До 2016 року ринок піску Києва та Київської області функціонував у рамках ринкових відносин і здорової конкуренції. Пісок як корисна копалина видобувається з кар'єрів Київської області за межами населених пунктів. Це надра, на які компанії отримують відповідні спеціальні дозволи на користування надрами. У Києві та населених пунктах Київської області розробка кар'єрів заборонена законом, і єдиний спосіб видобутку подібного піску — це сміттєзвалища, відходи, донні відкладення в межах знищених водойм та старих річищ. Пісок зі сміття та бруду, який видобувають під час очищення, не має показників надр і вільно обертається на ринку в рамках закону.
Відвантаження споживачам здійснюється з численних місць, що дуже зручно, оскільки не створює затори в місті та не погіршує й без того проблемну ситуацію з вихлопними газами та руйнуванням доріг. Всіх влаштовує — держава має подвійну вигоду: видобуток з кар'єрів приносить державі дохід від продажу спеціального дозволу на користування надрами та отримання податків від реалізації компаніями піску як надр. Держава, не маючи коштів на відновлення водойм, залучає приватних інвесторів. Під час очищення водойм вирішується громадське невдоволення їхнім станом, приватний інвестор за свої кошти облагороджує територію навколо річок та озер, утилізує гори сміття. Внаслідок цього з'являються чисті водойми, чудові зони відпочинку для населення, місцеві бюджети отримують доходи у вигляді податків від реалізації відходів.
Дисбаланс у цій гармонії почався у 2016 році. Початок лихоманки на ринку був викликаний анулюванням спеціального дозволу на користування надрами у Київського річкового порту. У березні 2016 року компанія подала заяву до Держгеонедр, але так і не домоглася від цього відомства взаємності. Державна служба висунула претензію ліцензіату в тому, що він має заборгованість з оплати податків і зборів, що відповідно до рішення Кабміну є підставою для того, щоб не продовжувати дозвіл.
У середині вересня 2016 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов ПАТ «Київський річковий порт» до Держгеонедр та зобов'язав це відомство продовжити на 20 років, до 5 листопада 2036 року, строк дії спеціального дозволу на користування надрами Ново-Українського родовища піску, розташованого в мілководній частині Канівського водосховища в Обухівському районі Київської області. До того моменту у Київського річкового порту з'явилися нові власники — екс-глава МНС Нестор Шуфрич та колишній голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Михаїл Бродський. Ініціативу залишити видобуток піску основним видом діяльності порту виявив Михаїл Бродський. Разом зі своїм сином Юрієм він робить спроби монополізувати ринок видобутку та реалізації піску за рахунок розправи над конкурентами недобросовісними методами.
Як приклад можна навести переслідування компанії «Мостобуд-Транс» у замовних сюжетах на каналах «Інтер» та «Росія 24», а також маски-шоу податкової міліції на об'єктах ТОВ «СОБИ», де працівників підприємства цілу ніч тримали на баржах та били, а потім намагалися буксирувати вилучені баржі в Черкаси, на вотчину Бродських, нібито на зберігання фірмі, що складається з двох осіб, включаючи директора — кримінального авторитета. Громадська думка дезорієнтується замовними матеріалами — ЗМІ переповнені безграмотними публікаціями, які викривають роботу будь-якої гідротехніки, чи не як абсолютне зло. Тим часом очищення річок та озер — не злочин, а екологічно корисний спосіб видобутку піску, навіть більш корисний, ніж кар'єрний видобуток. Земснаряд — це лікар для водойми. Він повертає річки та озера до життя. Колись на Дніпрі працювало більше ста одиниць гідротехніки. Річка була судноплавною до самої Білорусі. Обслуговувалися та ремонтувалися дамби ГЕС та шлюзи, укріплювалися береги в зонах затоплення. Зараз річки та водосховища — водні артерії України — перебувають у катастрофічному стані.
У селах, які знаходяться біля не очищених як слід річок та озер, вода в колодязях часто перебуває на рівні вигрібних ям туалетів. Ця вода вже непридатна для пиття. Тому злочинно залишати водойми в такому стані та придушувати підприємців, які займаються їхнім очищенням. На жаль, сім'я Бродських з претензіями на монополію у сфері видобутку піску знаходить таких же недалекоглядних спільників на рівні середньої ланки та навіть у керівництві правоохоронних органів. Вносячи кричущу несправедливість, вони можуть зірвати серйозні міжнародні інвестиційні проекти, що чревато падінням кредитного рейтингу України.
Михаїл Бродський розкручує новий бізнес, використовуючи для цього ставшу популярною нині антикорупційну настрій народу. Як інструмент він зійшовся з керівництвом антикорупційної громадської організації «Стоп корупції». При цьому самі активісти й не ведають про завдання, які вирішуються з їхньою участю. Офіційно ця громадська організація працює в інтересах так званої «Асоціації недропользувачів», фактично курованої Михаїлом Бродським та його оточенням.
Реально ж проводиться елементарне усунення конкурентів та учасників ринку. «СтопКор» взявся за всіх учасників піщаного ринку. Силами так званої громадськості, при підтримці силових органів, підприємницька діяльність цих компаній фактично заблокована. Йде вброс свідомо хибної та неправдивої інформації (152 статті на сайті ОО «СтопКор») про їхню роботу, при цьому не дуже напружуючись хоча б правильно називати ці компанії. Самі видобувачі піску стверджують, що їхні фірми працюють у законодавчій площині з усіма необхідними дозволами та сплатою податкових зборів та платежів. Цей факт неодноразово підтверджувався контролюючими органами та рішеннями судів. Також старателі розповідають, що у них є цілий ряд свідчень про вимагання з боку координаторів «СтопКора» — Романа Бочкали та Богдана Хмельницького. Є й фіксації SMS-переписок, відео зустрічей та осіб, які від них приходили за данню. При цьому «антикорупційні активісти» використовують примітивну схему, засновану на підтримці лояльних до Бродського ЗМІ.
У першу чергу проводять активний медійний вброс свідомо хибної інформації щодо конкретного об'єкта. З гучними фразами: «нелегальний видобуток піску», «корупціонери», «титушки», «невраховані продажі за готівку», «робота без дозволів», «крищування силовими структурами». При цьому організовують активний тиск на силові структури «під камери». Поліцію та прокуратуру примушують без розбирання по суті заводити кримінальні справи та арештовувати техніку та пісок. Відбувається тиск на суддів персонально, примушення до отримання рішень на арешт та вилучення у конкурентів техніки та піску. Мета — повна блокування роботи відповідного суб'єкта господарювання та нелегальна реалізація арештованого піску під своїм контролем. Враховуючи здійснюваний тиск та гучний піар силових структур, судів та суб'єктів господарювання, відповідні кримінальні справи відкриваються та ведуться з грубими порушеннями процесуальних процедур.
УЧАСНИКИ ЗМОВИ:
МИХАЇЛ БРОДСЬКИЙ — ІНІЦІАТОР Зупиняє всі інвестиційні проекти з очищення водойм та місця видобутку піску, використовуючи: Прокуратуру, Водну поліцію, ОО «Стоп Корупції», видавництво «Оглядач», 5 канал, телеканал «Інтер».
ЛЕВ ПАРЦХАЛАДЗЕ — СПІВУЧАСНИК Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, совласник ОО «Стоп Корупції» через свого представника Тараса Лілика. Отримує дохід від діяльності СтопКора з блокування очищення водойм та інших, оплачених зацікавленими особами, заходів. Здійснює тиск на Державне агентство водних ресурсів України та Державну екологічну інспекцію України з метою: фабрикування збитків, нібито завданих інвестором державі внаслідок реанімації водойм; призупинення інвестиційних договорів.
ОВЧАРЕНКО ІРИНА — СПІВУЧАСНИЦЯ Голова Державного агентства водних ресурсів України. Змушує працівників держпідприємства «УКРВОДСЕРВІС» зупиняти дію інвестиційних договорів, які здійснюються в рамках «Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4836-17). Блокує узгодження проектів з очищення та оздоровлення водних об'єктів м. Києва, на які сподівається населення та розраховує держава.
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СТОП КОРУПЦІЇ» — СПІВУЧАСНИКИ Стартова сторінка сайту організації має постійний напис — «Як крадуть пісок і що з цим робити?!». Це не випадково — найбільший прибуток СтопКор отримує від Бродського за участь у монополізації ринку. Богдан Хмельницький та Роман Бочкала отримують від Михаїла Бродського щомісячну абонплату розміром 150 тисяч гривень за моніторинг місць очищення водойм та видобутку піску, а також додатково оплату за кожну блокування робіт компаній — від 25 до 100 тисяч гривень. Діють за планом: виїзд на місце очищення водойми працівників СтопКора в кількості від 3 до 7 осіб (більше ніколи не буває, населення такі акції не підтримує); блокування господарської діяльності; виклик поліції; відкриття кримінальної справи за заявою виключно працівників ОО «Стоп Корупції»; арешт майна; пошкодження майна, крадіжка піску (приклад — озеро Тяглое в Києві, де працівники СтопКора брали участь у реалізації піску, прикриваючись блокуванням діяльності на об'єкті).
ПАВЛО КОНОНЕНКО — СПІВУЧАСНИК Перший заступник прокурора Києва. Здійснює тиск на працівників поліції з вимогою фабрикування кримінальних справ проти компаній, які здійснюють природоохоронну діяльність на водних об'єктах м. Києва. Тиск відбувається синхронно з виїздом працівників ОО «Стоп Корупції» (з метою незаконної блокування робіт) на місця очищення. Особисто викликає працівників поліції для звіту з зупинених об'єктів.
Це лише частина учасників змови. Якщо не зупинити Бродського та його спільників — це викличе хвилю громадських протестів, дисбаланс у будівельній сфері, зупинення реанімації водойм, появу тіньового ринку піску, погіршення інвестиційної привабливості України.