Журналісти видання ОРД вирішили проаналізувати діяльність так званих агентів НАБУ, які з моменту створення нового антикорупційного органу вже встигли відзначитися у гучних скандалах. Останній із них пов'язаний із депутатом Одеської обласної ради Олегом Бабенко, якому намагаються вменити дачу хабара розміром 500 тисяч доларів США працівникам правоохоронних органів. Депутат Бабенко свою вину заперечує, наполягаючи на тому, що його провокували на злочин, від якого він відмовився. У матеріалі проаналізовано юридичний аспект діяльності агентів НАБУ та слідчих ГПУ, розглянуто статистичні показники їхної роботи та питання про практичну користь їхної діяльності для держави.
На момент написання матеріалу вже минуло близько трьох років з часу створення Національного антикорупційного бюро України. За весь цей час жоден топ-чиновник-корупціонер не був засуджений. Це свідчить про неефективність відомства, а також про певну його упередженість та ангажованість. Усі справи, які гучно починалися, як правило, не закінчувалися нічим. Примітно, що всі попередні гучні спроби «агентури» НАБУ викрити різних чиновників у хабарництві не увінчалися успіхом. Часто самі агенти провокували своїх «жертв» до дачі хабара, тобто схиляли до вчинення злочину, що також є порушенням закону.
Аналогічна ситуація сталася у справі депутата Одеської обласної ради Олега Бабенко, якого намагаються звинуватити у пропозиції хабара розміром 500 тисяч доларів США. Депутату вменяється частина 3 статті 369 Кримінального кодексу України (пропозиція, обіцянка або надання неправомерної вигоди службовій особі). Журналісти звернули увагу на те, що у зв'язку з цією справою з'явилося багато вбросів у ЗМІ, витоків інформації, яка суперечить офіційній, не відповідає дійсності або є прямою маніпуляцією з метою очорнити репутацію людини до рішення суду без будь-яких доказів. Справа більше нагадує потужну PR-кампанію.
У центрі уваги журналістів опинився так званий агент НАБУ Євген Шевченко, діяльність якого на цій ниві вельми сумнівна. Про це свідчать численні операції, у яких цей «шпигун» брав участь і які успішно провалив, лише підставивши людей. Історія з Олегом Бабенко почалася дуже дивно. Численні засоби масової інформації розповсюдили новину НАБУ, прикрашену власними вигадками, про те, що нібито депутат Бабенко, мов Бетмен, сховався від спецназу НАБУ через вікно. Про це повідомлялося навіть на офіційному сайті бюро, але пізніше новина чомусь зникла.
Журналістів смутило те, що ніхто не надав жодних доказів: ні відео, ні аудіо, ні фото. Більше того, жоден із поважних колег не поцікавився думкою самого Олега Бабенко з цього приводу. Хоча він досить відкритий для журналістів, про що свідчать його інтерв'ю регіональним ЗМІ, у яких Бабенко категорично заперечив усі звинувачення на його адресу, та його акаунти в соціальних мережах, де депутат веде активну громадську комунікацію. Ці інтерв'ю були записані саме в той час, коли всі засоби масової інформації трубили, що депутат сховався. Деякі ЗМІ навіть написали, що Бабенко чи не пішки перейшов кордон у Придністров'я.
Примітно, що сам Олег Бабенко від слідства не сховався, а за своєю ініціативою запропонував відповісти на всі питання правоохоронців, куди сам добровільно явився. Олег Бабенко добровільно, до походу в ГПУ, здав паспорт для виїзду за кордон, добровільно та за своєю ініціативою дав усі показання, виконуючи свій громадянський обов'язок, активно співпрацює зі слідством, про що інформує на своїй сторінці у Facebook.
«Не маю жодного наміру сховатися від слідства, крім того, щоб уникнути будь-яких спекуляцій, повідомляю, що 18 січня 2018 року добровільно здав свій паспорт для виїзду за кордон у Генеральну прокуратуру України. Також звертаю увагу, що ще до отримання підозри виконував покладені на мене законом процесуальні обов'язки в повному обсязі, а саме: 16 січня 2018 року адвокат отримав повістку про виклик до слідчого і в призначений час, 19 січня 2018 року ми прибули на допит, взяли участь у всіх без винятку слідчих діях, дали показання та іншу інформацію, яку хотів отримати слідчий», — заявив Олег Бабенко. Депутат додав, що будь-які зустрічі з Євгеном Шевченко відбувалися виключно за ініціативою агента: «Я ні разу не давав указівки або іншого наказу Павлу домовлятися з Шевченко Є.С. про передачу будь-яких коштів кому б то ні було».
Найсумніше в цій історії те, що всупереч законам України про таємницю досудового розслідування та захист персональних даних, хтось «сливає» матеріали кримінального провадження в мережу. «Хтось», хто має безпосереднє відношення до правоохоронної системи та доступ до матеріалів досудового розслідування. Це, звичайно, дуже погано і повинно суворо караться мечем правосуддя, але є в цьому й позитивний момент, що полягає в тому, що дурість тих, хто займається цією справою, стає видима.
У повідомленні про підозру ГПУ за підписом Юрія Столярчука, яке опублікували «Українські новини» (новина також видалена), є низка дуже цікавих моментів, які яскраво демонструють некомпетентність слідства та те, що справа, як кажуть, шита білими нитками. Там написано, що Олега Бабенко підозрюють у «пропозиції надання Службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомерної вигоди за вчинення або невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомерну вигоду, дії з використанням наданої їй влади, вчиненої за попередньою змовою групою осіб». До цього додається ще стаття 28 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження було зареєстровано за заявою кишенькового агента НАБУ Євгена Шевченка, який є звичайним шарлатаном.
З ЗМІ та з інтерв'ю самого агента стає відомо, що він не є штатним працівником НАБУ. Це означає, що будь-який громадянин також має право називати себе агентом чого завгодно (хоч НАБУ, хоч СБУ), якщо він є заявником. Зафіксуємо два залізних та неспростовних факти: Євген Шевченко не є службовою особою НАБУ, а саме словосполучення «агент НАБУ» не має юридичного статусу та не закріплено на законодавчому рівні. Тобто Євген Шевченко не має жодних додаткових переваг перед громадянами, не має правової можливості та повноважень вести оперативну роботу, брати участь у слідстві. З цього випливає висновок, що вся ця справа — великий абсурд: повідомлення про підозру надіслано не за адресою, так кульгає кваліфікація.
З власних джерел у правоохоронній системі журналістам вдалося з'ясувати, що ні Олег Бабенко, ні його брат ні з ким із службових осіб НАБУ або ГПУ не контактували, не зустрічалися та не розмовляли. Передачі коштів не було. Тут же виникають питання до заголовків ЗМІ та формулювань ГПУ. Де ви, панове, побачили, що «Одеський депутат попався на пропозиції хабара 500 тисяч доларів детективу НАБУ»? Адже цього не було! Це виглядає як підла маніпуляція, яка комусь вигідна. З так званої доказової бази існує лише заява та пояснення Євгена Шевченка, у яких він неодноразово плутається.
Різні ЗМІ написали, що Шевченко нібито вів переговори з Олегом Бабенко та його двоюрідним братом Павлом. Нібито є якісь його записи, де ні від одного з так званих фігурантів справи не звучить нічого конкретного, що можна було б назвати пропозицією хабара. Не називаються ні суми, ні прізвища. Одним словом, фількина грамота. Більше того, все це нагадує метання перлин перед свинями, інакше довели б справу до реальної передачі грошей. Це вірний знак того, що юристи в черговий раз «розбивають» справу в суді. Залишиться лише гіркий осад та сором на всю країну — сором як НАБУ, так і його «агента».
Обернімо увагу, що в розшифровках розмов «агента» Шевченка з Олегом Бабенко та його двоюрідним братом Павлом є прямий заклик до вчинення злочину. Наведемо кілька цитат собесідників. «Ось у мене людина запитує: «Ось поїдь, ось, конкретно, тому що вже це тягнеться незрозуміло скільки», — поспішає Олега Бабенка агент. «Ні, ну, слухай, у мене вже ось така голова, чесно я тобі скажу. Оптимальний варіант для тебе який? Ну, ось, просто озвучь оптимальний варіант, я його передам, а там уже…», — безуспішно схиляє Шевченко Олега Бабенка до пропозиції хабара. На питання Євгена Шевченка до депутата про те, як він хоче вирішити питання, Олег Бабенко недвозначно відповідає: «Все виключно в юридичній площині. Абсолютно все в юридичній площині».
З указаних розшифровок можна навести ще з десяток таких моментів, які дають зрозуміти читачеві, що насправді діяльність цього «агента» — просто фарс. Можна його навіть заподозрити в тому, що він справді вимагає у людей хабара, а по тих, хто не погоджується давати, починаються ось такі кримінальні процеси без самої події злочину. Адже, як було сказано вище, жодної передачі коштів не було та не планувалося.
«Свої попередні показання підтримую. Хочу додати, що я знайомий з Павлом приблизно 10 років. Ми познайомилися через коло спільних знайомих, з якими вдвох підтримуємо товариські стосунки. Детально обставини знайомства з Павлом я не пам'ятаю. На початку нашого знайомства з Павлом ми мали спільні бізнес-інтереси та мали кілька спільних бізнес-проектів. Надалі, приблизно останні два роки, я з Павлом не маю жодних спільних бізнес-інтересів, але ми підтримуємо товариські стосунки і час від часу зустрічаємося один з одним, обговорюючи спільні побутові теми тощо», — написав у своїх показаннях як свідок Євген Шевченко. Тобто в цій заяві дізнаємося, що агент 10 років дружив з людиною, мав з ним спільний бізнес. Весь цей час він був чесним, а тут раптом… Чи не вбачаються тут суто особисті мотиви? У своїх показаннях та заяві про злочин Євген Шевченко сильно плутається у фактах щодо того, коли познайомився з братом Олега Бабенка, коли той нібито поцікавився, чи є у Шевченка знайомства в НАБУ. Все це нагадує передергування.
Євген Шевченко у публічній площині створює собі імідж успішного бізнесмена з політичними амбіціями та друзями-олігархами, учасника АТО (батальйон «Донбас»), борця з корупцією під назвою «агент Катерина». Хоча насправді все це не відповідає дійсності. З гучного інтерв'ю виданню Цензор.НЕТ цього діяча, який називає себе «агентом НАБУ Катерина», можна зробити кілька стійких висновків. Перший і головний з них — що вся діяльність так званого агента НАБУ не привела абсолютно ні до чого: немає жодного судового рішення, жодного обвинувального вироку. Майже всі справи розсипалися через нестачу доказової бази.
Обертає на себе увагу важливий момент, що майже всі жертви агента — його ж друзі. «Моя участь у тій чи іншій ролі — це близько 20 випадків співпраці. Шкода, що не всі епізоди дійшли до суду. Але навіть по тих справах, які направлені в суд, на сьогоднішній день немає рішень», — пожалівся Шевченко в інтерв'ю Бутусову. Усі спроби Євгена Шевченка як агента НАБУ виявилися звичайним фіаско, у чому він сам і визнається. Взагалі це інтерв'ю для мислячих людей дуже яскраво розкриває суть цієї людини. Інтерв'ю привернуло увагу керівника САП Назара Холодницького, після нього було вирішено розпочати службову перевірку в НАБУ щодо позаштатного «агента» Євгена Шевченка. На думку Холодницького, такі публікації шкодять роботі всіх правоохоронних органів. «Ми глибоко стурбовані черговою такою утечею інформації. Це ще раз підтверджує, що в НАБУ є системні проблеми з таємницею слідства. Якщо так будуть діяти далі, то Антикорупційна прокуратура не матиме іншого виходу, як забрати всі справи з НАБУ, залучати інші правоохоронні органи та доводити їх до кінця», — попередив Холодницький.
У інтерв'ю, яке так обурило керівника САП, «агент» Шевченко, виправдовуючи свою неспроможність довести справи до кінця в законному ключі, скаржиться, що, мовляв, судова система не така, судді погані. Але тут, якщо ти хочеш притягнути людину до відповідальності, важливо знати та дотримуватися закону, а не говорити судді, що «я так відчуваю — він корупціонер, судіть його». Необхідний чіткий склад злочину та залізобетонні докази, а не особисті враження якогось хлопця, який бажає здобути славу, щоб влаштувати свою політичну кар'єру. Як відомо, Шевченко вже двічі робив спроби стати депутатом. Він же перегородив дорогу своїм Мерседесом мікроавтобусу СБУ, який перевозив затриманого Саакашвілі. Політичний ментор Шевченка — Семен Семенченко (Костянтин Гришин). Люди, які служили в батальйоні «Донбас», розповідають, що Шевченко, по суті, не був на фронті. Приїхав туди на новому джипі Volvo та працював PR-щиком Семенченка. Пробув Шевченко в розташуванні «Донбаса» від силу місяць, зате тепер б'є себе в груди: «Я в танку горів, броня, розпалена за шиворот, капала».
Сам агент, як і його шеф, були помічені у гучних скандалах з торгівлею зброєю та бронетехнікою. По обох раніше були сумнівні кримінальні справи, про які розповімо окремо. Допитливі журналісти вже давно викрили Шевченка, що у період загострень на лінії зіткнення він там був відсутній. При цьому вів активну діяльність у соцмережах та медіа. Розслідування колег чітко показало, що Шевченко — «ряжений АТОшник» та шарлатан.
Шевченко дає нам зрозуміти в інтерв'ю, що він дуже впливовий мажор, який ходить на яхті в Монако з дружиною Миколи Мартиненка, тримає коней в одній конюшні з Олександром Онищенком, одягається в Gucci та Prada, іноді їздить на Bentley та Ferrari, а постійно на Мерседесі, яким обзавелся після повернення з АТО, користується iPhone та має розкішний дім на березі Дніпра. І все це не тому, що хлопець любить розкіш, а щоб втиратися в довіру до сильних світу цього. «Потрібно вміти розташувати собесідника до себе. І звичайно ж вміти підтримати розмову про відпочинок у Монте-Карло, їзду на швидкості 300 км/год на Bentley, яхти, вертольоти та інші атрибути життя мільйонерів», — виправдовує Шевченко свій розкішний спосіб життя в інтерв'ю.
Там же він визнається, що нелегально купував автомати, їздив з ними в Крим тощо. «На наступний день ми почали шукати зброю. В принципі два години знадобилося мені, щоб її знайти. Калаші ми купили по 2,5 тисячі доларів». Ось що відповів Євген Шевченко на питання, де він дістав зброю: «У людей… Це були АКМ. Свіжі, в мастилі. Ні разу не стріляні взагалі. Торговець зброєю говорив, що до Майдану навіть по тисячі доларів рідко брали — не було попиту, а тут ми останні два забрали. Ще взяли чеські «Скорпіони», але з ними була напруга по боєприпасам — там патрон специфічного калібру. Ну й пістолети теж купили: ТТ, ПМ. У деяких було й законне озброєння — «Сайга», помпові рушниці, снайперські гвинтівки. Але 20 лютого ніхто з наших по «Беркуту» не стріляв».
Впрочем, кожен бажаючий може сам зробити висновок про Євгена Шевченка, прочитавши інтерв'ю повністю. Якщо читати його крізь призму законності, то цього «героя» давно пора притягнути до кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що всі претензії до Олега Бабенка — надумані, а розгорнута PR-кампанія є ніщо інше, як спроба Шевченка потрапити в політику за рахунок маніпуляцій, зради, перекручування фактів та підстав власних впливових друзів без законних підстав та будь-яких доказів. Продовження слідує…