«Тварини не голосують», — так, за словами одного з колишніх ув'язнених, говорили їм на виборах, змушуючи ставити галочку за того, кого потрібно. Уявіть собі вибори, на які приходять понад 90% виборців. Усі поводяться покірно, оскільки непослух карається. І дисципліновано голосують за одного й того самого кандидата чи партію. Це не антиутопія. Це вибори в українській тюрмі.
«Тварини не голосують, за них вирішуємо ми» — так до нас ставилися. А ті, хто називав себе «людьми», слідували рішенню вигідних для них у Києві чиновників», — розповідає Павло Панич, колишній ув'язнений Харківської колонії №25. На роки його ув'язнення припали вибори 2002 та 2004 років. Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала результати голосування ув'язнених на парламентських та президентських виборах роками пізніше — з 2010-го по 2014-й. І виявилося, що на багатьох тюремних дільницях явка була надзвичайно високою, а результати — однаковими.
Тюрми різних типів — це понад 150 дільниць. Найбільше їх у Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій областях.
ОПОРА проаналізувала, як голосували ув'язнені під час чотирьох виборчих кампаній з 2010 по 2014-й. Кожного разу голосували понад 90% арештантів. Така активність відрізняється від ситуації в цілому по Україні, коли загальна явка у вказаний період коливалася в діапазоні 50–70%. Висока явка та вражаюча одностайність: більшість ув'язнених голосували за одного й того самого кандидата чи партію.
На парламентських виборах у 2012 році більшість голосів ув'язнених отримала Партія регіонів. Винятками стали дві дільниці, де перемогла партія УДАР. На виборах нардепів у 2014 році ситуація змінилася. Лише на 44% дільниць ув'язнені майже одностайно підтримали певну політичну силу. Але тоді це були різні партії.
Ось кілька прикладів: 19 дільниць — БПП (понад 80% голосів ув'язнених); Прилуцька виховна колонія в Чернігівській області: з 44 голосів 43 — за Народний фронт; Мелітопольська виховна колонія в Запорізькій області: з 22 голосів 18 — за НФ; у Ковельській виховній колонії Волинської області з 40 виборців 38 — підтримали НФ. Тобто той, хто при владі, той і отримує більше голосів арештантів.
Під час президентської гонки 2010 року в обох турах Юлію Тимошенко підтримали понад 55% арештантів. Тоді вона займала посаду прем'єр-міністра. Однак важливу роль грала впливовість політичної сили кандидата в тому чи іншому регіоні. Наприклад, у 26 колоніях більшість виборців підтримали Віктора Януковича, хоча він ще не був при владі. Левова частка цих тюрем розташовувалася в Донецькій та Луганській областях. На президентських виборах у 2010 році було 60 дільниць, де більшість ув'язнених підтримали Тимошенко, і 26, де 50 і більше відсотків підтримали Януковича. Географія: Тимошенко — вся Україна (у тому числі Луганська, а також Одеська та Харківська області); Янукович — Донецька, Луганська, Харківська, Одеська, Запорізька області.
У 2012 році, коли влада належала регіоналам, на парламентських виборах за цю політичну силу віддали свої голоси 67% ув'язнених. Напередодні президентських виборів 2014 владна вертикаль не функціонувала. Тоді 50% ув'язнених підтримали Тимошенко. Понад 30% проголосували за Петра Порошенка. Решта кандидатів не набрали в тюрмах понад 4%. На парламентських 2014-го найбільше голосів отримав БПП (40,3%). Тут можна припустити, що вертикаль заробила, оскільки аналіз даних показав кореляцію між результатами. «Якщо в певній тюрмі більшість була у БПП, то результати НФ зменшувалися, і навпаки. Водночас між Батькивщиною та НФ такого зв'язку дані не показують», — стверджують аналітики ОПОРИ.
Люди, які стикалися з виборами в тюрмі, розповідають: колонії неофіційно діляться на так звані червоні та чорні. У червоних ув'язнені повністю залежні від адміністрації (начальника та спостерігачів): адміністрація контролює процес голосування і може на нього впливати. Більшість колоній такого типу зосереджена у великих містах, переважно на сході України.
У чорних колоніях, розповідають колишні ув'язнені, голосують не так одностайно. У керівництва колонії немає сильного впливу, щоб фізично чи морально змусити голосувати. Ці розповіді збігаються з даними ОПОРИ, результати яких показують, що є місця позбавлення волі (їх менше 40%), де ув'язнені на виборах не одностайні в підтримці певного кандидата.
Правозахисник Руслан Яременко був ув'язненим Алексіївської виправної колонії №25 у Харкові. На час, коли він відбував строк, припали парламентські вибори 2014 року. За його словами, напередодні виборів адміністрація колонії дала наказ ув'язненим голосувати за представника БПП. «Я був серед тих, хто відмовився, — розповідає Яременко. — На виборах помічники адміністрації стояли біля тих, хто голосував, дивилися і записували, кому кожен віддав свій голос. Такі помічники — це теж засуджені, які виконують роль «рук керівництва». Потім тих, хто проголосував не так, садили в ізолятор і били, а одного навіть «опустили» (в кримінальному світі так називається акт приниження людини)».
Ще одного з ув'язнених побили за відмову голосувати. Через два дні після виборів чоловік повісився в промислової зоні. «Крім того, купували голоси працівників колонії, — додав Яременко. — Заздалегідь вичислювали, хто буде на зміні, і по 200–300 гривень додавали до зарплати».
Подібні історії розповів Павло Панич, який у 2002 та 2004 році голосував у тій же колонії: «Якщо люди висловлювали протилежні думки вголос, то інакомислячих збирали, садили в карцер і били 15 діб. Цей «шторм» (тиск міг варіюватися від фізичного насильства до введення психотропних речовин), відбувався по три рази на день. У 2004 році побили практично весь карцер — заздалегідь. Усіх, хто не проголосує за Віктора Януковича. Особисто бував у карцері 25-ї колонії. Бачив, як у 2004 році завели засудженого, він говорив, що без окулярів не бачить навіть куди галочку ставити, і голосував у присутності працівника колонії. Також у кожній кабінці стояв оперативник і дивився в бюлетені. Того, хто не проголосував, піддавали катуванням».
На момент виходу цього тексту ще один наш співрозмовник Андрій Поясник помер від туберкульозу. У 2012 році на парламентських виборах Андрій голосував у Дрогобицькій виправній колонії №40. «Нам чітко сказали, що треба голосувати за Партію регіонів, — розповідав Андрій. — Відрядний (так у тюрмах називають начальника відряду) стояв біля кабінки, і ми мали показувати, за кого проголосували». Однак, за словами Андрія, навіть тим, хто голосував не так, ніякого покарання не було.
Герой, який просив залишитися анонімним, на президентських виборах у травні 2014 голосував на дільниці Лук'янівського СІЗО. «Нам ніхто не говорив, за кого голосувати, — розповідає чоловік. — Я не пам'ятаю, було це до виборів чи після, але роздали цукерки Roshen. Сам процес голосування проходив спокійно: нас вивели, кабінки стояли в кабінеті опера (оперуповноважено), ми брали бюлетені, заходили за штору, записували і виходили. Тиску не було, ніхто нічого не перевіряв». Результати на цій дільниці: 2098 виборців, явка 96%, найбільше голосів набрали Тимошенко (689) та Порошенко (667).
Екс-ув'язнений Старобабанівської виправної колонії №92 у Черкаській області Костянтин Ходаковський розповідає, що президентські вибори 2014 були єдиними, де його не закрили в карцер і не говорили, за кого голосувати: «Раніше регіонали завжди давали засудженим по півкілограма чаю та п'ять пачок сигарет, і адміністрація наказувала голосувати за Януковича та компанію. Ви б бачили поведінку адміністрації колонії, коли у 2014 році ніхто не дзвонив з Києва».
Руслан Яременко відвідує тюрми в Харківській області, щоб контролювати дотримання прав засуджених. Він розповів, як політики впливають на вибори в місцях позбавлення волі. У деяких тюрмах підприємці замовляють продукцію, яку виготовляють ув'язнені. Водночас бізнесмени мають зв'язки з представниками політичних еліт. «Через підприємця-посередника партія отримує вихід на ув'язнених, обіцяючи їм певні блага у вигляді сигарет і певну суму грошей начальнику», — розповідає Руслан Яременко.
Аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев спостерігає за виборами з 2004 року. Він розповів, що керівництво тюрми може тиснути на ув'язнених через страх втратити посаду, навіть якщо немає наказу зверху забезпечити необхідний результат. Також потенційно впливати на адміністрацію тюрем можуть вищі посадові особи пенітенціарної системи, керівники обласних державних адміністрацій, пояснює аналітик. Це можна назвати деяким «планом», який пред'являють місцям ув'язнення. Або, говорить Клюжев, конкретний кандидат може мати особисті зв'язки в тюрмах і безпосередньо домовлятися про співпрацю.
За даними ОПОРИ, сумарна кількість голосів усіх ув'язнених на парламентських виборах у 2014 році становила всього лише 0,37% від загального числа виборців. Здавалося б, такий мінімальний вплив не варто того, щоб ризикувати репутацією чи порушувати закон. Але, як зазначив Олександр Клюжев, тюрми — лише гвинтик у великій системі. «Голосування в тюрмах просто є одним із внесків у загальний результат, досягнутий посередством використання адміністративного ресурсу», — додав він. Якщо ж йдеться про вибори депутатів Верховної Ради в одномандатних (мажоритарних) округах, то голоси ув'язнених можуть стати вирішальними. Аналіз даних показав два такі випадки на парламентських виборах 2012 року. Насправді їх більше, але в деяких округах результати були визнані недійсними через масові фальсифікації.
Біла Церква, 90 округ. Основні конкуренти: самовисуванець Віталій Чудновський (35179 голосів) та свободовець Олександр Марченко (34857 голосів). Півтисячі голосів ув'язнених істотно сприяли перемозі Чудновського. За нього, до речі, публічно агітували тоді представники провладної в той час Партії регіонів, а самі результати оспорювали в суді як сфальсифіковані.
Херсон, 182 округ. Основні конкуренти: Володимир Салдо від Партії регіонів (27183 голоси) та Олексій Урсуленко від Батькивщини (26249 голосів). Перший набрав 1200 голосів ув'язнених. Без них він би не став тоді депутатом.
У 2007–2010 роках Олексій Цимбалюк працював на підприємстві, власники якого орендували площу та наймали ув'язнених на території Коцюбинської колонії. Він говорить, що бачив, як там організовували президентські вибори. «Щоб бабусю підкупити у під'їзді — треба принести пакет гречки. Ув'язненому ж нічого не треба нести — достатньо щось пообіцяти. Одному — дострокове звільнення, іншому — характеристику. Або хоча б не чіпати. У такому разі ув'язненому байдуже, за кого голосувати», — говорить Олексій.
Олександр Клюжев з ОПОРИ вважає, що подолати проблему можна, якщо вдосконалити законодавство, а також звернути увагу громадськості на виборчий процес у місцях відбування покарання. «Як тільки політичні партії та кандидати зрозуміють, що такі одностайні вибори шкодять їхній репутації більше, ніж сприяють, ця проблема зникне», — вважає аналітик.
Павло Лисянський, голова Східної правозахисної групи, бачить вихід у тому, щоб організовувати повноцінну агітацію в місцях позбавлення волі, а також проводити освітні програми з виборчого права. Адже самі ув'язнені теж не завжди знають, що статус-кво — не норма, і можна голосувати, як хочеш, а не як говорять.