Нова донецька мафія позбавляється тих, хто не бере участь у сумнівних схемах, і забезпечує соціальний ліфт слугам Януковича.
17 березня в прифронтовій Красногоровці люди мітингували, вимагаючи повернути голову військово-цивільної адміністрації Олега Ліванчука, якого донецький губернатор звільнив грубо. Ліванчука сповістили електронною поштою, що він звільнений «у зв'язку із систематичним невиконанням службових обов'язків». Протестуючі вважають, що його відставка — крок до здачі ворогу підконтрольного Україні міста. Вони обурені: патріотів України знищують, а тих, хто закликав «російський світ» — ліплять і холять (як начальницю відділу освіти з райадміністрації Людмилу Зайцеву). Красногоровка — той самий куточок Донбасу, з якого БПП-шник Артур Палатний почав підготовку до виборів. Він взявся клопотати щодо статусу учасників АТО для вчителів-сепаратистів, які раніше фальсифікували вибори на користь Януковича.
Однак на шляху цього плану стала згуртована проукраїнська громадськість Красногоровки. А тепер їй доводиться боротися за голову ВГА. Активісти Донеччини поширюють у соціальних мережах портрети з хештегами: ВЕРНІТЬ_НАМ_ПЕТРОВИЧА, врятувати_Ліванчука, ЛІВАНЧУК_МИ_З_ТОБОЮ та видаляють_патріотів. «Правильна людина. Не боялася брудні справи, реально займалася проблемами людей, воювала за порядок. Гнав військових, коли вони беззаконствували, тиснув сепаратистів. У мене про нього тільки хороші враження. Простий, без зірок на чолі та працьовитий», — говорить про нього волонтер Сергій Косяк, який евакуював з Донецька тисячі людей. У 2015 році, коли Президент призначив добровольця АТО з роти спецназначення «Суми» Олега Ліванчука рятувати Красногоровку, місто ледве виживало без світла, тепла та води. Кожен другий дім був зруйнований. Не вистачало хліба. Голова військової адміністрації в прямому сенсі слова жив у робочому кабінеті, але за низкою позицій таки поліпшив життя в населеному пункті порівняно з мирним часом. Наприклад, вода — до війни її подавали по 2 години вранці та ввечері.
«Українські військові під вогнем тягли 210 метрів труби з «червоної зони», — говорить уже звільнений керівник. — Вода у нас технічна, але все ж таки доходить до 5-го поверху, а питну привозимо». А ось Павла Жебривського жителі Красногоровки лають за культ особистості та марні обіцянки. «Ще трохи і буде газ у Красногоровці», — третій рік говорить цей любитель перерізати стрічки. Але «будує газопровід» виключно на словах. Постраждалу від обстрілів у травні минулого року лікарню Жебривський брався відремонтувати до зими, але зима закінчилася, а воз і досі там. Замість обіцяного газу та вугілля голова Донецької ОВГА «опалює» Красногоровку макулатурою, у якій за державний рахунок розхвалює свої досягнення. Місцеві скаржаться: буклети погано горять.
Голова області ополчився на Ліванчука за те, що той «винес сміття з хати» щодо печей-буржуйок. На печках «нагрілися» підлеглі Павла Івановича: без тендера на 1 млн 188 тис. грн. для жителів Красногоровки закупили непотріб. Буржуйки не відповідали заявленій у договорі якості, не мали конфорки та просто виявилися небезпечними у використанні. За цим фактом постачальнику висунуто підозру в шахрайстві та підробці документів, а одному з членів команди Жебривського — підозру в недбалості. Нардеп Ольга Чевакова оприлюднила фото цих горе-буржуйок та гостро висловилася щодо такого «добра». Це викликало гнів донецького губернатора. Одна така штука обійшлася бюджету більш ніж у 4 тисячі гривень та виявилася непридатною до використання.
Справа в тому, що крім непридатних буржуйок за 3 роки Павло Жебривський жодною копійкою не допоміг Красногоровці, хоча в область гроші текуть повноводною річкою. «Приїжджає перевіряючий: «А де у вас кадровий департамент?». Який департамент — у мене один інспектор за 3,5 тисячі грн. сидить у льодяному кабінеті. Немає людей, готових тягти такий обсяг роботи в таких умовах, — сердечно образився звільнений. — З можливостями губернатора можна було б домогтися, щоб нам Держава компенсувала втрати бюджету. Як хочеш, так і крутись. Зараз треба купити 2 нові програми, ліцензовані для комп'ютерів, одна коштує 8 тисяч гривень — для нашого бюджету це немалі гроші. Але нічого, ми справляємося — лиш би не заважали. За рахунок міжнародних фондів, які бачать, що тут не крадуть, ми школи відновили, зробили досить непоганий ремонт. І місцеві люди, знаєте, дуже добре бачать — де правда, де брехня. Люди стали дуже чутливими за час війни. Їх так обманювати не можна, як Павла Івановича».
Жителі Красногоровки пишуть у коментарях до новини про звільнення голови ВГА, що місто стає проукраїнським завдяки Ліванчуку. Але такий підхід до справи — це все одно що плювок губернатору в душу. Наші джерела в керівництві області повідомляють: у Красногоровці очікується великий розподіл, і голові обласної адміністрації не терпиться посадити на потік надійну людину. Ось лише кілька проектів, у яких можна «підзаробити»: будівництво амбулаторії, будівництво опорної школи, новий водопровід. На школу планується витратити не менше 45 млн. грн. Протягти 18 км труби хочуть аж з Карлівки — тоді як можна було б заощадити, побудувавши фільтрувальну станцію (як пропонував Ліванчук). Планується прокласти газ за 150 млн. грн. Здійснити 11 проектів з відновлення багатоповерхівок. І в кожній темі маячить… 50%-ний «відкат».
Підтверджує цю думку недавнє викриття першої заступниці голови Бахмутської райгосадміністрації Олени Головкіної. Вона отримала від підприємця 410 тисяч грн. готівкою — половину від загальної вартості проектно-кошторисної документації для будівництва «Прозорого соціального офісу». І, за словами затриманої, гроші мали відправитися «нагору». Ні у кого в районі немає сумнівів щодо того, що Головкіна діяла за вказівкою голови Бахмутської районної адміністрації Володимира Бохонова. Він проходить по справі як свідок, до війни працював у УБОПі та є ставленником заступника Жебривського — Віктора Ремського (ще одного екс-УБОПовця).
Наступний у черзі на звільнення голова військово-цивільної адміністрації п. Зайцево Володимир Веселкін. Теж доброволець АТО (воював у батальйоні «Артемовськ»), теж проукраїнський активіст та переселенець з Горлівки, де терористи «відібрали» у нього пекарню.
Зайцево знаходиться в зоні постійних обстрілів і від керівника багато залежить від настроїв місцевих. «А у нас унікальна ситуація, — розповідає про своє життя Веселкін, — Центр Зайцева досі окупований бойовиками, а Бахмутка, Жеванка, Піски-2 (села) звільнені та приєднані. Приєдналися до Зайцева й 4 звільнені вулиці м. Горлівка. З літа 2016-го у нас 13 місяців не було електропостачання. Поки я не запропонував варіант. Півроку не ремонтувалися розриви водопроводу. Хоча КП «Вода Донбасу», яка працює в окупованих Макіївці, Донецьку, Горлівці, підпорядковується Жебривському, там вода є, а у нас не було. Я домігся передачі водних мереж, які йдуть по селищу, з Горлівки на баланс Часів Яру (підконтрольна територія)».
Веселкін нажив ворогів 24 лютого — після того, як оприлюднив схему узаконеної контрабанди товарів через гуманітарно-логістичний центр біля КПВВ «Майорське»: https://www.facebook.com/vladimir.veselkin/posts/1598090086977137 «Це закритий клуб, з двох боків заробляють тільки «свої» та платять митні збори в бюджет т.з. «ДНР» — написав про торгівлю в логістичному центрі. Ці центри задумувалися, щоб люди з неконтрольованої території могли купувати українські товари за прийнятними цінами, але фактично служать перевалочними базами, де товари отримують лише учасники схеми. На прикладі масла, яке закупує підконтрольний головарю «республіки» Захарченку гіпермаркет «Міст», Веселкін зафіксував усю схему: маршрут, номери автомобілів, учасників. І, видимо, влучив у ціль, тому що реакцією з обласної ВГА стали погрози. Див. відео Володимира Веселкіна «Співпраця з «ДНР». Логістичний центр як база контрабанди»: https://www.youtube.com/watch?
«Щодня на територію логістичного центру заходить від 15 до 30 тонн вантажу в одних і тих же машинах. Їх вивозять одні й ті ж люди дрібними партіями до БП бойовиків, де їх чекає фура «ДНР», — коментує знімену ним на відео схему Володимир Веселкін. — Масло з України надходить монолітом — у 20-кілограмових ящиках, вантажівками по 7-8 тонн. А далі «челноки», видаючи себе за простих покупців, за 5-10 ходок забирають товар мікроавтобусами. За 100 м від блокпосту бойовиків масло зустрічає вантажівка з номером «253 ДНР». Це й є справжній клієнт, який платить податки в касу бойовиків. На Гольмовському повороті в Горлівці є т.з. «таможня ДНР». І, що ще образливо, земля й будівля логістичного центру належать МВС області з цільовим призначенням — «землі оборони». Цей базар збагачує бандитів «республіки», тоді як мій друг горлівчанин воює на Світлодарській дузі».
Головар «ДНР» Олександр Захарченко відкриває супермаркет «Міст» на площах «відібраного» у власників та пограбованого «Метро». Для Жебривського бандит-«оплотовець», видимо, не ворог, а партнер по бізнесу. За інформацією Володимира Веселкіна, українська сторона на такій торгівлі з бойовиками має по 10 гривень з кожного кілограма. Держприкордонслужба забезпечує зелений коридор. Замовник реалізує вже розфасоване масло в Донецьку за ціною в 1,5 раза дорожче, не тільки наживаючись, але й підтримуючи економіку «республіки». Директором логістичного центру «Майорське» є Артем Скрипченко. Як і Павло Жебривський — колишній працівник прокуратури. І зять… Кого б ви думали? Анатолія Могилева. Того самого зрадника з банди Януковича, який допоміг рашистам вкрасти у нас Крим. Так забезпечується сировиною не тільки вкрадене Захарченком «Метро» (тепер — «Міст»). Фарш великими партіями надходить на відібране підприємство «Колбико», а творожна маса — на відібраний (нібито) «Геркулес».
Зять зрадника Могилева — важна ланка в ланцюзі контрабандистів. Дає коментарі програмі «Донбас реалії», журналісти якої дійшли тих же висновків, що й Веселкін.
Раніше Веселкін привернув увагу до ще однієї корупційної схеми на КПВВ «Майорське»: до привілеїв, які Жебривський створює крупним приватним перевізникам — фірмам сина Близнюка та сина мера Бахмута Реви. Короткий маршрут, мінімальні витрати палива, великий пасажиропотік — все це дозволяє збирати немалі суми на перевезенні. Щоб примусити людей, які перетинають лінію розмежування, користуватися послугами «правильних перевізників», їм влаштували справжнє знущання. На фото — Володимир Веселкін розповідає, як обласна ВГА лобіює крупних перевізників та тисне на дрібних: «Чим більше середнього класу, тим ближче ми до Європи».
«Ні конкурсів, ні договорів. Монополія, завищена ціна. Набивають в автобуси по 90 осіб. Перейти з окупованої території можна й пішки. Моя теща сходила проведати родичів у Горлівку, а дружина зустрічала на машині за 150 м від КПВВ. Щойно ступила на підконтрольну територію, а їй прикордонник: «В автобус!» Вона: «Мене там дочка чекає». Прикордонник: «В автобус, я сказав!». Все заради того, щоб забезпечити клієнтів своєму перевізнику», — розповідає Веселкін.
Скандал сталася після того, як правоохоронці встановили відсікач, який перекриває проїзд до блокпосту й змушує перевізників висаджувати пасажирів майже за 2 кілометри від КПВВ (на інших КПВВ висаджують і за 7 км). Раніше могли підїжджати на 150 метрів до блокпосту й безплатно заїжджати на обладнану стоянку для висадження пасажирів, а з певного моменту громадян почали тиснути, щоб створити переваги для Артемівського АТП (належить Дмитрію Реве — сину мера Бахмута Олексія Реви) та Краматорського АТП (ним володіє Сергій Близнюк — син колишнього міністра ЖКГ, екс-губернатора Донеччини). Щоб не дати дрібним перевізникам заробити, навіть висипали шлак їм на шляху.
«Бачимо ті ж схеми, з якими боролися при Януковичі, висвітлюємо й отримуємо по голові», — пояснює Веселкін свої суперечності з керівництвом обласної військово-цивільної адміністрації.
Тиск на тих, хто не йде на угоди Ліванчука та Веселкіна, оказував і продовжує оказувати безпосередньо «ходячий гаманець губернатора» Віктор Ремський. Ліванчуку, наприклад, тричі «радив» піти «по-хорошому». «Викликав Ремський і говорить: «Гарант з Жебривським зустрічалися, вирішили вас звільнити. З самим Павлом Івановичем мені не вдалося поговорити, він давно не бере трубку, коли я дзвоню. Навіть коли небезпечна ситуація», — говорить Ліванчук.
По роду своїх обов'язків пан Ремський повинен брати на себе питання, які вирішують Веселкін та Ліванчук: у ДонОВГА він відповідає за будівництво, відновлення зруйнованих об'єктів, розвиток промисловості, транспорту, доріг тощо. Але замість цього зосереджений на управлінні грошовими потоками. До війни Ремський працював заступником начальника УБОПа та розжився 2-ма автомобілями Volkswagen 2013 року випуску загальною вартістю 730 тисяч гривень та 2-ма київськими квартирами — 57 м кв. та 160 м кв. З яких друга — в елітному ЖК. Як її могли купити подружжя, сукупний дохід яких у 2013 році становив 78 тис. гривень?
У наступній доступній декларації — за 2015 рік — Ремський уже виступає як працівник ОВЦА з річним доходом 148,8 тисяч грн. За 2016 рік як заступник Жебривського задекларував збільшення зарплати до 423 тис. гривень (за рік) та невідомо звідки взяті заощадження в 20 тисяч доларів + 270 тисяч гривень готівкою. Зарплата за грудень 2017-го — майже 150 тисяч гривень. Але видатки продовжують перевищувати офіційні доходи.
Як ми вже писали, Віктор Ремський у минулому був пов'язаний з одіозним керівником столичного УБОПа Олександром Плужником, якого місцями навіть «переплюнув». Фігурував у справі Павличенко (у Ремського на першому ж допиті вони «розколовся»). І — у скандальній справі з великою партією наркотиків.
Військово-цивільні адміністрації на Донбасі стали клондайком для чиновників з обойми ПР. За ті божевільні суми, які Донбас сьогодні поглинає, як чорна дира, можна було б відремонтувати кожен зруйнований війною дім та побудувати гуртожитки для переселенців. Але для чиновників приємніше вкрасти 1,5 мільярда гривень на семінарах для ВПО. Минулий рік став для любителів казенних коштів особливо вдалим: 3 млрд. гривень зійшли на казначейські рахунки Донецької області.
Бюджетні кошти, призначені на відновлення зруйнованої під час війни інфраструктури, було вирішено витратити на опорні школи, які розділили між собою підрядники, пов'язані все з тими ж екс-соратниками Януковича. Щоб ніхто не сумнівався, що робота чиновника на Донбасі сьогодні — золота жила, ось свіжий приклад: шість квартир у Києві купила протягом жовтня 2016 року дружина начальника Управління інвестицій Слов'янської міськради Андрія Рубана — теж слов'янська чиновниця, яка працює у фонді соціального страхування.
«Оновлювати й відновлювати Донбас» за схемами, якими грабили країну «папередники», Жебривському допомагають сепаратисти, яких він зробив кістяком свого апарату. При цьому без сорому просуває власний політичний проект з глумливою назвою «Оновлена Донеччина». Під крилом у Жебривського відбувається справжній реванш.
Він пригрів і знаменитого Пашу-Молота: улюбленого мента «авторитета» Армена Горлівського, при якому був захоплений город Горлівка та проведено «референдум» у місті Дзержинськ (нинішній Торецьк). Паша-Молот, він же Павло Панасюк, недавно… отримав посаду начальника обласного ГАСКа. Одіозний Паша-Молот, екс-начальник Горлівської міліції та друг Януковича став у Жебривського «смотрящим» за будівництвом на Донеччині. Ні до будівництва, ні до архітектури Панасюк-Молот не має жодного стосунку, але це й не потрібно: достатньо мати добре розвинений хватальний рефлекс та вміти ділитися зі «старшими». І такий досвід Панасюк має: рухомого й нерухомого майна за час роботи в міліції накопив на мільйони.
Нерівномірний розподіл грошей по області теж не випадковий. Більше всіх отримують ті градоначальники, які були обласкані попередньою владою за відомі навички. «Цар Дружківки», закоренілий путініст Валерій Гнатенко минулого року отримав немалу суму: 233 мільйони грн. Вдвічі більше, ніж за всі попередні 26 років. А друг «Беркута» з м. Покровськ Руслан Требушкін — який закликав: «Путіне, введи» та хвалив РФ за «кримську операцію», на один лише парк «Ювілейний» збирається витратити понад 120 мільйонів грн.! 45 мільйонів виділив Требушкіну Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОГА на зрошення та озеленення. «У нас люди живуть у зруйнованих домах, а комусь не вистачає для щастя крапельного зрошення», — дивується Олег Ліванчук.
Чому одним надлишки, а іншим кукіш? Принцип той же: щоб у місто зійшли гроші, треба віддати «смотрящим» 50%. Виходячи з цього, цілком логічно, що ентузіасти, які піднімають авторитет української влади на Донбасі, виявляються за бортом, а ДонОВГА поповнюється тими, для кого гроші не пахнуть.
Нарцис Павло Жебривський продовжить прикрашати область білбордами з зображеннями себе улюбленого. Витратити на піар намерений ще 630 тис. бюджетних гривень. З 20 лютого ОРДиЛО на законодавчому рівні визнані окупованою територією. І товарно-грошові відносини між представниками військово-цивільної адміністрації та діячами «ДНР» — пряма колаборація з окупантом. Інтерес команди Жебривського від таких відносин — 150 тисяч гривень на добу. Тільки на одному хабі «Майорське».