Протягом останнього десятиліття в керівництві ДП НЕК «Укренерго» відбувалася справжня карусель. Лише за останні кілька років компанію очолювали директори Ходаковський, Омельяновський, Ущаповський та Касич. Кожна зміна керівництва була не добровільною, а вимушеною. Як правило, через небезпідставні підозри у корупції. На тлі швидкої зміни топ-менеджерів тривалість повноважень нинішнього її голови Всеволода Ковальчука можна оцінити як рекорд. Особливо, якщо враховувати величезну кількість скандальних ситуацій, які постійно супроводжують його персону.
Бої без правил
З лякаючою регулярністю в кабінет директора, за місцем його проживання, а також до родичів під час розслідування завітають «борці» з корупцією та економічними злочинами, проводяться обшуки та вилучення речових доказів, але всі їхні зусилля йдуть, як вода в пісок. Ковальчук непохитно стоїть на чолі «Укренерго», як глиба. Його поява на посаді керівника компанії сталася не інакше, як за допомогою надприродних сил. Після відставки Юрія Касича він був призначений тимчасово виконуючим обов'язки директора.
Незадовго до цього у лютому 2015 року Ковальчук отримав чергове підвищення. Він став першим заступником директора НЕК «Укренерго» — карт-бланш на майбутнє. Як і належить у таких випадках, Комітет з призначень при Мінекономіки України оголосив конкурс на заміщення вакантної посади. У фінал вийшли троє претендентів — Ковальчук, екс-генеральний директор «Запоріжжяобленерго» Віктор Насулько та колишній керівник казахського філіалу американської компанії AES Сергій Зуєв. Саме він вийшов переможцем у кастингу, але не тут-то було. Обурений поразкою Насулько подав до суду, намагаючись оспорити результат проведеного конкурсу. Тим часом у Мінекономіці вирішили, що краще всього не змінювати господаря кабінету на переможця, а залишити на посаді попереднього виконуючого обов'язки. Судовий процес незабаром перейшов у хронічну фазу. Прибулий зі сторони незалежний Зуєв був надто непередбачуваним. На початковому етапі конкурсу його намагалися зняти з дистанції, навіть звинувативши у «державній зраді». Потік надуманого компромату виходив від заступника голови фракції «Блоку Петра Порошенка» у Верховній Раді Ігора Кононенка, якого більшість політиків вважають «сірим кардиналом» президента.
Інший «смотрящий» від Петра Олексійовича, який курує суди та прокуратуру, Олександр Грановський добився від Окружного адміністративного суду Києва рішення про заборону висування кандидатури Зуєва на конкурс. Йому ставили в провину, що він деякий час працював у комерційній структурі, яку згодом купив російський олігарх Олександр Бабаков. Незважаючи на те, що Зуєв жодного дня не працював «під Бабаковим» і ніколи з ним не зустрічався, муссовані припущення про «державну зраду» зробили свою справу. Спільними зусиллями недружелюбного переможця все ж не пустили на поріг «Укренерго». Недалекоглядні міністерські чиновники, зрештою, зрозуміли, що їхні намагання об'єктивності заважають «сильним світу цього» і махнули рукою на результати проведеного конкурсу. При ретельному дослідженні ситуації з'ясувалося, що один із радіїв справедливості Насулько керував електророзподільною структурою «Запоріжжяобленерго», яка входить у сферу інтересів бізнесменів братів Суркісів та Костянтина Григоришина. Вони є її міноритарними акціонерами. Вся компанія бізнесменів, у свою чергу, тісно контактує з головним лобістом нинішнього голови «Укренерго» Ігором Кононенком.
Мільярдні контракти, щорічно розподіляються державною компанією, варті того, щоб побороться за людину, якій за посадою належить останнє слово у визначенні підрядчиків. Подаючи позов, Насулько явно грав в інтересах Ковальчука, з самого початку обраного претендентом «номер один» спрутом із політики та бізнесу. Костянтин Григоришин володіє найбільшим у світі Запоріжжям трансформаторним заводом, який у всі часи був постачальником дорогого електротехнічного обладнання для потреб української енергосистеми. Приводом для відставки попереднього керівника «Укренерго» послужив скандал із лобіюванням угоди щодо закупівлі обладнання у Григоришина за явно завищеною ціною. На посаду першого заступника він потрапив з посади заступника директора «Укренерго» з будівництва, інвестицій та закупівель. До цього Ковальчук 3 роки був головою тендерної комісії, яка безпосередньо розглядала всі документи, надані учасниками конкурсу. Стратегія дій вкрай проста, але ефективна. Першим кроком потрібно завищити початкову вартість проекту.
Лучше в кілька разів. Для цього необхідні потрібні люди в одному з підрозділів компанії, який займається попередніми розрахунками. Потім організується сам тендер. Розкриття конвертів — це красива казка для простаків. Все вирішується заздалегідь. Запрограмований переможець отримує замовлення. «Укренерго» приписує собі заслуги в деякій економії коштів за рахунок уступки від початкової ціни. Цю різницю керівництво компанії чомусь називає прибутком. Потім починається найголовніше — залучення субпідрядних організацій, оформлених на родичів. Всі залишаються задоволені. І справу зробили, і «прибуток» заробили, і себе не забули. Вважаючи себе економістом від бога, керівник «Укренерго» забуває пояснити, що його так звана «прибуток» може бути отримана лише в результаті невиконання інвестиційної програми компанії. Суми вражають. Річний «прибуток» іноді досягав 6,7 млрд гривень і майже дорівнював розміру всіх інвестицій. Інакше бути не могло. Для прикладу. Кошторисна вартість підстанції «Чернівецька» була визначена в 176 млн гривень, а в договорі з підрядчиком уже записана інша цифра — 82 млн гривень.
Секрет прибуткової економіки «Укренерго» за директора Ковальчука виявився простим.
Трансформаторний вірус
Усі директори «Укренерго» відчувають маніакальну тягу до трансформаторів та їхнього виробника Запоріжжя трансформаторного заводу. Попередник Юрій Касич поплатився за цю любов посадою. Він наполегливо проштовхував ідею закупівлі 12 агрегатів за 2,1 млрд гривень. Загадкова бацила незабаром вселилася в голову нового директора. Його спроба укласти контракт із заводом Костянтина Григоришина виявилася вдачнішою. Ціна впала до 1 млрд, ще раз підтвердивши наполегливе дотримання одного й того самого методу. Ніби викупляючи провину компанії перед Григоришиним, Всеволод Ковальчук оголосив плани широкомасштабних закупівель трансформаторів у недалекому майбутньому. Основою послужила ідея про глобальну модернізацію електричних мереж усієї України з переходом на вищу напругу 20 кіловольт. Директор посилався на деякий передовий європейський досвід. На передодні масової заміни «Укренерго» у 2016 році замовило ще 25 трансформаторів, що створило враження про їхню закупівлю про запас.
За попередні чверть століття обсяги поставок подібного обладнання з Запоріжжя виявилися трохи меншими.
Енергетика — сімейний бізнес
У період керування Ковальчуком тендерним комітетом раніше вкрай малоактивна на енергетичному ринку фірма ЗАО «КП «Укренергомонтаж» несподівано отримала контракт вартістю 3,7 млрд гривень на виконання робіт зі будівництва високовольтної лінії передачі електроенергії від Рівненської АЕС до столиці. Появі на ринку нової структури в немалій мірі сприяв поставлений Януковичем на посаду міністра енергетики Юрій Бойко, який мав особистий інтерес у отриманні вигідного контракту цією фірмою. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) спеціально для проекту поліпшення енергопостачання Києва відкрив кредитну лінію на 500 млн євро. Проблем із фінансуванням великого проекту не передбачалося. Після зими 2014 року лобісти, пов'язані з «Партією регіонів», пішли в небуття. Великий контракт, як естафетна палиця, підхопили нові люди. У ЗАО «КП «Укренергомонтаж» несподівано почався процес зміни власника, який закінчився тим, що через підставних людей вона потрапила в обойму компаній братів Суркісів та Ігора Кононенка.
Сам же підрядчик, рішуче вступивши в боротьбу, з самого початку знав, що не в силах подолати весь обсяг робіт. У нього був інший розрахунок. Він володів 50% акцій спеціалізованої організації ЗАО «СВС Дніпро», яка набила руку на подібних будівництвах, яка, зрештою, виконала замовлення. Досить дивна організаційна схема. Отримали контракт і замовили роботу самому собі. За Януковича ревізія Держфінінспекції спеціально перевіряла закупівельну діяльність у «Укренерго», проведену під прямим керівництвом Ковальчука у період 2011–2013 років, і виявила 12 тендерів, від яких виходив сильний корупційний дух. Підсумок діяльності Ковальчука виявився вражаючим. Компанія витратила зайві 2 млрд гривень. Голова тендерної комісії сприяв тому, щоб контракти виигрували не ті, хто мав на це об'єктивні дані, а зовсім інші. Досить дивне ТОВ «Хорос», зареєстроване в офшорі Белізу, поповнило рахунки за рахунок «Укренерго» майже на 49 млн гривень. Вважається, що одним із засновників фірми був Всеволод Ковальчук. «Хорос» у свою чергу щедро поділився замовленнями з такими ж малознаними ТОВ — «ВАКК», «Тилос», «ПКК Укрстройінвест-2000».
Засновником або директором у всіх компаніях була сестра нинішнього голови «Укренерго» Анна Ковальчук. У 2015 році на світ з'явилася ще одна Ковальчук — Ірина, яка проживає за однією адресою з Всеволодом. Вона вступила у володіння ТОВ «ВАКК».
Сева — великий економіст
З ростом служебного становища Всеволода Ковальчука в ієрархії «Укренерго» пропорційно збільшувалася його нахабність. У 2015 році, коли він став першим заступником Юрія Касича, все тому ж ТОВ «Хорос» за звонком зверху структурний підрозділ «Дніпровська енергосистема» підписала документи про приймання робіт на суму 14 млн гривень. Фактично все було зроблено руками субпідрядчика ТОВ «Техностар» і за набагато меншою ціною — 8 млн гривень. Правильне визначення підрядчика, пара звонків і підпис на акті, причому не свій, і 6 млн гривень у кишені. Правда, не завжди й усі підлеглі виявилися такими послушними. На конкурс зі будівництва підстанції «Кременецька» заявилися 3 учасники. Як завжди, початкова вартість виявилася завищеною — 1,3 млрд гривень. «Будівельний холдинг «Шевченківський» запропонував мінімальну ціну — 887 млн гривень.
«Київська будівельна компанія» (КЕСК), на яку робилася ставка — 1298 млн гривень. Третій учасник «Корпорація виробничих і комерційних підприємств «СОЮЗ» явно виконувала функцію спойлера. Її ціна всього на 1 млн гривень була більша, ніж у фаворита. Вроді б все ясно. Немає необхідності бути великим економістом, щоб з першого погляду визначити найвигідніше пропозицію. У розрахунок Ковальчука та його команди підтримки явно не входило віддавати такі великі гроші на сторону. Несподівано «збрикнув» заступник «Укренерго», відповідальний за закупівлі. Ковальчук його просто звільнив. Тендер все одно виграла КЕСК, ритуально «впавши» до позначки 1272 млн гривень. Це, звичайно, радикальний спосіб вирішення несподівано виниклої проблеми. Зазвичай Ковальчук намагається діяти тонше, не піднімаючи зайвого шуму. У 2017 році конкурс на виконання будівництва лінії електропередачі Кременчук–Полтава–Зміївська ТЕС виграла компанія «Механізована колона 25». Виконавцю робіт належить виплата авансу для проведення проектних робіт і закупівлі матеріалів. Керівництву компанії з Києва почали наполегливо рекомендувати залучити в якості субпідрядчиків певні фірми.
Для того щоб у «Механізованій колоні 25» почали швидше розуміти в порушенні підписаного контракту, «Укренерго» штучно затримало перерахування грошей. Під прапором популярної євроінтеграції частими відвідувачами його кабінету стали представники іноземних компаній-виробників обладнання, а також банкіри з ЄБРР, ЄІБ, Світового банку та німецької кредитної організації KFW. Результат не змусив себе чекати. Він виявився дуже позитивним. Будівництво двох ліній електропередачі взялися здійснювати компанії з Хорватії Dalekovod d.d. та Індії Kalpataru. Їм довелося зіткнутися з українським способом ведення бізнесу у версії Всеволода Ковальчука. Іноземцям доступно було пояснено, що без субпідрядчиків їм не обійтися, причому не варто лишній раз утруджувати себе в їхньому пошуку. Найменування фірм їм доведуть до відома. Заразом іноземні компанії повинні оплатити призначеним зверху субпідрядчикам у рахунок укладеного контракту деякі раніше виконані роботи. Не потрібно бути семи пядей у лоб, щоб зрозуміти, що в списку опиняться ті самі фірмочки, які належать родичам головного босса.
Євроінтеграція розширила горизонти інвестиційної діяльності «Укренерго» і з нею можливість продовжити її керівництву заробляти, присосавшись до фінансових потоків. Першочерговою задачею були оголошені роботи з технічного сполучення електричних мереж України та країн Єврозони, що потребуватиме величезних капітальних вкладень на заміну існуючого або закупівлю нового обладнання. За дужками залишається бажання заробити на можливому транзиті російської електроенергії через Україну в Європу. Можливо, тому Ковальчук затягував відключення від електропостачання неконтрольованих владою України східних районів Донецької та Луганської областей. Лише влітку минулого року «Укренерго» перестало їх живити електроенергією. Фактично компанія понад два роки надавала спонсорську допомогу, лише за 2016 рік безповоротно витративши на неї 155 млн гривень. Втрати знову ж таки були перекладені на плечі споживачів і в кінцевому підсумку населення України.
Ковальчук і банки
Прочем, іноді Ковальчук згадує про інтереси керованої ним державної корпорації. Правда, робить це досить своєрідно. Стоило НАЕК «Енергоатом» пожалітися по старій пам'яті великому начальнику, як колишньому працівнику, на дороговизну закупівлі уранової сировини для поповнення резерву, як він тут же знайшов швидкий спосіб надання допомоги — підвищення тарифів для споживачів. За останні роки вони виросли майже в 3 рази. Водночас вільні фінансові кошти компанії розміром 3,2 млрд гривень були розміщені на банківських депозитах. Була можливість використати їх і не підставляти під удар населення. Сама операція розміщення фінансів викликає здивування, враховуючи постійно декларовану Ковальчуком турботу про державні інтереси. Величезна сума була розміщена лише під 12,4% річних. Той же державний Ощадбанк із далеко не найвигіднішими умовами дає 17%. Не інакше, як топ-менеджер стратегічного підприємства розіграв чергову «сіру» схему. Фінансова діяльність голови «Укренерго» взагалі потребує ретельного вивчення. За останні роки іноземні банки надали національній енергетичній компанії пільгових кредитів на загальну суму 1,5 млрд євро.
Процент за користування мінімально можливий — всього 2%. В українських державних і комерційних банках проценти за депозитами значно вищі. Дуже спокусливий варіант. Як головний енергетик країни Ковальчук чудово знає про катастрофічний износ основних фондів усіх підприємств галузі, але навіщо йому витрачати гроші на реалізацію потрібної часом ремонтної програми. «Укренерго» за своїм визначенням завжди буде рентабельним підприємством. Усі її видатки оплатить населення України.
Непробивний
Шалості Владислава Ковальчука не раз привертали увагу компетентних органів, але з нього, як з гуски вода. Кожен раз здавалося, що ворох звинувачень накриє його з головою. Якби на його непотопляємість можна було робити ставки в букмекерських конторах, то особливо ризиковані гравці безмежно збагатилися б. Ковальчука тряслі за невиправдане завищення вартості та упередженість у визначенні переможців тендерів у 2013 році. Генеральна прокуратура України повернулася до минулого через 2 роки, знову вбачивши корупційний слід. Ковальчук дав їм відповідь і відмовився надавати частину документів, у тому числі про засновників ТОВ «Хорос».
Невиданої справи! Прокурори були вимушені звернутися до суду за підтвердженням своїх законних прав. Порушене на початку 2016 року кримінальне провадження тут же було припинено. Поспішило лобі у Верховній Раді. У липні 2017 року у Ковальчука та родичів була проведена серія обшуків. Усе вилучене через кілька днів було повернено, включаючи дорогоцінності, злиток золота та великі суми в гривнях і іноземній валюті. Голова «Укренерго» невозмутимо пояснює, що розцінює дії слідчих виключно як тиск на його персону з метою відмови від проведеного ним курсу. У відповідь на звинувачення він здійснив оригінальну PR-акцію, добровільно пройшовши перевірку на «детекторі брехні». Про її результати так ніхто й не дізнався. Просто красивий жест на публику. Незадовго до візиту «людей у чоботях» у центральний офіс замість збунтованого голови тендерної комісії він прийняв у штат свого давнього знайомого зі часів спільної роботи у «Нафтогазі України» Валерія Полшкова. Кваліфікація нового працівника у нього сумнівів не викликає. На нове місце роботи той прийшов з тендерної комісії «Чорноморнафтогазу», де досі розхльобують плоди його бурхливої діяльності, яка принесла збиток за даними Генпрокуратури в $400 млн.
Щось подібне висококваліфікований менеджер натворив чуть раніше у «Спецагролізингу». Цінного спеціаліста з Криму витиснула Росія. Дивним чином перед призначенням у «Укренерго» Полшков вирішив повернути Ковальчуку борг 7 млн гривень, що змушує сумніватися, був чи борг насправді, або в енергетичному гіганті за нового директора почалася практика торгівлі посадами. Як чесна людина Всеволод Ковальчук негайно зафіксував цю суму та причину її появи на рахунку в персональній декларації. Правда, дійсно таку суму голова «Укренерго» цілком міг дати в борг. Тільки розмір його річної премії за 2016 рік виявився рівний 2,9 млн гривень. Правда, витрачати гроші Всеволодові Ковальчуку деколи. Він весь у роботі. У Києві його не так просто застати. Замислений маршрут командирувань, який охопив весь земний куль, тримає керівника в постійному тонусі. Можливо, тому для його підтримки часто в командирування його супроводжує сім'я. Лише одна десята частина з ставших відомими подій у системі «Укренерго» неминуче повинна була змусити у уряді України задуматися хоча б про подальше продовження роботи Всеволода Ковальчука на посаді голови організації.
Поки така проста думка не приходить нікому в голову. Залишається сподіватися на звичайного вахтера на вході в офіс «Укренерго» та його здатність фейс-контролем визначати шахрая.
Продовження слідує…