокладок групи Burisma «еколога» Злочевського готується припинити своє існування.
Цього члена банди Януковича засекли в кінці грудня 2016 року у Відні під час зустрічі з партнером Порошенка Ігором Кононенком, якого на «плівках» Онищенка співрозмовники називають Конем. На фото — Зустріч Кононенка зі Злочевським у Відні. Відразу після неї кудись подівалися всі справи «на Колю», якими козиряли у НАБУ та САП. Оскільки до сих пір головні записи, зроблені Онищенком у Президента, так і не оприлюднені, деякі вважають, що це блеф. Але, як стверджує журналіст «УП», якому Онищенко дав послухати фрагмент, «проблеми» якогось «хорошого хлопця Колі» обговорювали голоси, схожі на Порошенка та Онищенка. Історію з адвокатом Циганковим так само підтверджує ланцюг подій та офіційних заяв. 1 грудня 2016 року СБУ звинуватила Олександра Онищенка в тому, що він зрадив Батьківщину за паспорт РФ й до того ж фінансував сепаратистів. Як «доказ» оприлюднила абсолютно ничтожну смс-переписку цього адвоката з якимось громадянином у стилі «одна баба сказала».
Сенс її в тому, що «коневод (конями, як відомо, займається Онищенко) все злив російським у обмін на паспорт». На фото — начальник головного слідчого управління СБУ Григорій Остафійчук ще до пред'явлення Онищенку підозри за 111 ст. УК («Державна зрада») розкрив і адвокатську таємницю, й таємницю слідства. На таємних записах Онищенка Циганкова називають «підсадною уткою Олександра Грановського». А нашим читачам цей адвокат відомий як один з учасників фальсифікації під назвою «Справа педофілів з БЮТ». Та й по суті СБУ устами Олени Гітлянської заявила, що адвокат «викрив» клієнта: «Циганкова ніхто не затримував, він сам запропонував таку розмову». Конфлікт між Онищенком та Порошенком розкрив грандіозний масштаб корупції в нашій країні. Але також заграло багато інших граней. Серед них ціна на газ. Якщо в ній була коруційна складова, а Онищенко вже видалений з їхніх схем, чому це не вплинуло на ціну й хто займав його місце в дерибані?
На фото — питання не в брову, а в око: після того, як детективи НАБУ обезвредили членів ОПГ, які обдирали споживачів, чому ціна не впала, хто продовжує наживатися на українцях? Кажуть, що Петро Порошенко з самого початку президентства цілився на другий термін і збирав компромат на всіх, від кого щось залежить. ГПУ та СБУ були в цьому надійними помічниками. А змінювати коруційну Систему в плани олігарха Порошенка не входило, оскільки він — її частина. З появою НАБУ та САП здавалося, що ситуація змінитися — з'являтимуться плоди боротьби з корупцією. Але поки лише стала помітнішою порочність українського «бомонду». Яку розкривають «політичні мученики» на кшталт Олександра Онищенка. Корупціонери, загнані в кут, можуть завдати удару по коруційній гідрі (як це не смішно). А, якщо, дивлячись на Онищенка, розмовиться й Роман Насиров, удвох їм буде під силу перетворити Петра Олексійовича на політичний труп. Татяна Заровна, «ОРД"