З 27 березня поточного року, дня оголошення в Нікуліному районному суді Москви обвинувального (вже без сумніву) вироку щодо гангстера № 1 Шакро Молодого (Захарій Калашов), у світі воровському розпочнеться нова епоха — возведення на престол, що звільняється, «босса всіх боссів» постсовітської мафії нового лідера з числа претендентів від слов'янського крила «дідівської» воровської еліти. Функцію «лідера» злочинного світу Росії та колишніх союзних республік Шакро виконував з кінця 2014 року, коли повернувся в Росію з Іспанії, де з 2008 року відбував строк. Фактично він став спадкоємцем Аслана Усояна (Деда Хасана), застреленого снайпером у січні 2013 року біля московського ресторану «Каретний двір». З огляду на реальність перспективи відправитися в чергову «ходку» строком на 10 років (запросила сторона обвинення) Шакро ініціював та одобрив початок консультацій щодо обговорення кандидатури гангстера № 1, який би мав авторитет у злочинному світі та сукупність якостей, що влаштовували б більшість злочинних баронів як тих, що проживають у Росії, так і за її межами.
Назначений Шакро тимчасово виконуючим обов'язки «босса всіх боссів» Василій Христофоров (Воскрес) такими якостями не володів, що й предумовило необхідність у пошуку альтернативної кандидатури. За результатами консультацій «злочинні генерали» з числа «кавказьких» ворів заявили, що на цих виборах готові поступитися лідерством «слов'янським» (останнім вором «слов'янської національності», який контролював центральний «общак», був Віктор «Малина» Максимов. Помер у Москві в 1992 році). Так зване «кавказьке» крило воровського співтовариства, що очолювало злочинність республік колишнього СРСР останню чверть століття, до нинішніх виборів нового лідера виявилося роздробленим та послабленим. Племінник Деда Хасана Дмитрій Чантурія (Мирон), якого вважають правонаступником покійного в «общаковому» клані, навіть при підтримці Едика Тбіліського не зміг претендувати на статус визнаного лідера через молодість та відсутність особливих заслуг у «воровській справі». Більш серйозним кандидатом на цю роль вважався вор «у законі» Лаша Шушанашвілі (Лаша Рустаський).
Однак той останніми роками в Росії відсутній і його діяльність була більше орієнтована на Європу. Позбавлення Лаші російського громадянства, а також небажане для вора «у законі» участь у політиці (на парламентських виборах 2012 року в Грузії підтримав політичне об'єднання «Грузинська мрія — Демократична Грузія», що наполягало на вступленні країни в ЄС та НАТО), обумовили неможливість досягнення компромісу зі спецслужбами Росії та, як наслідок, неможливість займання найвищого щабля воровської ієрархії. Зазначені обставини нівелювали й можливі претензії на престол з боку Лоту Гулі, який «зберіг обличчя», відмовившись від «злочинного престолу» на воровській «сходці». Таким чином на початок 2018 року серед інших можливих кандидатів від «слов'янського» крила на воровську корону вихідців з СНД називалися Володимир Тюрін (Тюрик), Олег Шишканов (Шишкан), Олексій Петров (Петрик) та В'ячеслав Шестаков (Слива). Позбавлений підтримки арештованого Пічуги та з огляду на події, що послідували за вбивством у Києві екс-депутата Держдуми РФ Дениса Воронєнкова, «впливовий бізнесмен» Володимир Тюрін (Тюрик, він же — Кіномеханік) віддав перевагу відмові від боротьби за лідерство та відходу в тінь.
У залишившійся когорті гідних претендентів зупинимося на кандидатурі Олексія Петрова (Петрик, він же — Леня Хитрий). Згідно з даними МВС РФ 56-річний Олексій Петров був тричі судимий за крадіжки, грабежі та вимагання. Під час однієї з відсидок був коронований Япончиком. Цих мафіозі, серед іншого, об'єднувала спільна нелюбов до певних представників кавказьких злочинних кланів. У Москві Петров очолював «мазуткинську» злочинну групування та через її бійців контролював автомобільний ринок, комерційні палатки біля залізничної платформи Північанин, автосервіс, ресторан, казино, нічний клуб тощо. Але злочинний барон також відмовився від претензій на воровську корону та, за прикладом Миші Лужнецького (Воєводин), все більше часу проводить за кордоном, де проживає під прізвищем дружини — Суворов.
Сам Захарій Калашов, навіть перебуваючи в Лефортовському СІЗО, доводив до членів злочинного анклаву свою згоду передати «воровську корону» багаторічному діловому партнеру вору «у законі» В'ячеславу Шестакову (Слива). Бійці «люберецької» бригади Сливи фактично грали роль особистої гвардії Шакро та залучалися ним для виконання силових акцій при повній згоді їхнього лідера. В'ячеслав (Слива) Шестаков — один із найідейніших ворів «у законі». У 1957 році народився в Бресті, але виріс у Москві поруч із «воровською» Марьїною Рощею. У юності дружив із В'ячеславом Іванькових (Япончиком), покійними братами Квантришвілі та іншими відомими «авторитетами» злочинного світу. Вже в 16 років Слива вперше сів за дрібну крадіжку, а до початку дев'яностих, коли очолив одну з банд у рідних Люберцах, уже мав за плечима три судимості. Всього провів у місцях позбавлення волі 13 років, а в 1992 році на чергових сходках таборових авторитетів було вирішено «коронувати Сливу на вора». У злочинному світі Слива став набирати вагу як учасник банди Япончика. У 70-х роках ця бригада спеціалізувалася на «розганах» підпільних мільйонерів (переодягнені міліціонери описували та конфісковували їхнє майно), що в злочинців тоді вважалося «вищим пілотажем».
Одночасно зростав авторитет Сливи в ассирійців, і з часом він став одним із визнаних лідерів ассирійської групування. З початку 90-х років ассирійська бригада взяла під контроль частину ринку наркотиків, ігровий бізнес та операції з обналічування та відмивання грошей. Захоплення цих сфер впливу супроводжувалося «розбірками» з жертвами, і в 1994 році Слива був змушений виїхати в Канаду, де став «однією з найпотужніших російських злочинних фігур, що діють у країні». Врешті-решт влади Канади вирішили позбутися Сливи. 18 липня 1997 авторитета арештували, і вже через чотири дні, закутий у кайдани, він постав перед імміграційним судом у Торонто. З огляду на те, що фігурант приховав свої судимості, не вказавши їх у анкеті, суд прийняв рішення депортувати Сливу. У столиці РФ Слива швидко відновив «воровський» авторитет, очоливши «люберецьку» та «балашихинську» бригади. З огляду на «ідейність» Сливи спецслужби РФ вважали його не «договороспроможним» та оголосили в оперативний розшук, який так і не вдалося зняти. Унаслідок цього Шестаков виїхав у Прибалтику та випав зі списку претендентів, незважаючи на лобіювання його кандидатури Шакро Молодим.
За результатами вивчення ділових та моральних якостей усіх претендентів найповажніші на постсовітському просторі гангстери дійшли єдиного рішення. Після винесення Калашову вироку престол Шакро займе впливовий слов'янський «законник» Олег Шишканов (Шишкан, він же — Олег Раменський). За ним закріплюється основна «організуюча» функція та контроль за збиранням і розподілом коштів з «общака». Повноваження щодо забезпечення збирання коштів в «общак» збережені за воровським тандемом: Василієм Христофоровим (Вася Воскрес) та Мерабом Гогія (Мелія). Про нового (найімовірнішого) лідера гангстерів — вихідців з СРСР відомо, що коронований він був у 1992 році ворами «у законі» Махарбеком Каргаєвим (Руслан) та Валеріївим Длугачем (Глобус) у столичній готелі «Izmaylovskaya». Кандидатуру «прагнучого» одобрив особисто В'ячеслав Іванькових (Япончик). На момент коронації Шишкан встиг відсидіти свій єдиний строк — 10 років (вбивство при обтяжуючих обставинах). У колонії активно підтримав «воровський рух» та став «дивлячим» по мордовській ІТК-11. У 1990-х очолив «Раменську» ОПГ.
Аж до 2000-х активно виконував свої «воровські обов'язки», відвідуючи зони та регіони, де налагоджував механізми збирання в «общак» з подальшим розподілом потоків допомоги для «правильних» зеків. У 1994 та 1996 роках «хрестив» молодих гангстерів — Славу Зеленого та Льоху Забаву. Але до початку 2000-х років відбувається трансформація Шишкана — він відходить від ортодоксальних «воровських понять» та намагається трансформуватися в «публічну особу». Змінивши прізвище на Михайлов, купив місцевий футбольний клуб «Сатурн», який у 1998 році вийшов у російську прем'єр-лігу. Але відхід у тінь майже на два десятиліття не означав відмову Шишкана від «воровського». Відстоюючи своє право на «позицію», конфліктував зі Сливою, Росписню, Аксеном та Пічугою; категорично заперечував можливість співпраці з кавказькими злочинними кланами. Кандидатура Шишкана отримала повне одобрення з боку Шакро Молодого, і за даними інсайдерів російського видання «Росбалт» імовірність затвердження вора «у законі» в новому злочинному статусі дорівнює 90%.
За нашими даними, Україна як додаток «воровського» інтересу Олега Раменського раніше не цікавила, але він особисто знайомий із патріархом вітчизняного «злочинного цеху» Лероєм Сумським. З огляду на обставини, що складаються в РФ (активізація спецслужб у зв'язку з проведенням ЧМ з футболу), процес вступлення Шишкана «в посаду» обіцяє бути тривалим. Згідно з традиціями, вори «у законі» незалежно від ступеня впливовості не мають права оголосити себе «вором № 1». Для того щоб претендувати на цей титул, необхідна офіційна пропозиція від інших «законників», на яку кандидат повинен відповісти згодою. Лише після цієї обов'язкової процедури на великій сходці злочинних баронів старший із братів отримує статус «босса всіх боссів». Для закріплення найвищої позиції в злочинній ієрархії Шишканові доведеться дуже постаратися. Крім «дихаючого в спину» та стрімко набираючого авторитет Лоту Гулі, у 2019 році на волю вийде більш ніж гідний опонент — вор «у законі» Таріел Оніані (Таро), у часи колишнього СРСР такий, що входив у першу трійку найбільших авторитетів злочинного світу.