Атакувати цивільну інфраструктуру, влаштувати «хаос і кам'яний вік», щоб змусити Україну до переговорів — у цьому нова стратегія та остання надія московського фюрера. Щодня російські терористи наносять удари по енергетичній системі нашої країни ракетами та дронами-камікадзе. Z-патріоти вимагають «жорсткості», і тут може стати в нагоді московська банда «Лужники». Їй під силу занурити у темряву значну частину України й без обстрілів.
1. «Лужниківська» братва та розграбування української енергетики
Не маючи можливості справитися з нами на полі бою й по суті програвши конвенціональну війну, ворог перейшов до відкритого терору. Після атаки 10 жовтня кремлівський маніяк визнав військовий злочин: «За пропозицією Міноборони та за планом Генштабу по об'єктах енергетики України був завданий масований удар». Той удар був не першим. 17 вересня РФ обстріляла Славянську ТЕС, 27-го залишила без електрики Харків. Трохи раніше крилатими ракетами росіяни «вимкнули» світло в 4 регіонах, потім була атака на Південноукраїнську АЕС. А 18 жовтня Президент України підсумував: ворогу вдалося знищити 30% електростанцій.
«Перетворимо Україну на Сирію 2015! Генерал мороз поставить хлопців на коліна!» — закликають не лише шарикови на кшталт царева, але й лідери країни-терориста. Представники антицивілізації більше не маскуються. І для досягнення мети Кремлю не обов'язково витрачати ракети. У нього є придворні, яким у 90-х «дісталися» об'єкти життєво важливої інфраструктури в Україні. Їм публічно докоряють на рідних московських болотах: «Зупиніть роботу ваших підприємств, треба паралізувати українську енергетику». Саме про цих придворних путіна ми сьогодні й поговоримо. Але спочатку давайте подивимося — від кого залежать світло й тепло в наших домах.
Держава контролює близько 20% ринку розподілу електроенергії. Решту 80% розграбували «ніколи не пророссійські»: Ахметов, Бойко, Левочкін, Суркиси, Медведчук, Григоришин, Коломойський та московська ОПГ «Лужники». Ахметов — лідер: у нього контрольні пакети 5 обленерго, плюс частки в Кіровоградобленерго та Хмельницькобленерго. Від нього залежить, чи будуть з електроенергією найближчої зими понад п'ять мільйонів споживачів, у тому числі на Київщині.
Другу позицію займає держава — за нею обленерго в Черкасах, Миколаєві, Хмельницькому, Харкові, Запоріжжі, Тернополі, плюс частки в Сумахобленерго та Одесаобленерго. Головні герої цього матеріалу мають третю за розміром частку в енергетиці й називаються «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна». Ця група має контрольні пакети 5 обленерго: Херсонобленерго, Чернівцьобленерго, Житомиробленерго, Рівнобленерго, Кіровоградобленерго, плюс 16% у Миколаївобленерго. Далі в списку тих, хто розграбував галузь — Коломойський, Боголюбов та Григоришин, вони спільно контролюють Полтаваобленерго, Чернігівобленерго, Сумиобленерго. Григоришин — це російський олігарх, який став українцем за Порошенка, і він також володіє Луганськобленерго та Вінницаобленерго, має частки в обленерго Черкас та Волині. Одіозний клан Суркисів-Медведчуків контролює Львівобленерго та Прикарпаттяобленерго, а ще має 36% у Запоріжжеобленерго. Новинський має чверть у Харківобленерго. У Юлії Левочкіної 100% Закарпаттяобленерго. Юрій Бойко контролює Волиньобленерго. Йому ж належить найбільша харківська ТЕЦ-5, яка навесні зупиняла виробництво електричної та теплової енергії через високу ціну на газ.
Літом мер Харкова І. Терехов вимагав негайної національної експропріації теплоцентралі, пояснюючи, що власник (який належить до заборонених «ОПЗЖ») не виконує зобов'язань.
Що ж стосується «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», вона зареєстрована в нашій країні лише в вересні 2019 року й являє собою товариство з обмеженою відповідальністю. Причому основним видом діяльності ТОВ є «Консультування з питань комерційної діяльності та управління»: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/43203663/ А засновником «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» є майже однойменна «ВС Енерджі Інтернейшнл Н.В.», зареєстрована в Нідерландах. На сайті компанії говориться, що її бенефіціарами є громадяни Євросоюзу, які жертвують на українську армію мільйони й посилають російський військовий корабель по всім відомому курсу: https://vsenergy.com.ua/zagalna-informacija/ Але «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» — це лише одна з 44 компаній фінансово-промислової групи VS Energy, яку в десятках журналістських розслідувань ототожнюють із злочинною організацією «Лужники».
Тієї ж думки дотримуються й детективи Державного бюро розслідувань, які після повномасштабного вторгнення розворушили старі справи «лужниківських». За версією слідства, група росіян завоювала в Україні активи критичної інфраструктури шляхом махінацій. І ці росіяни — амбасадори путінського режиму: Олександр Бабаков, Євгеній Гінер, Михайло Воєводін. Усі троє перебувають у базі путінських злочинців, яку веде «Форум Вільної Росії»: https://www.spisok-putina.org/personas/babakov/ Розслідування ведеться за 5-ма статтями КК, серед яких і шахрайство (за допомогою якого українські обленерго опинилися у росіян), і посягання на територіальну цілісність України, і дії, спрямовані на зміну конституційного ладу. Прокурор намагався накласти арешт на пакети акцій п'яти обленерго, визнавши їх речовими доказами. Але українські суди двічі відмовили. Мотивування рішення апеляційного суду виглядає так, ніби б з 24 лютого нічого не змінилося (тоді як змінилося все: і ризики для держави, й законодавство): https://reyestr.court.gov.ua/Review/104412706
Номінальними власниками «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» є громадяни Латвії: Віллис Дамбінс, Валтс Вігантс, Артурс Альтбергс. Двоє з них фігурують в архівах Panama Papers як довірені особи Бабакова, його дочки Ольги та пана Гінера. У 1995 р. Дамбінс та Вігантс були арештовані за звинуваченням у службовому підробленні у зв'язку з їхньою роботою в ризькому Lainbanka, через який Міноборони Росії переводило пенсії своїм військовим. Є серед бенефіціарів і двоє громадян Німеччини — це менеджер групування Олег Сізерман та «половина» одного з лідерів ОПГ. Частку Гінера в обленерго фіксує його дружина Марина Ярославська. Прокуратура наполягала, що «корпоративний вплив власників ключового пакета акцій може використовуватися для фінансування військової агресії та підриву обороноздатності, відключення об'єктів військової інфраструктури від електропостачання». Але судді залишилися глухі. Забавно, що інтереси «лужниківців» захистили ті самі представники Київського апеляційного суду Росик, Ященко та Рибак, які відпустили зрадницю Аллу Душкину. Київська педагогиня метила в міністри окупаційного уряду й передавала ворогам координати ЗСУ, але була відпущена під заставу й втекла. Хоча 14 квітня прийняли норму, яка дозволяє брати підозрюваних у державній зраді під варту без застави.
2. Що таке ОПГ «Лужники». Трохи історії
Бабаков, Воєводін та Гінер почали свій бізнес у 1993 році на речовому ринку в Лужниках (Москва) разом із покійним Максимом Курочкіним. Суть діяльності типова для тих часів: тиснути власників кіосків, збирати данину, давати «дах». У 1996 р. з дозволу мера Москви на ринку з'явилася т.зв. «миттєва лотерея» (гра в наперстки) та інші способи «розводу азартних лохів». Так було покладено початок ігровому бізнесу, який «лужниківці» розвивають досі. Але на початку нульових ця група несподівано займалася енергетикою й заволоділа українськими обленерго, приховавши своє російське походження. Тоді лужниківську братву називали словацькою, оскільки в схемі засвітилася словацька компанія «Східнословацькі електростанції». Управляв процесом приватизації деякий Олександр Гарез, в офіційній біографії якого говориться: «У середині 2000-х років в інтересах клієнтів брав участь у структуруванні угод щодо приватизації енергокомпаній (VS Energy) на території України, у цей же період входив до ради директорів футбольного клубу ЦСКА».
Мусьє розпочинав кар'єру в посольстві Франції в Москві, позиціонує себе як «члена Московської та Паризької колегій адвокатів та французького інвестора». І керує британською компанією Garratt Investments Limited, на яку записана нині арештована вілла А. Бабакова. Як кажуть, є смотрящим (наказодавцем та казначеєм) близького до Путіна Романа Абрамовича, чиє ім'я пов'язують з відмиванням грошових коштів з використанням офшорів. А ще Гарез володіє в Києві мережею кафе-пекарень «Волконський», головна з яких розташована в готелі «Премьєр-палас».
Можна припустити, що в Україну «лужниківці» заходили не самостійно, а від імені й за дорученням Кремля. Реального ж покупця акцій утаїли, чим грубо порушили умови конкурсу. Згодом із преси стало відомо, що словацька фірма виступила ширмою, заробивши якихось 20 тис. дол. на посередництві. До 2014 р. в активі «Лужників» були вже 9 обленерго, включаючи Київобленерго, Одесаобленерго, Закарпаттяобленерго та Севастопольенерго — а це означало контроль майже над половиною української енергорозподільної системи.
Декілька обленерго були продані пізніше. У тому числі Ахметову, з яким «лужниківці» поділили Крим. Причому вважається, що після анексії Криму компанія «Кримнерго» (з 1999 року належала Ахметову) була «відібрана» т.зв. «новими «властями». А енергокомпанія «Севастопольенерго», яка входить до групи VS Energy, просто перереєструвалася, як і «Севастопольська генеруюча компанія».
Пройдемося по персоналіям.
М. ВОЄВОДІН (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/23424/) — представляє силовий крил фінансово-промислової групи. Так би мовити, «забезпечує понятійне вирішення питань». У розслідуванні «Радіо Свобода» говориться, що він розшукується Інтерполом: https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-luzhnykivska-hrupa-nerukhomist-frantsiya/31848001.html Воєводін, як стверджують колеги, має статус «вора в законі» та кличку «Миша Лужнецький». Він причетний до відмивання злочинних доходів у країнах ЄС, і крім російського, має громадянство Ізраїлю, Словенії, Словаччини, а можливо й інших країн. У 2019 р. Воєводін отримав заборону на в'їзд в Україну на 3 роки.
Поводом стала інформація, отримана з Генерального секретаріату Інтерпола, про «зелене» повідомлення Національного центрального бюро Інтерпола від 31.05.2019 № C355/62019. Про це повідомляє адвокат, який прямо зараз представляє інтереси ЗМІ в суді: https://www.facebook.com/klimetin/posts/5796410930370621 Річ у тому, що Михайло Воєводін має нахабство судитися з українськими журналістами, доводячи, що він і не «вор», і не «Миша», і не «Лужнецький». І — треба ж! — судія Печерського райсуду м. Києва Тетяна Ільєва пішла назустріч, а потім і її колеги з Київського апеляційного суду підтримали «не Мішу». Нині це цивільне дело перебуває на перегляді, а у Ільєвої виявилися невідомо звідки взялися елітний автопарк та багате маєтко. У ДБР же знову перевіряють Михайла Воєводіна на предмет створення злочинної організації (перевіряють, на жаль, з 2015 року). Джерела «ОРД» вважають Воєводіна особою особливо наближеною до ФСБ.
Є. ГІНЕР (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/18079/) — олюднює ділове крило «Лужників». Він — президент та власник футбольного клубу ЦСКА (Спортивне товариство Міноборони РФ), має давні дружні стосунки з Р. Абрамовичем, генеральним директором «Ростеха» С. Чемезовим та екс-главою адміністрації путіна С. Іванов. Гінер є партнером держкорпорації «Ростех», яка виробляє озброєння. Разом з Бабаковим він займався утилізацією старих ядерних підводних човнів та переробленням ядерного палива. Гінер уродженець Харкова, і двічі до свого переїзду в Москву, у 86-му та 90-му, був судимий в Україні за розкрадання державного майна. Російські журналісти запитували — звідки у бізнесмена Гінера, який не входить до списку найбагатших росіян, величезні гроші на будівництво стадіону та утримання збиткового футбольного клубу. І законного пояснення не знайшли.
Гінер також має в Україні особистий банк, але на цьому пункті зупинимося нижче.
А. БАБАКОВ (https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/579/) — забезпечує корисність влади й відповідає за політичне представництво. Він — заступник голови Держдуми РФ, Z-патріот та кримнашист. Вимагав смертної кари для полонених комбатантів із Британії, які пережили катування й засуджені до смерті, але, на щастя, потрапили на обмін: https://t.me/news_forfree/12358
Бабаков перебуває в санкційному списку США та ЄС з 2014 року, а в Україні санкції проти нього були введені у 2018 році, однак не мали жодних наслідків. У 2020 році Олександр Бабаков був обраний першим заступником голови партії неонаціста Захара Прилепіна «За правду». Він же є й основним її спонсором. А ще — творцем неонацистської партії «Батьківщина», хоча зараз приєднався до «Єдиної Росії». Z-патріоти, яких сам же Бабаков й утримує, неодноразово звинувачували його в тому, що він сидить на двох стільцях: «спонсорує київський режим» й одночасно засуджує Зеленського та «його західних кураторів». У квітні 2022 року Мінюст США звинуватив Бабакова в змові з метою впливу на американську політику в інтересах РФ. Стверджується, що московський діяч у 2012–2017 рр. контактував з членами Конгресу й керував мережею дезінформації, намагаючись послабити партнерство США з європейськими союзниками. В іноземних ЗМІ Бабакова звинувачують у зв'язках із трансграничною організованою злочинністю, фінансуванні тероризму в Україні та спонсоруванні пророссійських партій у Євросоюзі.
Після того як у 2014 р. росіяни збили «Боїнг», який летів з Амстердама рейсом МН17, громадськість звертала увагу на можливу причетність до трагедії Бабакова та нідерландської «ВС Енерджі Інтернейшнл Н.В.», яку пов'язували безпосередньо з ним. Він очолював комісію Держдуми з оборонно-промислового комплексу. З 2007 по 2011 рік йому належав офшор AED International Limited, який обслуговували ті самі номіналі латиші, які володіють (за паперами) українськими обленерго. Часто пишуть, що Бабаков голосував за анексію Криму у 2014 році й майже ніколи — про його роль у підготовці окупації України. Це ж Бабаков заснував «Російський клуб» в Україні, презентація якого відбулася 31 серпня 2004 року в п'ятизіркового готелі «Премьєр-палас» (який належить все тій же ОПГ «Лужники»). На відкритті присутствували В. Медведчук, В. Янукович та тогочасний глава АП РФ Дмитро Медведєв. І до 2014 року цей антиукраїнський клуб діяв в Україні відкрито.
З 2012 року Бабаков виконує особисте доручення путіна, будучи «спецпредставником президента РФ з взаємодії з співвітчизниками», а фактично — куратором осередків за кордоном. Його звинувачували в підкупі заступника міністра енергетики Болгарії та фінансуванні Марін ле Пен з її (дещо нацистською) партією «Національний фронт». Саме Бабаков був посередником при отриманні кредиту мадам ле Пен та лобіював «Північний потік-2». Через банк основного підрядника «СП» виділявся кредит (https://ukrainian.voanews.com/a/rosijski-hroshi-u-frantsiji/4719950.html).
«Російські клуби» є повсюди, де РФ розкидала агентурні мережі. І Бабаков підтримує їх через фонд «Російський світ», який фінансується з бюджету РФ (https://russkiymir.ru/publications/88070/). У результаті прямо зараз у країнах ЄС проходять антиурядові акції з триколорами: https://russkiymir.ru/publications/306136/ Москва координує марші прихильників путіна, видаючи їх учасників за «корінних європейців», незадоволених політикою ЄС. Але всі заходи організовують вихідці з РФ/СРСР, яких куратори розглядають як ресурс «м'якої сили». Завдання бабаківських співвітчизників — боротися з санкціями та «русофобією», розпалювати невдоволення погіршенням соціально-економічної ситуації (викликаним саме злочинною війною) та підтримувати поширення «російського світу до Лісабона».
3. Злочини та активи «лужниківців»
Поки західні, українські й навіть російські журналісти розшукують по всьому світу майно кремлівських гаманців, яке можна було б конфіскувати в рахунок погашення завданої Україні шкоди…
У самій Україні «Київстар» по-колишньому належить спонсору війни М. Фрідману (він згадав про свої львівські корені й намагався купити українське громадянство), а путінський друг дитинства Аркадій Ротенберг заробляє на одному з найдорожчих київських ТРЦ «Ocean Plaza». «Лужниківцям» же в Україні, крім обленерго, належать: ціла мережа готелів, торгові центри та великі промислові підприємства. За даними російських ЗМІ деякий час тому «лужниківці» контролювали одеський Привіз та харківський ринок Барабашово. Ця ж група володіє «Першим інвестиційним банком». А ще їй належать казино, які працювали й тоді, коли це було заборонено (базувалися в готелях).
З ім'ям Максима Курочкіна пов'язані найтемніші моменти історії успіху «Лужників» в нашій країні. Свій життєвий шлях цей московський бандит закінчив також у Києві — навесні 2007 р. був убитий пострілом снайпера з відстані понад сто метрів. Це сталося в той момент, коли жертва на мить з'явилася у внутрішньому дворику Святошинського райсуду. Злочин не був розкритий, і досі можна чути, що замовником був дніпровський клан, з яким Курочкін ділив ринок «Озерка». Але сам Курочкін перед смертю стверджував, що його життю загрожує М. Воєводін, який є главарем ОПГ. Логічною виглядає версія розділу майна між партнерами. З'ясування стосунків розпочалося після того як Курочкіна у 2004 р. вивели з наглядової ради кримського готелю «Ореанда». Нібито Курочкін відповів замахом на сина Гінера у 2005 році, після чого й на самого Курочкіна замахалися неодноразово. «УП» писала тоді, що Курочкін був смотрящим за українськими обленерго, а також допомагав Григорію Суркису усунути менеджмент Костянтина Григоришина з «Полтаваобленерго»: https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2007/03/27/4415420/
Історія про те, як «лужниківці» заволоділи українськими готелями — суцільний криміналь. Історія оволодіння брильянтом готельних активів — «Премьєр-паласом» також пов'язана з Курочкіним. Готель був захоплений після смерті його директора, який не хотів розставатися зі своїми 25% у гостинниці «Україна» (так тоді називався «Премьєр-палас»). Директор був отруєний, а його частка перейшла до росіян.
«Сьогодні Premier утримує 16 гостиниць у 12 туристичних напрямках України та перший європейський готель у угорському місті Мішкольц» — говориться на сайті мережі. І, звісно, так само голосно заявляється на цьому сайті про підтримку ЗСУ. У готельній колекції «Лужників»: «Стар» (Мукачево), «Дністер» (Львів), «Лондонська» (Одеса), Cosmopolit (Харків), а також «Ореанда» в нині окупованій Ялті. «Русь», «Либідь» та «Славутич» (у Києві), «Premier Compass Hotel Odessa» (колишня «Юність») в Одесі — це майно, «відібране» у киянина Мстислава Скоробогатова. Він також стверджує, що «лужниківці» відняли у нього ТРЦ «Метроград» та «Метрополіс».
Про це багато років тому розповідали центральні телеканали: https://www.youtube.com/watch?v=A0Rq64wgzLs
«Першу гостиницю «Русь», «Метрополіс» та «Метроград» вони захопили в листопаді 2006 року, — поділився з «ОРД» Мстислав Скоробогатов. — Скориставшись паперами мого партнера, з яким ми були 50 на 50, та залякавши мого директора. Це відбувалося при повній підтримці міліції, прокуратури та суду. Ти йдеш у суд, а там тебе зустрічає Сергій Кивалов, і далі вся гра в одні ворота. У 2007 р. мої готелі, які були під судом, рейдери заклали в російському «Внешекономбанке» й отримали кредит, на який вони купили у зятя Кучми Пінчука акції «Днепроспецстали» — стратегічного заводу, який робить броню».
Подумайте — який нормальний банк візьме в залог спірні об'єкти? Але так поступала російська влада, чия мета — економічна експансія України — виправдовувала всі ризики. На сьогодні контроль над «Електрометалургійним заводом «Днепроспецсталь» (який є для Запоріжжя градоутворюючим) належить VS Energy разом з ФПГ «Приват» І. Коломойського. Але після початку вторгнення у 2014 р. там з'явилася частка й сім'ї кремлівського васала в Україні В. Медведчука, який став бенефіціаром 17% акцій — про що писала «Радіо Свобода»: https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30664541.html
«У 2008 році вони захопили мою гостиницю «Юність» в Одесі. При повній підтримці свого ж підприємства «Одесаобленерго». Просто відключили світло в гостинниці, підпалили генератор та фізично захопили будівлю. У 2012 році відняли гостиницю «Славутич», у 2016-му — «Либідь». При відніманні «Славутича» їх прикривало Дарницьке РОВД. Була стрільба — людину поранили в голову. Вона вижила, але в голові пластина. Махровий бандитизм є, а покараних немає», — згадує М. Скоробогатов.
«Лужники» — потужна й розгалужена організація, яка використовує мережу офшорів та «циц-голів», і простежити участь кожного не просто. У той же час частку Воєводіна фіксує його цивільна дружина Наталія Селіванова, яка має французьке та словацьке громадянство — вона є бенефіціаром «Днепроспецстали», має акції інших заводів, і на неї ж записана частина готелів: https://sanctions.nazk.gov.ua/ru/sanction-person/24192/
З ім'ям А. Бабакова українські журналісти пов'язують ЧАО «Українська інноваційно-фінансова компанія» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/25198262/). Але є й однойменне ТОВ, яке існує з 1996 року й приховує бенефіціарів в офшорах: (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=7804336)
У 2018 р. з'ясувалося, що ще в 90-х місцева влада у Волинській області щедро відсипала Бабакову шматок державного кордону. Представникам «Лужників» були передані в оренду на 50 років 11 га землі в районі пункту пропуску Ягодин (на кордоні з Польщею): https://www.youtube.com/watch?v=TsWQK5H-upg
А ось Євгеній Леннорович Гінер, зареєстрований у м. Москва на вул. Кооперативній, особисто володіє в Україні «Першим інвестиційним банком» (https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/26410155/), так що залишається дивуватися, чому цей банк не був національний ще навесні, коли парламент прийняв відповідні рішення.
Замість цього ми з вами, дорогі читачі, ще й фінансово підігріваємо цей банк. Підтримуємо Гінера зі свого кишені шляхом рефінансування НБУ розпалу ракетних атак! Це все одно як якби Америка, від якої наше керівництво вимагає визнання Росії терористом, через Федеральну резервну систему видавала позики партнеру Усами бен Ладена. А у нас і не таке можливо. Завдяки атракціону небачених щедрот Кирила Шевченка, нещодавно звільненого з посади голови Нацбанку України (одночасно з висунутою підозрою в розкраданні бюджетних коштів): https://bank.gov.ua/ua/markets/loans-over-30-days?fbclid=IwAR3iuRKE6OdrDDD_RWJeqpQTMdBtpq4Z4OlT7lJy-KQQ6elC3ISFyUKqN8M
Треба ли говорити, що цей банк активно використовується в узгодженій злочинній діяльності групування? Треба. (Продовження буде)