Це жахлива історія. Покінчив життя самогубством Владислав Волошин — відомий бойовий льотчик, герой війни на Донбасі. У 2014 році його штурмовик збили росіяни чи сепаратисти. Він катапультувався на ворожій території. З травмованою рукою дістався своїх позицій. Згодом демобілізувався, повернувся до Миколаєва. Минулого року був призначений керівником Миколаївського аеропорту. А два місяці тому миколаївський журналіст Андрій Лохматов зробив резонансне розслідування про те, як оточення голови Миколаївської обласної державної адміністрації Олексія Савченка організувало тендерну оборудку на ремонті аеропорту. Андрію вдалося отримати й опублікувати важливий аудіозапис, на якому чути, як Волошина, як керівника аеропорту, оточення Савченка відверто нахиляє погодити фіктивні результати тендеру на ремонт будівлі.
Пару годин тому Андрій опублікував листування Волошина за кілька тижнів до смерті. Виявляється, у повідомленнях у WhatsApp Волошин скаржиться знайомому на тиск з боку Савченка й розуміє, що пішов на злочин, затвердивши тендерну оборудку, як того вимагали в обладміністрації. Через це, пише Волошин, «його вже відвідують суїцидальні думки». Чи підштовхнуло його усвідомлення участі в злочині до того, щоб піти з життя? Можливо, офіцерський спосіб змити ганьбу. А можливо, знайдеться й інше листування, яке відкриє додаткові деталі цієї трагедії.
Що ж до Савченка, то він, напевне, знову вийде сухим із води. Цей екс-нардеп від БПП, що тепер керує Миколаївщиною, давно став для президента Порошенка чимось типу власного Кадирова для Путіна — відморожений і безкарний. Прокурор Донський, що розслідує справи Майдану, нещодавно розповів, що саме Савченко кришує ватажка тітушок Крисіна й робить все, щоб той не поніс відповідальність за вбивство журналіста Веремія під час Майдану. Нардеп Мустафа Найєм заявив, що отримав дані про те, що Савченко завчасно був поінформований про заплановані вбивства на Майдані. Звісно, хотілося б, щоб Генеральна прокуратура вже допитувала Савченка й на предмет смерті Волошина, й на предмет злодіянь Крисіна та по інших справах. Тільки Генпрокурор Луценко щось не поспішає псувати настрій своєму колишньому колезі по фракції БПП у парламенті.
Та й не ті пріоритети в Генпрокуратурі, як ми побачили останніми днями. Розслідування Андрія Лохматова про оборудки в Миколаївському аеропорту тут: https://www.youtube.com/watch? Листування Волошина незадовго до смерті тут: http://nikvesti.com/blogs/show/10873
Ми неодноразово писали про губернатора Савченка. Про те, що призначення людини, яка керувала «тітушками» Крисіна, які вбивали людей на Майдані, — це зрада Петром Порошенком Революції Гідності. Сподіваємось, що Савченко сяде, а його справа стане однією з причин, по яких Порошенко ніколи не стане більше президентом. І тоже сяде.
Наслідник Прищ. Штрихи до портрета майбутнього голови Миколаївської обласної державної адміністрації. Едва в Адміністрації президента завершився конкурс на посаду губернатора Миколаївщини й публіці показали переможця, по рядах пробіг неминучий у таких випадках нервовий сміх. Уж дуже лауреат нагадував персонажів із робіт Ч. Ломброзо «Типи злочинців» та «Дослідження кретинізму в Ломбардії». Між тим на п'єдесталі височіла повновага нардеп від фракції БПП та перший заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради.
Звали його як нашу Надю, тільки Олексієм. Олексій Савченко. Цю людину давно продвигали в губернатори, сватаючи головою то Житомирської, то Чернігівської обласної державної адміністрації. Зрештою перемогла Миколаївщина. Такий розкид і парадокс частково характеризує саму натуру потенційного губернатора. Ніби людина епохи Відродження, він проявляв себе досі в крикливо різних іпостасях: був борцем з криміналітетом, власником банку, створеного на гроші цього криміналітету, співаком шансону, футбольним меценатом, керував будівництвом і виробництвом спирту, а для порядку засвітився у формі ветерана АТО. Чим би ні займався герой, незмінною залишалася його тяга до грошей, що дозволило Савченку увійти в першу десятку нардепів-багатіїв за версією видань. У депутата стільки мільйонів, заробленого чесною працею, що в графі «подарунки» О. Савченко міг дозволити собі глузливо задекларувати за попередній рік лише 12 гривень.
І справді, що подаруєш такому крім посади голови обласної державної адміністрації? Решта у нього є.
Коли Савченку настигло благополуччя, що перейшло потім у достаток, ми сказати не беремось. Але експерти стверджують, що йому почало везти в епоху боротьби з організованою злочинністю. В Україні організована злочинність — ровесниця незалежності, якщо не старша сестра: виникла ще в епоху перебудови. Але наприкінці 90-х бандитизму вирішено було дати останній бій. Причому керівництво МВС ставило амбіційне завдання: показати злодійському світу, що немає бандитів, крім міліції. У УБОП, де тоді служив офіцер Савченко під началом майбутнього генпрокурора Віталія Яремі, із завданням справилися. 1 грудня 2003 року був убитий авторитет Прищ, що тримав Троєщинський ринок у Києві. І для капітана Олексія Савченка війна з злочинністю перемогоносно закінчилася.
«Дуже багато прикладів того, як «розрив» бізнесу того чи іншого криміналітету відбувався відразу після його вбивства — як правило, нерозкритого, — писав про ті часи «Аргумент». — І, звичайно, на користь офіцерів УБОП. Так сталося, наприклад, з активами убитих братів Савлоховських — Теймураза й Бориса («Салохи»). Так сталося з активами Рибалко («Рибки»). Так сталося з активами Валерія Прищика («Прищ») тощо. Випадок із «Прищем» та його спадщиною взагалі показовий, оскільки цей криміналітет був, своєю мірою, «останнім із могікан» — незважаючи на всі превратності долі, козні, кулі конкурентів, він умудрився прожити неприродно довге для людини його способу життя життя. Тим не менше був застрелений й він. Вбивство так й не було розкрито. А головний актив його життя — столичний ринок «Троєщина» — став власністю Олександра Ліщенка (кличка «Ліча»), колись «правої руки» «Прищ».
Вскоре після вбивства «Прищ» із столичного головка УБОП звільнився офіцер Олексій Савченко, довгі роки відповідальний за розробку організованої злочинної групи «Прищ». Але так «Прищ» й не посадивши. Через пару років він раптом казково розбагатів — став мультимільйонером і, на пару з «прищівцем» О. Ліщенком, співвласником банку, створеного на капіталі покійного «Прищ».
Тут же «відзначилися» на різних керівних посадах син Віталія Яремі — Валерій, майбутній начальник Департаменту державної реєстрації прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби, Валерій Гелетей — у майбутньому міністр оборони. І всі троє — Віталій Ярема, Савченко й Гелетей — вихідці з київського головка УБОП. Гелетей, відповідальний за «іловайський котел» і сотні жертв, сьогодні очолює Управління державної охорони. Віталій Ярема поки «в резерві» — звільнений за власним бажанням з посади генпрокурора, де завалив усю роботу. Олексій Савченко — депутат Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка, де цінують такі таланти. І всі троє — товариші й колеги активного члена організованої злочинної групи «Прищ» Олександра Ліщенка. Такий союз міліціонерів, бандитів і грошей.
Банкір-багатостаночник. Як відзначалося в ЗМІ, відставні убоповці в приватних розмовах згадують, що в київському УБОП ходили розмови про те, що Прищика «виконав» особисто Савченко. У будь-якому разі вчорашній убоповець раптом став багатою людиною, «успішним бізнесменом», допущеним у святая святих спільного фонду, що дістався від Прищ, і отримавши частку в бізнесі покійного.
Відсіля починається банківський період біографії Савченка. Він справляє враження, що маємо справу з фінансистом щонайменше рівня Стросс-Кана й Ющенка. У 2004–2005 роках Олексій Савченко очолив службу безпеки банку Сергія Бубки «Персональний комп'ютер» (перейменований пізніше на «Родовід банк» і підконтрольний Юрію Енакієвському), паралельно будучи заступником голови правління. З приходом «помаранчевої» влади Савченко очолив правління ВАТ «Азія Універсал Банк». Банкіри запам'ятали, що в той час екс-убоповець очолював представництво киргизького банку. Згідно із законом, вести операції на території України ця структура не могла. Зате вона могла запропонувати проводити певний спектр міжнародних фінансових операцій через материнський банк. У 2006 році Олексій Савченко заснував власний «Партнер-банк», проданий пізніше російському мільйардеру Володимиру Антонову й перейменований на «КонверсБанк». (Антонов пізніше скаржився, що банк у нього відібрав Вадим Столар.) Савченко ж разом зі своїми людьми купив собі інший. У цьому іншому зійшлися керівники силових органів, колишні криміналітети, друзі й партнери «донецьких» бандитів.
Як писала «Диванна сотня», серед засновників перебували партнер Юрія Енакієвського Володимир Шарій та Олександр Ліщенко («Ліча») — колишня права рука убієного «Прищ». Засновниками були також Гелетей і Ярема (куди ж без них?), а 23-річний син Яремі мав у банку свої мільйонні депозити. Паралельно Савченко встиг трохи покерувати «Київгорстроєм» (будучи віцепрезидентом холдингу у 2007 р.) і зовсім трохи — всього два місяці — «Укрспиртом». Як припускала «Ділова столиця», призначення в «Київгорстрої» Олексій Савченко добився лише заради вирішення тимчасових проблем свого «Партнер-банку»: у той момент фінустанова гостро потребувала коштів, і «Київгорстрій», за чутками, розмістив у Савченка солідний депозит (у кілька десятків мільйонів гривень), який допоміг покрити касовий розрив. Пролежали ці кошти на рахунках недовго: як тільки банк вирішив «грошову проблему», будівельна компанія закрила свій депозит.
Молніносна кар'єра в «Укрспирті», куди Савченко привів нардепа й почесного президента водочної компанії «Олімп» Павла Климця, за деякими даними, ставила завданням підірвати держмонополію на виробництво спирту концерном. На жаль, нам не вдалося з'ясувати: то чи Савченко справився із завданням миттєво, то чи показав повну професійну непридатність для цих цілей.
Хобі. Різне. Футбол і спирт. Будучи родом із селища Десна Козелецького району на Чернігівщині, Олексій Савченко прикупив у серпні 2007 року однойменний футбольний клуб у Чернігові. У той час наш банкір хотів стати мером міста. Для цього він замутив громадську організацію «За Чернігів!». Ну й футбол би теж не завадив для раскрутки потенційного кандидата. Клуб, що виступав у першій лізі, при новому господарі взбадьорився. Як пише Вікіпедія, у сезоні 2007/08 «Десна» була серед претендентів на перехід у Вищу лігу, зайнявши в результаті 4-те місце. Але на початку наступного сезону повернулася на звичні позиції аутсайдера. 23 жовтня 2008 р. президент клубу Савченко на прес-конференції раптом розповів, чому досі футболісти забивали: «Грала не «Десна», а грали мої «бабки» й амбіції. Кожна гра мені коштувала від 5 до 15 тисяч доларів. Я можу по прізвищах назвати суддів, які брали гроші, і людей, які їм їх давали. Коли я перестав їм платити, то став такий і спортивний результат, який нині й заслуговують футболісти».
Розпалася скандал, і через місяць ФФУ відсторонила президента-правдоруба від роботи. Схоже, він не переживав: вскоре Савченко заявив про продаж 50% чернігівського клубу за 10 млн гривень. За даними ЗМІ, це була найдорожча продаж в історії українського футболу серед клубів першої ліги. Співвласником став «водочний» нардеп від ПР, власник групи компаній «Олімп» Павло Климець. «Видимо, Олексій Савченко так сподобався Климцю, що у 2010 році, після того як президентом України став Віктор Янукович, Савченко був призначений керівником державного концерну «Укрспирт». Хоча в цьому призначенні Савченко міг допомогти й його старший партнер по банку «Родовід» — Юрій Іванющенко, — писали ЗМІ. — Однак на посаді керівника «Укрспирту» Олексій Савченко довго не продержався через клінічну тупість. Що, втім, не дивує, враховуючи, що починав свою кар'єру Олексій Савченко як убоповський боєць, що вибивав за допомогою грубої фізичної сили гроші з підприємців для своїх убоповських начальників — Валерія Гелетея й Віталія Яремі».
Шансон. Наприкінці 2008 року Савченко від гарного життя раптом запів. Він став складати ресторанну лірику про любов, дружбу, розп'ятого Христа тощо. Пісні крутило радіо «Шансон». З цим творчим багажем Олексій Савченко навіть з'їздив на фестиваль шансону у Вітебськ. Відсутність вокальних даних (у цьому жанрі вони, втім, не обов'язкові) компенсувалася наявністю коштів на раскрутку нової зірки в медіапросторі. Ось як описував таланти Савченка в статті для «Дзеркала тижня» відомий сьогодні журналіст-громадськовець Юрій Бутусов: «Уже другу годину сидячи в офісі відомого київського банку, я слухав вірші, і редакційне завдання було безнадійно провалено. Вірші мені подобалися, але новопризначений голова концерну «Укрспирт» Олексій Савченко, власник відомої фінансово-промислової групи, поговорити так й не вийшов. Замість нього я записував інтерв'ю з співаком, музикантом, який у свої 32 роки абсолютно не цікавиться бізнесом і політикою, а говорить лише про ноти, концерти, вірші й аранжування. Це був Олексій Савченко — але абсолютно інша людина. Людина, яка, перебуваючи, здавалося б, на вершині фінансової й політичної кар'єри, поглянула на своє життя по-іншому. І ця дивовижна перемога в душі здалася нам не менш гідною інтерв'ю, ніж складні переплетення державної влади».
Чому Миколаївщина? У мережі гуляють астрономічні суми, які Савченко нібито заплатив за перемогу в конкурсі Адміністрації президента. Але чому саме Миколаївська область? Як відомо, після нещодавнього скандалу в миколаївському селищі Криве Озеро, де від рук поліцейських загинув місцевий житель, було звільнено все керівництво управління поліції в області. Новим в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 25 серпня призначили полковника Юрія Морозу. «Юрій Леонідович — це комерційний партнер нинішнього начальника Управління державної охорони Валерія Гелетея й екс-генерального прокурора Віталія Яремі, — прокоментував призначення відомий блогер Володимир Бойко. — Союз Ярема–Гелетей–Мороз склався у 2005–2006 роках, коли Ярема очолював столичний головк міліції, Гелетей був його першим заступником — начальником УБОП у м. Києві, а Мороз — заступником начальника УБОП у м. Києві. Четвертим партнером цієї міліцейської бізнес-групування став Олексій Савченко, нинішній народний депутат від Блоку Петра Порошенка, який на початку «нульових» був заступником начальника київського УБОП, у той час як начальника звали Віталій Григорович Ярема».
По чутках, ще працюючи в міліції, Савченко й Мороз активно займалися організованою злочинною групою «Прищ», і коли виник конфлікт між «Прищем» та його найближчими соратниками «Ліччю» й «Чебою», підтримали останніх, писав Бойко. У результаті «Прищ» був убитий, а його криміналітету перейшла до «Ліча» й «Чеби», які щедро відблагодарили міліціонерів за підтримку. «Тому я не здивуюсь, якщо народний депутат Олексій Савченко тепер виявить бажання зайняти посаду голови Миколаївської обласної державної адміністрації: складається враження, що цю область вирішили покромсати дві кримінальні групування — «Мультика» й «Ліча», — підсумував автор. Так сталося, що місце губернатора Миколаївщини теж звільнилося зі скандалом. За півтора місяця до подій у Кривому Озері на крупній хабарі попався здешній віцегубернатор, Герой України Микола Романчук. Його шеф Вадим Мериков був змушений подати у відставку. Після чого президент Порошенко оголосив свій так званий конкурс на нового голову обласної державної адміністрації. Тепер в області очікується чесна влада.