Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак задекларував 8 квартир у Києві площею від 53 до 324 кв.м., два автомобілі Jaguar та один Volkswagen Touareg. Крім того, він мав 43 тисячи доларів та 120 тисяч гривень готівкою. При цьому його річна заробітна плата становила 523 тисячи гривень. За такими темпами міністр екології часів режиму Януковича Злочевський незабаром буде виглядати як останній невдаха. Звідки у скромного слуги народу, який згідно своїх декларацій усе життя жив на одну зарплату, раптом узялося мільйонне багатство? Від чесної відповіді на це питання нинішній міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак ухиляється вже кілька місяців. Тим часом журналісти намагалися з'ясувати походження його квартири в елітній висотці та дорогих іномарок, Семерак займався сумнівними маніпуляціями у сфері утилізації відходів. Протягом кількох років ця тема «годувала» багатьох голів Мінекології та причетних до них бізнесменів — а тепер, можливо, збільшує капітал нинішнього міністра.
До осені 2016 року Остап Семерак був найменш помітним міністром уряду Гройсмана. Раніше він практично не удостоювався уваги ЗМІ — навіть коли з лютого по грудень 2014 року займав посаду міністра кабінету міністрів у першому уряді Яценюка. Семерака «викрила» детальна електронна декларація про доходи та майно за 2015 рік, яку вимушено подавали всі українські депутати та високопоставлені чиновники. Ці декларації досягли поставленої перед ними мети — зірвати покривало з істинних розмірів добробуту політиків. Коли минув шок від задекларованих десятків мільйонів готівкових доларів та гривень під ліжками найбагатших людей України, увагу звернули на «сирих і убогих», які раніше вписували в свої декларації лише зарплату. Серед них був і Остап Семерак, який задекларував крім квартири в 52 кв.м. ще й хороми в елітній висотці площею 354,7 кв.м., якими він володіє навпіл з дружиною. У декларації ці «половини» Семерак записав у найпрямішому сенсі: по 177,35 кв.м., точно так само вписавши туди й «половинки» двох паркувальних місць при цій же квартирі (по 8,45 та 8,70 кв.м.).
На щастя, у подружжя Семерак немає спільного володіння автомобілями, інакше міністр напевно теж записав би їх у декларацію по «половинці». Голова Мінекології володіє Jaguar S-type 2006 року та Volkswagen Touareg 2011 року випуску (куплений за 993 тисячи гривень), а його дружина їздить на Toyota Camry 2011 року (ціна невідома). Крім того, Остап Семерак отримав у 2015 році 1,766 мільйона гривень за «відчуження нерухомості». Окрім того, у нього було ще 190 тисяч гривень та 160,5 тисяч доларів. Здавалося б, цілком складна декларація — і сам Семерак теж був у цьому впевнений. Однак дотошні журналісти швидко розкопали кілька фактів, які разом зіпсували світлий образ «чесного професіонала» з «уряду реформаторів». По-перше, вони встановили, що дім по вулиці Щорса (нині Коновальця) № 36в є елітною висоткою з досить скандальним минулим. Виявилося, що земельну ділянку, на якій він стоїть, виділив Київська рада у 2008 році Київському інституту культури за проханням його ректора Михайла Поплавського — для будівництва нового студентського гуртожитку.
Однак ніякого гуртожитку навіть не було в проекті: цю ділянку одразу продали під комерційну забудову ТОВ «Житло-буд» — чий власник Іван Куровський був народним депутатом фракції БЮТ та входив у коло найближчих партнерів тогочасного мера Леоніда Черновецького. Завдяки такій «крише» ця компанія успішно будувала об'єкти навіть під час кризи 2008–2009 років. По-друге, цей дім спочатку спроектований під VIP-апартаменти, тому квартири в ньому дуже дорогі навіть за київськими мірками: у 2011–2013 роках така ж квартира в ньому коштувала 800–850 тисяч доларів, і це без оздоблення! Разом зі вартістю розкішної сантехніки, паркету, стель, послуг дизайнерів та робітників, та ще двох паркувальних місць нове житло подружжю Семерак обійшлося приблизно в 900–950 тисяч доларів. По-третє, якби Остап Семерак був відомим олігархом, така покупка не викликала б у кого-небудь здивування. Але цей «сірий чоловічок» завжди декларував скромні доходи, тому у журналістів виник резонний вопрос про те, звідки ж він узяв гроші на таку квартиру — та й на свої автомобілі теж.
Видання «Спостерігач» навіть відправило йому офіційний журналістський запит — на який Остап Семерак так і не потрудився відповісти. Замість цього, через місяць після подання запиту, Семерак вирішив розіграти типового «дурачка» — як це іноді роблять деякі українські політики, які не мають сміливості чи аргументів дати пряму відповідь. У передачі «Рандеву» на 5-му каналі (якому належить Порошенко) Семерак як би «випадково» торкнувся теми своєї квартири та як би в невимушеній атмосфері «пояснив», що гроші на її покупку він отримав після продажу ділянки в садовому кооперативі. А саму ділянку він нібито отримав ще у 2009 році як депутат Верховної Ради замість… квартири. Спроба виправдатися виявилася неконвінцивною — тим більше, що журналісти «Спостерігача» заздалегідь розбили в пух та пір версію з «продажем ділянки». По-перше, ділянки в «садових кооперативах», навіть під Києвом, не коштували 800 тисяч доларів. По-друге, журналісти встановили, що квартира була придбана четою Семерак у період 2011–2012 років, тоді як свою земельну ділянку (26 соток) Остап Михайлович продав у 2014 році — не вказавши при цьому отриманий дохід.
По-третє, що було дуже дивним, у 2014 році Семераки оформили новий ордер на цю квартиру: виходило, що вони й купили її як би лише у 2014 році, однак цю квартиру Семерак вказував у декларації за 2013 рік. По-четверте, декларація Остапа Семерака за 2013 рік дивним чином зникла з доступного реєстру. Все це давало привід ще більш уважно присмотритися до особистості голови Мінекології та детальніше покопатися в його минулому.
Остап Михайлович Семерак народився 27 червня 1972 року у Львові в сім'ї викладача Львівського пожежно-технічного училища (нині — ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності) Михайла Михайловича Семерака та його дружини-економістки Стефанії Василівни Семерак. У 1989 році Остап вступив до Львівського державного університету імені Франка (факультет фізики), а вже восени 1990 року захопився політикою та взяв участь у так званій «революції на граніті». У складі делегації львівських студентів він приїхав до Києва, де, за його словами, їх спочатку прийняли досить недружелюбно, але пізніше на Майдан підтягнулася «прогресивна київська молодь», яка підтримала протести.
Рух сильно захопив Остапа, однак, повернувшись у Львів, він не примкнув ні до Руху, ні до радикальних націоналістів — можливо, під впливом батьків. Однак у 1992 році Остап Семерак знову «засвітився» у Києві: він вступив до «відродженої» (після закриття у 1817 році) Київо-Могилянської академії на курс політології, одночасно ще навчаючись у Львівському державному університеті. При цьому Семерак став засновником та заступником Студентського Братства академії. Після захисту диплома у Львові він остаточно переїхав до Києва, присвятивши себе політиці. Однак публічного політика з Семерака не вийшло: тоді як його «побратими» з «революції на граніті» ставали лідерами партій та народними депутатами, Остап знайшов себе в ролі сірого й непомітного «партійного клерка». У 1994–1996 роках Семерак був координатором «Школи молодих політиків» від Українського фонду підтримки реформ, а потім завідував Фондом сприяння розвитку політичної культури. Обидва фонди були пов'язані з фондом «Відродження» (філіалом Фонду Сороса), та американськими «інститутами демократії», являючись типовими «грантоїдськими» організаціями.
Ці фонди допомогли йому знайти нову роботу: у 1997 році Семерак потрапив до Верховної Ради — але не як депутат, а як керівник секретаріату фракції «ПРП», по суті координуючи роботу помічників народних депутатів. На цій посаді Семерак працював досить довго: у 2002 році очолив секретаріат фракції «Наша Україна» (до якої входила ПРП), у 2005–2006 роках знову керував секретаріатом ПРП (яка вийшла з НУ та об'єдналася з партією «ПОРА»). Спроби стати депутатом самому закінчувалися невдачами: у мажоритарних округах він не набирав більше 10%, а в партійних списках ПРП йому давали непрохідні місця. У 2006 році тихого виконавчого «хлопця» пожалілася й взяла до себе заступницею голова Київської обласної адміністрації Вера Ульянченко — і на цій посаді Семерак працював до листопада 2007 року. Враховуючи мега-корупційну репутацію Ульянченко, просто дивно, як у її схемах не спливала фамілія Семерака.
У цей час у Семерака складалися його майбутні стратегічні зв'язки. В адміністрації Ульянченко він зблизився з Юлією Підкоморною — яку потім буде двічі лобіювати на посаду в Кабміні. А через свою дружину Орисю (Арину) він познайомиться з її бізнес-партнером по ТОВ «Ост-груп» Олегом Діденко (майбутній голова «Газу України»). А ось сам Остап Семерак у 1998 році разом зі своїм старим приятелем (теж «молодим політиком») Сергієм Євтушенко зареєстрував ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ», яке володіло кількома магазинами будівельних матеріалів. У 2007 році директором цього підприємства був Костянтин Магновський — фігурант одного цікавого скандалу. У 2007–2008 роках громадянин Магновський отримав у «Райффайзен банк Аваль» кілька кредитів на загальну суму 680 тисяч доларів. При цьому його майновим поручителем виступали ТОВ «Фірма Габріела» (засновник Магновський, директор Сорокіна Л.В.) та ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ» — тобто фактично його власники Семерак та Євтушенко. Для якої саме мети брався кредит, залишилося невясненим, однак його так і не повернули. Можливо він «згорів» під час кризи 2008 року, а можливо був розтрачений не за призначенням.
І ось тут цікаво, що одразу після отримання Магновським першого «траншу» цього кредиту, 22 листопада 2007 року Остап Семерак купує автомобіль Jaguar S-type (2006 року випуску). Збіг обставин? Надалі «Райффайзен банк Аваль» тричі (у 2009, 2012 та 2014 роках) намагався стягнути кредит та відсотки з Магновського та його поручителів, або хоча б відсудити у поручителів якесь майно, однак марно: у 2013 році Семерак обанкротив ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ», фактично залишивши банк з носом.
До того часу Остап Семерак вже втілив у життя мрію своєї юності: у 2007 році, при клопотанні Вери Ульянченко, він отримав прохідне місце в списку БЮТ та вперше за 10 років увійшов до Верховної Ради як народний депутат — де й працював наступні чотири з половиною року, будучи членом бюджетного комітету. А ось його бізнес-партнер Сергій Євтушенко у 2010 році став правою рукою голови Державного агентства з управління національними проектами Владислава Каськива — скандального корупціонера та розхитувача. І саме Сергій Євтушенко займався проектом «LNG терминал», який закінчився грандіозною аферою на мільярд доларів!
Причому у березні 2014 року, після втечі Каськива, Євтушенко зайняв його місце — де успішно «трудився» до ліквідації Агентства у 2015 році. До речі, у Сергія Євтушенка є молодший брат Костянтин, який видавав себе за успішного бізнесмена (власника інвестиційної компанії «Merit Investment Group»), позуючи в телешоу «Холостяки» та журналі «Cosmopolitan Україна». Але як виявилося, його «капітал» був лише грошима брата, який наполегливо «пилив» державні кошти в парі з Каськивим. А раскрутка Костянтина нагадувала одну з афер Агентства, яке укладало контракти з фіктивними «крупними бізнесменами».
Чи був якось причетний член бюджетного комітету Верховної Ради Остап Семерак до цього? Не виключено! Поступово починає проясняватися, як він міг знайти гроші на таку розкішну квартиру. Крім того, у 2011 році Семерак придбав собі за 993 тисячи гривень кросовер Volkswagen Touareg — чи не надто дорога покупка для депутата, чия річна зарплата становила трохи більше 70 тисяч?
На початку 2012 року Остап Семерак розгорнув бурну зовнішньополітичну діяльність: їздив до Москви для участі в мітингах опозиції на Болотній площі, зустрічався зі своїм старим знайомцем з «демократичних фондів» Борисом Немцовим, запросив до Києва нового російського опозиціонера Олексія Навального. Однак наприкінці року політик Семерак знову зазнав краху: на парламентських виборах його місце №76 в списку «Батьківщини» виявилося непрохідним. І Семерак на півтора року «ліг на дно», не з'являючись на публіці та, видимо, займаючись оздобленням своєї величезної розкішної квартири. Він повернувся в політику одразу після другого Майдану: 27 лютого Остап Семерак отримав посаду міністра кабінету міністрів у уряді Арсенія Яценюка.
Його першими ж кроками було лобіювання кандидатур своїх знайомців та ділових партнерів на посади у владі. Одразу були влаштовані Юлія Підкоморна (заступницею керівника Служби міністра кабінету міністрів) та Сергій Євтушенко (який зайняв місце Каськива). Також він допомагав Олегу Корбану зайняти крісло заступника голови Київської обласної адміністрації. Політична (або ділова) вага Семерака значно зросла: на позачергових парламентських виборах 2014 року він обрався за №33 в списку «Народного Фронту» — і одразу ж пішов до Верховної Ради, забравши з собою й Юлію Підкоморну (помічницею депутата). Але у травні 2015 року він влаштував її начальницею Управління забезпечення комунікацій та організаційної роботи Міністерства енергетики України. Це дало хороший поштовх кар'єрі Підкоморної: наприкінці 2016 року вона була призначена Міненергетики державним секретарем. І це, нагадаємо, не єдина близька до Семерака людина в цьому відомстві: з 2014 року бізнес-партнер його дружини Олег Діденко очолював компанію «Газ України», а тепер він став на чолі ТОВ «Газорозподільні системи України», яке замінило її.
Сам же Остап Семерак 14 квітня 2016 року очолив Міністерство екології та природних ресурсів. На перший погляд — не таке вже й хлібне місце, однак лише на перший! Новий голова відомства швидко освоїв у ньому три напрями, що вже викликало шквал громадського обурення та навіть звинувачень Семерака в корупції — так що він «прославився» б і без цієї скандальної історії з елітною квартирою та дорогим автопарком.
Першим напрямом стала утилізація небезпечних хімічних речовин. Здавалося б, ну що тут можна вкрасти — бочку старих пестицидів? Ні, можна не вкрасти, а «освоїти», і не пестициди, а бюджетні кошти, виділені на їх утилізацію! На цьому протягом останніх п'яти років активно «заробляли» та швидко «горіли» кілька міністрів екології, а ось головним фігурантом справи був один і той же хитрий бізнесмен. Ще у 2012 році тогочасний голова Мінекології Микола Злочевський та підприємець з ізраїльським паспортом Ілля Марчевський (власник ізраїльської фірми «S.I. Group Consort Ltd») вирішили нажитися на екологічній катастрофі в місті Калуш — на ліквідацію якої з бюджету виділили 330 мільйонів гривень. Ними була створена замислена схема, в рамках якої на переробку (до Британії) разом із забрудненою землею вивозили звичайний будівельний мусор. При цьому попередньо, за змовою Марчевського з міністром, з ринку були усунені всі потенційні конкуренти «S.I. Group Consort Ltd», які мали ліцензії та можливості для виконання цієї роботи. Після низки публікацій (тему вела Тетяна Чорновіл) Злочевський був зняв з посади, а Марчевський арештований та постав перед судом.
Євромайдан звільнив та виправдав Марчевського, який продовжив «мутити» стару схему з новим міністром екології Ігором Шевченко. Їхніми жертвами став ТОВ «Сервісний центр регенерації масел», який був відсторонений від тендеру — і «S.I. Group Consort Ltd» вже приготувалася вивозити за кордон залиту мазутом землю пополам з піском з пустирів. Потім їхньою жертвою чуть не стала «Еко-Нова» — єдина в Україні фірма, яка мала обладнання для чистої утилізації пестицидів. Однак під час виникшого протистояння Шевченка з Яценюком він був звільнений, і з липня 2015 року міністерством керував його заступник Сергій Курикін — теж зі скандалом звільнений у лютому 2016 року за звинуваченням у махінаціях з тендерами на гроші Кіотського протоколу.
Як видим, Мінекології є скандально-корупційним відомством у мірі не меншій, ніж будь-яке інше! І ось очоливший його у квітні 2016 року Остап Семерак вже влітку влаштував позапланові інспекції діяльності низки фірм — і під роздачу знову попала «Еко-Нова»! А значить, десь поруч із Семераком вже замаячив знайомий силует Марчевського! Ще один цікавий факт: одним із фігурантів цих справ називали начальницю департаменту економіки та фінансів Мінприроди Ярову Євдокію Василівну. Так ось вона, пережившши вже чотирьох міністрів, продовжує плідну роботу й при Остапі Семераку.
Але не самими пестицидами живе Мінекології! Виявляється, що видача ліцензій на збір, переробку та утилізацію звичайних побутових відходів — це теж дохідний бізнес! Особливо коли ліцензії видаються фірмам, які існують лише на папері — як це сталося в Одеській області. Де отримавші ліцензії ТОВ «НПК Укрекопром» (ЄДРПОУ 39624900) та ТОВ «УТИЛЬВТОРПРОМ» (ЄДРПОУ 39447017) раптом виявилися дочірніми фірмами однієї й тієї ж офшорної компанії «ESTRO LTD» (м. Вікторія, 103 Шам Тонг Плаза, Сейшели), розташовувалися за однією адресою — і не мали ніякого обладнання для переробки відходів! По суті, за цією адресою знаходиться якась занедбана промплощадка.
І як же вони отримали ліцензії? Це потрібно запитати у голови Мінекології! Чи варто дивуватися, що в Україні трапляються «сміттєві апокаліпсиси» подібно львівському! Але Остап Семерак мовчанням відповідає навіть на прямі звинувачення журналістів та підприємців.
Другим розвиваним напрямом «екологічного бізнесу» Остапа Семерака стало лобіювання скасування мораторію на експорт лісу-кругляка. При цьому ще влітку 2016 року Семерак виступав за введення жорстких заходів проти стихійної порубки дерев «на дрова» селянами та кустарями, а вже у листопаді підтримав промисловий вивіз деревини до Європи. Джерела повідомляли, що інтересами міністра рухають не лише ліцензії, які він буде видавати крупним фірмам-лісозаготівельникам, але й обіцяна «подяка» європейських покупців. Ну й третім дуже перспективним напрямом стала геологія, адже повна назва відомства Семерака — міністерство екології та природних ресурсів! І говорячи про природні ресурси, ми одразу ж згадуємо про його людей, влаштованих на високих посадах у Міненергетики та газовій сфері. При цьому Семерака звинувачують у повному знищенні геологічних служб: він обіцяв їх реформувати та скоротити видатки на 10%, а фактично зрізав на 32% та просто звільнив більшість фахівців.
Що відбувається, можна побачити на прикладі державного підприємства «Кіровгеологія», де його новий начальник Віталій Нельга фактично обанкротив підприємство і тепер займану ним територію збираються викупити забудовник — щоб звести там торговий центр. При цьому призначенець Семерака Нельга раніше вже довів до банкротства «Полтаванафтогазгеологію»! За словами звільнених фахівців, ще півроку таких реформ — і в Україні просто нікому буде не те що розвідувати надра, але навіть просто зберегти у розпорядженні держави вже наявну інформацію про підземні ресурси. І можливо, що ця тенденція є частиною якогось масштабного темного задуму.