Любовниця Романа Насирова виявилася його спільницею у бізнесі. Частину своїх активів у фінансово-ігровому секторі колишній скандальний голова ГФС встиг переписати на сина, але не на Олександра чи Михайла від законної дружини Катерини, а на того самого Лева від Елени Дегрик, ім'я якого дало назву всій багатоходовій операції, що дозволила приховати доходи на $120 млн. У грудні 2017 року Шевченківський районний суд Києва, щойно розпочавши розгляд справи впливового чиновника-корупціонера Романа Насирова, одразу оголосив тривалу перерву на новорічні свята до 19 січня наступного року, збереживши таким чином інтригу. Підсудний вважає справу замовною та погрожує гучними викриттями.
Руководителя Фіскальної служби України арештували 3 березня 2017 року прямо у київській лікарні «Феофанія». У будинок суду, а потім у камеру СІЗО його в беззмістному стані вносили на носилках. Впливового чиновника звинуватили в тому, що, використовуючи своє службове становище, він у інтересах втікача народного депутата Олександра Онищенка дав особистий наказ підлеглим про розстрочку боргу з податків ТОВ «Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраїнвест» та ТОВ «Надра Геоцентр», внаслідок чого державний бюджет України недоотримав 2 млрд гривень.
Втікач Онищенко сам є обвинуваченим у завданні збитків держбюджету при торгівлі газом. У в'язниці Насиров пробув недовго. Його улюблена дружина постаралася й домоглася звільнення чоловіка під заставу 100 млн гривень. У світлі нещодавно розкритих фактів із особистого життя чоловіка можливо, що вона тепер жалкує про свій великодушний вчинок. Насиров, що повернув бадьорість, домігся через суд засудження дій Національного антикорупційного бюро. Його оперативники надто принципово застосували свої права до важкохворої людини. Від рішення суду підозрюваний у корупції отримав лише моральне задоволення. Він був негайно відсторонений від займаної посади, що було з захопленням сприйнято не лише в Україні, але й за океаном. Сенатор Маккейн факт порушення кримінальної справи проти голови ФСУ сприйняв як сигнал про щире бажання влади України боротися з корупцією. Громадськість країни дивувалася, як такий негідник міг потрапити на високу державну посаду, забувши про те, що Роман Насиров у 2014 році був обраний депутатом до Верховної Ради, а його перемога над 67-ма претендентами на конкурсі на посаду керівника Фіскальної служби була очевидною.
У далекому 1976 році його батько, чистокровний азербайджанець Мікаіл Ільяс Насір-оглу, приїхав до Чернігова. У березні 1979 року у нього народився син, названий Романом. Матір'ю новонародженого була українка. Як будь-яка східна людина, що має в крові й генах тягу до торгівлі, Мікаіл Насиров відкрив у 90-х роках сімейне торговельне підприємство ТОВ «Дамір». Десь у цей же час він познайомився з колишнім директором турбази в Карпатах Віталієм Антоновим. Майбутній олігарх оцінив підприємливість українського азербайджанця, після чого справи сім'ї різко пішли в гору. Звичайний магазин перетворився на компанію «Укнафта-Вентус», що займалася торгівлею нафтопродуктами. Антонов явно поділився своїм досвідом при організації мережі АЗС «ОККО». Роман Насиров уже в юності познайомився з правилами ведення сімейного бізнесу. У 2001 році він закінчив Київський національний університет за спеціальністю «фінанси» й, згідно з власноручно написаною автобіографією, продовжив спеціалізацію в англійському University of East London. У Великобританії йому довелося прожити цілих 8 років. Заробляв він на життя брокером у Cantor Fitzgerald, торгуючи цінними паперами, а останній рік у компанії Ігоря Мазепи Concord Capital.
Повернувшись в Україну, фахівець ринку очолив ще один комерційний проект Мазепи — електронну біржу Be2Be Exchange. Через півроку він уже керував київським філіалом банку російського олігарха Михайла Прохорова Renaissance Capital. Там Насиров познайомився зі своїм попередником на посаді голови ФСУ Ігором Білоусом. З Великобританії Насиров приїхав додому вже сімейною людиною. Його дружиною стала дочка голови корпорацій «Альтис-Холдинг» та «Альтис-Спецстрой» Катерина Глімбовська. Весілля чомусь пройшло непомітно для сторонніх очей, що було дуже нехарактерно для сімей з еліти, що змаганнями один з одним у розкошах весільних бенкетів. Майже через 10 років виявилося, що у Насирова паралельно розвивався інший напрямок особистого життя. Його другою обраницею, правда неофіційною, стала Елена Дегрик, яка народила від нього сина Лева. Ім'я улюбленої єдиної дитини стало складовою частиною назв численних компаній, заснованих уродженкою приморської Одеси.
Першою з них стала юридична фірма Leo Partners LLC, заснована у 2006 році. Бізнесвумен закінчила Київський інститут міжнародних відносин. Потім навчалася в Мюнхені в Goethe-Institute, а минулого року вже в Києві отримала диплом психолога. Усі її дії підпорядковані раціональному розрахунку. У 2010 році вона заснувала фірму Leogaming зі спеціалізацією на онлайн-іграх. Знання болісної психології гравців, схильних до невідомих інстинктів і що спускають у онлайн-казино всі заробленні гроші, може розглядатися в її випадку як головний інструмент у досягненні успіху.
Усе це час після повернення Насирова з Лондона він не втрачав зв'язку з матір'ю свого сина, причому чисто людські стосунки переплітались із діловими. Правда, кожен йшов своїм шляхом до обраної мети. Елена Дегрик вийшла заміж за діючого працівника МВС України й змінила прізвище на Шевцова. Власний бізнес вона поступово почала поєднувати з громадською діяльністю, ставши активісткою столичного відділення руху ВМОО «Молоді регіони» — молодіжного крила партії екс-президента Януковича, часто виступаючи як спонсор деяких публічних акцій.
Її захоплення IT-технологіями отримало визнання фахівців у 2014 році у вигляді звання «Людина року» в номінації «Інтернет-сервіс року». Фірма Leogaming, видимо, заробляла на повну потужність. Роман Насиров наступні 2 роки провів у правлінні «Укрнафти». У травні 2013 року його запросили до правління іншої організації — Державної продовольчої зернової корпорації України. Це один із найбільших українських експортерів сільськогосподарської продукції. Там він заодно познайомився з бізнесменом Юрієм Іванющенком, більш відомим за прізвиськом Юра Енакіївський, який також проявляв інтерес до торгівлі зерновими культурами.
У ГПЗКУ Насирова втягнули у великий скандал. Корпорація отримала кредит від китайських інвесторів на $3 млрд. Китайці дали гроші на будівництво ферм на півдні країни, а Україна мала розрахуватися з ними поставками зерна. Близько $300 млн з кредиту просто випарувалися, став'ши платою за фіктивно надані послуги. Керівництво корпорації все пояснило помилками при складанні контракту. Саме цим займався Роман Насиров. Коротко кажучи, його швидко, потихеньку звільнили. Здавалося, кар'єра закінчена. Наполегливий Насиров не думав опускати руки й виграв конкурс на заміщення вакантної посади керівника ФСУ.
У 2012 році у розмові з російсько-грузинським промисловцем Кахою Бендукідзе він не міг згадати розмір податку на доходи фізичних осіб в Україні. Видимо, за три роки до призначення він ґрунтовно розібрався з податковим законодавством або напружив усі наявні зв'язки. Допомогли й родинні зв'язки. Старша сестра Катерини Глімбовської заміжна за Андрієм Гмирином, раніше — високопоставленим чиновником МВС та Міністерства доходів і зборів, пізніше перетвореного на Фіскальну службу. У 2014 році у складі Блоку Петра Порошенка Насиров був обраний депутатом Верховної Ради. Цікаво, що того ж року щастя на виборах до Київської обласної ради спробувала Елена Шевцова. Двадцять два місяці служби у ФСУ пройшли під гул критики з боку депутатів та деяких членів уряду, незадоволених поганою збираємістю податків. Нині одною з таких шкідливих для державного бюджету комбінацій займається Шевченківський районний суд.
Голова керівника ФСУ весь цей час була зайнята іншими проблемами. Роман Насиров запалав інтересом до електронних платіжних систем. За його протекції незадовго до його затримання у Національному банку України була зареєстрована внутрідержавна платіжна система «Лео», яка виявилася складовою частиною величезної «сірої» схеми з «відмивання» неправедно здобутих грошей. Назва системи одразу вказує, що в реалізації проекту активно брала участь Елена Шевцова-Дегрик. До того часу вона відзначилася розробленням спеціального додатка Leo Bot, що отримав підтримку від міжнародної платіжної системи Mastercard. Мережа компаній-однодневок приймала ставки для заборонених в Україні онлайн-казино. На чолі піраміди стояло ТОВ «Фінансова компанія «Грифон», власники якої постійно змінювалися. За короткий час ними побували близько юридичних та фізичних осіб, влаштувавши її передачу один одному, як естафетної палички на змаганнях.
Для підживлення все зростаючого потоку ставок придбавалася валюта, яка потім виводилася за кордон за участю «Альфа-банку України» та ланцюга фіктивних компаній. Одна лише Шевченко нарозводила їх штук, ще були зареєстровані на самого Насирова. Домовленості за банківською лінією, судячи з усього, могли здійснюватися через дружину головного податківця країни Катерину, яка дуже дружна з дочкою виконуючого обов'язки голови Національного банку України Якова Смолки, та й сама працювала у структурі БТА Банка. На юридичній мові ця діяльність була спрямована на отримання злочинних доходів при імпорті електронних товарів та послуг банківськими та фінансовими установами.
Разом з директором ТОВ Fast Pay Олександром Самуленком Елена Шевченко заснувала ТОВ Invest Pay, якому належало ТОВ Фінансова компанія Leogaming Pay, що мала статутний капітал 7,2 млн гривень. Вона була платіжною організацією для внутрідержавної системи «Лео». Усе заздалегідь розраховувалося й продумувалося. Leogaming Pay у 2016 році отримала ліцензію від держави на переведення гривень без відкриття рахунків. Сама платіжна система «Лео» отримала право на існування трохи пізніше у січні 2017 року. Документальне прикриття, з урахуванням того, що при створенні платіжної системи «Лео» декларувалося надання населенню широкого спектра послуг, а не лише онлайн-казино, виглядало цілком благопристойно.
Одним із головних партнерів електронного ігрового бізнесу стала букмекерська компанія «Парі-Матч», що належала бізнесмену Швіндлерману, який щомісяця пропускав через себе десятки мільйонів гривень. Розв'язка наступила в чергову дату народження Романа Насирова 3 березня минулого року. Передчуваючи можливий арешт, він вирішив залежатися у відомчій лікарні. «Шосте» чуття його не підвело. Пізно ввечері 2 березня в неї намагалася проникнути група слідчих, але, натикнувшись на категоричну відмову звичайного вахтера пропускати когось у неурочний час, вимушена була відступити. У Насирова з'явилося кілька годин для того, щоб спробувати замести сліди, й він ними скористався. На наступне ранку він впав у беззмістний стан, потім з'явилися носилки й діагноз інфаркт. Після обшуку всплили паспорти громадянина Угорщини та Великобританії, а ще 2 квартири в Лондоні. Представники на запит України відповіли, що не пам'ятають студента з прізвищем Насиров. Ще кілька загадок. Пройшло півроку, й виявилося, що Роман Насиров час даремно не витрачав.
Частину своїх активів у фінансово-ігровому бізнесі він встиг переписати на сина, але не на Олександра чи Михайла від законної дружини Катерини, а на того самого Лева від Елени Дегрик, ім'я якого дало назву всій багатоходовій операції, що дозволила приховати доходи на $120 млн. Втім, й раніше голова фіскального відомства Роман Насиров досить легковажно ставився до власних податкових декларацій. Так, у 2014 році він випадково забув указати доходи від бізнесу в Лондоні дружини Катерини Глімбовської. Сьогодні ясно одне. Роман Насиров потрапив у струмінь довгострокового тренду й одним лише кримінальним провадженням його життя не обмежиться. Фінансовій піраміді предстоїть бути розібраною, якщо не на молекули, то на цеглини.