Комісія з формування Державного бюро розслідувань нарешті оголосила конкурс на 27 посад у ДБР. Це важливо, оскільки багато сил досі намагаються, навмисно чи ненавмисно, протистояти реальному запуску цього правоохоронного органу.
Після 20 листопада 2017 року в державі виникла складна юридична ситуація. Норма щодо підслідності ДБР вступила в дію, але сам орган ще не почав працювати. Органи прокуратури, які раніше розслідували цю категорію злочинів, втратили повноваження щодо досудового розслідування нових проваджень після цієї дати. Більшість нових проваджень, які мав розслідувати ДБР, розслідують інші правоохоронні органи, крім прокуратури.
Недавно Генеральний прокурор заявив про створення в ГПУ Департаменту процесуального керівництва кримінальних проваджень, які розслідуються ДБР та органом, який тимчасово виконує його функції. По суті, прокурори цього департаменту матимуть розслідувати провадження ДБР, підміняючи слідчих. Це вимушений крок, але досить ризикований з точки зору законності. За прогнозами, через рік-півтора можливий розвал у судах багатьох справ, підслідних ДБР. Деякі з цих справ можуть стати предметом розгляду у Європейському суді з прав людини. Затягування зі створенням ДБР напряму впливає на порушення прав багатьох людей, насамперед потерпілих від злочинів правоохоронців та військових.
Сьогодні в Україні діє гібридна правоохоронна система, коли одна частина «витягує» іншу на досить сумнівних правових підставах. Водночас з різних боків звучать звинувачення у неправильному створенні ДБР, пропозиції перезапустити процес або зупинити створення органу до внесення змін до законодавства. Деякі з цих позицій адекватні й потребують уваги, але деякі абсолютно необґрунтовані та негативно впливають на довіру до нового органу.
Той, хто вбиває довіру до органу, вбиває створення самого органу. Якщо мета – не допустити створення ДБР, варто про це говорити відверто, а не прикриватися загальними фразами.
Одразу після оголошення конкурсу на керівні посади в ДБР конкурсна комісія була звинувачена у незаконному рішенні. Народний депутат Мустафа Найем заявив, що штат ДБР формується з порушенням закону. На підтвердження він навів аргумент: директор Бюро Роман Труба особисто затвердив кваліфікаційні вимоги до цих працівників, що нібито суперечить закону про ДБР, який чітко вказує, що директор Бюро не має повноважень визначати вимоги до керівників територіальних органів, керівників управлінь центрального апарату та органів внутрішнього контролю.
Потрібно подякувати пану Мустафі за періодичну увагу до створення ДБР. Привернення уваги до цього нового органу сприяє більшій прозорості та змушує кожен крок ретельно узгоджувати з законом. У цьому випадку добре, що є можливість публічно розібрати ситуацію.
Згідно з частиною 3 статті 14 Закону «Про Державне бюро розслідувань», кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. У цій же частині визначений порядок призначення на посади: призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Закон визначає дві різні процедури призначення на посаду: перша – Директором ДБР на підставі подання внутрішніх комісій на основі затвердженого Директором порядку; друга – Директором ДБР на підставі подання так званої зовнішньої комісії за процедурою призначення Директора ДБР.
Для всіх посад, крім чітко визначених у законі (а це вимоги до Директора ДБР та його заступників), кваліфікаційні вимоги встановлює Директор ДБР, який потім призначає переможців конкурсу на ці посади. Саме це чітко визначено у законі. Крім цього, Директор ДБР надав комісії правові висновки від чотирьох провідних навчальних та наукових установ, де підтверджується обґрунтованість зазначеної правової позиції. Директор ДБР Роман Труба повинен оприлюднити ці висновки для громадськості.
За даними, проголошеними Директором ДБР на засіданні конкурсної комісії, зовнішня конкурсна комісія має провести конкурс на понад 150 посад в ДБР. Згідно з логікою Мустафи Найема, у законі мають бути прописані кваліфікаційні вимоги до цих 150 посад. При цьому всі посади різні, тому не вийде визначити одні вимоги для всіх. Наприклад, серед керівництва очевидно різними мають бути вимоги до керівника Управління спеціального призначення, Управління правового забезпечення та керівника Управління планово-фінансової діяльності ДБР. Так само різними будуть вимоги до керівника управління та заступника керівника сектору, посада якого також належить до керівництва підрозділів, які обирає зовнішня комісія.
Саме тому законом передбачено, що всі особливості щодо кваліфікаційних вимог визначаються Директором. Сьогодні в парламенті зареєстровані три проекти закону, положення яких стосуються змін до закону про ДБР. Хотілося б, щоб реальні проблеми ДБР були вирішені парламентом. Наприклад, оперативні підрозділи ДБР сьогодні не наділені правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Це реальна проблема, яку потрібно терміново вирішувати, оскільки ДБР не зможе працювати без цього. Загалом, дискусія щодо кваліфікаційних вимог відноситься до типу «покращення», але не вирішення проблеми по суті. Недаремно існує крилатий вираз, що прагнучи найкращого, ми часто псуємо хороше.