Двоє дисциплінарних скарг стосуються голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, а його доля перебуває в руках так званої «прокурорської інквізиції». Так журналісти назвали Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів. Цей новостворений орган прокурорського самоврядування, який ще не відзначив навіть першу річницю своєї роботи, у юридичному середовищі пов'язують зі сферою впливу діючого генерального прокурора Юрія Луценка. Останній заперечує ці претензії, стверджуючи, що КДКП зробила з нього «англійську королеву», позбавивши його монополії на прийняття рішень щодо кадрових питань і покарання прокурорів, які допустили помилки. За його словами, він ніяким чином не тисне на комісію при винесенні знакових рішень. Однак собесідники видання «Країна» у прокурорських колах погоджуються з цим лише частково. На їхню думку, «інквізиція ГПУ» переважно йде за течією, але чекувати від неї революційних вердиктів навряд чи варто. Головна причина криється у фінансах — саме керівництво Генеральної прокуратури встановлює розмір зарплат і премій для членів КДКП. При цьому Кваліфікаційна комісія далеко не однорідна структура, і «всезагальні схвалення» тут зустрічаються не так часто.
З одинадцяти її представників далеко не всі дивляться в рот голові ГПУ. Проте більшість із них все ж орієнтується на побажання Юрія Вітальйовича, забезпечуючи результативні голосування з знакових питань. Через це окремі критики встигли назвати КДКП своєрідним «ручним драконом» генерального прокурора. Видання розбиралося, кому прокурорська кваліфікаційна комісія прощає провини, а за які «прокази» — садить на лаву штрафників і навіть «дискваліфікує» законників.
З опублікованої звітності КДКП за минулий рік випливає, що фактичною датою початку її роботи є 18 липня. З цього дня запущена автоматизована система розподілу дисциплінарних скарг між членами комісії. За перші півроку діяльності орган прокурорського самоврядування «обробив» 1137 скарг, з яких близько третини прийняті до подальшого вивчення. Це випадки, коли відкрито дисциплінарні справи. За результатами їх розгляду 75 прокурорів притягнуті до відповідальності — двох «футбольних команд» звільнено з органів, ще 22 законникам заборонено підвищення в посаді на рік, а 31 прокурору винесено догани.
Аналіз цих вердиктів загалом показує, що причиною покарання переважної більшості прокурорів стали звернення не звичайних «трудящих» (наприклад, адвокатів), а самого генерального прокурора, Генеральної інспекції ГПУ або прокурорів областей — тобто безпосередніх керівників «штрафників». У зв'язку з цим до адреси КДКП звучать претензії в тому, що це зовсім не незалежний орган, а театр ляльок, який створює видимість колегіальності та прозорості процесу розгляду скарг на прокурорів. Мовляв, рідкому керівнику «інквізитори» відмовляють у притягненні до відповідальності його підлеглого. І по суті скріплюють своїми підписами вже готові проекти рішень, які потрібні начальству. Члени Кваліфікаційної комісії, які йдуть на контакт із пресою, заперечують ці претензії та заявляють про фактичне невтручання керівництва ГПУ у їхні справи. Проте окремі факти дозволяють припустити наявність певної неформальної домовленості. Її суть можна виложити так: «драконові» дозволено щипати рядових прокурорів, але заборонено навіть піднімати руку на «небожителів».
Наприклад, щодо дисциплінарних справ стосовно високопоставлених прокурорів, то одним із найголосніших стало рішення КДКП про звільнення заступника прокурора Сумської області Сергія Маслюка та винесення двох догани статусним представникам головного управління — керівнику Департаменту спеціальних розслідувань Сергію Горбатюку та заступнику Луценка Юрію Столярчуку. До речі, рішення щодо останнього Юрій Вітальйович протягом як мінімум двох місяців всіляко ігнорував. А сам Столярчук, за іронією долі, уже після оголошення йому «вироку інквізиції» візував кошторис бюджету на потреби Кваліфікаційної комісії на 2018 рік, який окремими її членами жорстко критикувався і називався заниженим.
Водночас КДКП закрила дисциплінарні провадження через відсутність «складу правопорушення» за скаргами стосовно VIP-прокурорів одразу кількох областей. Йдеться про справи щодо керівників регіональних прокуратур Тернопільщини — Вячеслава Перча, Рівненщини — Богдана Подубинського, Запоріжжя — Валерія Романова (двічі), Чернігівщини — Володимира Комашко, прокурора Київської області Дмитра Чибісова, першого заступника прокурора столиці Павла Кононенка, першого заступника прокурора Донецької області Олександра Ліночки.
Крім того, «прокурорська інквізиція» видала індульгенції обвинуваченому в незаконному збагаченні екс-військовому прокурору сил АТО Костянтину Кулику, першому заступнику голови ГПУ Дмитру Сторожуку, який брав участь у порушенні закону на з'їзді партії «Народний фронт». Пшиком завершилася й майже найголосніша справа КДКП, пов'язана з порушенням презумпції невинуватості Головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом і самим Луценком. Щодо Юрія Вітальйовича кваліфікаційна комісія постановила закрити дисциплінарну справу, розписавшись у власній безпорадності. «Комісія законодавчо позбавлена можливості притягнути генерального прокурора до дисциплінарної відповідальності», — йдеться у вердикті КДКП з цього приводу.
Що ж стосується позбавлених такого захисту «смертних прокурорів», то серед вменяних їм «гріхів» переважно домінує приховування від декларування майна, скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР або надмірна «ретивість» у розслідуваннях. У кількох випадках КДКП приймала до розгляду скарги на прокурорів, щодо яких розслідуються кримінальні провадження. Більше того — «інквізитори» «підшивали» до своїх дисциплінарних слухань навіть матеріали негласних слідчо-розшукових дій, які КПК передбачає використовувати виключно в межах конкретних кримінальних справ, за якими вони здійснювалися. З цього приводу єдності думок у юридичних колах і самій Кваліфікаційній комісії не спостерігається. «У комісії дилема: або ми говоримо, що питання розглядати не будемо, оскільки існує презумпція невинуватості, або ми говоримо, що давайте оцінимо їхні дії не з точки зору порушення вимог КК України, а з точки зору порушення кодексу професійної етики», — пояснював логіку приєднання НСРД до дисциплінарних справ член КДКП Сергій Костенко в одному з інтерв'ю одеським журналістам.
Досить регулярно в практиці кваліфікаційної комісії трапляються справи, фігурантами яких є прокурори, уловлені в зловживанні алкогольними напитками. Найчастіше їм вменяється керування автомобілем у п'яному стані та відмова від проходження медичного освідування. Вердикти КДКП з цього приводу різняться.
Наприклад, для прокурора управління нагляду за дотриманням законів у кримінальному провадженні прокуратури Донецької області Олександра Малія подібного роду «проказ» пройшов без наслідків. Як йдеться в рішенні з його дисциплінарної справи, увечері 7 жовтня 2017 року в Маріуполі патрульні зупинили його авто і заподіяли прокурора в вживанні алкоголю. Малій це категорично заперечував, але «дути в трубочку» відмовився. Його доставили в наркодиспансер, алкотестер якого підтвердив версію поліцейських. Проте знайома Олександра, а потім і Орджонікідзевський районний суд Маріуполя з цим не погодилися. За рішенням суду щодо прокурора закрито провадження через відсутність складу правопорушення. КДКП прийняла аналогічне рішення, прокурор Малій залишається в строю.
Що ж стосується ще одного наглядача, якого заподіяли в надмірній схильності до «зеленого змія» — начальника відділу управління процесуального керівництва у кримінальних справах прокуратури Луганщини Олексія Цибулі, то його історія нагадує сцени з бойовика. 11 вересня 2017 року «копи» виявили підозрілий автомобіль ЗАЗ VIDA неподалік від кварталу Сонячний у Рубіжному. На вимоги його зупинити водій лише додав газу й петляв дворами. Опинившись у пастці, він різко натиснув на гальма, внаслідок чого допустив зіткнення з машиною патрульних. Після цього дверцята водія ЗАЗ VIDA відчинилися, і звідти вибіг чоловік у шортах і футболці. З камер відеозапису поліцейських випливає, що ним виявився Олексій Цибуля, який спробував втекти з місця подій. У розпочатій погоні верх взяли поліцейські, які закували не зовсім тверезого прокурора в кайданки. Чоловіка доставили в лікарню, звідки йому вдалося втекти. Цибуля свою причетність до інциденту заперечував, упевнюючи, що того вечора гостював у знайомого, коли той попросив його машину, щоб проїхатися в магазин. А на місці інциденту він опинився випадково, коли йшов забирати своє авто. У прокурорській КДК цим доводам Олексія не повірили, він притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді заборони на переведення до вищестоящих органів прокуратури на рік.
Проте трапляються й такі прокурори, які не йдуть у відмову, будучи уловленими «по п'яній лавці», а вдаються до інших хитрощів для ухилення від відповідальності. Наприклад, заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Олександр Михалик два роки тому був спійманий у центрі першої української столиці за кермом «Subaru Forester», а тест на вміст алкоголю в його крові показав 1,62%. Однак через бюрократичні затримки прокурора намагалися притягнути до відповідальності з порушенням строків. У зв'язку з чим його справу в суді закрито, а сам наглядач пізніше на КДКП лише пообіцяв зробити правильні висновки. Подібні аргументи захисту обрав і нині вже екс-керівник Київської місцевої прокуратури №2 Валерій Доценко. Займаючи такий відповідальний пост, він попався, мчачи в п'яному стані за кермом BMW Х5. У липні минулого року прокурор пояснював вживання алкоголю «особистими обставинами» і щиро каявся в учиненому. Після цього його понизили в посаді, а кваліфікаційна комісія притягла його до дисциплінарної відповідальності.
Трапляються серед нетверезих прокурорів і «рецидивісти». Так, у послужному списку начальника відділу прокуратури Києва Андрія Василевського одразу два такі випадки. У жовтні минулого року він був зупинений поліцією, і за зовнішніми ознаками у правоохоронців були серйозні сумніви щодо його тверезості. Прокурор неодноразово намагався покинути місце інциденту, схиляв «копів» до того, щоб ті закрили очі на його проступок. «Ну я ж кажу, порішаємо? Ребята, я все одно зроблю по суду… Кажу вам — відпустіть», — сумував Василевський. Коли прокурор зрозумів, що на миру з ним ніхто йти не захотів, він почав образляти патрульних. Пояснюючи свою поведінку, пізніше прокурор заявив, що того злощасного вечора просто їхав забирати зі студії танців свою дочку. А оскільки незадовго до цього йому повідомили сумну новину, він перебував у стані надмірного душевного занепокоєння. А тому не уникав крепких слів, відмовився проходити освідування і «отримав» адміністративний протокол. Його прокурор, як і анонсував він поліцейським у момент затримання, «відбив» через суд. Проте перевірка його підноготної в КДКП виявила ще як мінімум один інцидент, коли Василевський показав себе «у всій красі». Тоді на його п'яний дебош поскаржилися в одному з розважальних закладів.
У цілому, незважаючи на серію «п'яних історій» прокурорів, жоден із них не був притягнутий до найсерйознішого покарання з боку КДКП — звільнення. Як розглядатиме подібного роду справи сама кваліфікаційна комісія тепер, коли за підозрою в нетверезій їзді затримано її керівник Віталій Грушковський, покаже подальша практика.
У дисциплінарних справах «прокурорської інквізиції» трапляються й екслюзивні випадки, які не вигадає навіть найвишуканіший розум. Так, на прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Станіслава Суліму скаржилися, що він у залі Малинівського районного суду дозволив собі образливі висловлювання на адресу національності своїх опонентів по одній зі справ. Скаржники стверджували, що Сулима сумував, що в Південній Пальмірі «розвелося… азербайджанців». Мовляв, він загрожував, що «цих спущених з гір чурок я загоню як баранів у стійло», обіцяючи їх посадити в тюрму. Проте підтверджень цим фактам КДКП не виявила.
Детективна історія сталася з колегою Суліми з Сум — прокурором Михайлом Фролковим. Чоловік прихопив із собою при виїзді за кордон ключ доступу до ЄРДР і в порушення встановленої інструкції «зчитував» його дані щодо цікавлячих його справ. За три місяці таким чином він переглянув відомості по 356 кримінальним провадженням, до яких не мав жодного стосунку. Опитані видання прокурори вважають, що Фролков, найімовірніше, попався, надаючи «послуги» на сторону — продаючи дані про рух у кримінальних справах. На свій захист Фролков лише визнав, що встановив програму віддаленого доступу для входу до ЄРДР з домашнього комп'ютера, але в «ліві справи» він не лізав. Прокурорська кваліфікаційна комісія постановила винести йому догану.
Проте ці історії — квіточки порівняно з «хітом» останніх тижнів. Як уже писало видання, 21 березня цього року КДКП влепила догану прокурору Київської місцевої прокуратури №7 (Подільський район столиці) Олегу Білоусу за те, що він взяв участь у телешоу, де роздягся донага (хоч «клубничку в кадрі й заретушували»), щоб виграти 200 тис. грн. і допомогти сестрі. Поскаржився в КДКП на підлеглого прокурор Києва Роман Говда. З змісту його дисциплінарної скарги випливає, що розважальним телеканалом «ТЕТ», починаючи з 1 листопада 2017 року щодня в будні з 19:30 до 21:00 протягом 25 серій транслювалася розважальна програма «ЛавЛавСаr» 2 сезону, яка доступна на YouTube.
Головною темою сценарію телешоу є спостереження та висвітлення непередбачуваної психологічної поведінки учасників програми — чотирьох закоханих пар, серед яких опинився прокурор Білоус і його обрана. Під час подорожі Європою вони щодня проходили конкурсні випробування, включаючи навіть такі як гра в «пляшечку» на роздягання. Поява в кадрі прокурора в природному вигляді, «відкрита демонстрація поцілунків з партнерами інших пар», використання нецензурних виразів та інші провини Білоуса були розцінені його керівником як такі, що можуть «завдати шкоди його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс». Зауважимо, що «ЛавЛавСаr» справді зробило фурор, підвищивши впізнаваність як передачі, так і Білоуса. Але навряд чи про участь прокурора в ній, як і демонстрацію ним своїх геніталій дізналася б широка громадськість, якби не «пильність» начальства. Порушень кримінального характеру в діяннях Олега не виявлено.
14 лютого цього року став «чорним днем» для працівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області Артема Гречухи. Згідно з фабулою його справи, того дня винесено «дисциплінарний вирок» цьому наглядачу, перевірка якого на вживання наркотиків дала позитивний результат. В організмі Гречухи виявлені канабіноїди, що свідчило про вживання ним гашишу або марихуани. Прокурор всіляко намагався відстояти свою честь. Спочатку він займав позицію, що це все наговори. Більше того — Гречуха нібито сам виступав ініціатором проведення службової перевірки в рідній прокуратурі, оскільки «вживав» не він, а його колеги, і навіть назвав їхні прізвища. Артем пояснював, що купив за свої кошти тест, і дев'ять з десяти показників показали негативний результат. Фатальним виявився десятий — позитивний результат на вміст в організмі синтетичної марихуани — спайсу. Повторний аналіз сечі дав аналогічний результат. Опинившись в епіцентрі скандалу, прокурор висунув версію про те, що наркота в його організмі опинилася через куріння кальяна зі своїми друзями в приміщенні одного з торгових центрів. А потім і зовсім кинувся в конспірологію, мовляв, викриті в наркоманії колеги могли в помсту за його принциповість підмішати йому наркотики в кальян, їжу, напої або сигарети.
Прокурорська комісія вирішила, що факт вживання наркотиків доведено, і за рішенням КДКП цього прокурора, який працював в органах прокуратури Донецької області з серпня 2013 року, звільнено. До речі, така ж доля спіткала й одного з його колег з тієї ж Красноармійської місцевої прокуратури — Георгія Дилова. Звільнити його зі служби КДКП постановила того ж «чорного дня» 14 лютого. Причина вигнання Дилова з органів аналогічна «історії Гречухи» — у поданих на дослідження біологічних об'єктах прокурора Красноармійської місцевої прокуратури виявлені канабіноїди, що є однією з ознак вживання останніх наркотичних засобів. Сам прокурор жодних пояснень не дав, а на засідання комісії не з'явився. За інформацією керівника Красноармійської місцевої прокуратури, з 8 грудня 2017 року Дилов не виходить на роботу і за місцем проживання в місті Покровськ відсутній, на зв'язок не виходить.
Ще одна свіжа скарга, яку комісія розглядала у лютому, стосується прокурора відділу управління нагляду за дотриманням законів СБУ та Держприкордонслужби України Олесі Скрипник. На неї поскаржився адвокат, який сумував, що під час обшуку у його підзахисного вилучена крупна сума валюти.
Ще одне взискання накладено у лютому цього року на іншу представницю прекрасної статі — прокурора Мар'янівського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області Яну Іванцову. Вона «винахідливо» підходила до звітів про виконану роботу. Так, протягом 2015–2016 років прокурор зазначила, що направила до судів п'ять обвинувальних актів. Де-факто це сталося лише в середині минулого року. У результаті винні в учиненні злочинів уникли відповідальності. На роботі все це час Іванцова сумувала на суддів, які все це час саботували винесення справедливого рішення. Розкрити її афери допомогло письмо керівника апарату Господарського суду Донецької області. Він повідомляв прокурорів, що Іванцова замість матеріалів справи надіслала їм чисті листи. Причиною цих художеств прокурор назвала складні сімейні обставини, проблеми зі здоров'ям, внаслідок чого вона байдуже ставилася до виконання службових обов'язків. Членам КДКП вона запевняла, що зобов'язується виправитися, комісія відправила її на рік «в бан» для переведення в органи прокуратури вищого рівня.
Багато прокурорів не погоджуються з цими рішеннями й апелюють до Вищої ради правосуддя або в суд. Проте ще жодного рішення КДКП через ці органи не скасовано. Чи стане прецедентним з цього приводу вердикт Кваліфікаційної комісії по «справі Холодницького» і що думають у самій «прокурорській інквізиції» щодо скандалу з керівником САП — покаже найближчий час. Судячи з усього, розгляд дисциплінарної справи Назара Івановича обіцяє стати ще більш публічним, ніж історія взаємовідносин з КДКП його шефа — Луценка.